Постанова

від 02.07.2015 по справі 922/627/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2015 р. Справа № 922/627/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Хачатрян В.С., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

позивача - Кривеженко В.В. за дорученням від 04.03.2015 року

відповідача - Тимошенко Г.Ю. за дорученням № 01-02-06/110 від 16.01.2015 року - після перерви не з'явився, після перерви з'явився - Хань О.О. за дорученням № 06-09/1441 від 12.06.2015 року

3-ї особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 2508ПХ/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 10 березня 2015 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміївська будівельна компанія", м.Харків,

до Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, м.Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Зміївська районна рада Харківської області, м.Зміїв, Харківська область,

про стягнення 78 409,54 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2015 року (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено. Стягнуто з Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміївська будівельна компанія" заборгованість в розмірі 53216,00 грн., пеню в розмірі 6963,28 грн., 3% річних в розмірі 4798,19 грн., інфляційні нарахування в розмірі 13429,07 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн. (а.с.82-88).

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 10 березня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Вказує на те, що у пункті 3.1 Договору сторони домовились про те, що оплата робіт здійснюється за рахунок спів фінансування з місцевого бюджету у сумі 53216,00 грн. Проте, Зміївська районна рада Харківської області грошові кошти на реконструкцію системи теплопостачання на рахунок Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації не перерахувала. Також відповідач вважає, що строк позовної давності для стягнення пені сплив 31.06.2013 року, а позовна заява подана 19.01.2015 року (а.с.106-111).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства, просить рішення господарського суду Харківської області від 10 березня 2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що за загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів. Крім того, під час розгляду справи № 922/628/15 встановлено, що Зміївська районна рада перерахувала необхідні кошти, але відповідач з невідомих причин не передав ці кошти для оплати робіт, виконаних ТОВ «Зміївська будівельна компанія». Також зазначає, що строк позовної давності не є пропущеним, оскільки початок його перебігу за невиконання зобов'язання по сплаті грошових коштів за Договором № 29 слід вважати дату 31.12.2011 року (а.с. 125-127).

3-тя особа у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.

У судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неявкою представника 3-ї особи.

Розглянувши клопотання, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів відмовила у його задоволенні, оголосила у судовому засіданні перерву до 02.07.2015 року та повідомила телефонограмою 3-ю особу про час та місце проведення судового засідання та необхідність надати письмові пояснення по справі (а.с.132).

У судове засіданні 02.07.2015 року 3-тя особа не з'явилась, подала через канцелярію суду письмові пояснення по справ, в яких вказує на те, що 02 грудня 2011 року кошти в сумі 70717 грн. перераховані з районного бюджету на рахунок Головного управління житлово-комунального господарства та інфраструктури Харківської облдержадміністрації.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника 3-ї особи за наявними в матеріалах справи документами.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 19.09.2011 року між ТОВ "Зміївська будівельна компанія" (Замовник) та Головним управлінням житлово-комунального господарства/та інфраструктури Харківської облдержадміністрації (Учасник) укладено Договір №29 про закупівлю робіт за державні кошти з Додатками (а.с.10-15)

Відповідно до п.1.1. Договору ТОВ "Зміївська будівельна компанія" зобов'язалося у 2011 році виконати роботи з реконструкції системи теплопостачання мікрорайону залізничного вокзалу з впровадженням енергозберігаючого обладнання в м. Зміїв Харківської області, а Замовник прийняти та оплатити роботи.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна цього Договору становить - 1033663,33 грн., ПДВ - 206732,67 грн., загальна вартість робіт складає 1240396,00 грн. - фінансування з коштів державного бюджету - 900635,83 грн., ПДВ - 180127,17 грн., разом 1080763,00 грн., - співфінансування з місцевого бюджету - 133027,5 грн., ПДВ - 26605,50 грн., разом 159633,00 грн.

У п. п. 4.1.,4.2, 4.3, 4.4 Договору зазначено, що розрахунки проводяться шляхом: попередньої оплати, яка здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2006 р. № 1404 у термін протягом 2-х місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати підтверджує їх використання актом актом приймання виконаних робіт. До рахунку додається акт приймання виконаних робіт. Замовником після пред'явлення Учасником актів виконаних робіт (форм №№ КБ-2в, КБ-3), після перевірки спеціаліста технічного нагляду обсягів виконаних робіт, їх якості та відповідності нормативній базі та підписання Замовником оплата здійснюється з урахуванням надходжень коштів на рахунок Замовника протягом 7-ми банківських днів. Датою здійснення оплати вважається дата перерахування коштів на поточний рахунок Учасника.

У розділі 12 Договору зазначено, що невід'ємною частиною договору є протокол погодження договірної ціни - додаток 1; технічне завдання - додаток 2; календарний план - додаток 3.

З матеріалів справи вбачається, що 14 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зміївська будівельна компанія" (Учасник) та Головним управлінням житлово-комунального господарства та інфраструктури Харківської облдержадміністрації (Замовник) укладено Додаткову угоду №1 до договору від 19.09.11 р. №29, в якій сторони визначили, що ціна договору складає 1133979 грн., а саме: фінансування з коштів державного бюджету - 1080763 грн.; співфінансування з місцевого бюджету - 53216 грн. (а.с.16).

З Актів виконаних робіт вбачається, що ТОВ "Зміївська будівельна компанія" на виконання умов Договору виконано роботи на загальну суму 113397900 грн. (а.с. 22-27, 29-31).

З платіжних доручень №388 від 22.12.2011 року, №389 від 22.12.2011 року, №390 від 22.12.2011 року вбачається, що на виконання умов договору відповідач виконані позивачем роботи оплатив на загальну суму 1080763 грн. (а.с.61-63).

З Акту №4 звіряння взаєморозрахунків вбачається, що залишок заборгованості складає 53216,00 грн. Вказаний акт підписано сторонами Договору та скріплено печатками підприємств (а.с.38).

Також з матеріалів справи вбачається, що в порядку досудового врегулювання спору, відповідно до ч.2 ст. 6 ГПК України, позивачем 04.04.2014 на адресу відповідача надіслана претензія №04-04/1 про сплату боргу за виконані роботи (а.с.17).

З відповіді на претензію №07-10/951 від 22.04.2014 року вбачається, що відповідач підтвердив існування кредиторської заборгованості в розмірі 53216 грн. перед позивачем у зв'язку з відсутністю коштів на єдиному казначейському рахунку (а.с.19,20).

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання не повинні прийматись доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або на відсутність вини (ст. 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України). Вказана позіція також висловлена Вищим господарським судом України в Постанові Пленуму від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Договір про закупівлю робіт по суті своїй є договором підряду і укладений лише двома сторонами: Замовником у цьому договорі виступає відповідач, а Учасником - позивач. Тому зобов'язання належним чином оплатити виконані роботи покладені лише на Замовника за договором. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 194 ГКУ неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень відповідача про те, що Зміївська районна рада Харківської області грошові кошти на реконструкцію системи теплопостачання на рахунок Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації не перерахувала з наступних підстав.

З пояснень 3-ї особи, які надійшли через канцелярію суду 02.07.2015 року вбачається, що 02 грудня 2011 року кошти в сумі 70717 грн. перераховані з районного бюджету на рахунок Головного управління житлово-комунального господарства та інфраструктури Харківської облдержадміністрації. Всього у 2011 році з районного бюджету на рахунок Головного управління житлово-комунального господарства та інфраструктури Харківської облдержадміністрації перераховано коштів у вигляді субвенції державному бюджету для співфінансування пілотних проектів у сфері житлово-комунального господарства в сумі 269476 грн., в тому числі на реконструкцію системи теплопостачання мікрорайону залізничного вокзалу з впровадженням енергозберігаючого обладнання в м. Змієві 216260 грн. та співфінансування на реконструкцію системи теплопостачання з закриттям центральної котельні с. Бірки 53216 грн. 05 жовтня 2012 року на доходний рахунок районного бюджету як інші надходження надійшли кошти в сумі 269476 грн. від Департаменту житлово-комунального господарства та інфраструктури Харківської облдержадміністрації. Будь-яких вимог про повернення виділених у 2011 році коштів Зміївська районна рада до Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації не пред'являла. Кошти в сумі 269476 грн. до районного бюджету Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації повернуті за власною ініціативою. Крім того, згідно з ч.З ст.61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» складання і виконання районних бюджетів здійснюють державні адміністрації та відповідно до п.З ч.2 ст.22 Бюджетного кодексу України місцеві державні адміністрації є головними розпорядниками коштів відповідних місцевих бюджетів. Пропозицій від Зміївської районної державної адміністрації до районного бюджету на 2013, 2014, 2015 роки щодо виділення субвенції державному бюджету для співфінансування пілотних проектів у сфері житлово-комунального господарства в сумі 269476 грн. не надходило. Свої зобов'язання щодо співфінансування пілотних проектів у сфері житлово-комунального господарства, в тому числі на реконструкцію системи теплопостачання мікрорайону залізничного вокзалу з впровадженням енергозберігаючого обладнання в м. Змієві в сумі 216260 грн. Зміївська районна рада виконала у 2011 році у повному обсязі шляхом затвердження районного бюджету на 2011 рік та змін до нього (а.с. 146,147).

Зазначені твердження підтверджені документами, що наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приймаючи до уваги, що відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати заборгованості, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за виконані роботи по Договору про закупівлю робіт за державні кошти №29 від 19.09.2011 року в розмірі 53216,00 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 4798,19 грн. та інфляційних втрат в розмірі 13429,07 грн.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Листа Верховного Суду України № 62-97 р. від 03.04.1997 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції.

У ст.253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов"язано його початок.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за період з 16.01.2013 року по 19.01.2015 року 3% річних складають 4798,19 грн., а інфляційні втрати - 13429,07 грн. (а.с.33,34).

Перевіривши наданий позивачем, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 4798,19 грн. та інфляційних втрат в розмірі 13429,07 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 6963,28 грн. суми пені, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З п. 7.2 Договору вбачається, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання робіт за бюджетні кошти учасник сплачує замовнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку, яка діє на той час від суми невиконаного зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.33), колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 19.07.2014 року по 18.01.2015 року у розмірі 6963,28 грн.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень відповідача про необхідність застосування застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Частиною 3 ст. 264 ЦК України визначено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Приймаючи до уваги, що 04.04.2014 року відповідач направив позивачеві листа, яким визнав існування заборгованості за Договором № 29 від 19.09.2011 року за виконання робіт з реконструкції системи теплопостачання з закриттям існуючої котельні в с. Бірки Зміївського району Харківської області в розмірі 53261 грн., колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що перебіг позовної давності перервано.

Таким чином, з 04.04.2014 року перебіг строку позовної давності почався заново, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи відповідача про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційних скаргах не вбачається.

За таких обставин, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 10 березня 2015 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10 березня 2015 року у справі № 922/627/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Повна постанова складена 07.07.2015 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Хачатрян В.С.

Суддя Черленяк М.І.