Ухвала

від 02.07.2015 по справі 804/19620/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2015 рокусправа № 804/19620/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

позивачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року у справі №804/19620/14 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Дніпропетровського райвідділу Дніпродзержинського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Дніпропетровського райвідділу Дніпродзержинського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - закрито з підстав не підвідомчості даної справи адміністративній юрисдикції.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулись з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм процесуального права просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити матеріали справи на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що дії відповідачів по вилученню у ОСОБА_3, ОСОБА_2 їх майна на підставі ухвали суду про проведення обшуку та вилучення майна є неправомірними та такими, що порушують права та законні інтереси позивачів, вчиненими суб'єктами владних повноважень під час виконання ними владних управлінських функцій, відтак справа відноситься до адміністративної юрисдикції, а висновки суду про необхідність закриття провадження у справі є помилковими.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з адміністративного позову ОСОБА_3, ОСОБА_2 підставою для їх звернення до суду за захистом своїх прав стала незгода позивачів із діями Дніпровського райвідділу Дніпродзержинського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області щодо проведення обшуку та вилучення у ОСОБА_3, ОСОБА_2 майна на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в рамках кримінального провадження №12013040790000114, а також неповернення їм вилученого майна.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що дана, справа не має визначених чинним КАС України ознак адміністративної юрисдикції та стосується лише дій посадових осіб органів МВС під час здійснення ними заходів передбачених досудовим слідством на підставі КПК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно ч. 2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Тобто, виходячи з системного аналізу зазначених норм, основними підставами для віднесення спірних правовідносин до юрисдикції адміністративного суду є суб'єктний склад спірних правовідносин та публічно-правовий характер спору.

Таким чином, при вирішенні питання щодо віднесення спірних правовідносин до адміністративної юрисдикції слід мати на увазі, що однією із сторін спору має бути суб'єкт владних повноважень, за умови, що спірні правовідносини виникли у зв'язку або у процесі його виконання владних управлінських функцій шляхом владного управління поведінкою іншого учасника правовідносин, лише такий спір має публічно - правовий характер.

В свою чергу, спірні відносини, що є предметом спору є такими, що виникли з приводу виконання відповідачами своїх дій в рамках досудового слідства, на виконання ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в рамках кримінального провадження №12013040790000114, відтак скарги на дії працівників міліції під час виконання ними власних повноважень передбачених чинним КПК України підлягають оскарженню в порядку визначеному КПК України.

Так, відповідно до ст.303 Кримінально - процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачами було обрано невірний спосіб захисту порушеного права, а саме оскарження дій відповідача в судовому податку шляхом звернення із позовом до адміністративного суду, замість оскарження дій відповідача в порядку визначеному КПК України.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року у справі №804/19620/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим