Ухвала

від 01.07.2015 по справі 826/19145/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19145/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

01 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М., При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігіфт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігіфт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнігіфт» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2014 року № 161626552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 28.10.2014року по 06.11.2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 , ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 28.10.2014 року № 3149 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання ТОВ «Юнігіфт» вимог податкового законодавства при проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Флайт Медіа» (ідентифікаційний код 35998554) за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складений Акт від 06.11.2014 року № 1050/26-55-22-08/35917297 (надалі - акт перевірки).

У тексті акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки контролюючого органу про завищення позивачем, в порушення норм ст. 134 , пп. 138.1.1 п. 138.1 і п. 138.2 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України ) валових витрат за період ІІ - ІІІ квартали 2011 року на загальну суму 2 224 132,00 грн. та завищення податкового кредиту за місяці червень-серпень 2011 року на загальну суму податку на додану вартість 444 826,00 грн. - в порушення норм п. 185.1 ст. 185 , п. 198.1 , п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 ПК України . Епізоди даних податкових правопорушень відповідач пов'язує з фактом неправомірного врахування ТОВ «Юнігіфт» при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Флайт Медіа», що на думку перевіряючого, не підтверджується документально, а саме: до перевірки не були надані первинні документи по господарських операціях позивача з ТОВ «Флайт Медіа» (на стор. 1 акта перевірки зазначено, що повідомлення про початок документальної позапланової невиїзної перевірки № 749/26-55-22-08 від 28.10.2014 року та копію наказу № 3149 від 28.10.2014 року про проведення такої перевірки було направлено на податкову адресу ТОВ «Юнігіфт» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 18) 28.10.2014 року. Отримання вказаного поштового відправлення підтверджується позивачем 31.10.2014 року.

Також, перевіряючим були враховані обставини та висновки, викладені в акті ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 08.02.2012 року № 60/23-3/35998554 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Флайт Медіа» (ідентифікаційний код 35998554) з питань дотримання вимог податкового законодавства за червень 2011 року та серпень 2011 року.

На підставі вищевикладеного, працівник ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Юнігіфт» достатніх правових підстав для формування сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних правочинів з постачальником ТОВ «Флайт Медіа».

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «Юнігіфт» перевіряючий дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток за ІІ - ІІІ квартал 2011 року на суму 511 550,00 грн. і заниження податку додану вартість за червень-серпень 2011 року на загальну суму 444 826,00 грн.

24.11.2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення за № 161626552208, яким визначила ТОВ «Юнігіфт» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 511 550,00 грн., в т.ч. 511 550,00 грн. за основним платежем.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України )

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011року № 1936/11/13-11 ).

Як встановлено матеріалами справи, 1.03.2011 року між ТОВ «Юнігіфт» (Покупець), в особі директора Сови В.М., і ТОВ «Флайт Медіа» (Постачальник), в особі директора Охрименка А.Ф., був укладений договір поставки за № 010311, за умовами якого Постачальник, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність Покупця продукцію в кількості та асортименті, визначених у рахунках-фактурах та видаткових накладних, а Покупець, в свою чергу, прийняти та своєчасно оплатити такий товар (п. 1 цього Договору). Кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю товару наводиться в рахунках-фактурах та видаткових накладних (п. 2.5 і п. 3.2 даного Договору).

Відповідно до п. 2.1 - 2.3 зазначеного Договору, сторонами передбачено, що строки поставки товару визначаються за допомогою факсимільного зв'язку, пошти, електронної пошти. Умови поставки тлумачаться згідно Інкотермс 2000 . Про передбачувану дату поставки Постачальник має повідомити Покупця по факсу або електронним повідомленням.

Оплата вартості поставленого товару здійснюється Покупцем на підставі рахунку-фактури в безготівковій формі шляхом переказу коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 4.1 і 4.2 Договору).

На підтвердження фактів отримання товарів від ТОВ «Флайт Медіа» і проведення розрахунків за такі поставлені товари позивач надав до суду копії наступних документів: рахунків-фактур від 01.06.2011 року № СФ-180 на суму 278292,00 грн., від 07.06.2011 року № СФ-220 на суму 187 880,56 грн., від 09.06.2011 року № СФ-201 на суму 170 169,24 грн., від 22.06.2011 року № СФ-204 на суму 124 182,00 грн., від 23.06.2011 року № СФ-207 на суму 172 308,00 грн., від 24.06.2011 року № СФ-208 на суму 204 262,56 грн., від 26.06.2011 року № СФ-209 на суму 218137,62 грн., від 05.07.2011 року № СФ-243 на суму 147 367,32 грн., від 08.08.2011 року № СФ-260 на суму 192031,20 грн., від 22.08.2011 року № СФ-310 на суму 247 272,00 грн., від 26.08.2011 року № СФ-315 на суму 314 640,00 грн., від 29.08.2011 року № СФ-316 на суму 412 416,00 грн., (в тексті яких відсутні відомості про П.І.П. і посаду особу, що підписала такі документи, а також відсутні посилання на реквізити цивільно-правового договору, що мав бути підставою для формування таких рахунків);

- видаткових накладних від 01.06.2011 року № РН-008 на суму 278 292,00 грн., від 07.06.2011 року № РН-010 на суму 187 880,56 грн., від 09.06.2011 року № РН-011 на суму 170 169,24 грн., від 22.06.2011 року № РН-012 на суму 124 182,00 грн., від 23.06.2011 року № РН-013 на суму 172 308,00 грн., від 24.06.2011 року № РН-014 на суму 204 262,56 грн., від 26.06.2011 року № РН-015 на суму 218 137,62 грн., від 05.07.2011 року № РН-018 на суму 147 367,32 грн., від 08.08.2011 року № РН-025 на суму 192 031,20 грн., від 22.08.2011 року № РН-027 на суму 247 272,00 грн., від 26.08.2011 року № РН-028 на суму 314 640,00 грн. та від 29.08.2011 року № РН-029 на суму 412 416,00 грн., всього на загальну суму 2 224 132,08 грн. (без урахування ПДВ), складених на підставі рахунків-фактур. При цьому, з тексту первісно поданих до позовної заяви копій видаткових накладних неможливо ідентифікувати особу та обсяг її повноважень (реквізити доручення не вказано) на отримання товарів від Постачальника, а щодо поданих 27.02.2015 року копій видаткових накладних, із зазначенням про дооформлення останніх у зв'язку із зауваженнями відповідача, слід зазначити, що згідно приписів п. 2.2 Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення, а, відтак, вказані положення не допускають подальше дооформлення первинних документів (зокрема, і видаткових накладних).

- податкових накладних від 01.06.2011 року № 3 на суму 278 292,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 46 382,00 грн.), від 07.06.2011 року № 11 на суму 187 880,56 грн. (в т.ч. ПДВ - 31 313,43 грн.), від 09.06.2011 року № 13 на суму 170 169,24 грн. (в т.ч. ПДВ - 28 361,54 грн.), від 22.06.2011 року № 29 на суму 124 182,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 697,00 грн.), від 23.06.2011 року № 30 на суму 172 308,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 28 718,00 грн.), від 24.06.2011 року № 34 на суму 204262,56 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 043,76 грн.), від 26.06.2011 року № 41 на суму 218 137,62 грн. (в т.ч. ПДВ - 36 356,27 грн.), від 05.07. 2011 року № 4 на суму 147 367,32 грн. (в т.ч. ПДВ - 24 561,22 грн.), від 08.08.2011 року № 11 на суму 192 031,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 32 005,20 грн.), від 22.08.2011 року № 22 на суму 247 272,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 41 212,00 грн.), від 26.08.2011 року № 25 на суму 314 640,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 52 440,00 грн.) та від 29.08.2011 року № 28 на суму 412416,00 грн. (в т.ч. 68 736,00 грн.), де в ряд. «Вид цивільно-правового договору» містяться посилання на реквізити зовсім іншого договору, ніж той, що є предметом розгляду в межах даної справи, а саме - на договір поставки від 20.05.2011року № 200511;

- платіжних доручень від 01.09.2011 року № 401 на суму 139146,00 грн., від 01.09.2011 року № 402 на суму 139 146,00 грн., від 08.07.2011 року № 318 на суму 110 000,00 грн., від 14.07.2011 року № 333 на суму 77 880,56 грн., від 05.09.2011 року № 411 на суму 147 000,00 грн., від 05.09.2011 року № 412 на суму 23 169,24 грн., від 14.07.2011 року № 334 на суму 124 182,00 грн., від 05.09.2011 року № 413 на суму 147 000,00 грн., від 05.09.2011 року №414 на суму 25308,00 грн., від 15.09.2011 року № 430 на суму 147 000,00 грн., від 15.09.2011 року № 431 на суму 57 262,56 грн., від 20.09.2011 року № 438 на суму 147 000,00 грн., від 20.09.2011 року № 439 на суму 71 137,62 грн., від 22.09.2011 року № 444 на суму 147 367,32 грн., від 22.09.2011 року № 445 на суму 96015,60 грн., від 22.09.2011 року № 446 на суму 96 015,60 грн., від 30.09.2011 року № 464 на суму 100 000,00 грн., від 04.10.2011 року № 467 на суму 147 272,00 грн., від 13.10.2011 року № 485 на суму 100 000,00 грн., від 13.10.2011 року № 487 на суму 114 640,00 грн., від 13.10.2011 року № 488 на суму 100 000,00 грн., від 24.10.2011 року № 504 на суму 108 000,00 грн., від 24.10.2011 року № 503 на суму 108 000,00 грн., від 25.10.2011 року № 508 на суму 147 000,00 грн., від 25.10.2011 року № 509 на суму 49 416,00 грн., про перерахування коштів на користь ТОВ «Флайт Медіа» за сувенірну продукцію (вартість товару з ПДВ) згідно відповідних рахунків-фактур, та з відмітками банку про проведення платежів;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відносно контрагента ТОВ «Флайт Медіа» за 2011 рік (де наявні посилання лише на реквізити рахунків-фактур, без посилань на реквізити конкретного договору поставки).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність можливості ідентифікувати такі документи як такі, що були оформлені на виконання та/або на підставі договору поставки від 01.03.2011 року № 010311.

01 липня 2015 року в судовому засіданні у даній справі, були заслухані свідчення ОСОБА_7, зі слів якої протягом періоду з 01.07.2008 року по 30.11.2014 року працювала на ТОВ «Юнігіфт» на посаді головного бухгалтера за сумісництвом, яка зазначила, що отримання товарів (сувенірної продукції виготовленої на замовлення) від постачальника ТОВ «Флайт Медіа» здійснювалося нею в офісі ТОВ «Юнігіфт» та підпис, що наявний на вище перелічених видаткових накладних належить саме їй. Право ОСОБА_7 на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника за договором поставки від 01.03.2011 року засвідчувалося довіреністю б/н від 01.03.2011 року. При цьому, дані щодо вказаної довіреності до журналу реєстрації довіреностей, ведення якого на підприємстві в 2011 році було передбачено Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 16. 05.1996 року № 99 , що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318, зі слів свідка не вносилися. Також свідок пояснила, що отримавши товар, здійснювався лише візуальний огляд, товар фактично не перевірявся та не рахувався, крім того, траплялись і випадки, коли товар одразу ж направлявся іншим суб'єктам господарювання.

Інших первинних документів та документів організаційно-розпорядчого характеру, листування, оформлених на підставі договору поставки від 01.03.2011 року за № 010311, зокрема: прибуткових накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахункам бухгалтерського обліку, журналів ордерів та ін. бухгалтерської документації станом на відповідні дати з відомостями про оприбуткування та ведення обліку (в т.ч. з подальшим списанням за результатами використання в господарській діяльності) на підприємстві спірної продукції, та/або договір поставки від 20.05.2011 року № 200511, позивач суду не надав, а також не зазначив про причини неможливості їхнього подання.

Згідно усних пояснень представника позивача, виготовлена на замовлення та поставлена ТОВ «Флайт Медіа» на користь ТОВ «Юнігіфт» продукція рекламного характеру (канцелярські товари, поліграфічна продукція та інша продукція з певними логотипами) була в подальшому реалізована позивачем одному зі своїх основних контрагентів-замовників - ТОВ «КРКА» в рамках договору від 18.01.2011 року № 180111.

На підтвердження вказаного вище позивачем були надані суду копії первинних документів (видаткові накладні) по взаємовідносинах з ТОВ «КРКА», до яких суд ставиться критично, оскільки безпосередньо зі змісту останніх не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірними господарськими операціями та наведеними документами.

Крім того, наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за спірними операціями лише оформлювались окремі документи та податкова накладна без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, з урахуванням чого, оскаржуване податкове-повідомлення рішення є правомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігіфт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Собків Я.М.

Борисюк Л.П.