Постанова

від 15.06.2015 по справі 804/10355/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2015 рокусправа № 804/10355/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 дов від 01.01.2015, ОСОБА_2 дов від 13.01.2015

відповідача: - ОСОБА_3 дов від 31.03.2015

третіх осіб: - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів та державного підприємства «Придніпровська залізниця»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року

у справі № 804/10355/14

за позовом державного підприємства «Придніпровська залізниця»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «Київський машинобудівний завод» та товариство з обмеженою відповідальністю «Пакс-Поло»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, за участю третіх осіб: ТОВ «Київський машинобудівний завод» та ТОВ «Пакс-Поло», в якому просило визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 16.06.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій з контрагентами позивача з ТОВ «Київський машинобудівний завод», ТОВ «БК «Січеслав», ТОВ «Пакс-Поло, оскільки правомірність здійснення господарської діяльності та ведення податкового обліку підтверджується первинною документацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2014 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.06.2014 №0000334802 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 128869,25 грн., з яких основний платіж 85912,83грн., штрафні (фінансові) санкції - 42956,42грн. В решті позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2013 року у сумі 85912,83 по взаємовідносинам з ТОВ БК «Січеслав», колишнім директором ТОВ БК «Січеслав» надано пояснення в якості свідка, підтверджено належними та достатніми доказами факт реального виконання договору з надання послуг на користь ДП «Придніпровська залізниця» ТОВ БК «Січеслав» за вересень 2013 року.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовну обґрунтовано тим, що позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт придбання послуг, товарів у ТОВ «Київський машинобудівний завод» та ТОВ «Пакс Поло», а отже й правомірність формування податкового кредиту за серпень 2013 року у сумі 521880,84грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Київський машинобудівний завод» та за грудень 2013 року у сумі 281015,51грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Пакс Поло» та правомірність формування валових витрат по рядку 05.1 та 06.1 декларацій з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Пакс Поло» на суму 533 337,00 грн. за ІV квартал 2013 року. Свідки, які займали посади директорів ТОВ «Київський машинобудівний завод» та ТОВ «Пакс-Поло», а також представники цих підприємств в судові засідання не з'явились, усних та письмових пояснень з приводу реальності взаємовідносин з ДП «Придніпровська залізниця» не надали.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Позивач зазначає, що висновки суду першої інстанції, які ґрунтуються на ненаданні показань, усних або письмових пояснень свідків з приводу реальності взаємовідносин ТОВ «Київський машинобудівний завод» та ТОВ «Пакс-Поло» з ДП «Придніпровська залізниця» є помилковими, оскільки показання свідка є лише одним із видів доказування, проте не вичерпним, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій. Судом не надано належної оцінки документам які були залучені залізницею до матеріалів справи, в якості підтвердження виконання робіт за договорами.

Також не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у цій частині.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факти, встановлені в акті від 19.12.2013 №270/2202/33576615 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «БК «Січеслав», щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ДП «Придніпровська залізниця» та ТОВ «Ніколейд» за період вересень 2013 року»; не надано оцінку тим обставинам, що ТОВ «БК «Січеслав» не є виконавцем ремонтних робіт для позивача, згідно документів, виконавець є ТОВ «Ніколейд». В той же час згідно отриманого акту від Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області встановлено, що у ТОВ «Ніколейд» відсутні основні засоби, трудові ресурси, виробничі активи, офісні, складські та виробничі приміщення, транспортні засоби. Відсутня інформація щодо командирування працівників підприємства з м. Києва до м. Кривий Ріг для проведення ремонтних робіт та відображення відповідних витрат у бухгалтерському обліку, наявності техніки, транспорту, кваліфікованого персоналу.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Придніпровська залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з підприємствами ТОВ «Київський машинобудівний завод» за період з 01.08.2013 по 31.08.2013, ТОВ «БК «Січеслав» за період з 01.09.2013 по 30.09.2013, ТОВ «Пакс-Поло» за період з 01.12.2013 по 31.12.2013.

За результатами вказаної перевірки складений акт перевірки від 02.06.2014 № 314/28-01-48-01-01073828, яким встановлено порушення:

1. пп.14.1.13. п.14.1.202 п.14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.44.1 ст.44, п. 138.1, п. 138.2, п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 144.1 ст.144, пп.145.1.2 п.145.1 сл. 145 з урахуванням положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «Придніпровська залізниця» занижено податок на прибуток у сумі 112000,00 грн., у тому числі по періодах: за IV квартал 2013 року у сумі 112000,00 грн.

2. п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством ДП «Придніпровська залізниця» занижено податок на додану вартість на суму 888809,18 грн., в тому числі по періодах: серпень 2013 року на суму 521880,84 грн., вересень 2013 року на суму 85912,83 грн. грудень 2013 року 281015,51 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані даними актів:

- ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 18.10.2013 № 1009/26-58-22-07-17/37107129 «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Київський машинобудівний завод» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.07.2013 по 31.08.2013» (т.1, а.с.199-202),

- Чугуївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 31.03.2014 №94/20-29-22-21-36706078 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Пакс Поло» з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.12.2013 по 31.12.2013» (т.1, а. с.203-208),

- Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.12.2013 № 270/2202/3357661 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «БК «Січеслав» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ДП «Придніпровська залізниця» та ТОВ «Ніколейд» за період вересень 2013 року» (т.1, 209-223).

Згідно вказаних актів контрагенти позивача не знаходяться за зареєстрованим місцезнаходженням, у них відсутні трудові та технічні ресурси для виконання відповідних робіт за укладеними з позивачем договорами, та вказаними звірками не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з платниками податків у періоді, який перевірявся відповідачем. Податковими органами встановлена відсутність реального факту здійснення господарської діяльності ТОВ «Київський машинобудівний завод», ТОВ «БК «Січеслав» і ТОВ «Пакс-Поло», всі наведені в цих актах ознаки, як кожний окремо, так і у сукупності, дали підстави для висновку, що вказані підприємства є суб'єктами господарювання, які провадять фіктивну господарську діяльність, господарські операції мають ознаки не реальності здійснення.

Виходячи з встановлених в актах від 18.10.2013, від 31.03.2014 і від 19.12.2013 обставин, відповідач, в свою чергу, зробив висновки про юридичну дефектність первинних документів по ланцюгу виконання робіт та надання послуг - ТОВ «Київський машинобудівний завод», ТОВ «Пакс Поло», ТОВ «БК «Січеслав» - ДП «Придніпровська залізниця», зазначив, що факт отримання послуг ДП «Придніпровська залізниця» саме від зазначених контрагентів первинними документами не підтверджений, а господарські операції, проведені на виконання договорів, укладених між залізницею та її контрагентами, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нереальними по ланцюгу постачання, тобто до ДП «Придніпровська залізниця».

На підставі акту перевірки від 02.06.2014 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 16.06.2014:

- №0000324802, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 152001,05 грн., з яких 101334,03 грн. основний платіж, 50667,02 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- №0000334802, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1333213,77 грн., з яких 888800,18 грн. - основний платіж, 444404,59 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Спірним в межах даної справи є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування підприємством валових витрат за рахунок придбаних робіт (послуг, товарів) та податкового кредиту з податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбання цих робіт (послуг, товарів) за господарськими операціями з ТОВ «Київський машинобудівний завод», ТОВ БК «Січеслав» та ТОВ «Пакс-Поло», реальність яких не встановлена, і про заниження в зв'язку з цим грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відображання позивачем в податковому обліку операцій з ТОВ БК «Січеслав», щодо правовідносин позивача з ТОВ «Київський машинобудівний завод», ТОВ «Пакс Поло» вважає висновки суду першої інстанції помилковими.

Стаття 135 ПК України, на яку посилається відповідач, визначає порядок визначення доходів та їх склад.

У відповідності до п.135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з: інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

В свою чергу, у п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України встановлено, що інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, ДП «Придніпровська залізниця» (Замовник) у періоді, який перевірявся, мало господарські відносини:

- з ТОВ «Київський машинобудівний завод» (Виконавець), з яким згідно акцепту пропозиції конкурсних торгів за процедурою відкритих торгів (протокол засідання комітету з конкурсних торгів від 04.09.2012 № 592) укладено договір № ПР/П-12735/НЮ від 21.09.2012 (т.1, а. с.96-102; т.2, а. с.136-138).

За умовами даного договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язався надати Замовнику послуги з модернізації колійних машин в обсягах відповідно Калькуляції (Додаток №1 до договору) у терміни, які передбачені Графіком надання послуг з модернізації колійних машин (Додаток № 2 до договору), які є невід'ємною частиною цього договору. В свою чергу, Замовник зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх на умовах цього договору, а саме - Замовник проводить розрахунок з Виконавцем згідно фактичної калькуляції на наданий обсяг послуг з модернізації протягом 90 банківських днів з моменту підписання Сторонами відповідного акту здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до пунктів 2.3 та 2.9 договору послуги надаються з використанням матеріалів Виконавця, який несе відповідальність за їх якість на території ДП «Придніпровська залізниця»: ВСП «Симферопольська дистанція колії» (ПЧ-1), ВСП «Мелітопольська дистанція колії» (ПЧ-4), ВСП «Синельниківська дистанція колії» (ПЧ-6), ВСП «Дніпропетровська дистанція колії» (ПЧ-9), ВСП «Верхівцевська дистанція колії» (ПЧ-10), ВСП «П'ятихатська дистанція колії» (ПЧ-11). При прийманні машин на модернізацію сторонами складається акт, що підписується уповноваженими представниками Замовника та Виконавця.

За результатами приймання представниками Замовника та Виконавця підписується акт здачі-приймання наданих послуг який разом з фактичними калькуляціями та рахунком є підставою оплати наданих послуг (п.8.1 договору).

На підтвердження надання обумовлених договором послуг з модернізації колійних машин позивачем надані первинні документи: матеріали з проведення торгів, податкові накладні, реєстр отриманих податкових накладних, фактичні калькуляції на модернізацію, розшифрування матеріалів та запасних частин за проведення модернізації, акти здачі-приймання наданих послуг з модернізації колійних машин, акти на здавання в модернізацію ремонту, акти на видачу з модернізації ремонту, акти випробувань відремонтованої одиниці спеціального рухомого складу, протоколи приймально-здавальних випробувань дизель-генераторної установки, платіжні доручення про перерахування за модернізацію колійної машини, що свідчить про оплату наданих контрагентом послуг за вищевказаним договором, тощо (т.1, а. с.103-184).

- з ТОВ «Пакс Поло» (Виконавець), з яким укладено договір від 21.10.2013 №ПР/Ш-131510/НЮ (т.1, а. с.237, 238; т.2, а. с.187, 188).

За умовами даного договору Виконавець прийняв на себе зобов'язання по наданню послуг з капітального ремонту вагонних сповільнювачів типу НК-114 (п'ятиланковий) та КВ-3, з власних матеріалів згідно Специфікації та в строки обумовлені у графіку подачі й випуску з капітального ремонту; оплата за надані послуги по даному договору проводиться протягом 60 банківських днів згідно рахунка Виконавця на підставі актів здачі-приймання наданих послуг вказаних в п.5.3 договору, після надходження відремонтованих сповільнювачів до Замовника.

На підтвердження факту надання послуг з капітального ремонту вагонних сповільнювачів позивачем надані первинні документи: акт прийому-передачі матеріальних цінностей, який свідчить про передачу обладнання для проведення капітального ремонту, товарно-транспортні накладні та ніші документи з завантаження, транспортування, розвантаження, які підтверджують факт

перевезення вагонного сповільнювача типу НК-114 автомобілем ПП «НЕТ-СТРОЙ», рахунок на оплату, податкова накладна, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.1, а. с.239-241, т.2, а. с.1-34, 189-201).

- з ТОВ БК«Січеслав» (Підрядник), з яким Відокремлений структурний підрозділ «Криворізьке локомотивне депо» ДП «Придніпровська залізниця» уклав договір № ПР/Т-12595/НЮ від 17.08.2012 (т.1, а. с.202-206).

За умовами даного договору Підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений даним договором строк роботи по об'єкту «Реконструкція шестистійлового цеху Криворізького локомотивного депо», розташованого за адресою: 50023, м.Кривий Ріг, вул.Серафімовича, 97, відповідно до умов даного договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження факту виконання робіт з реконструкції цеху позивачем надані первинні документи: акти приймання виконаних будівельних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні, платіжне доручення, що свідчить про оплату робіт позивачем (т.2, а. с.36-96, 209-222). Означені документи складені позивачем саме з ТОВ БК «Січеслав», а не з ТОВ «Ніколейд», і матеріалами справи підтверджується наявність у ТОВ «БК Січеслав» матеріальної бази, достатньої для здійснення будівельних робіт (т.2, а. с.92-95).

