Рішення

від 02.07.2015 по справі 431/2502/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Романченко В.О.

Справа № 431/2502/14-ц

Провадження № 22ц/782/278/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого: Романченка В.О.

суддів: Коротенко Є.В., Лісіциної А.І.

при секретарі: Веселові С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сєвєродонецьку цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 13 травня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах приватного підприємства «Юран», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання дійсним правочину - договору купівлі-продажу корпоративних прав, розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав, стягнення збитків, спричинених порушенням забов'язання і моральної шкоди та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

Позивачі ОСОБА_4 в інтересах приватного підприємства (далі ПП) «Юран», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за первісним позовом звернулись до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання дійсним правочину - попереднього договору та стягнення збитків, спричинених порушенням зобов'язання.

В подальшому позивачі за первісним позовом завернулись до суду з уточненим позовом до відповідача про визнання договору купівлі-продажу корпоративних прав, розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав, стягнення збитків спричинених порушенням зобов'язання та компенсації моральної шкоди.

В обґрунтування свого позову позивачі посилаються на те, що восени 2012 року від відповідача громадянина РФ ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_4, як директору ПП «Юран», надійшла пропозиція про купівлю ним сільгосппідприємства. Загальними зборами засновників від 05 листопада 2012 року, засновниками підприємства була надана згода на продаж підприємства відповідачу. Зі сторони відповідача уповноваженою особою по укладанню договору купівлі-продажу був ОСОБА_2, як представник ОСОБА_3

28 грудня 2012 року ОСОБА_4, діючи від імені всіх засновників, домовився з представником відповідача про умови договору купівлі-продажу корпоративних прав всіх засновників, а саме - була узгоджена ціна договору - грошова сума еквівалентна на момент розрахунку двом мільйонам доларів США, а також строк укладання правочину - осінь 2013 року, після виконання робіт по демонтажу будівлі ЗАВ-20, яка не була потрібна відповідачу ОСОБА_3, а також інвентаризації майна підприємства. При цьому, вони погодили питання про те, що договір купівлі-продажу корпоративних прав буде посвідчено нотаріально.

Таким чином, позивачі з відповідачем пришли до згоди по всім основним умовам договору купівлі-продажу, які передбачені ст. 655 ЦК України .

В якості забезпечення виконання своїх зобов'язань, відповідачем через свого представника, в якості завдатку, була сплачена грошова сума 70 000 доларів США. Вказане забезпечення було оформлено в простій письмовій формі, у вигляді розписки, яка містила вид забезпечення - завдаток, суму завдатку, та правочин, який забезпечується завдатком - продаж корпоративних прав ПП «Юран».

Ні в осені 2013 року, ні взимку 2013-2014 років, відповідач своїх зобов'язань перед позивачами не виконав, ухиляючись від нотаріального посвідчення договору та оплати корпоративних прав.

Позивачі вважають, що ними була досягнута домовленість щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується розпискою про отримання завдатку.

ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування свого позову, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що 23 листопада 2012 року між ним та ОСОБА_4 (засновником ПП «Юран») було укладено усний договір у простій формі купівлі-продажу корпоративних прав на ПП «Юран» та про те, що в рахунок платежів за придбання корпоративних прав ПП Юран», ОСОБА_3М через свого представника ОСОБА_2, надає аванс у сумі 70 000 доларів США, про що складено та підписано розписку 28 грудня 2012 року.

Станом на дату подачі даного позову договір купівлі-продажу корпоративних прав ПП «Юран» не укладено, заходи спрямовані на підписання договору відповідачем ОСОБА_4 не виконані.

Оскільки договір купівлі-продажу корпоративних прав ПП «Юран» не укладено, який за своєю формою та змістом відповідав би вимогам закону, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передана відповідачу ОСОБА_4 грошова сума в розмірі 70 000 доларів США є авансом , який підлягає поверненню ОСОБА_3

