Ухвала

від 29.09.2016 по справі 826/19145/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2016 р. м. Київ К/800/3460/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Островича С.Е., Юрченко В.П.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника відповідача Диби Ю.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігіфт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігіфт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю ««Юнігіфт» (далі - позивач, ТОВ «Юнігіфт») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.11.2014 року № 161626552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що за господарськими операціями між позивачем та його контрагентом оформлювались лише окремі документи та податкова накладна, фактичного виконання контрагентом обумовлених договором операцій не відбулось, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, з урахуванням чого, оскаржуване податкове-повідомлення рішення є правомірним.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що у зв'язку з допущенням податковим органом порушень у процедурі проведення документальної перевірки ТОВ «Юнігіфт» було позбавлено можливості надати необхідні документи для підтвердження правомірності формування податкового кредиту та витрат. Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства спростовуються наявним належним чином оформленими первинними документами.

Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві замінено правонаступником Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 КАС України.

Наказом відповідача № 3149 від 28.10.2014 року призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача у зв'язку з надходженням податкової інформації, що свідчить про можливі випадки порушення платником податків податкового законодавства та відмовою у наданні пояснень та їх документального підтвердження на обов'язків письмовий запит відповідача № 20151/10/26-55-22-08-10 від 25.04.2014 року (том І а.с. 32).

Повідомлення про початок документальної позапланової невиїзної перевірки № 749/26-55-22-08 від 28.10.2014 року та копію наказу № 3149 від 28.10.2014 року про проведення такої перевірки було направлено на податкову адресу ТОВ «Юнігіфт» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 18).

В період з 28.10.2014 року по 06.11.2014 року посадовими особами відповідача на підставі наказу від 28.10.2014 року № 3149 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Флайт Медіа» (ідентифікаційний код 35998554) за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складений Акт від 06.11.2014 року № 1050/26-55-22-08/35917297 (далі - акт перевірки).

У висновках зазначеного акту перевірки відповідачем вказано про завищення позивачем, внаслідок порушення вимог ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 і п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), валових витрат за період ІІ - ІІІ квартали 2011 року на загальну суму 2224132,00 грн. та завищення податкового кредиту за червень-серпень 2011 року на загальну суму податку на додану вартість 444826,00 грн. - в порушення норм п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 ПК України. Дані податкові правопорушення відповідач пов'язує з фактом неправомірного врахування ТОВ «Юнігіфт» при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Флайт Медіа», що на думку перевіряючого, не підтверджується документально.

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «Юнігіфт» перевіряючий дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток за ІІ - ІІІ квартал 2011 року на суму 511550,00 грн. і заниження податку додану вартість за червень-серпень 2011 року на загальну суму 444826,00 грн.

24.11.2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення за № 161626552208, яким визначено ТОВ «Юнігіфт» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 511550,00 грн., що є предметом оскарження у даній справі.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, мотивували свої рішення тим, що перевірку позивача здійснено згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України та на підставі наказу від 28.10.2014 року № 3149, а тому відсутні підстави для визнання такого наказу та дій щодо проведення перевірки протиправними.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Позивач, як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі, неодноразово звертав увагу судів попередніх інстанцій на те, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного наказу, ДПІ порушено процедуру проведення позапланової невиїзної перевірки.

Відповідно до п. 73.3 ст.73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно з абз. 4 п. 73.3 ст. 73 ПК України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, коли за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до абз. 11 п. 73.3 ст. 73 ПК України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності певних обставин, зокрема якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Стаття 79 ПК України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки, п. 79.2 якої передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що аналізованими нормами ПК України встановлені умови, порядок та підстави прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою для винесення наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену пп. 79.3 ст. 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14.

Відмовляючи у задоволені вищевказаних позовних вимог, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили наявність передбачених п. 77.3. ст. 73 ПК України підстав для звернення відповідача до позивача із письмовим запитом № 20151/10/26-55-22-08-10 від 25.04.2014 року та чи такий взагалі направлявся, які документи були надані на виконання такого, чи відповідає він вищенаведеним нормам ПК України.

Суди попередніх інстанцій зазначали, що повідомлення про початок документальної позапланової невиїзної перевірки № 749/26-55-22-08 від 28.10.2014 року та копію наказу № 3149 від 28.10.2014 року про проведення такої перевірки було направлено на податкову адресу ТОВ «Юнігіфт» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 18), однак, матеріали справи не містять належних доказів, що підтверджують факт направлення відповідачем вищевказаних документів засобами поштового зв'язку та їх отримання позивачем до початку проведення перевірки, а тому судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам позивача про порушення відповідачем процедури проведення перевірки та не враховано правові наслідки не дотримання такої.

З огляду на це, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а тому рішення судів ухваленні з порушенням положень ст. 159 КАС України, оскільки повно і всебічно не з'ясували обставини в адміністративній справі.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігіфт» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2015 року у справі № 826/19145/14 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

С.Е. Острович

В.П. Юрченко

Повний текст виготовлено 30.09.2016 року.