ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
20 січня 2017 року 15 год. 00 хв. № 826/19145/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Юнігіфт до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) від 27 лютого 2015 року відмовлено повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Юнігіфт (далі - позивач, ТОВ Юнігіфт ) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 24 листопада 2014 року №161626552208 (далі - оскаржуване рішення) .
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року постанову суду першої інстанції від 27 лютого 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року та ухвалу суду апеляційної інстанції від 01 липня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для нового розгляду та вирішення справи визначено суддю Данилишина В.М.
Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні. При цьому, під час підготовки справи до нового розгляду судом, згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі) .
У ході нового судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
ВСТАНОВИВ:
ДПІ у Печерському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання ТОВ Юнігіфт вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ Флайт Медіа за період з 01 червня 2011 року по 31 серпня 2011 року, за результатами якої складений акт від 06 листопада 2014 року №1050/26-55-22-08/35917297 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено наступні порушення:
- ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 і п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , валових витрат за період ІІ - ІІІ квартали 2011 року на загальну суму 2224132,00 грн. та завищення податкового кредиту за місяці червень-серпень 2011 року на загальну суму податку на додану вартість 444826,00 грн. - в порушення норм п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 ПК України.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване рішення про грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 511550,00 грн. за основним платежем.
Як вбачається з акту перевірки підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючого про відсутність у ТОВ Юнігіфт достатніх правових підстав для формування сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних правочинів з постачальником ТОВ Флайт Медіа .
Надаючи оцінку обставинам у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
Пунктом 201.1 ст. 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Юнігіфт (покупець), в особі директора Сови В.М., і ТОВ Флайт Медіа (постачальник), в особі директора Охрименка А.Ф., укладений договір поставки від 01 березня 2011 року №010311, за умовами якого постачальник, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність покупця продукцію в кількості та асортименті, визначених у рахунках-фактурах та видаткових накладних, а покупець, в свою чергу, прийняти та своєчасно оплатити такий товар (п. 1 цього договору). Кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю товару наводиться в рахунках-фактурах та видаткових накладних (п. 2.5 і п. 3.2 даного договору).
Відповідно до п.п. 2.1 - 2.3 зазначеного договору сторонами передбачено, що строки поставки товару визначаються за допомогою факсимільного зв'язку, пошти, електронної пошти. Умови поставки тлумачаться згідно Інкотермс 2000. Про передбачувану дату поставки постачальник має повідомити покупця по факсу або електронним повідомленням.
Оплата вартості поставленого товару здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури в безготівковій формі шляхом переказу коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.1 і 4.2 договору).
На підтвердження фактів отримання товарів від ТОВ Флайт Медіа і проведення розрахунків за такі поставлені товари позивач надав до суду копії наступних документів:
- рахунків-фактур від 01 червня 2011 року №СФ-180 на суму 278292,00 грн., від 07 червня 2011 року №СФ-220 на суму 187880,56 грн., від 09 червня 2011 року №СФ-201 на суму 170169,24 грн., від 22 червня 2011 року №СФ-204 на суму 124182,00 грн., від 23 червня 2011 року №СФ-207 на суму 172308,00 грн., від 24 червня 2011 року №СФ-208 на суму 204262,56 грн., від 26 червня 2011 року №СФ-209 на суму 218137,62 грн., від 05 липня 2011 року №СФ-243 на суму 147367,32 грн., від 08 серпня 2011 року №СФ-260 на суму 192031,20 грн., від 22 серпня 2011 року №СФ-310 на суму 247272,00 грн., від 26 серпня 2011 року №СФ-315 на суму 314640,00 грн., від 29 серпня 2011 року №СФ-316 на суму 412416,00 грн.;
- видаткових накладних від 01 червня 2011 року №РН-008 на суму 278292,00 грн., від 07 червня 2011 року №РН-010 на суму 187880,56 грн., від 09 червня 2011 року №РН-011 на суму 170169,24 грн., від 22 червня 2011 року №РН-012 на суму 124182,00 грн., від 23 червня 2011 року №РН-013 на суму 172308,00 грн., від 24 червня 2011 року №РН-014 на суму 204262,56 грн., від 26 червня 2011 року №РН-015 на суму 218137,62 грн., від 05 липня 2011 року №РН-018 на суму 147367,32 грн., від 08 серпня 2011 року №РН-025 на суму 192031,20 грн., від 22 серпня 2011 року №РН-027 на суму 247272,00 грн., від 26 серпня 2011 року №РН-028 на суму 314640,00 грн. та від 29 серпня 2011 року №РН-029 на суму 412416,00 грн., всього на загальну суму 2224132,08 грн. (без урахування ПДВ), складених на підставі рахунків-факту року
- платіжних доручень від 01 вересня 2011 року №401 на суму 139146,00 грн., від 01 вересня 2011 року №402 на суму 139146,00 грн., від 08 липня 2011 року №318 на суму 110000,00 грн., від 14 липня 2011 року №333 на суму 77880,56 грн., від 05 вересня 2011 року №411 на суму 147000,00 грн., від 05 вересня 2011 року №412 на суму 23169,24 грн., від 14 липня 2011 року №334 на суму 124182,00 грн., від 05 вересня 2011 року №413 на суму 147000,00 грн., від 05 вересня 2011 року №414 на суму 25308,00 грн., від 15 вересня 2011 року №430 на суму 147000,00 грн., від 15 вересня 2011 року №431 на суму 57262,56 грн., від 20 вересня 2011 року №438 на суму 147000,00 грн., від 20 вересня 2011 року №439 на суму 71137,62 грн., від 22 вересня 2011 року №444 на суму 147367,32 грн., від 22 вересня 2011 року №445 на суму 96015,60 грн., від 22 вересня 2011 року №446 на суму 96015,60 грн., від 30 вересня 2011 року №464 на суму 100000,00 грн., від 04 жовтня 2011 року №467 на суму 147272,00 грн., від 13 жовтня 2011 року №485 на суму 100000,00 грн., від 13 жовтня 2011 року №487 на суму 114640,00 грн., від 13 жовтня 2011 року №488 на суму 100000,00 грн., від 24 жовтня 2011 року №504 на суму 108000,00 грн., від 24 жовтня 2011 року №503 на суму 108000,00 грн., від 25 жовтня 2011 року №508 на суму 147000,00 грн., від 25 жовтня 2011 року №509 на суму 49416,00 грн., про перерахування коштів на користь ТОВ Флайт Медіа за сувенірну продукцію (вартість товару з ПДВ) згідно відповідних рахунків-фактур, та з відмітками банку про проведення платежів;
- оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками відносно контрагента ТОВ Флайт Медіа за 2011 рік.
Також суду пред'явлено лист від 15 травня 2015 року від ТОВ Флайт Медія щодо договору поставки №010311 від 01 березня 2011 року та надано перелік первинних бухгалтерських документів, акт звіряння розрахунків між контрагентами за період лютий-жовтень 2011 року.
Отже, позивачем підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ТОВ Флайт Медіа ) належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю.
Разом з тим, щодо висновків Вищого адміністративного суду України суд досліджує наступні обставини.
22 вересня 2014 року головний державний ревізор-інспектор Царенок Н.П. здійснила вихід на податкову адресу ТОВ Юнігіфт : м. Київ, вул. Боженка, 86г, кв. 3 з метою вручення посадовим особам позивача копій наказу про проведення перевірки від 17 вересня 2014 року та направлення на перевірку від 17 вересня 2014 року.
За вказаною адресою юрист повідомив інспектору, що директор ТОВ Юнігіфт Сова В.М. знаходиться у щорічній відпустці з 05 до 28 вересня 2014 року і надав відповідний наказ.
На підставі вищевказаного, відповідачем було складено акт неможливості вручення копії наказу про проведення перевірки та ознайомлення з направленням на проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку з відсутністю посадових осіб за податковою адресою підприємства від 22 вересня 2014 року. Один екземпляр акту передано юристу, який на екземплярі ДПІ написав пояснення наступного змісту Повідомляю, що директор Сови В.М. знаходиться у щорічній відпустці з 05 до 28 вересня 2014 року. Наказ про відпустку наданий інспектору. 22 вересня 2014 року юрист Коровіков Е.В.
Таким чином на момент видачі наказу №3149 від 28 жовтня 2014 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачу було відомо про податкову адресу позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення №749/26-55-22-08 від 28 жовтня 2014 року та наказ №3149 від 28 жовтня 2014 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства про здійснені фінансово-господарських відносин з ТОВ Флайт Медіа за період з 01 червня 2011 року по 30 серпня 2011 року відповідач направив поштою лише в день початку перевірки, а саме 28 жовтня 2014 року.
Суд звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року №21-425а14.
Так, особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені ст. 79 ПК України, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок.
Як зазначено у п. 79.1 зазначеної вище статті, документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
У пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Отже, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.
За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.
У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.
Слід звернути увагу на те, що до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України пізніше були внесені зміни. Його нинішня редакція свідчить, що перевірка може проводитись у випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть протягом 10 робочих днів пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства. Тобто зміни були направлені на гарантування дотримання прав платників податків, звуження підстав для проведення перевірки, усунення можливості зловживання правом на перевірку.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає помилковим тлумачення касаційним судом у зазначеній справі і п. 79.2 ст. 79 ПК України як такого, що не містить жодної вимоги про необхідність отримання платником податків наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце її проведення саме виключно до початку перевірки.
Ця норма встановлює, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Пункт 79.2 ст. 79 ПК України доповнено абзацом другим згідно із Законом України від 24 травня 2012 року №4834-VI Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм такого змісту: Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки . Це доповнення не змінює регулювання, воно уточнює дійсний зміст попередньої норми.
Як буквальне тлумачення аналізованої норми, так і системне тлумачення приписів ПК України, КАС України виключають тлумачення, яке навів касаційний суд у справі, що розглядається.
Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.
Окрім того, незважаючи на проголошену підпунктом 79.3 ст. 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України.
Тлумачення, яке навів суд касаційної інстанції у цій справі, не відповідає меті перевірки, змісту прав платника податків, допускає можливість недосягнення перевіркою її мети, невиконання платником податків обов'язку надати посадовим (службовим) особам органів податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України доходить таких висновків: аналізованими нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для наслідків перевірки у вигляді донарахування податкового зобов'язання оскаржуваним рішенням відповідача. Крім того, суд надав оцінку первинним документам позивача та прийшов до висновку про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ Флайт Медіа .
Таким чином, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку про те, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято протиправно, тому воно підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю Юнігіфт до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 листопада 2014 року №161626552208.
3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Юнігіфт (код ЄДРПОУ 35917297) здійснений ним судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 38748591).
Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 20.01.2017 |
Оприлюднено | 01.02.2017 |
Номер документу | 64367129 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Данилишин В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні