Рішення
від 01.07.2015 по справі 926/1331/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2015 р. Справа № 926/1331/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Букоімпекс ЛТД", м. Чернівці

до міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго", м. Чернівці

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) виконавчий комітет Чернівецької міської ради,

2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення збитків у сумі 323176,14 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

За участю представників:

Позивача - Лютікова Н.О., дов. від 19.05.2015 р.

Відповідача - Гарабажій Н.О., дов. № 2862 від 31.12.2014 р.

Третіх осіб :

1) не з'явився

2) Маляр А.С., дов. № 20 від 31.12.2014 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення коштів у розмірі 249500,16 грн. як безпідставно отриманих унаслідок незаконного застосування економічно необґрунтованого тарифу за спожиту теплову енергію.

Провадження у справі порушено ухвалою від 24.12.2013 р. (суддя О.В. Гончарук), ухвалою від 18.02.2014 р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено виконавчий комітет Чернівецької міської ради.

Рішенням від 11.03.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 р. відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Букоімпекс ЛТД", рішення господарського суду Чернівецької області від 11.03.2014 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2014 р. частково задоволено касаційну скаргу ТОВ "Букоімпекс ЛТД", постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 р. та рішення господарського суду Чернівецької області від 11.03.2014 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

В порядку автоматичного розподілу справу № 926/1331/13 передано до провадження судді Бутирського А.А.

У ході нового розгляду справи позивач подав заяву від 30.09.2014 р. вих. № 80 про збільшення позовних вимог до суми 323176,14 грн. (т.с. 3, а.с. 144-149).

Рішенням господарського суду від 30.09.2014 р. у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог відмовлено, позов задоволено, стягнуто з міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Букоімпекс ЛТД" 249500,16 грн. безпідставно отриманих коштів і 4990,00 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 р. залишено без задоволення апеляційну скаргу МКП "Чернівцітеплокомуненерго", рішення господарського суду Чернівецької області від 30.09.2014 р. змінено, позовні вимоги задоволено повністю з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнуто з МКП "Чернівцітеплокомуненерго" на користь ТОВ "Букоімпекс ЛТД" 323176,14 грн. безпідставно отриманих коштів та 6463,54 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2015 р. частково задоволено касаційну скаргу МКП "Чернівцітеплокомуненерго", постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 р. та рішення господарського суду Чернівецької області від 30.09.2014 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

В порядку повторного автоматичного розподілу справу № 926/1331/13 передано до провадження судді Ковальчук Т.І.

На виконання обов'язкових у відповідності до ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 02.04.2015 р., ухвалою суду від 24.04.2015 р. залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (правильна назва на даний час - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, скорочено НКРЕКП), справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.05.2015 р. за участю представників сторін і третіх осіб, сторонам запропоновано подати додаткові докази і письмові пояснення, позивача зобов'язано надіслати третій особі НКРЕКП копії позовної заяви і заяви про збільшення позовних вимог та доданих до них документів, докази надіслання надати суду, НКРЕКП зобов'язано надати документально підтверджені відомості про тарифи на теплову енергію, що діяли для МКП "Чернівцітеплокомуненерго" протягом періоду з 01.01.2009 р. по 01.12.2013 р. (в розрізі періодів дії, складових тарифу та підстав застосування - постанови НК тощо).

У зв'язку з відрядженням судді Ковальчук Т.І. до м. Львова на період з 12 по 15 травня 2015 року ухвалою від 30.04.2015 р. розгляд справи в судовому засіданні перенесено з 14.05.2015 р. на 19.05.2015 р.

Представник позивача в судове засідання 19.05.2015 р. не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

Представник третьої особи НКРЕКП в судовому засіданні 19.05.2015 р. подав письмові пояснення та дані про тарифи для МКП "Чернівцітеплокомуненерго" в період з 01.01.2009 р. по 01.12.2013 р.

Ухвалою від 19.05.2015 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 02.06.2015 р.

До початку судового засідання 02.06.2015 р. від позивача надійшла заява від 28.05.2015 р. про зміну підстав позову (т.с. 5, а.с. 18-24).

У судовому засіданні 02.06.2015 р. до початку розгляду справи по суті представник позивача просив суд прийняти заяву про зміну підстав позову.

Представники відповідача просили відкласти розгляд справи для надання їм можливості ознайомитися із заявою про зміну підстав позову та надати на неї заперечення, в зв'язку з чим у судовому засіданні 02.06.2015 р. оголошено перерву до 15-00 год. 09 червня 2015 р.

Ухвалою від 09.06.2015 р. прийнято до розгляду заяви ТОВ "Букоімпекс ЛТД" від 30.09.2014 р. про збільшення позовних вимог (т.с. 3, а.с. 144-149) та від 28.05.2015 р. про зміну підстав позову (т.с. 5, а.с. 18-24), розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 23.06.2015 р. Детальне обґрунтування підстав прийняття до розгляду заяв про збільшення позовних вимог та зміну підстав позову наведено в згаданій ухвалі суду від 09.06.2015 р.

19.06.2015 р. через канцелярію господарського суду від МКП "Чернівцітеплокомуненерго" надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву з врахуванням заяви про зміну підстав позову з доданими до нього додатковими документами, а також клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів та про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 23.06.2015 р. представник третьої особи НКРЕКП подав додаткові письмові пояснення по суті справи.

Ухвалою від 23.06.2015 р. за клопотанням відповідача строк вирішення спору продовжено на 15 днів, розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 01.07.2015 р., позивача зобов'язано надати додаткові письмові пояснення.

Первісно у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача кошти у розмірі 249500,16 грн. як безпідставно отримані унаслідок незаконного застосування економічно необґрунтованого тарифу за спожиту теплову енергію у частині умовно-постійної складової двоставкового тарифу - плати за приєднане теплове навантаження, розмір якої визначений відповідачем і затверджений виконавчим комітетом міської ради всупереч чинному законодавству: Законам України "Про теплопостачання", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про ціни і ціноутворення", наказу Держбуду № 191 від 08.09.2000 р. "Про затвердження Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду", постанові Кабінету Міністрів України від 10.06.2006 р. № 955, іншим нормативним документам з питань формування тарифів на теплову енергію (т.с. 1, а.с. 3-10, 116-119).

З урахуванням прийнятих судом заяв про збільшення ціни позову від 30.09.2014 р. та про зміну підстав позову від 28.05.2015 р. позивач просить стягнути з відповідача 323176,14 грн. збитків, заподіяних внаслідок застосування економічно необґрунтованих тарифів на послуги з централізованого теплопостачання (опалення), надані згідно з договором № 81 від 19.09.2006 р. за період з 01.03.2011 р. по 31.12.2013 р.

У позові та заяві про зміну підстав позову зазначено, що Чернівецький міськвиконком рішенням № 1031/24 від 30.12.2008 р. затвердив економічно необгрунтований тариф на умовно-постійну складову двоставкового тарифу на централізоване опалення в розмірі 2,34 грн. за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 кв.м приведеної площі, яке (рішення) за позовом ТОВ "Букоімпекс ЛТД" постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.12.2012 р. у справі № 2-а-13/12/2414 було визнано нечинним у відповідній частині з моменту прийняття. У той час, коли відбувався розгляд справи № 2-а-13/12/2414, виконавчий комітет Чернівецької міської ради на підставі розрахунків відповідача прийняв нові рішення № 122/4 від 22.02.2011 р. та № 727/20 від 22.11.2011 р., якими знову затвердив такий же необґрунтований тариф на умовно-постійну складову двоставкового тарифу на централізоване опалення (плата за приєднане теплове навантаження), за яким відповідач нараховував плату за послуги з централізованого опалення впродовж періоду з 01.03.2011 р. по 31.12.2013 р. Названі рішення, стверджує позивач у позові, суперечать ч. 2 ст. 19 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та ч. 2 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої з 22.07.2010 р. з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на централізоване опалення для суб'єктів природних монополій, яким є відповідач.

На виконання постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.12.2012 р. у справі № 2-а-13/12/2414 міськвиконком рішенням № 338/10 від 25.06.2013 р. затвердив економічно обґрунтований тариф за приєднане теплове навантаження, по якому відповідач здійснив перерахунок суми нарахованої оплати за послуги з теплопостачання за період з 01.01.2009 р. по 28.02.2011 р. Однак, зазначає позивач, за період з 01.03.2011 р. по 31.12.2013 р. відповідач продовжував нараховувати плату за послуги з теплопостачання за економічно необґрунтованим тарифом, хоча повинен був застосовувати тариф, затверджений рішенням Чернівецького міськвиконкому № 338/10 від 25.06.2013 р., що в результаті призвело до заподіяння позивачеві збитків у сумі 323176,14 грн. за рахунок різниці між застосованим відповідачем тарифом і тим тарифом, що підлягав застосуванню.

Відповідач надав відзив на позов і доповнення до відзиву, в яких обгрунтував відсутність підстав для стягнення спірних коштів як безпідставно отриманих у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України з посиланням на те, що МКП "Чернівцітеплокомуненерго" застосовувало тарифи на теплову енергію, які затверджені органом місцевого самоврядування в установленому порядку, а за наявності договірних відносин з позивачем щодо надання послуг з централізованого опалення одержані за надані послуги кошти не можуть бути вважатися такими, що отримані без достатньої правової підстави (т.с. 1, а.с. 106-107, 150-151).

У зв'язку з поданням позивачем заяви про зміну підстав позову відповідач надав письмові доповнення до відзиву, в яких позов не визнав з тих підстав, що в його діях відсутній склад господарського правопорушення, за наявності якого наступає відповідальність за заподіяння збитків, зокрема, плата за послуги з теплопостачання нараховувалася згідно тарифів, затверджених виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, підприємство не мало права застосовувати тариф, затверджений рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.06.2013 р. № 338/10 "Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.12.2008 р. № 1031/24…" для нарахування плати за послуги з теплопостачання з 01.03.2011 р., оскільки вказаним рішенням вносилися зміни в рішення виконкому, яке діяло в період з 01.01.2009 р. по 01.03.2011 р., рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 122/4 від 22.02.2011 р. і № 727/20 від 22.11.2011 р. про затвердження тарифів на теплову енергію в установленому порядку не скасовані й у силу ст. 144 Конституції України, ст.ст. 59, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (т.с. 5, а.с. 40-42).

Третя особа виконавчий комітет Чернівецької міської ради (Третя особа-1) письмового відзиву на позов не надала.

Третя особа Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Третя особа-2), подала до суду письмові пояснення від 19.05.2015 р. та від 23.06.2015 р., в яких повідомила про чинні тарифи на централізоване опалення для МКП "Чернівцітеплокомуненерго" в період з 01.01.2009 р. по 01.12.2013 р., пояснила, що державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюється відповідними національними комісіями, зокрема, ці комісії встановлюють тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, протягом періоду з 01.01.2009 р. по 01.12.2013 р. НКРЕКП встановлювала лише умовно-змінну частину двоставкових тарифів на теплову енергію для централізованого опалення, а умовно-постійну частину (плату за одиницю приєднаного теплового навантаження) двоставкових тарифів жодного разу не затверджувала, у зв'язку з чим вважає, що умовно постійна частина тарифів, а саме плата за одиницю приєднаного теплового навантаження, для МКП "Чернівцітеплокомуненерго" є чинною в тому розмірі, який встановив виконавчий комітет Чернівецької міської ради (т.с. 5, а.с. 4-5,47),

У судовому засіданні 01.07.2015 р. представник позивача позов підтримав, пояснив, що відповідач, нараховуючи оплату за надані послуги з централізованого опалення, застосовував економічно необґрунтований тариф за приєднане теплове навантаження, в результаті чого позивач поніс грошові втрати - збитки в розмірі 323176,14 грн., неправомірна поведінка відповідача, яка призвела до збитків, виразилася в тому, що він розробив і подав на затвердження виконавчого комітету Чернівецької міської ради, а після затвердження застосовував тариф за приєднане теплове навантаження, який суперечить чинним законодавчим і нормативно-правовим актам України, цим самим порушив умови договору в частині надання послуг за належними тарифами і свідомо отримував завищену плату з позивача, вина відповідача в заподіянні збитків доводиться рішенням Адміністративної колегії Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.05.2009 р. та постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці № 23 від 19.12.2012 р. у справі № 2-А-13, після визнання судом нечинним рішення Чернівецького міськвиконкому № 1031/24 від 30.12.2008 р. у частині затвердження економічно необгрунтованого тарифу відповідач не здійснив перерахунок оплати за надані послуги протягом спірного періоду, тому заявлена сума коштів підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.07.2015 р. проти позову заперечив, пояснив, що плата за послуги з централізованого опалення нараховувалася відповідно до діючих тарифів, затверджених рішеннями виконавчого комітету Чернівецької міської ради, які (рішення) не визнавалися незаконними, за попередній період плата за послуги позивачу була перерахована в зв'язку з визнанням нечинним в судовому порядку рішення Чернівецького міськвиконкому № 1031/24 від 30.12.2008 р. у частині плати за приєднане теплове навантаження, однак для перерахунку плати за наступний період підстави немає, відсутні порушення відповідачем умов укладеного з позивачем договору на постачання теплової енергії та вина в заподіянні збитків позивачеві, оскільки встановлення тарифів на теплову енергію не відноситься до компетенції відповідача.

Представник Третьої особи-1 в судове засідання 01.07.2015 р. не з'явився без повідомлення причин неявки, однак це не перешкоджає розгляду справи, оскільки виконавчий комітет Чернівецької міської ради належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання (докази в матеріалах справи), а його представник у судовому засіданні 09.06.2015 р. надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував з тих підстав, що відповідач застосовував діючі тарифи на теплову енергію, а рішення міськвиконкому про затвердження цих тарифів не скасовані, тому відсутні підстави для стягнення з МКП "Чернівцітеплокомуненерго" збитків на користь позивача.

Представник Третьої особи-2 в судовому засіданні 01.07.2015 р. також заперечив проти позову, пояснив, що тарифи, які застосовував відповідач за послуги з теплопостачання, затверджені виконавчим комітетом Чернівецької міської ради з дотриманням вимог чинного законодавства, відповідні рішення міськвиконкому не скасовані та не визнані незаконними, тому відповідач не мав підстав для нарахування позивачеві плати за централізоване опалення за іншими тарифами, в зв'язку з чим вважає, що в позові належить відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін і третіх осіб, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

19 вересня 2006 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Букоімпекс ЛТД" і міським комунальним підприємством "Чернівцітеплокомуненерго" було укладено договір № 81 на постачання теплової енергії в гарячій воді (т.с. 1, а.с. 16-20).

На умовах зазначеного договору МКП "Чернівцітеплокомуненерго" (за текстом договору Енергопостачальна компанія) зобов'язалося постачати ТОВ "Букоімпекс ЛТД" (за текстом договору Споживач) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а ТОВ "Букоімпекс ЛТД" зобов'язалося оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. П.1 договору № 81 від 19.09.2006 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді теплова енергія постачається Споживачеві (позивачеві) в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення - в опалювальний період;

- гаряче водопостачання - згідно з графіком по рішенню міської ради;

- технологічні потреби - згідно з графіком.

Пунктом П.3 договору обумовлено, що в разі наявності засобів обліку Споживач сплачує за теплову енергію за такими тарифами: центральне опалення - 204,40 грн. з ПДВ (за 1 ГКал.).

Пунктом П.4 договору передбачено, що в разі зміни тарифів Споживач послуг сплачує за теплову енергію за новими тарифами з дня введення їх в дію. Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (п. Ш.1 договору, у випадку позивача - із застосуванням теплолічильника). Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів на підставі показань приладів обліку чи розрахунків, розрахунковим періодом є календарний місяць (пункти 1У.1 та 1У.2 договору № 81 від 19.09.2006 р.).

Відповідно до пунктів Х.1-Х.2 договір № 81 від 19.09.2006 р. укладався сторонами на один рік, строк його дії автоматично продовжувався в установленому порядку в зв'язку з відсутністю письмової заяви однієї з сторін про його припинення, на даний час вказаний договір є чинним.

З'ясовуючи під час нового розгляду справи у відповідності до обов'язкових вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 02 квітня 2015 р. (ст. 111 12 ГПК України) питання щодо дійсної вартості теплової енергії, яка постачалася позивачеві у зазначений у позовній заяві спірний період - з 01.03.2011 р. по 31.12.2013 р., та дійсних тарифів, якими мали керуватися сторони при здійсненні розрахунків, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створенням і удосконаленням ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначаються Законом України "Про теплопостачання".

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Статтею 20 зазначеного Закону встановлено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 8 вересня 2000 року № 191, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.2000 р. за № 776/4997, були затверджені Правила розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду (далі - Правила-191), які поширювалися на всі теплопостачальні організації комунальної енергетики незалежно від їх відомчої належності та форми власності, а також на споживачів, і визначали порядок розрахунку вартості виробництва, транспортування та розподілення теплової енергії та гарячої води, яка забезпечує рентабельну діяльність теплопостачальних організацій при стимулюванні процесу економії теплової енергії та гарячої води споживачем.

Зазначені Правила-191 діяли до набрання чинності наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 липня 2010 року № 214 "Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 8 вересня 2000 року № 191 "Про затвердження Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду".

Відповідно до п. 1.2 Правил-191 рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.

Пунктом 1.4 Правил-191 визначено, що двоставковий тариф - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. Приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюються договором між теплопостачальною організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води, а кількість спожитої теплової енергії обчислюється теплолічильником або при його відсутності за розрахунком згідно з Правилами користування тепловою енергією (п. 1.5 Правил-191).

10.07.2006 р. постановою Кабінету Міністрів України № 955 "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" було затверджено Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (далі - Порядок-955), до якого постановою КМУ України від 02.03.2010 р. № 231 "Про внесення змін до Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" були внесені зміни, які передбачали поряд із одноставковим застосування двоставкового тарифу на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води. При цьому згідно з пунктом 113 Порядку-955 з внесеними змінами передбачено, що умовно-постійна частина витрат на надання послуг централізованого опалення розраховується на теплове навантаження об'єкта теплоспоживання на 1 Гкал/г або для населення, за відсутності в жилих будинках приладів обліку, на 1 кв. метр загальної опалювальної площі…

Даний Порядок діяв до 18.08.2011 р. - дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", якою (постановою) затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (далі - Порядок-869). Пунктом 42 Порядку-869 встановлено, що умовно-постійна частина двоставкового тарифу визначається, зокрема, як абонентська плата за 1 Гкал/год. теплового навантаження об'єктів теплоспоживання.

Відповідно до статей 7, 14, 31, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, що діяла до 31.10.2010 р., підпункту 2 пункту "а" частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції, що діяла до 31.10.2010 р., до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належало встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, в тому числі тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення.

З посиланням на зазначені вище норми законів виконавчий комітет Чернівецької міської ради 30.12.2008 року прийняв рішення № 1031/24 "Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів) та визнання таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету міської ради від 08.07.2008 р. № 499/13" (т.с. 1, а.с. 21-23).

Цим рішенням виконком затвердив для МКП "Чернівцітеплокомуненерго" розміри двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення з 01 січня 2009 року згідно з додатком 2 для різних категорій споживачів (т.с. 1, а.с. 23). Зокрема, для інших споживачів (яким є позивач) затверджено плату за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 кв.м приведеної площі щомісячно протягом року для споживачів із засобами обліку та без засобів обліку - 2,34 грн. з ПДВ, а також тариф за одиницю фактично спожитої теплової енергії для споживачів із засобами обліку в розрахунку на 1 Гкал щомісячно протягом опалювального періоду - 285,59 грн. з ПДВ.

У подальшому виконкомом Чернівецької міської ради було прийнято рішення від 22.02.2011 р. № 122/4 "Про встановлення скоригованих двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів) води та визнання такими, що втратили чинність рішення виконавчого комітету міської ради з цього питання" (т.с. 1, а.с. 60-62).

Пунктом 1 цього рішення встановлено скоригований двоставковий тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення (додаток 1), а пунктом 3 вирішено вважати таким, що втратив чинність, додаток 2 до вищезгаданого рішення міськвиконкому від 30.12.2008 року № 1031/24.

При цьому, скоригований двоставковий тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення згідно з додатком 1 до рішення міськвиконкому 22.02.2011 р. № 122/4 є таким же, що й двоставковий тариф, приведений в додатку 2 до рішення міськвиконкому від 30.12.2008 року № 1031/24, у тому числі й в частині плати за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 кв.м приведеної площі щомісячно протягом року для споживачів із засобами обліку та без засобів обліку - 2,34 грн. з ПДВ (т.с. 1, а.с. 23, 62).

22.11.2011 року виконком Чернівецької міської ради прийняв рішення № 724/20 "Про внесення змін в рішення виконавчого комітету міської ради від 22.02.2011 р. № 122/4, від 30.12.2008 р. № 1031/24 щодо встановлення двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів) води" (т.с. 1, а.с. 63-65).

Цим рішенням, зокрема, внесено зміни в додаток № 1 до рішення виконавчого комітету міської ради від 22.02.2011 р. № 122/4, виклавши його в новій редакції (додаток № 1 до цього рішення) (т.с. 1, а.с. 65). У новій редакції така складова двоставкового тарифу на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення як плата за одиницю приєднаного теплового навантаження (умовно-постійна складова) для інших споживачів (яким є позивач) встановлена виконкомом в такому ж розмірі, що й у рішеннях від 30.12.2008 р. № 1031/24 та від 22.02.2011 р. № 122/4: 2,34 грн. (з ПДВ) з розрахунку на 1 кв. м приведеної площі щомісячно протягом року для споживачів із засобами обліку та без засобів обліку.

Тариф на одиницю фактично спожитої теплової енергії для споживачів із засобами обліку (категорія "інші споживачі") в розрахунку на 1 Гкал щомісячно протягом опалювального періоду (умовно-змінна складова двоставкового тарифу) в додатку 1 до рішення від 22.02.2011 р. № 122/4 виконком Чернівецької міської ради не встановлював у зв'язку з тим, що зазначений тариф було визначено Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України.

Так, з набуттям 22.07.2010 р. законної сили Законом України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" у відповідності до статті 5, абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 6 зазначеного Закону Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України як державний колегіальний орган виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання (крім діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії), централізованого водопостачання та водовідведення, застосовує, зокрема, такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках як встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках.

Частиною 2 статті 5 Закону України "Про природні монополії" в редакції до 08.01.2013 р. встановлювалося, що перелік суб'єктів природних монополій складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень; зазначеною нормою Закону у чинній редакції передбачено, що зведений перелік суб'єктів природних монополій ведеться Антимонопольним комітетом України на підставі реєстрів суб'єктів природних монополій у сфері житлово-комунального господарства, що формуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, а в інших сферах, в яких діють суб'єкти природних монополій, - національними комісіями регулювання природних монополій у відповідній сфері або органами виконавчої влади, що здійснюють функції такого регулювання до створення зазначених комісій.

З наявного у справі рішення Адміністративної колегії Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.05.2009 р. № 23 у справі № 03/20/21 видно, що за результатами дослідження, здійсненого відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антомонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р, відповідач - міське комунальне підприємство "Чернівцітеплокомуненерго", за результатами діяльності в 2007-2008 рр. та звітному періоді 2009 р. є суб'єктом природної монополії на ринку централізованого постачання теплової енергії у територіальних межах м. Чернівці (в межах обслуговування житлового і нежитлового фонду) з часткою 100 відсотків (т.с. 1, а.с. 30).

Станом на 14.10.2014 р. відповідач статусу суб'єкта природної монополії на ринку транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами не втратив, що підтверджується роздруківкою із Зведеного переліку суб'єктів природних монополій, що ведеться Антимонопольним комітетом України ( http://www.amc.gov.ua/amku/doccatalog/document?id=97650&schema=main ) (т.с. 4, а.с. 28-29).

У ході розгляду справи представники відповідача проти того, що впродовж 2009-2013 років і на даний МПК "Чернівцітеплокомуненерго" є суб'єктом природної монополії на ринку централізованого теплопостачання в межах міста Чернівці не заперечували, доказів виключення з відповідного переліку (реєстру) за вказаний період не надали.

У період становлення діяльності Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України затвердження тарифів на теплову енергію для МКП "Чернівцітеплокомуненерго" здійснювалося поетапно Національною комісією регулювання електроенергетики України (на початковому етапі становлення НКРЕП) та Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг.

Зокрема, протягом періоду 2010-2013 рр. Національними комісіями затверджено наступні тарифи на теплову енергію для МКП "Чернівцітеплокомуненерго"(без ПДВ):

1) згідно з постановою НКРЕ від 14.12.2010 р. № 1734 з 01 січня 2011 року : для населення - 225,89 грн. за 1 Гкал (т.с. 5, а.с. 5, 36);

2) згідно з постановою НКРКП від 30.09.2011 р. № 165 з 01 жовтня 2011 року :

- одноставкові тарифи на теплову енергію для централізованого гарячого водопостачання (підігрів води) для бюджетних установ - 696,06 грн./Гкал та 768,74 грн./ Гкал для інших споживачів;

- одноставкові тарифи на теплову енергію для постачання пари для бюджетних установ - 696,09 грн./Гкал;

- умовно-змінну частину двоставкових тарифів на теплову енергію (вартість одиниці теплової енергії) для централізованого опалення - 475,98 грн./Гкал для потреб бюджетних установ та для інших споживачів (т.с. 1, а.с. 67, т.с. 5, а.с. 5);

3) згідно з постановою НКРКП від 16.03.2012 р. № 140 з 01 квітня 2012 р .:

- одноставкові тарифи на теплову енергію для централізованого гарячого водопостачання (підігрів води) для потреб бюджетних установ - 785,29 грн./Гкал та 833,26 грн./ Гкал для інших споживачів (крім населення);

- одноставковий тариф на теплову енергію для постачання пари для потреб бюджетних установ - 785,29 грн./Гкал;

- умовно-змінну частину двоставкових тарифів на теплову енергію для централізованого опалення (вартість теплової одиниці) - 562,32 грн./Гкал для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) (т.с. 1, а.с. 68, т.с. 5, а.с. 5).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 31.12.2013 р. № 480 установлено міському комунальному підприємству "Чернівцітеплокомуненерго" тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання на рівні, зокрема, для інших споживачів (крім населення): тариф на теплову енергію - 658,50 грн. Гкал (без ПДВ) за складовими, що включає тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРКП від 16.03.2012 р. № 140 "Про встановлення тарифів на теплову енергію МКП "Чернівцітеплокомуненерго" (т.с. 1, а.с. 234).

З наведеного видно, що впродовж спірного періоду з 01.03.2011 р. по 31.12.2013 р. НКРЕКП не встановлювала для МКП "Чернівцітеплокомуненерго" тарифи на умовно-постійну частину двоставкових тарифів на теплову енергію для централізованого опалення, зокрема для категорії "інші споживачі".

Таким чином, для позивача в період з 01.03.2011 р. по 31.12.2013 р. діяли наступні двоставкові тарифи на теплову енергію для централізованого опалення:

1) з 01.03.2011 р. до 01.10.2011 р.:

- умовно-постійна складова - плата за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 кв. м приведеної площі щомісячно протягом року для споживачів із засобами обліку та без засобів обліку - 2,34 грн. з ПДВ та

- умовно-змінна складова - тариф за одиницю фактично спожитої теплової енергії для споживачів із засобами обліку в розрахунку на 1 Гкал щомісячно протягом опалювального періоду - 285,59 грн. з ПДВ згідно з рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.02.2011 р. № 122/4 ;

2) з 01.10.2011 р. до 22.11.2011 р.:

- умовно-змінна складова - частина двоставкових тарифів на теплову енергію (вартість одиниці теплової енергії) для централізованого опалення - 475,98 грн./Гкал (без ПДВ) для потреб інших споживачів згідно з постановою НКРКП від 30.09.2011 р. № 165 (571,18 грн. з ПДВ);

3) з 22.11.2011 р. до 01.04.2012 р.:

4) з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 р.:

- умовно-змінна складова - частина двоставкових тарифів на теплову енергію (вартість одиниці теплової енергії) для централізованого опалення - 562,32 грн./Гкал (без ПДВ) для потреб інших споживачів згідно з постановою НКРКП від 16.03.2012 р. № 140 (674,78 грн. з ПДВ).

Як стверджує позивач і не заперечує відповідач, саме за такими двоставковими тарифами, що включали:

- плату 2,34 грн. з ПДВ за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 кв.м приведеної площі щомісячно відповідно до рішень Чернівецького міськвиконкому від 22.02.2011 р. № 122/4 та від 22.11.2011 р. № 724/20 та

- плату за одиницю фактично спожитої теплової енергії для споживачів із засобами обліку в розрахунку на 1 Гкал щомісячно: 285,59 грн. з ПДВ з 01.03.2011 р., 475,98 грн./Гкал без ПДВ з 01.10.2011 р., 562,32 грн./Гкал без ПДВ з 01.04.2012 р.,

ТОВ "Букоімпекс ЛТД" сплачувало відповідачеві МКП "Чернівцітеплокомуненерго" за поставлену теплову енергію для централізованого опалення впродовж періоду з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

Зазначений висновок суду підтверджується наявними у справі доказами: звітами про нарахування та оплату за період з 01.01.09 по 31.08.13, аналізом нарахування доходів від централізованого опалення для ТОВ "Букоімпекс ЛТД" по МКП "Чернівцітеплокомуненерго", звітом про фактичне споживання теплової енергії згідно договору № 0081 від 19.09.2006 р. по ТОВ "Букоімпекс ЛТД", даними Журналу обліку використання теплової енергії в гарячій воді на тепловому пункті абонента № 81, звітом про оплату за період з 01.03.11 по 31.12.13, оборотно-сальдовою відомістю по розрахунках з "Чернівцітеплокомуненерго" за березень 2011-січень 2014 р. (т.с. 1, а.с. 73-74, 75, 128-130, 142-143, т.с. 2, а.с. 65, 84).

Слід зазначити, що між сторонами спору щодо обсягу спожитої теплової енергії за період з 01.03.2011 р. по 31.12.2013 р. немає, з матеріалів справи також видно, що всі рахунки, виставлені відповідачем позивачеві на оплату послуг з централізованого опалення за вказаний період, своєчасно оплачені ТОВ "Букоімпекс ЛТД" у повному обсязі (т.с. 2, а.с. 85-118 - рахунки МКП "Чернівцітеплокомуненерго", а.с. 119-152 - платіжні доручення ТОВ "Букоімпекс ЛТД" про оплату рахунків).

Всього за спожиту теплову енергію позивачем на підставі рахунків відповідача за період з 01.03.2011 р. по 31.12.2013 р. сплачено 1091909,37 грн., у тому числі:

- 538052,77 грн. плати за одиницю фактично спожитої теплової енергії (умовно-змінна складова двоставкового тарифу) відповідно до діючих в певний конкретний період часу тарифів та

- 553856,60 грн. плати за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 кв.м приведеної площі (умовно-постійна складова двоставкового тарифу - 2,34 грн. х 6961,50 м 2 х 34 міс.), що підтверджується також оборотно-сальдовою відомістю по розрахунках з "Чернівцітеплокомуненерго" за березень 2011 - січень 2014 (т.с. 4, а.с. 84).

Спір між сторонами щодо стягнення збитків у розмірі 323176,14 грн. виник у зв'язку із застосуванням відповідачем двоставкових тарифів на послуги з централізованого теплопостачання, умовно-постійна складова яких (2,34 грн. з ПДВ за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 кв.м приведеної площі, затверджена рішеннями Чернівецького міськвиконкому від 22.02.2011 р. № 122/4 та від 22.11.2011 р. № 724/20), на думку позивача є економічно необґрунтованою, оскільки відповідні розрахунки МКП "Чернівцітеплокомуненерго" проведені з порушенням пункту 113 Порядку-955 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2010 р. № 231, відповідно до якого умовно-постійна частина витрат на надання послуг з централізованого опалення розраховується на теплове навантаження об'єкта теплоспоживання на 1 Гкал/г при наявності приладів обліку, а не в розрахунку на 1 кв.м приведеної площі.

Згідно зазначеного пункту Порядку-955 умовно-постійна частина витрат на надання послуг з централізованого опалення з розрахунку на 1 кв. м загальної опалювальної площі розраховується для населення за відсутності в житлових будинках приладів обліку, відтак, розрахована відповідачем умовно-постійна складова двоставкового тарифу на послуги з централізованого опалення в розрахунку на 1 кв. м приведеної площі не могла застосовуватися у правовідносинах з позивачем. Окрім того, що розрахована відповідачем умовно-постійна складова двоставкового тарифу на централізоване опалення є економічно необґрунтованою, самі рішення виконкому Чернівецької міської ради про їх затвердження, зазначає позивач, є незаконними, оскільки прийняті органом місцевого самоврядування за відсутності відповідної компетенції.

У своїх розрахунках позивач визначив розмір плати за послуги з централізованого опалення:

- з урахуванням умовно-постійної складової двоставкового тарифу виходячи з 2,34 грн. з ПДВ в розрахунку на 1 кв м приведеної площі 6961,5 м 2 (згідно з додатком № 1 до договору № 81 від 19.09.2006 р. т.с. 1, а.с. 138), яку він дійсно в складі плати за послуги сплатив відповідачеві за період з 01.03.2011 р. по 31.12.2013 р.,

- та розмір плати в частині умовно-постійної складової двоставкового тарифу за цей же період відповідно до тарифу, який, на його думку, підлягав застосуванню, а саме 257,05 грн. з ПДВ за 1 Гкал, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.06.2013 р. № 338/10 "Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.12.2008 р № 1031/24 "Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів) та визнання таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету міської ради від 08.07.2008 р. № 499/13" (т.с. 3, а.с. 152, 153).

Згідно з підрахунками позивача за послуги з централізованого опалення за період з 01.03.2011 р. по 31.12.2013 р. він сплатив відповідачеві 1091907,90 грн., у тому числі 553856,67 грн. в якості умовно-постійної складової тарифу за економічно необгрунтованим тарифом (2,34 грн. з ПДВ на 1 м кв., графи 7, 10, 12 розрахунку на а.с. 152 в т.с. 3), а повинен був сплатити за цей же період 768731,76 грн., у тому числі 230679,25 грн. плати за приєднане теплове навантаження (умовно-постійна складова) за економічно обгрунтованим тарифом з розрахунку 257,05 грн. за 1 Гкал/г (графи 4, 7, 8, 9 розрахунку на а.с. 153 в т.с. 3).

Різниця між фактично сплаченою сумою і належною до сплати за економічно обгрунтованим тарифом згідно з розрахунком позивача (т.с. 3, а.с. 152-153) складає 323176,14 грн. (1091907,90 грн. - 768731,76 грн.) і є, як вважає позивач, його збитками, відшкодування яких повинен здійснити МКП "Чернівцітеплокомуненерго" у відповідності до ст.ст. 610, 611, 623 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи доводи про заподіяння збитків, позивач стверджує, що плата за приєднане теплове навантаження за спірний період повинна була визначатися відповідачем не з розрахунку 2,34 грн. на 1 м 2 приведеної площі, а виходячи з тарифу 257,05 грн./Гкал за обсяг спожитого тепла в кількості 897,41 Гкал згідно показників приладу обліку.

В обґрунтування зазначеного твердження позивач послався на те, що рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.02.2011 р. № 122/4 та від 22.11.2011 р. № 724/20, якими на підставі поданих МКП "Чернівцітеплокомуненерго" розрахунків затверджено плату за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 кв. м приведеної площі щомісячно протягом року для споживачів із засобами обліку та без засобів обліку у розмірі 2,34 грн. з ПДВ (умовно-постійна складова двоставкового тарифу), є незаконними, оскільки не відповідають чинному законодавству.

Зокрема, постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.12.2012 р. у справі № 2-А-13 за результатами розгляду адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Букоімпекс ЛТД" до виконавчого комітету Чернівецької міської ради (третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: міське комунальне підприємство "Чернівцітеплокомуненерго") про визнання частково нечинним рішення по затвердженню тарифів на теплопостачання задоволено адміністративний позов ТОВ "Букоімпекс ЛТД", визнано нечинним пункт 2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 1031/24 від 30 грудня 2008 року "Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів) та визнання таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету міської ради від 08 липня 2008 року № 499/13" щодо затвердження розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення згідно з додатком 2 та додаток 2 до цього рішення в частині встановлення плати за одиницю приєднаного теплового навантаження з розрахунку на 1 кв.м приведеної площі щомісячно протягом року для інших споживачів із засобами обліку та без засобів обліку у розмірі 2 грн. 34 коп. (з ПДВ) з моменту його прийняття (т.с. 1, а.с. 49-55). Указана постанова Шевченківського районного суду м. Чернівці залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 р. у справі № 2-а-13/12/2414 (т.с. 1, а.с. 56-59).

У зазначених судових рішеннях встановлено порушення порядку формування та розрахунку двоставкового тарифу на теплопостачання, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 1031/24 від 30 грудня 2008 року, які (порушення) виразилися в тому, що всупереч Правилам розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 191 від 08.09.2000 р., виконком затвердив двоставковий тариф на постачання теплової енергії, в якому плата за одиницю приєднаного теплового навантаження визначена не в розрахунку 1 Гкал/годину, як того вимагається, а виходячи з розрахунку 1 кв.м приведеної площі, що підтверджує економічну необгрунтованість тарифу. Там же констатовано, що суд встановив, що МКП "Чернівцітеплокомуненерго" порушив визначений законодавством України порядок розрахунку вартості умовно-постійної складової двоставкового тарифу на одну Гкал/годину, застосувавши для розрахунку умовно-постійної складової двоставкового тарифу 1 кв.м приведеної площі, що суперечить вимогам законодавства і призвело до затвердження виконавчим комітетом Чернівецької міської ради економічно необгрунтованого тарифу на централізоване опалення.

З урахуванням наведених висновків Шевченківського районного суду м. Чернівці у постанові від 19.12.2012 р. у справі № 2-А-13 позивач стверджує, що наступні прийняті Чернівецьким міськвиконкомом після рішення № 1031/24 від 30 грудня 2008 року рішення від 22.02.2011 р. № 122/4 та від 22.11.2011 р. № 724/20 про затвердження такого ж розміру плати за одиницю приєднаного теплового навантаження - 2,34 грн. за 1 кв.м приведеної площі, є незаконними, оскільки зазначена плата розрахована відповідачем з такими ж порушеннями і повторно подана на затвердження виконавчому комітету міської ради, незважаючи на існування рішення Адміністративної колегії Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету № 23 від 29.05.2009 р.

Також позивач зазначає, що оскільки з 22.07.2010 р. з відання органів місцевого самоврядування виключено повноваження встановлювати тарифи на комунальні послуги - теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, тарифи на які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, виконавчий комітет Чернівецької міської ради з 22.07.2010 р. взагалі не мав права затверджувати тарифи на централізоване опалення для МКП "Чернівцітеплокомуненерго", який є суб'єктом природної монополії і тарифи на теплову енергію для якого встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (підпункт 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у редакції Закону України від 09.07.2010 р. N 2479-VI, абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 6, ч. 2 ст. 19 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг").

На виконання постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.12.2012 р. у справі № 2-А-13 виконавчим комітетом Чернівецької міської ради прийнято рішення від 25.06.2013 р. № 338/10 "Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.12.2008 р. № 1031/24 "Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів) та визнання таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету міської ради від 08.07.2008 р. № 499/13" (т.с. 1, а.с. 69-71).

Названим рішенням міськвиконкому від 25.06.2013 р. № 338/10 на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.12.2012 р. у справі № 2-А-13 приведено у відповідність до вимог закону розмір плати за одиницю приєднаного теплового навантаження, визначено її в розмірі 257,05 грн. з ПДВ за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 Гкал для споживачів із засобами обліку та без засобів обліку щомісячно протягом опалювального періоду для категорії "Інші споживачі".

Згідно пояснень представників сторін, за період дії тарифів, затверджених рішенням міськвиконкому від 30.12.2008 р. № 1031/24, а саме з 01.01.2009 р. по 28.02.2011 р., відповідач зробив перерахунок належних до сплати платежів позивача за послуги з централізованого опалення за вказаний період, виходячи з нового тарифу за одиницю приєднаного теплового навантаження згідно з рішенням МВК від 25.06.2013 р. № 338/10 - 257,05 грн. з ПДВ.

За результатами такого перерахунку з нарахування за період з 01.01.2009 р. по 28.02.2011 р. відповідачем знято суму в розмірі 216692,10 грн. (графа 4 звіту про нарахування та оплату за період з 01.01.09 по 31.08.13) та визначено сальдо на користь МПК "Чернівцітеплокомуненерго" станом на 31.08.2013 р. у сумі 95192,59 грн. (графа 7 названого звіту, т.с. 3, а.с. 150).

У подальшому дана сума коригувалася відповідачем у межах періоду з 01.01.2009 р. по 28.02.2011 р. і на даний час заборгованість ТОВ "Букоімпекс ЛТД" по оплаті за тепло за вказаний період визначена відповідачем у розмірі 78902,53 грн. і є предметом спору у справі № 11/91 за позовом міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Букоімпекс ЛТД" про стягнення 88681,72 грн. за спожиту теплову енергію, що розглядається господарським судом Чернівецької області (т.с. 5, а.с. 52-53).

З ухвали господарського суду Чернівецької області від 26.12.2013 р. у справі № 11/91 видно, що предметом позову є заборгованість ТОВ "Букоімпекс ЛТД" по оплаті за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2009 р. по 01.03.2011 р. у сумі 78902,53 грн. (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог і часткової відмови від вимог про стягнення інфляційних, 3% річних і пені), зазначеною ухвалою провадження у справі № 11/91 зупинено до вирішення господарським судом справи № 926/1331/13.

Як стверджують сторони, спір щодо заборгованості по оплаті за тепло за період з 01.01.2009 р. по 01.03.2011 р. не спливає на вирішення спору про стягнення збитків у розмірі 323176,14 грн. за період з 01.03.2011 р. по 31.12.2013 р., оскільки йдеться про різні періоди і за наявності двох судових рішень про стягнення сторони зможуть провести відповідний взаємозалік зустрічних однорідних вимог, або рішення у справі № 926/1331/13 вплине на результат розгляду справи № 11/91.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173 - 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України)

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 6 статті 276 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 2 ст. 15, ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" основним завданням державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є, зокрема, регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Вище зазначалося, що застосований відповідачем у спірний період у правовідносинах з позивачем двоставковий тариф на послуги з централізованого теплопостачання затверджений виконавчим комітетом Чернівецької міської ради (умовно-постійна частина) та Національною комісією з регулювання електроенергетики України і Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України (умовно-змінна частина).

Відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що має бути завершено до 1 січня 2011 року. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Суд погоджується з доводами позивача, що рішеннями виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.02.2011 р. № 122/4 та від 22.11.2011 р. № 724/20 встановлено плату за одиницю приєднаного теплового навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу) в розмірі 2,34 грн. з ПДВ в розрахунку на 1 кв. м приведеної площі, у той час як відповідними положеннями Порядку-955 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 02.03.2010 р. № 231, та Порядку-869, передбачено, що умовно-постійна складова тарифу на послуги з централізованого опалення розраховується на 1 Гкал/год для всіх категорій споживачів, крім населення за відсутності в житлових будинках приладів обліку (для якого така плата визначається на 1 кв. м приведеної площі).

Суд бере до уваги також доводи позивача, що вказані рішення прийняті виконавчим комітетом в період, коли відповідно до нової редакції підпункту 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (з 22.07.2010 р.), абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" повноваження встановлювати тарифи на послуги з централізованого опалення для МКП "Чернівцітеплокомуненерго" як суб'єкта природної монополії були передані до компетенції Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

Суд відхиляє засновані на листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 31.12.2012 р. (т.с. 1, а.с. 223) доводи відповідача, що насправді до повноважень НКРЕКП належить встановлення тарифів на виробництво (крім виробництва теплової енергії на теплоцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії) транспортування та постачання теплової енергії як товару, а встановлення тарифів на комунальні послуги для кінцевих споживачів за послуги з централізованого опалення на 1 м 2 опалюванної площі або за 1 Гкал (за наявності засобів обліку теплової енергії) на вводах у багатоквартирні будинки та постачання гарячої води на 1 м 3 (за наявності засобів обліку води) або вартість установленого місячного нормативного споживання гарячої води на одну людину згідно чинного законодавства відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Так, відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції, чинній протягом спірного періоду, до власних самоврядних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на комунальні послуги крім тих, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. До відання Національної комісії якраз віднесено встановлення тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення для суб'єктів природних монополій, а таким, як встановлено судом, є відповідач (абз. 6 п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг").

Такий висновок суду прямо підтверджується тим, що постановами від 30.09.2011 р. № 165 та № 140 від 16.03.2012 р. НКРКП встановила міському комунальному підприємству "Чернівцітеплокомуненерго" тарифи на теплову енергію для централізованого гарячого водопостачання і постачання пари для бюджетних та інших установ, а також умовно-змінну частину двоставкових тарифів на теплову енергію (вартість одиниці теплової енергії) для централізованого опалення для потреб бюджетних установ та інших споживачів (т.с. 1, а.с. 67, 68).

Частиною 3 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання). При встановленні цін/тарифів на послуги, які виробляються суб'єктами природних монополій, діяльність яких регулюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню цими національними комісіями.

Разом з тим, на думку суду, незаконність зазначених рішень Третьої особи-1 у відповідній частині чи в цілому в зв'язку з порушенням встановленого порядку формування тарифів та/або в зв'язку з відсутністю компетенції повинна бути встановлена судом за результатами розгляду окремого позову, поданого зацікавленою особою.

Так, статтями 144 Конституції України, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів місцевого самоврядування є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Частиною 2 ст. 144 Конституції України унормовано, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Такий же висновок викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Як встановлено судом, рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.02.2011 р. № 122/4 та від 22.11.2011 р. № 724/20 у частині встановлення плати за одиницю приєднаного теплового навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу) в розмірі 2,34 грн. з ПДВ в розрахунку на 1 кв. м приведеної площі не були предметом судового оскарження і не скасовані в установленому порядку, відтак в силу положень ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" протягом періоду їх дії були обов'язковими для застосування відповідачем при розрахунках зі споживачами за надані послуги з централізованого опалення.

Те, що постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.12.2012 р. у справі № 2-А-13 визнано нечинним рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 1031/24 від 30 грудня 2008 року у частині встановлення плати за одиницю приєднаного теплового навантаження з розрахунку на 1 кв.м приведеної площі щомісячно протягом року для інших споживачів із засобами обліку та без засобів обліку у розмірі 2 грн. 34 коп. (з ПДВ) з моменту прийняття, не означає, що рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.02.2011 р. № 122/4 та від 22.11.2011 р. № 724/20 у відповідній частині автоматично стали нечинними (незаконними). Їх незаконність, як зазначалося вище, повинна бути установлена у судовому порядку за позовом заінтересованої особи, однак такого не відбулося.

При цьому суд зауважує на некоректності посилання позивача на постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 березня 2013 р. у справі № 6-6цс13, в якій висловлено правову позицію, що в разі якщо постановою суду визнано неправомірним рішення виконкому міської ради про зміну тарифів , то слід виходити з тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних недійсними, або затверджених на виконання постанови суду. Адже, як установлено в ході розгляду справи і зазначено вище, рішення Чернівецького міськвиконкому від 22.02.2011 р. № 122/4 та від 22.11.2011 р. № 724/20 про затвердження тарифів на послуги з теплопостачання не були визнані в цілому чи у певній частині недійсними (нечинними, незаконними) постановою суду.

У зв'язку з цим суд погоджується з доводами відповідача в тій частині, що розроблений на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.12.2012 р. у справі № 2-А-13 тариф - плата за приєднане теплове навантаження, підлягав застосуванню для перерахунку нарахованої позивачеві плати за послуги з централізованого опалення лише впродовж періоду з 01.01.2009 р. по 28.02.2011 р. (на час дії рішення МВК № 1031/24 від 30.12.2008 р.) і не міг бути автоматично застосований відповідачем для перерахунку такої плати протягом спірного періоду.

З огляду на наведені вище міркування суд не вважає за можливе у спірних правовідносинах застосувати до рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.02.2011 р. № 122/4 та від 22.11.2011 р. № 724/20 положення ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України

Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 16 Цивільного кодексу України ст. 20 Господарського кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способом захисту захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

В абзаці третьому підпункту 3.12 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" із змінами і доповненнями роз'яснено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому, предмет позову як матеріально-правова вимога позивача до відповідача кореспондує зі способами захисту порушеного права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Натомість підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, зміна підстави позову - це зміна обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Враховуючи наведене, суд під час вирішення справи дійшов висновку, що в ухвалі від 09.06.2015 р. помилково оцінив заяву ТОВ "Букоімпекс ЛТД" від 28.05.2015 р. про зміну підстав позову саме в такій якості.

Враховуючи, що позивач у даній заяві обрав способом захисту порушеного права відшкодування збитків при тих же обставинах, якими обгрунтовано попередні вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів, слід дійти висновку, що позивач змінив не підставу, а предмет позову, а саме матеріально-правову вимогу про стягнення коштів, отриманих без достатніх правових підстав (ст. 1212 ЦК України) змінив на вимогу про стягнення збитків (ст. 16 ЦК, 20 ГК України).

Разом з тим, підстави позову позивачем не змінено, відтак, заяву ТОВ "Букоімпекс ЛТД" від 28.05.2015 р. належало прийняти до розгляду, однак як заяву про зміну предмета, а не підстав, позову.

Правильно встановивши предмет і підставу позову, у вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.

Як встановлено судом у ході розгляду справи і зазначено вище, протягом спірного періоду відповідач надавав позивачеві послуги з централізованого опалення за діючими тарифами, встановленими рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.02.2011 р. № 122/4, постановою НКРКП від 30.09.2011 р. № 165, рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.11.2011 р. № 724/20, постановою НКРКП від 30.09.2011 р. № 165, постановою НКРКП від 16.03.2012 р. № 140.

Пунктом 1У.1 укладеного між сторонами договору № 81 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 19.09.2006 р. обумовлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів на підставі показань приладів обліку чи розрахунків.

Порушення зазначеного пункту договору з боку відповідача суд не вбачає, оскільки відповідач застосовував тарифи, затверджені органом місцевого самоврядування та державним колегіальним органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання централізованого водопостачання та водовідведення - відповідною Національною комісією.

Однак позивач, виходячи з того, що, на його думку, рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.02.2011 р. № 122/4 та від 22.11.2011 р. № 724/20 в частині затвердження плати за одиницю приєднаного теплового навантаження з розрахунку 2,34 грн. за 1 кв.м приведеної площі є незаконними так само, як і скасоване в судовому порядку рішення виконкому від 30.12.2008 р. № 1031/24, а тариф 2,34 грн. за 1 кв.м приведеної площі - економічно необґрунтованим, в силу названих вище підстав, вважає, що визначення розміру плати за приєднане теплове навантаження за період з 01.03.2011 р. по 31.12.2013 р. відповідач мав здійснювати за тарифом, що встановлений на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.12.2012 р. у справі № 2-А-13 рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.06.2013 р. № 338/10 виходячи з 257,05 грн. з ПДВ з розрахунку на 1 Гкал щомісячно протягом опалювального періоду, а надлишково сплачені в зв'язку із застосуванням економічно необгрунтованого тарифу (2,34 грн. з ПДВ за 1 м кв. приведеної площі) кошти в сумі 323176,14 грн. є його збитками, які підлягають відшкодуванню відповідачем відповідно до ст.ст. 610, 611, 623 Цивільного кодексу України.

Зазначені збитки обраховані позивачем наступним чином:

1) визначено розмір плати за послуги з централізованого теплопостачання за період з 01.03.2011 р. по 31.12.2013 р. виходячи з діючих тарифів на умовно-змінну частину двоставкових тарифів (щодо чого між сторонами спору немає) і тарифу на умовно-постійну частину двоставкових тарифів з розрахунку 2,34 грн. з ПДВ на 1 м кв. приведеної площі, який (тариф) позивач вважає економічно необгрунтованим;

2) визначено розмір плати за послуги з централізованого теплопостачання за період з 01.03.2011 р. по 31.12.2013 р. виходячи з діючих тарифів на умовно-змінну частину двоставкових тарифів (щодо чого між сторонами спору немає) і тарифу на умовно-постійну частину двоставкових тарифів з розрахунку 257,05 грн. з ПДВ за 1 Гкал щомісячно протягом опалювального періоду відповідно до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.06.2013 р. № 338/10, розробленого на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.12.2012 р. у справі № 2-А-13;

3) визначено різницю між отриманими сумами: 1091907,90 грн. - 768731,76 грн. = 323176,14 грн.

Перевіривши розрахунки позивача (т.с. 3, а.с. 152-153) на предмет їх відповідності первинним документам - даним Журналу обліку використання теплової енергії в гарячій воді на тепловому пункті абонента № 81, рахункам відповідача за теплову енергію за період з березня 2011 року по грудень 2013 року включно та платіжним дорученням про оплату спожитої протягом зазначеного періоду теплової енергії, суд виявив арифметичні помилки:

- в підрахунку загальної суми платежу: 1091907,90 грн. в розрахунках проти 1091909,37 грн. платежів, фактично здійснених позивачем згідно з наявними у справі платіжними дорученнями;

- в розрахунку плати за фактично спожиту енергію (графа 7 розрахунку на а.с. 153 т.с. 3) за грудень 2013 р. в розмірі 47005,45 грн., тоді як правильно обчислена сума складає 47005,17 грн. (69,66 Гкал. х 674,78 грн./Гкал.), відповідно, підсумок за графою 7 складає 538025,23 грн., а не 538025,51 грн., а підсумок графи 8 замість суми 768731,76 грн. має становить 768731,48 грн.

За рахунок зазначених помилок правильно обчислена ціна позову мала би складати 323177,89 грн. (1091909,37 грн. - 768731,48 грн.), що на 1,75 грн. більше заявленої до стягнення суми - 323176,14 грн., однак оскільки заявлена до стягнення сума є дещо меншою від правильно обчисленої суми, а суд не має права виходити за межі позовних вимог, тож при вирішенні справи виходить із заявленої позивачем ціни позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог у сумі 323176,14 грн.

При цьому суд констатує, що виданий на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 р. наказ господарського суду Чернівецької області від 17.01.2015 р. у справі № 926/1331/13 про стягнення з МКП "Чернівцітеплокомуненерго" на користь ТОВ "Букоімпекс ЛТД" 323176,14 грн. безпідставно отриманих коштів і 6463,53 грн. судового збору позивачем до виконання не пред'являвся, що підтверджують представники і позивача, і відповідача (т.с. 4, а.с. 168).

Оцінюючи доводи позивача та правову природу нарахованих ним до стягнення з відповідача коштів, суд, як зазначалося вище, приходить до висновку, що скасування в судовому порядку рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.12.2008 р. № 1031/24 в частині плати за приєднане теплове навантаження 2,34 грн. з ПДВ в розрахунку на 1 м кв. приведеної площі з дня його прийняття і прийняття виконавчим комітетом рішення від 25.06.2013 р. № 338/10 про затвердження нового тарифу за приєднане теплове навантаження - 257,05 грн. за 1 Гкал/год. на виконання постанови Шевченківського районного суду від 19.12.2012 р. у справі № 2-А-13 не означає, що відповідач автоматично повинен був перерахувати вартість наданих позивачеві послуг з централізованого теплопостачання за період з 01.03.2011 р. по 31.12.2013 р., оскільки:

- період чинності рішення виконкому від 30.12.2008 р. № 1031/24 обмежений відрізком часу з 01.01.2009 р. по 28.02.2011 р.;

- за цей період вартість послуг була відповідачем перерахована виходячи з розробленого на виконання судового рішення тарифу;

- з 01.03.2011 р. по 31.12.2013 р. діяли рішення виконавчого комітету від 22.02.2011 р. № 122/4 та від 22.11.2011 р. № 724/20, які в установленому порядку не визнані незаконними і не скасовані й щодо яких суд не вбачає за можливе безпосередньо застосувати положення ч. 2 ст. 4 ГПК України в контексті спірних правовідносин.

Окрім того, суд вважає, що за своєю правовою природою заявлені до стягнення грошові втрати позивача не є збитками як в розумінні ст. 22 ЦК України, так і в розумінні ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, якою визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обов'язковим елементом складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, є протиправна поведінка сторони зобов'язання, а саме порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору.

Однак у даній справі суд не вбачає в діях відповідача із нарахування плати за послуги з теплопостачання умов укладеного між сторонами договору № 81 від 19.09.2006 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Так, згідно з пунктами 1, П.4, 1У.1 зазначеного договору теплова енергія постачається відповідачем позивачеві за встановленими органами місцевого самоврядування тарифами, і саме за такими затвердженими рішеннями виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.02.2011 р. № 122/4 та від 22.11.2011 р. № 724/20 відповідач нараховував позивачеві плату за надані послуги.

Суд відхиляє доводи позивача, що неправомірна поведінка і порушення умов договору відповідачем виразилися в тому, що він завідомо розробив і подав на затвердження виконавчого комітету міської ради незаконний тариф - плату за приєднане теплове навантаження, за методикою, яка суперечить встановленій в нормативному порядку, оскільки діяльність відповідача з розрахунку тарифів на теплову енергію і подання їх на затвердження компетентному органу не охоплюється змістом укладеного між сторонами договору і неможливо зазначити, яке саме передбачене договором № 81 від 19.09.2006 р. зобов'язання порушив відповідач у даному випадку.

Аналогічно неможливо констатувати безпосередню вину відповідача у заподіянні збитків позивачеві.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини в порушенні зобов'язання (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 13 лютого 2013 р. у справі N 6-170цс12).

Так, відповідач не наділений правом (повноваженнями) встановлювати тарифи на власні послуги з централізованого опалення, а може застосовувати лише тарифи, затверджені компетентними органами, і саме ці органи повинні забезпечити затвердження законних і економічно обгрунтованих тарифів.

Відтак, на думку суду, навіть якщо виконані відповідачем розрахунки тарифу за приєднане теплове навантаження не відповідають окремим нормативним положенням, відповідальність за затвердження таких тарифів несе компетентний орган, до повноважень якого входить їх затвердження, тому вини відповідача в порушенні умов саме договору № 81 від 19.09.2006 р. суд не вбачає.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За результатами розгляду справи в судовому засіданні суд не встановив в діях відповідача складу цивільного правопорушення, яке призвело до заподіяння збитків позивачеві, а тому дійшов висновку, що в позові належить відмовити.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову за позивачем належить залишити понесені ним судові витрати та стягнути з нього на користь відповідача сплачений останнім судовий збір на загальну суму 5726,77 грн. Судовий збір в сумі 3787,72 грн. підлягає поверненню відповідачеві з бюджету як сплачений зайво та в зв'язку з відмовою ухвалою Вищого господарського суду України від 27.08.2014 р. в допуску справи № 926/1331/13 до провадження Верховного Суду України (т.с. 5, а.с. 60).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Букоімпекс ЛТД" (28029, м. Чернівці, пр-т Незалежності, 111, код ЄДРПОУ 14290390) на користь міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" (58018, м. Чернівці, вул. Максимовича, 19-а, код ЄДРПОУ 34519280) 5726,77 грн. відшкодування судового збору.

3. Повернути міському комунальному підприємству "Чернівцітеплокомуненерго" (58018, м. Чернівці, вул. Максимовича, 19-а, код ЄДРПОУ 34519280) з Державного бюджету України судовий збір на загальну суму 3787,72 грн., в тому числі:

- 2495,00 грн., сплаченого по платіжному дорученню № 2094 від 31.07.2014 р. за подання касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від 02.07.2014 р. до Верховного Суду України, в зв'язку з відмовою в допуску справи № 926/1331/13 до провадження Верховного Суду України;

- 1292,72 грн. зайво сплачених по платіжному дорученню № 0000000011 від 09.01.2015 р.

З набранням рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 01.07.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 06 липня 2015 року.

Суддя Т.І.Ковальчук


Дата ухвалення рішення	01.07.2015
Оприлюднено	10.07.2015
Номер документу	46277552
Судочинство	Господарське
Суть	стягнення збитків у сумі 323176,14 грн

Судовий реєстр по справі —926/1331/13

Постанова від 23.06.2016

Господарське

Вищий господарський суд України

Фролова Г. М.

Ухвала від 09.06.2016

Господарське

Вищий господарський суд України

Фролова Г. М.

Ухвала від 14.12.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Фролова Г. М.

Постанова від 28.09.2015

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Зварич О.В.

Ухвала від 17.08.2015

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Зварич О.В.

Ухвала від 29.07.2015

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Зварич О.В.

Рішення від 01.07.2015

Господарське

Господарський суд Чернівецької області

Ковальчук Тетяна Іванівна

Ухвала від 23.06.2015

Господарське

Господарський суд Чернівецької області

Ковальчук Тетяна Іванівна

Ухвала від 09.06.2015

Господарське

Господарський суд Чернівецької області

Ковальчук Тетяна Іванівна

Ухвала від 19.05.2015

Господарське

Господарський суд Чернівецької області

Ковальчук Тетяна Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 01.07.2015 по справі 926/1331/13ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —926/1331/13

Рішення від 01.07.2015

Рішення
від 01.07.2015 по справі 926/1331/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