Виходячи із змісту вказаних вище документів, якими позивач підтверджує виконання договорів з ТОВ «Київський машинобудівний завод», ТОВ «Пакс Поло», ТОВ БК «Січеслав», вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, виконання робіт, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними підприємствами - контрагентами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

На момент укладення та виконання означених вище договорів контрагенти позивача (ТОВ «Київський машинобудівний завод», ТОВ «Пакс Поло», ТОВ БК «Січеслав») мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Використання позивачем придбаних послуг, робіт у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємства матеріали справи не містять.

Посилання податкового органу та суду першої інстанції на відсутність доказів понесення позивачем витрат на проїзд, проживання та відрядження працівників, які здійснювали ремонтні роботи, колегія суддів вважає недостатніми для висновку про нереальність господарських операцій, оскільки, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (така ж позиція наведена Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Тим більш, що позивач виступав замовником робіт/послуг, а не їх виконавцем, і первинні документи, якими підтверджується витрати на проїзд, проживання, відрядження працівників контрагента позивача, останній не зобов'язаний мати, оскільки такі витрати стосуються господарської діяльності саме відповідного контрагента і не є обов'язковими для підтвердження позивачем своїх витрат та податкового кредиту при наданні послуг, виконанні робіт згідно чинного податкового законодавства.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності (нікчемності) правочинів, використання придбаних робіт, послуг у неоподатковуваних операціях.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з надання послуг, виконання робіт не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності, як про те зазначає відповідач.

Податковим органом з цього приводу не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як встановлено судом, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем з зазначеними вище підприємствами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагентів вчинені на виконання умов договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказані вище договори, настання правових наслідків, обумовлені цими договорами, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Взаємозв'язок між фактичною поставкою товару та діями контрагентів позивача підтверджений належним чином складеними документами, відповідачем в установленому порядку не спростований.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції, тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Стосовно посилання суду першої інстанції на показання свідків як доказ здійснення відповідних господарських операцій колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За визначенням, наведеним у ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Отже наведені норми свідчать, що доказами у справі є документальні докази, а також доказами можуть слугувати пояснення сторін, третіх осіб, показання свідків тощо.

При цьому, враховуючи Положення № 88 та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», належними доказами здійснення господарських операцій у розумінні ст.70 КАС України є первинні документи і саме первинні документи, за їх наявності, підлягають дослідженню в якості доказів реальності здійснення господарських операцій суб'єктами господарювання.

Показання ж свідків, пояснення інших учасників судового процесу можуть бути додатковими доказами у разі недостатності належних доказів у справі, і не можуть мати перевагу над належними документальними (письмовими) доказами, недостовірність яких у визначеному чинним законодавством порядку не встановлена.

Стосовно посилань податкового органу на акти ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 18.10.2013 № 1009/26-58-22-07-17/37107129 про неможливість проведення звірки ТОВ «Київський машинобудівний завод», Чугуївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 31.03.2014 №94/20-29-22-21-36706078 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Пакс Поло», Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.12.2013 № 270/2202/3357661 «Про результати зустрічної звірки ТОВ БК «Січеслав» колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків (в даному випадку позивачем) вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Використовуючи висновки податкових органів в актах про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Пакс Поло», ТОВ БК «Січеслав», відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з, надання послуг, виконання робіт меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність фактів надання послуг, виконання робіт, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

З приводу акту про неможливість проведення звірки ТОВ «Київський машинобудівний завод» колегія суддів зазначає, що вказаний акт лише є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

Отже зазначені відповідачем обставини щодо контрагентів позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права витрати та на податковий кредит з операцій надання послуг, виконання робіт.

Крім того, позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності переліченими вище контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України відповідачем не доведений, внаслідок чого у відповідача відсутні правові підстави для визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП «Придніпровська залізниця» у повному обсязі.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм права, що призвело до неправильного вирішення спору, відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції від підлягає скасуванню з прийняттям нової - про задоволення позову ДП «Придніпровська залізниця».

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 у справі № 804/10355/14 скасувати, прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.06.2014 і № НОМЕР_2 від 16.06.2014.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко