Рішення

від 27.05.2015 по справі 910/23148/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015Справа №910/23148/14

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087; вул. Червоноармійська, 39, м. Київ, 01004)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛАЙН" (вул. Дмитрівська, 96/98, м. Київ, 01135),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1. Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "АКРІС ЛТД" (вул. Гоголівська, 37/2, кв. 51, м. Київ, 04053; пров. Радіщева, 8, м. Київ, 03680),

2. Кріулін Дмитро Володимирович (вул. Гоголівська, 37/2, кв. 51, м. Київ, 04053)

за участю прокуратури міста Києва

про звернення стягнення на предмет іпотеки 5 218 623,42 дол. США (67 581 173,29 грн.) та 218 755,93 грн.

Судді: Селівон А.М. (головуючий)

Демидов В.О.

Cпичак О.М.

Представники сторін:

Від прокуратури: Некрасов О.М.- представник, службове посвідчення №002627 від 05.09.2012;

Від позивача: Лінніченко І.В.- службове посвідчення №1856, довіреність №361 від 21.06.2014.

Від відповідача: не з'явився;

Від третіх осіб -1, -2: не з'явились.

В судовому засіданні 23.12.14 р. присутній Кріулін О.В.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛАЙН" про звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - нежилу будівлю літери "А" площею 316,20 кв.м, нежиле приміщення № 1 загальною площею 1 353,50 кв.м, нежиле приміщення № 3 загальною площею 33,40 кв.м, нежиле приміщення № 4 загальною площею 31,10 кв.м, нежиле приміщення № 5 загальною площею 173,90 кв.м, нежиле приміщення № 6 загальною площею 707,80 кв.м, нежиле приміщення № 7 загальною площею 31,10 кв.м, нежиле приміщення № 8 загальною площею 31,00 кв.м нежилої будівлі літери "Б", нежилу будівлю літери "В" площею 276,30 кв.м, нежилу будівлю літери "Г" площею 217,70 кв.м, нежилу будівлю літери "Д" площею 129,80 кв.м, нежилу будівлю літери "Е" площею 19,00 кв.м, нежилу будівлю літери "Ж" площею 10,00 кв.м, нежилу будівлю літери "З" загальною площею 4 329,60 кв.м (загальна площа нежилих будівель та нежилих приміщень 7 657,40 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, пров. Радищева, будинок 8 та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "СІЛАЙН", в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "АКРІС ЛТД" за кредитним договором № 164 від 03.12.2007, яка станом на 14.08.2014 складає 5 218 623,42 дол. США (67 581 173,29 грн.) та 218 755,93 грн., а саме: 4 903 000,00 дол. США заборгованості по кредиту, 24 447,84 дол. США заборгованості по процентах, простроченої за період з 01.08.2014 по 14.08.2014, 291 175,58 дол. США простроченої заборгованості по процентах та 218 755,93 грн. пені за несвоєчасну їх сплату, а також стягнення 73 080,00 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "АКРІС ЛТД" належним чином умов Кредитного договору № 164 від 03.12.2007, забезпеченого іпотекою на підставі укладеного між сторонами у даній справі договору іпотеки без оформлення заставної від 07.12.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/23148/14, розгляд справи призначено на 11.11.2014 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Акріс ЛТД" (вул. Гоголівська, 37/2, кв. 51, м. Київ, 04053, код 13707994).

У судове засідання 11.11.2014 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважені представники відповідача та третьої особи у судове засідання 11.11.2014 не з'явились.

Доказів отримання відповідачем копії ухвали про порушення провадження у даній справі від 27.10.2014 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи до суду не повернуто.

Про дату, час і місце розгляду даної справи третю особу повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032326122.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 11.11.2014 через відділ діловодства господарського суду м. Києва представник відповідача подав суду клопотання № 04/11-14 від 04.11.2014 про відкладення розгляду справи у зв'язку з недостатністю часу на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження, а також просив розгляд даної справи без участі представника відповідача не здійснювати.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом долучено до матеріалів справи.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 11.11.2014 через відділ діловодства господарського суду м. Києва третьою особою подано клопотання № 04/11-01 від 04.11.2014, в яких повідомлено про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АКРІС ЛТД" за адресою: вул. Гоголівська, 37/2, кв. 51, м. Київ, 04053, відсутнє.

Ухвалою господарського суд м. Києва від 11.11.2014 виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі № 910/23148/14 та вважати залученою до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанію "АКРІС ЛТД" (вул. Гоголівська, 37/2, кв. 51, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 13707994) та розгляд справи відкладено на 02.12.2014.

У судове засідання 02.12.2014 з'явились уповноважені представники сторін.

Уповноважений представник третьої особи 1 у судове засідання 02.12.2014 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи третю особу 1 повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032327013.

До початку судового засідання 02.12.2014 через відділ діловодства господарського суду м. Києва відповідачем подані письмові пояснення б/н від 02.12.2014 р., в яких зазначено, що доказів виконання грошових зобов'язань за кредитним договором відповідач надати не може, оскільки дані зобов'язання не виконував, платежі ПАТ АБ "Укргазбанк" здійснювало ТОВ Компанія "АКРІС ЛТД".

Письмові пояснення відповідача з доданими документами судом долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 02.12.2014 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву б/н від 01.12.2014, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити в позові, виходячи з того, що строк кредитування, згідно з п. 1.3 кредитного договору, сторонами обумовлено до 01.12.2017, у зв'язку з чим відповідач вважає, що строк повернення кредиту на даний час не настав. Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що позивачем безпідставно включено до позовних вимог строкову заборгованість по кредиту у розмірі 4 903 000 дол. США, оскільки банк не заявляв позичальнику у порядку, передбаченому ст. 530 Цивільного кодексу України, вимогу про його дострокове повернення, відтак строк виконання даного зобов'язання, за твердженням відповідача, не настав. При цьому відповідач зазначив, що претензія позивача № 501073/606 від 07.03.2014 не містить вимоги про дострокове повернення кредиту у розмірі 4 903 000 дол. США. Також у даному відзиві відповідач зауважив, що всупереч приписам ст. 39 Закону України "Про іпотеку", зазначене у даній статті в заявленому позові залишилось не визначеним та не доведеним.

Відзив на позовну заяву разом з доданими до нього документами судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 02.12.2014 через відділ діловодства господарського суду м. Києва третьою особою 1 подані письмові пояснення б/н від 01.12.2014, в яких зазначено про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення строкової заборгованості по кредиту в сумі 4 903 000 дол. США, виходячи з того, що строк кредитування, згідно з п. 1.3 кредитного договору, сторонами обумовлено до 01.12.2017, у зв'язку з чим строк повернення кредиту на даний час не настав. Крім того, третьою особою у даних поясненнях зазначено, що оскільки банк не заявляв позичальнику у передбаченому ст. 530 Цивільного кодексу України вимоги про його дострокове повернення, строк виконання даного зобов'язання не настав, відтак відсутні підстави для включення цієї вимоги до складу позовних вимог. При цьому третьою особою також зазначено, що претензія позивача № 501073/606 від 07.03.2014 не містить вимоги про дострокове повернення кредиту у розмірі 4 903 000 дол. США.

Пояснення третьої особи разом з доданими документами судом долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 02.12.2014 третьою особою через відділ діловодства господарського суду м. Києва подано заяву б/н від 02.12.2014 про долучення документів до матеріалів справи, серед яких міститься, зокрема, копія довідки третьої особи № 27-11/14 від 27.11.2014 про те, що за кредитним договором № 164 від 03.12.2007 станом на 30.10.2014сплачено 3 720 060,57 дол. США відсотків та частково погашено суму кредиту у розмірі 97 000,00 дол. США.

Дану заяву судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.12.2014 представником позивача подано клопотання б/н від 02.12.2014 про долучення документів до матеріалів справи.

Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.12.2014 розгляд справи відкладено на 23.12.2014.

У судове засідання 23.12.2014 з'явились уповноважені представники сторін.

Уповноважений представник третьої особи1 у судове засідання 23.12.2014 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи третю особу 1 повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032329172.

До початку судового засідання 23.12.2014 третьою особою 1 через відділ діловодства господарського суду м. Києва подано заяву б/н від 23.12.2014, в якій зазначено про те, що останньою повністю визнаються викладені у довідці ПАТ АБ «Укргазбанк» обставини, що стосуються погашення заборгованості по кредиту та відсотках за кредитним договором № 164 від 03.12.2007, відтак згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню.

Заяву третьої особи 1 з доданими документами судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.12.2014 представником позивача подано заяву про виправлення описки № 118/38849/2014 від 23.12.2014, відповідно до якої останній просить суд, у зв'язку з допущеною помилкою у п. 2 прохальної частини позовної заяви, вважати вірним зазначення: в рахунок погашення заборгованості третьої особи за спірним договором, що станом на 14.08.2014 складає 5 218 623,42 дол. США та 218 755,93 грн., шляхом проведення аукціону (публічних торгів) із встановлення початкової ціни реалізації предмету іпотеки для його подальшої реалізації (на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна) на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Заяву представника позивача судом долучено до матеріалів справи.

Суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12р. "Про судове рішення" зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі.

Таким чином, виходячи зі змісту позовної заяви та вказаної заяви позивача про виправлення описки, суд розцінює останню як заяву про зміну предмету позову, та враховуючи, що зміна предмету позову є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, відповідачу було надано можливість надання заперечень щодо нового предмета позову і зміни розміру останнього та наведенні його доводів у судовому засіданні, суд приймає вищевказану заяву позивача про виправлення описки (зміну предмету позову) до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Також у судовому засіданні 23.12.2014 представником позивача подано клопотання б/н від 23.12.2014 про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання представника позивача судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Крім того, у судовому засіданні 23.12.2014 представником позивача подано суду клопотання б/н від 23.12.2014 про продовження строку розгляду спору у даній справі. Клопотання представника позивача судом долучено до матеріалів справи.

Також присутнім у судовому засіданні 23.12.2014 гр. Кріуліним О.В. заявлено клопотання б/н від 23.12.2014 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Дане клопотання з доданими документами судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.12.2014 враховуючи категорію та складність справи, призначено її колегіальний розгляд у складі трьох суддів.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 для розгляду справи № 910/23148/14 визначено колегію суддів у складі: Селівон А.М. (головуючий), Демидов В.О., Цюкало Ю.В..

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.12.2014 справу № 910/23148/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛАЙН", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "АКРІС ЛТД", про звернення стягнення на предмет іпотеки 5 218 623,42 дол. США (67 581 173,29 грн.) та 218 755,93 грн. прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 28.01.2015.

У судове засідання 28.01.2015 з'явились уповноважені представники сторін.

Уповноважений представник третьої особи 1 у судове засідання 28.01.2015 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи третя особа 1 повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032949529.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 28.01.2015 через відділ діловодства господарського суду відповідачем подано клопотання б/н від 28.01.2015 про зупинення провадження у справі до вирішення цивільної справи № 761/30419/14-ц, яка розглядається Шевченківським районним судом міста Києва та набрання рішенням законної сили. Дане клопотання з доданими документами судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.01.2015 залучено до участі у розгляді справи за ініціативою суду в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кріуліна Дмитра Володимировича, за клопотанням представника позивача строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи 18.02.2015 р..

Судове засідання 18.02.2015 не відбулось у зв'язку з терміновим відрядженням судді Цюкало Ю.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 18.02.2015 року для розгляду справи № 916/4024/14 визначено колегію суддів у складі: Селівон А.М. (головуючий), Спичак О.М., Демидов В.О.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.02.2015 справу № 910/23148/14 прийнято до провадження визначеною колегією суддів та при значено до розгляду на 10.03.2015.

В судове засідання 10.03.2015 з'явились уповноважені представники позивача та відповідача, а також прокурор.

Уповноважені представники третіх осіб 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання 10.03.2015 не з'явились.

До початку судового засідання 10.03.15 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва 10.03.2015 від заступника прокурора м. Києва надійшло повідомлення за вих. № 05/2/3-76-15 від 02.03.2015 про вступ прокурора в судовий процес, в якому, посилаючись як на підставу вчинення відповідних дій на Постанову Кабінету Міністрів України № 567 від 10.06.09 р. "Про капіталізацію Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" та № 342 від 104.04.11 р. "Про додаткову капіталізацію Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", згідно яких держава в особі Мінстерства фінансів України набуває корпоративних прав на акції банку, а також зважаючи на той факт, що ПАТ АБ "Укргазбанк" відноситься до суб'єктів господарювання державного сектору економіки, частки держави у статутному капіталі якого становить 92,99 %, прокурор повідомляє про вступ у дану справу з метою захисту інтересів держави. Повідомлення прокурора долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.03.2015 прокурор підтримав подане повідомлення про вступ у справу з викладених в ньому підстав. Представник позивача підтримав вступ прокурора у справу, представник відповідача вирішення даного питання залишив на розсуд суду.

До початку судового засідання 10.03.2015 через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про призначення судової будівельно - технічної експертизи б/н від 06.03.2015, в якому представник відповідача посилається на необхідність встановлення вартості предмета іпотеки в зв'язку з давністю попередньої оцінки та зміною цін на ринку нерухомості, яке долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.03.15 р. підтримав клопотання про призначення судової експертизи, представник позивача проти клопотання про призначення судової експертизи заперечував, прокурором позиція позивача повністю підтримана.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.03.2015 зазначено про вступ у справу на підставі ч.1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурора міста Києва, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової будівельно - технічної експертизи та розгляд справи відкладено на 07.04.2015.

07.04.2015 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою господарською суду м. Києва від 17.04.2015 розгляд справи відкладено на 14.05.2015.

14.05.2015 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.05.2015 розгляд справи відкладено на 27.05.2015.

В судове засідання 27.05.2015 з'явились прокурор та уповноважений представник позивача.

Уповноважені представники відповідача та третіх осіб 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання 27.05.2015 не з'явились.

Доказів отримання відповідачем ухвали суду від 15.05.2015 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103034181512, в якому зазначено, що 22.05.2015 поштове відправлення вручено у відділенні поштового зв'язку "Київ Південний поштамт" за довіреністю.

Про дату, час і місце розгляду даної справи третя особа 2 повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103034181547.

Доказів отримання третьою особою 1 ухвали суду від 15.05.2015 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи до суду не повернуто.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103034181520, в якому зазначено, що 25.05.2015 поштове відправлення вручено у відділенні поштового зв'язку "Київ Південний поштамт" за довіреністю.

До початку судового засідання 27.05.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва представником відповідача подано доповнення до відзиву на позов б/н від 07.04.2015, в якому відповідач заявив про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені за період з серпня 2013 р. по жовтень 2013 р., оскільки позов поданий у жовтні 2014 р., тобто з пропущенням строк позовної давності, викладено клопотання про зменшення згідно ст. 83 ГПК України розміру пені за порушення термінів сплати процентів по кредиту, а також подано клопотання про відкладення розгляду справи б/н від 26.05.2015. Доповнення до відзиву на позов б/н від 07.04.2015 та клопотання про відкладення розгляду справи б/н від 26.05.2015 долучені судом до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 27.05.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва представником позивача подано пояснення б/н б/д, в якому позивач заперечує щодо зупинення провадження у справі, зважаючи на достатність наявних матеріалів справи для становлення стану та обсягу заборгованості позивальника. Пояснення долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні 27.05.15 р. заперечили проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Заяв та клопотань від третіх сторін 1 та 2 на час проведення судового засідання 27.05.15 р. до суду не надходило.

Про поважні причини неявки представників третіх сторін 1 та 2 суд не повідомлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, прокурором та сторонами суду не надано.

Відповідно до п. 2.3 постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників відповідача та третіх осіб 1 та 2 у судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач та треті особи1 та 2 не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, за беручи до уваги те, що представник позивача та прокурор проти розгляду справи за відсутності представників відповідача та третіх осіб 1 та 2 не заперечували, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників відповідача та третіх осіб 1 та 2, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні 27.05.15 р. клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України до розгляду Шевченківським районним судом міста Києва цивільної справи № 761/30419/14-ц суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно з пунктом 3.16 постанови № 18, статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Отже, обов'язок господарського суду щодо зупинення провадження у справі виникає у разі пов'язаності справи, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом, а також неможливості розгляду справи до вирішення взаємопов'язаного спору.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. При цьому, ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Предметом розгляду у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором без оформлення заставної від 07.12.07 р., укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «СІЛАЙН» в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ компанія «Акріс ЛТД» за кредитним договором № 164 від 03.1207 р., тоді як у справі № 761/30419/14-ц предметом позову є стягнення з ТОВ «Компанія Акріс ЛТД» та Кріуліна О.В. заборгованості за кредитним договором № 164 від 03.12.07 р..

Банку як кредитору належить право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором - або дострокове стягнення кредиту або звернення стягнення на предмет іпотеки або ж одночасне заявлення таких вимог у тому разі, якщо позичальник та іпотекодавець є різними особами.

Така правова позиція відображена у судових рішеннях Вищого Господарського суду України від 04.03.2014 року у справі №922/3658/13, від 23.04.2013 року у справі № 37/20-10, від 16.07.2013 року у справі №8/181-10.

Окрім того, Верховний Суд України в своїй ухвалі від 04.09.2013 року у справі №73цс13 дійшов висновку, що наявність судового рішення про стягнення кредитної заборгованості не виключає право банку на обрання такого способу судового захисту, як звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відтак, з'ясування обставин в ході розгляду цивільної справи № 761/30419/14-ц ніяким чином не може впливати на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, за умови достатності наявних в справі матеріалів для визначення загального розміру заборгованості за Кредитним договором та повного і об'єктивного розгляду справи по суті.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін та прокурора щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи 27.05.2015 представника позивача та прокурора ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача та прокурор у судовому засіданні 27.05.2015 повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу суддям представником позивача та прокурором не заявлено.

В судовому засіданні 27.05.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Присутній у судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, заслухавши пояснення прокурор та представника позивача, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод,передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

03 грудня 2007 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (банк за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКРІС ЛТД" (позичальник за договором, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі) укладено Кредитний договір № 164 (далі - Кредитний договір).

Договорами про внесення змін №1 від 07.12.2007 року, №2 від 28.10.2008 року та №3 від 06.12.2010 року внесено зміни до Кредитного договору №164 від 03.12.2007 року та викладено його у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору банк відкриває позивальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом 5 000 000,00 доларів США.

Відновлювальна відклична кредитна лінія - кредитна лінія, за якою кредитні кошти надаються в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленого ліміту (максимальна заборгованість за кредитною лінією), якщо при видачі кожного траншу в межах ліміту кредитної лінії відсутні такі умову, як неплатоспроможність позичальника та/або відсутність вільних кредитних ресурсів у банку, та в межах якого він може без обмежень отримувати та погашати кредитні кошти протягом всього строку дії кредитного договору.

Згідно п. 1.2 Кредитного договору цільове використання (мета) кредиту - на поповнення оборотних коштів та для виконання зобов'язань за зовнішньо-економічними контрактами.

Кредитна лінія відкривається з 03.12.2007 року по 01.12.2017 року. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 01.12.2017 року (п. п. 1.3.1, 1.3.2 Кредитного договору).

Пунктом 1.3.3 Кредитного договору визначено, що позичальник повинен повернути кредит на рахунок №206350142500, відкритий у ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478. У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені Договором строки суми непогашених у строк платежів перераховуються на рахунок обліку простроченої заборгованості за кредитом та простроченої заборгованості за процентами. Кредит вважається повернутим в момент зарахування коштів у повному обсязі на відповідний рахунок банку.

Розділами 2-5 Кредитного договору сторони погодили умови забезпечення кредиту, права та обов'язки сторін, порядок внесення змін (доповнень) та розірвання договору в односторонньому порядку та відповідальність за неналежне виконання договору.

Відповідно до п. 6.9 Кредитного договору строк дії договору з моменту набрання ним юридичної сили по 01 грудня 2018. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії не тягне за собою припинення зобов'язань, що випливають з цього договору, також у випадку, якщо такі зобов'язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов'язань, що лишились не виконаними на момент закінчення строку дії договору.

07.12.2007 ВАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" та ТОВ компанія "Акріс ЛТД" погодили та підписали Договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №164 від 03.12.2007, відповідно до якого внесені зміни до Розділу 2 "Умови забезпечення кридиту" п. 2.1., Розділу 3 "Права та обов'язки сторін" п. п. 3.2.8., 3.2.9., 3.3.12, 3.3.14-3.3.18, Розділу 4 "Інші умови" п. 6.10. кредитного договору №164 від 03.12.2007, виклавши Розділ 2 "Умови забезпечення кредиту" п. 2.1. та п. п. 3.2.8., 3.2.9., 3.3.12, 3.3.14-3.3.18, 6.10 в наступній редакції, яка міститься в матеріалах справи.

28.10.2008 ВАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" та ТОВ компанія "Акріс ЛТД" погодили та підписали Договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору №164 від 03.12.2007, відповідно до якого домовились виключити п. п. 1.7, 3.4.3 та внести зміни до Розділу 1 "Предмет договору" п. п. 1.1., 1.3.1., Розділу 3 "Права та обов'язки сторін" п. 3.1.1 виклавши Розділ 1 "Предмет договору" п. п. 1.1., 1.3.1. та Розділ 3 "Права та обов'язки сторін" п. 3.1.1. в наступній редакції:

" 1.1. Банк надає позичальнику кредит в сумі 5 000 000,00 доларів США

1.3.1. Кредит надається з 03 грудня 2007 по 01 грудня 2017.

3.1.1. На умовах цього договору відкрити позичальнику позичковий рахунок №206350142500/840 в ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО (320478) та надати позичальнику кредитні кошти на умовах, в сумі та термін обумовлені цим догором за умови оформлення відповідного забезпечення, що задовольняє вимоги банку за цим Договором".

Угодою від 06 грудня 2010 р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору сторони виклали Кредитний договір в новій редакції, зокрема, «п.1.1. Банк надає позичальнику кредит в сумі 5 000 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами: за період з 03 грудня 2007 року по 05 грудня 2010 р. в розмірі 13% річних, за період з 06 грудня 2010 р. по 05 грудня 2012 р. в розмірі 12,5% річних, за період з 06 грудня 2012 року по 01 грудня 2017 р. - 13% річних.

1.3.2. позичальник в будь - якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін до 01 грудня 2017 р».

Судом встановлено, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором та відповідними договорами щодо внесення змін до змісту останнього, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, позивач на виконання вимог чинного законодавства та умов Кредитного договору надав третій особі 1 - Товариству з обмеженою відповідальністю «Акріс ЛТД» кредит в сумі 5 000 000,00 доларів США, що підтверджується банківською випискою за особистим рахунком № 206350142500,840, наявною в матеріалах справи.

При цьому факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів третьою особою 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не заперечувався.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання позивачем банківських послуг відсутні.

Доказів пред'явлення третьою особою 1 претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Кредитного договору з боку третьої особи 1 відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За умовами п.4.1 Кредитного договору (в редакції Угоди про внесення змін та доповнень № 3 від 06.12.10 р.) позичальник зобов'язується забезпечити щомісячне спрямування грошових коштів (виручки від реалізації продукції) в національній валюті на свої рахунки, відкриті в Банку, не менше 100,00% своїх безготівкових розрахунків.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 13% річних. При цьому, за користування кредитними коштами понад термін, визначений у п. 1.3, процентна ставка встановлюється у розмірі 23% річних (п. п. 1.4.1, 1.4.2 Кредитного договору).

Згідно п. 1.4.4 Кредитного договору строк сплати процентів - один раз на місяць, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у день дострокового погашення заборгованості по кредити, або в день дострокового розірвання Договору.

Проценти сплачуються на рахунок №206800142500/840 ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478 або на рахунок №3600605042500/840 (у разі погашення процентів у термін до останнього робочого дня, за який сплачуються проценти), а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3 Договору в день дострокового погашення заборгованості по кредиту або в день дострокового розірвання Договору.

За умовами п.3.4 Кредитного договору (в редакції Угоди про внесення змін та доповнень № 3 від 06.12.10 р.) проценти сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 5 - го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності до п.1.3 цього договору, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього Договору на рахунок № 373940142500.840. У разі, якщо останній день для сплати (погашення) процентів припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню.

За користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість) , процентна ставка встановлюється в розмірі 23,0% річних (п.3.5 Кредитного договору (в редакції Угоди про внесення змін та доповнень № 3 від 06.12.10 р.)).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно п.5.3.3 Кредитного договору (в редакції Угоди про внесення змін та доповнень № 3 від 06.12.10 р.) банк має право відмовитись від надання позичальнику передбаченого цим договором кредиту частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому договору, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції, у випадках, коли позичальник, зокрема, не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту (його частини) та/або сплаті плати за кредит, та/або ніші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

У свою чергу, судом встановлено, що позичальником - ТОВ «Акріс ЛТД» були порушені договірні зобов'язання за Кредитним договором перед позивачем, внаслідок чого станом на 14.08.2014 у нього утворилась заборгованість по поверненню заборгованості за кредитом в сумі 4903000,00 дол. США, та 24447,84 грн. поточної заборгованості за процентами та 291175,58 грн. простроченої заборгованості за процентами.

07.03.2014 позивач направив на адресу відповідача та третьої особи 1 Претензію за вих. № 501073/606 (вимога про виконання порушеного зобов'язання) про повернення не пізніше 30 днів від дати отримання претензії заборгованості по кредиту в сумі 82 573,93 доларів США (заборгованості за процентами) та 215 615,89 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів або звернення стягнення на заставлене майно - предмет іпотеки, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень № 04053247714278 та №0405324714260, згідно яких претензії отримані ТОВ «Сілайн» 14.03.14 р. та 13.03.14 р. ТОВ «Компанія «Акріс ЛТД» відповідно.

Відповідно до ч. 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення ТОВ «Акріс ЛТД» приписів чинного законодавства та умов Кредитного договору, невиконання позичальником вказаної вимоги в добровільному поряду, внаслідок чого у позичальника станом на 14.08.14 р. виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5 218 623,42 дол. США (67 581 173,29 грн.) та 218 755,93 грн., а саме: 4 903 000,00 дол. США заборгованості по кредиту, 24 447,84 дол. США заборгованості по процентах, простроченої за період з 01.08.2014 по 14.08.2014, 291 175,58 дол. США простроченої заборгованості по процентах та 218 755,93 грн. пені за несвоєчасну їх сплату за Кредитним договором.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, згідно пункту 1 частини 2 вказаної статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 6.3. Кредитного договору, за порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом та/або комісійних винагород позивальник зобов'язаний сплатити банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачуться пеня. Оплата штрафних санкцій здійснюється у національній валюті України за курсом НБУ на дату сплати.

Таким чином, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України позичальником порушене грошове зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідно до п.3.3 Кредитного договору та пені відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та на підставі пункту 6.3 Кредитного договору, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно пункту 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Перевіривши додані позивачем до позовної заяви розрахунки вищевказаних сум заборгованостей по кредиту та по процентам, а також по пені за несвоєчасну сплату процентів, які залишаються непогашеними на даний час, суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку позивача в частині заборгованості по кредиту та процентах за користування кредитними коштами, його арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Кредитного договору.

Крім того, відповідно до розрахунку позивача ним також здійснене нарахування пені згідно умов п. 6.3 Кредитного договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 15.08.13 р. по 14.08.14 р. в сумі 218755,93 грн..

Судом встановлено за матеріалами справи, що 07 квітня 2015 року до господарського суду міста Києва відповідачем подано доповнення до відзиву, яке містить клопотання про застосування строку позовної давності в частині заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період серпень 2013 р.- жовтень 2013 р..

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р. №10 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

За умовами п. 6.9 Кредитного договору строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) за цим Договором становить три роки у відповідності до чинного законодавства України. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені).

Таким чином, враховуючи те, що для стягнення неустойки (штрафу, пені) положеннями ст. 258 ЦК України та умовами п.6.9 Кредитного договору встановлена позовна давність в один рік та відповідачем зроблена заява про застосування судом строку позовної давності до вимог про стягнення пені, приймаючи до уваги той факт, що позивач звернувся до господарського суду міста Києва 23.10.14 р., суд дійшов висновку, що вимога про включення пені за прострочку сплати процентів за користування кредитом за період з 15.08.13 р. по 22.10.13 р. в сумі 6530,26 грн. до розміру заявленої до стягнення суми не може бути задоволена.

З огляду на вищенаведене, суд визнає обґрунтованою нараховану позивачем станом на 14.08.14 р., та яка є непогашеною на даний час, суму заборгованості позичальника за Кредитним договором, а саме: прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 4903000,00 дол. США., що згідно курсу НБУ станом на 14.08.14 р. становить 64 188 536,46 грн., поточна заборгованість за процентами - 24 447,84 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 14.08.14 р. становить 320 063,44 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 291 175,58 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 14.08.14 р. становить 3811979,26 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами - 212225,67 грн..

Окрім цього, судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 07 грудня 2007 р. між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (позивач по справі, іпотекодержатель за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілайн" (відповідач по справі, іпотекодавець за договором) укладено Договір іпотеки без оформлення заставної, посвідчений приватним нотаріус Київського міського нотаріального округу Зайцевим І.О. за реєстраційним номером № 4518 (надалі - Договір іпотеки).

Відповідно до п. 1.1 Договору іпотеки (в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 1 від 06.12.10 р. до Договору іпотеки) дійсний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, як кредитора за умовами кредитного договору №164 від 03.12.2007, укладеного між іпотекодержателем ПАТ АБ «Укргазбанк» та позичальником - ТОВ компанія «Акріс ЛТД», згідно якого позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 01 грудня 2017 повернути кредит у розмірі 5 000 000,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитними коштами за період з 03 грудня 2007 року по 05 грудня 2010 р. в розмірі 13% річних, за період з 06 грудня 2010 р. по 05 грудня 2012 р. в розмірі 12,5% річних, за період з 06 грудня 2012 року по 01 грудня 2017 р. - 13% річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбаченні кредитним договором (проточена заборгованість) виходячи з 23,0% річних, при настанні умов, передбачених п.3.8 кредитного договору, процентна ставка за користування кредитними коштами в межах строку користування збільшується на 2,00% річних,а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договором, відшкодувати іпотеко держателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання іпотекодавцем (позисальником) умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором .

Згідно п. 2.1. Договору іпотеки предметом іпотеки є зазначене в п. 2.1 даного договору нерухоме майно - нежила будівля літера "А" площею 316,20 кв. м., нежиле приміщення № 1 загальною площею 1353,50 кв. м., нежиле приміщення № 3 загальною площею 33,40 кв. м., нежиле приміщення № 4 загальною площею 31,10 кв. м., нежиле приміщення № 5 загальною площею 173,90 кв. м., нежиле приміщення №6 загальною площею 707,80 кв. м., нежиле приміщення № 7 загальною площею 31,10 кв. м., нежиле приміщення № 8 загальною площею 31,00 кв. м. нежилої будівлі літери "Б", нежила будівля літера "В" площею 276,30 кв. м., нежила будівля літера "Г" площею 217,70 кв. м., нежила будівля літера "Д" площею 129,80 кв. м ., нежила будівля літера "Е" площею 19,00 кв. м., нежила будівля літера "Ж" площею 10,00 кв. м., нежила будівля літера "З" загальною площею 4329,60 кв. м., загальна площа нежилих будівель та нежилих приміщень 7657,40 кв. м. , що знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Радищева, будинок № 8 (вісім) та належать іпотекодавцю на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 травня 2007 року у справі №2-2677/2007 року, яке набуло законної чинності 21 травня 2007 року та зареєстрованого 22 червня 2007 року в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за реєстровим № 760-з в реєстровій книзі № 11з-214.

Балансова вартість предмета іпотеки згідно довідки-характеристики №1296375, виданої 28.11.2007 Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", становить 2 758 336,88 грн..

Відповідно до п. 2.2. Договору іпотеки за згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 37 482 485,00 грн. (надалі - вартість предмета іпотеки).

Розділами 3-6 Договору іпотеки сторони погодили права та обов'язки сторін, їх відповідальність, ризик загибелі предмета іпотеки та відносини сторін у разі настання страхового випадку за договором страхування, за яким застраховано предмет іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки тощо.

Відповідно до п. 7.10 Договору іпотеки строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) за цим договором становить три роки у відповідності до чинного законодавства України. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки.

На підтвердження реєстрації заборони відчуження предмету іпотеки за Договором іпотеки від 07.12.07 р. позивачем надані Витяг № 15898542 від 07.12.07 р. та № 29417690 від 13.11.14 р. з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер 6182980).

Окрім цього, на підтвердження реєстрації іпотеки позивачем надані суду Витяги з Державного реєстру іпотек № 15917439 від 07.12.07 р. та № 29418141 від 13.11.14 р. (номер запису про іпотеку 6189197) .

Як встановлено судом, укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором іпотеки, який підпадає під правове регулювання § 6 Глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Суд зазначає, що спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням третьою особою 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для звернення в рахунок погашення заборгованості стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки.

Згідно зі ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчать матеріали справи та не спростовується відповідачем, третьою особою 1 взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені належним чином не виконувались, внаслідок чого у ТОВ компанія «Акріс ЛТД»» перед позивачем утворилась заборгованість станом на 14.08.14 р. у розмірі 5 218 623,42 грн..

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 ЦК України). Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України).

Згідно ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 577 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічні умови містить п. 3.1.6 Іпотечного договору, згідно якого у разі невиконання позичальником умов Кредитного договору (у тому числі порушення строку погашення кредиту, графіку погашення кредиту, строків сплати процентів за користування кредитними коштами) Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, що визначаються на момент виконання цих вимог, включаючи проценти, комісії, відшкодування збитків, завданих простроченням виконя зобов'язання, неустойку, необхідні витрати на утримання, звернення стягнення та реалізацію предмета іпотеки.

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлене договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менший ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Як зазначено вище, в зв'язку з допущенням третьою особою 1 порушення зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій, що призвело до виникнення заборгованості за Кредитним договором, 07.03.14 р. року на адресу ТОВ компанія «Акріс ЛТД» та ТВ «СІЛАЙН» позивачем була направлена претензія (вимога про виконя порушеного зобов'язання) за вих. № 501073/606, якою позивач повідомив відповідача про порушення зобов'язань за Кредитним договором з одночасним попередженням про можливість звернення стягнення на предмети іпотеки. Проте в подальшому заходи щодо погашення заборгованості за Кредитним договором вжиті не були, порушення умов Кредитного договору не усунуті.

Розділом 6 Договору іпотеки (в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 1 від 06.12.10 р. до Договору іпотеки) сторони узгодили порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, за умовами п. 6.1. Договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у випадках, зокрема, якщо у момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні суми кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або несплаті або частковій несплаті сум процентів, та/або при несплаті або частковій несплаті комісійних винагород, та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки; у разі порушення іпотекодавцем (позичальником) обов'язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором; в інших випадках, передбачених кредитним договором, даним договором та законодавством України тощо.

Пунктом 6.2. Договору іпотеки встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем (позичальником) умов кредитного договору та/або умов договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк від дня надсилання письмової вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. В зазначеній вимозі іпотекодержатель також може вказати спосіб, в який буде здійснено стягнення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі п.6.3 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п.6.4. Договору іпотеки сторони погодили, що умови цього пункту (разом з підпунктами) являють собою застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та вважаються повним укладеним договором про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому іпотекодержатель на свій розсуд може обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а іпотекодавець зобов'язаний вчинити всі необхідні дії для забезпечення звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки у обраний іпотекодержателем спосіб.

Згідно п.6.4.2 Договору іпотеки у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених в Законі України "Про іпотеку". При цьому іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені та не потребують отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта коштів повертається іпотекодавцю.

Іпотекодержатель, реалізувавши предмет іпотеки, має надіслати іпотекодавцю (позичальнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця), та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Сторони у п.6.5. Договору іпотеки погодили, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, процентів, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом, кредитним чи даним договорами - пеню, штраф, комісії), витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за кредитним договором і звернення стягнення та реалізації предмета іпотеки, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, а також інших збитків, завданих порушенням умов кредитного договору або даного договору.

Відповідно до п. 6.6. Договору іпотеки реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інакше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої законом України "Про виконавче провадження " та з дотриманням вимог закону України "Про іпотеку".

Так, статтями 38 та 41 Закону України «Про іпотеку» передбачена можливість реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Зі змісту ст.ст. 7, 11 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, але в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно з ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Як зазначено в постанові Вищого господарського суду України у постанові від 28.08.2014 по справі № 15/5009/180/11 вирішуючи питання визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки, суди мають виходити з того, що його ціна встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести іншій його розмір, зокрема, подати клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи (Лист Верховного Суду України «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин» (2009-2010 роки) від 07.10.10 р.).

Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав неправильного визначення банком розміру кредитної заборгованості та недотримання позивачем приписів закону України «Про іпотеку» щодо надсилання вимоги про усунення порушення судом до уваги не приймаються, з огляду на те, що згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Приписи вказаної статті кореспондуються з умовами п.6.3 Договору іпотеки щодо права іпотеко держателя за рахунок предмета іпотеки задовольнити свої вимоги у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, процентів, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом, кредитним чи даним договорами - пеню, штраф, комісії)

Отже, іпотекодержатель не позбавлений права звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за кредитним договором щодо сплати кредитної заборгованості, розмір якої визначено на час вчинення фактичного задоволення.

Крім того суд звертає увагу, що в доданому до претензії (вимоги) розрахунку заборгованості за кредитним договором № 164 від 03.12.07 р. станом на 07.03.14 р. позивачем зазначено про наявність строкової заборгованості за кредитом в сумі 4 903 000,00 грн. дол. США.

Також суд зауважує про передбачене п.5.3.3 Кредитного договору право банка відмовитися від надання позичальнику передбаченого цим договором кредиту частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому договору, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції, у випадках, коли позичальник, зокрема, не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту (його частини) та/або сплаті плати за кредит, та/або ніші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов обґрунтованих висновків про безпідставність доводів відповідача щодо недотримання позивачем приписів ст. 35 Закону України "Про іпотеку" про надсилання вимоги про усунення порушення, оскільки такі доводи спростовуються наявними у матеріалах справи достовірними доказами надсилання вказаної вимоги боржнику та іпотекодавцю, а також отримання її вказаними сторонами.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем та третьою особою 1 не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Окрім цього, відповідачем та третьою особою 1 не подано суду контррозрахунку наявної заборгованості позичальника за Кредитним договором щодо повернення суми кредиту, сплати процентів та пені за несвоєчасну сплату процентів.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Кредитного договору № 164 від 03.12.07 р. та Договору іпотеки без оформлення заставної від 07.12.07 р. або їх окремих положень суду не надано.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що судом повинні бути застосовані положення ч. 5 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", якою закріплено, що якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки у відповідності до п. 6.1 Договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем (позичальником) обов'язків за Договором іпотеки або кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання зобов'язань за Кредитним договором іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, яким, відповідно до приписів п. 2.1 Договору іпотеки, є кілька об'єктів нерухомості (нежилі будівлі та приміщення), тобто, сторонами погоджено, що іпотекодержатель вправі вимагати звернення стягнення на всі об'єкти нерухомості (будівлі та приміщення).

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта коштів повертається іпотекодавцю. При цьому відповідно до ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені ст. 43 вказаного Закону (повернення авансового внеску сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; компенсування витрат державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском; задоволення вимог стягувача та стягнення виконавчого збору у розмірі 10% фактично стягнутої суми; стягнення штрафів, тощо), тобто, неможливо здійснити звернення стягнення на заставлене майно у межах заборгованості по кредитному договору.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, на підставі норм Закону України «Про іпотеку» суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Стосовно поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛАЙН» клопотання про зменшення розміру пені за порушення термінів сплати процентів по кредиту суд зазначає, що відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно п. 3.17.4. Постанови № 18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших, передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проте, як встановлено судом, обґрунтовуючи подану заяву відповідач посилався на складу економічну ситуацію, що склалася в Україні та мала вплив на господарську діяльність боржника - ТВ «Компанія «Акріс ЛТД», зокрема, зростання курсу долару США, який є валютою розрахунків за Кредитним договором.

Проте, доказів наявності обставин, на які посилається відповідач в обґрунтування заявленого клопотання, відповідачем суду не надано.

Суд зазначає, що відповідач є самостійним суб'єктом господарювання і відповідно до умов спірного договору прийняв на себе тягар відповідальності за порушення боржником договірних зобов'язань перед кредитором.

Крім того суд зазначає, що складна політична та економічна ситуація у країні в рівній мірі впливає на фінансове становище обох сторін за Кредитним договором, внаслідок чого суд не вбачає можливості в наданні переваги певній стороні за Договором.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заява відповідача про зменшення розміру пені є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Акріс ЛТД" (вул. Гоголівська, 37/2, кв. 51, м. Київ, 04053; пров. Радіщева, 8, м. Київ, 03680, код 13707994) перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087; вул. Червоноармійська, 39, м. Київ, 01004, код 23697280) за Кредитним договором № 164 від 03.12.2007 у розмірі 5 218 623,42 дол. США, що по курсу НБУ на дату 14.08.14 р. складає 68320579,17 грн., та складається з простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів у розмірі 4 903 000,00 дол. США., що згідно курсу НБУ станом на 14.08.14 р. становить 64 188 536,46 грн., поточної заборгованості за процентами у розмірі 24 447,84 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 14.08.14 р. становить 320 063,44 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 291 175,58 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 14.08.14 р. становить 3 811 979,26 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами у розмірі 212 225,67 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно), що є предметом іпотеки за Договором іпотеки без оформлення заставної від 07.12.07 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зайцевим І.О. за реєстраційним номером № 4518, а саме: нерухоме майно - нежилу будівлю літери "А" площею 316,20 кв.м, нежиле приміщення № 1 загальною площею 1 353,50 кв.м, нежиле приміщення № 3 загальною площею 33,40 кв.м, нежиле приміщення № 4 загальною площею 31,10 кв.м, нежиле приміщення № 5 загальною площею 173,90 кв.м, нежиле приміщення № 6 загальною площею 707,80 кв.м, нежиле приміщення № 7 загальною площею 31,10 кв.м, нежиле приміщення № 8 загальною площею 31,00 кв.м нежилої будівлі літери "Б", нежилу будівлю літери "В" площею 276,30 кв.м, нежилу будівлю літери "Г" площею 217,70 кв.м, нежилу будівлю літери "Д" площею 129,80 кв.м, нежилу будівлю літери "Е" площею 19,00 кв.м, нежилу будівлю літери "Ж" площею 10,00 кв.м, нежилу будівлю літери "З" загальною площею 4 329,60 кв.м, загальна площа нежилих будівель та нежилих приміщень 7 657,40 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, пров. Радищева, будинок 8, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "СІЛАЙН".

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленої на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛАЙН" (вул. Дмитрівська, 96/98, м. Київ, 01135, код 31570480) в доход Державного бюджету України судові витрати у розмірі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 06 липня 2015 р.

Головуючий суддя А.М.Селівон

Судді В.О.Демидов

О.М.Спичак