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 13 травня 2015 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 в інтересах приватного підприємства «Юран», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання дійсним правочину - договору купівлі-продажу корпоративних прав, розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав, стягнення збитків, спричинених порушенням забов'язання і моральної шкоди, а також стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривень. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просив: рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПП «Юран», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6. до ОСОБА_3, а позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що суд 1 інстанції в частині визнання дійсним договору куплі-продажу корпоративних прав на ПП «Юран» безпідставно послався на ст. 220 ЦК України; розписка між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 28.12.2012 року не є правочином, оскільки не відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 202, 203, 626, 638, 656 ЦК України, стосовно вимог, що пред'являються для дійсності правочину; суд необґрунтовано стягнув з ОСОБА_3 на користь приватного підприємства «Юран» в якості збитків спричинених порушенням зобов'язання грошову суму в розмірі 9435900,00 гривень, оскільки рішення не містить посилання на наявність договірних відносин між ПП «Юран» і відповідачем та судом, взагалі, в рішенні не наведено розрахунок цих збитків; крім того суд безпідставно стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду. Також, апелянт вважає, що грошова сума в розмірі 70000 доларів США має бути повернена, оскільки була внесена як аванс.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; скасувати рішення суду 1 інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; змінити рішення.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи заявлені позовні вимогиОСОБА_4 в інтересах приватного підприємства «Юран», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , суд першої інстанції виходив з вимог ст.220 ч.2 ЦПК України посилаючись на те, що сторони виконали всі умови договору купівлі-продажу спірних корпоративних прав на приватне підприємство «Юран».

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що восени 2012 року від відповідача громадянина РФ ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_4, як директору ПП «Юран», надійшла пропозиція про купівлю корпоративних прав ПП «Юран». Загальними зборами засновників від 05 листопада 2012 року засновниками підприємства була надана згода на продаж корпоративних прав підприємства відповідачу.

28 грудня 2012 року ОСОБА_4, діючи від імені всіх засновників, в усній формі домовився з представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про умови договору купівлі-продажу корпоративних прав всіх засновників, а саме - була узгоджена ціна договору - грошова сума еквівалентна на момент розрахунку двом мільйонам доларів США, а також строк укладання правочину - осінь 2013 року, після виконання робіт по демонтажу будівлі ЗАВ-20, яка не була потрібна відповідачу ОСОБА_3, а також інвентаризації майна підприємства. При цьому, вони погодили питання про те, що договір купівлі-продажу корпоративних прав буде посвідчено нотаріально.

28 грудня 2012 грудня ОСОБА_4 отримав від представника відповідача ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 70000 доларів США за корпоративні права на ПП «Юран» про що сторони склали розписку (а.с. 22).

Ні в осені 2013 року, ні взимку 2013-2014 років, відповідач своїх зобов'язань перед позивачами не виконав, ухиляючись від нотаріального посвідчення договору та оплати корпоративних прав.

Згідно зі ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

При цьому, закон не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу корпоративних прав, тому суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ч.2 ст.220 ЦК України й визнав дійсним укладений між сторонами договір купівлі-продажу корпоративних прав на приватне підприємство «Юран».

Законодавчими актами може бути встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна.

Продати корпоративні права (частку у статутному капіталі) можливо шляхом укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав. Порядок відступу частки (її частини) у статутному капіталі товариства, в тому числі шляхом її продажу, передбачений відповідно ст.ст. 147, 127 ЦК України та ст.ст. 53, 69 Закону України «Про господарські товариства».

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що спір між сторонами у справі йдеться щодо купівлі-продажу корпоративних прав на приватне підприємство «Юран», яке відповідно до п. 3.1 Статуту Приватного підприємства «Юран», затвердженому 12 серпня 1996 року , є юридичною особою з дня його державної реєстрації.

Як роз'яснив в п.13 Пленум Верховного суду України в Постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, правочин укладений між сторонами не може бути визнаний дійсним на підставі ст. 220 ЦК України .

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, на порушення вимог ст.ст. 214 , 215 ЦПК України, не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, безпідставно задовольнив вимоги позивача про визнання дійсним договору, який не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та, разом з тим, підлягає державній реєстрації, а також не звернув уваги на зазначені положення Закону, задовольнив позов виключно на підставі стст.220, 655 ЦК України.

Необґрунтовано визнавши дійсним зазначений договір купівлі-продажу, суд першої інстанції цілком безпідставно дійшов до висновку про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав на приватне підприємство «Юран», укладений, на думку суду, 28 грудня 2012 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з одного боку, та ОСОБА_3; стягнув з ОСОБА_3 на користь приватного підприємства «Юран» в якості збитків спричинених порушенням забов'язання грошову суму в розмірі 9435900 гривень, незважаючи на те, що вказане підприємство, за висновком суду, не є стороною договору купівлі-продажу (вирок суду, а.с. 177). Відповідно до цього, необґрунтованими є також висновки суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000 гривень та судового сбору в розмірі 3654 гривень.

Через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, рішення Старобільського районного суду Луганської області від 13 травня 2015 року в цій частині, на підставі ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6Г у задоволенні заявлених позовних вимог. При цьому, доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, в цій частині, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення грошової суми, суд першої інстанції помилково вважав, що сума в розмірі 70000 доларів США передана ОСОБА_2 ОСОБА_4 є завдатком, не звернувши увагу на положення ст. 570 ЦК України, відповідно до якої завдатком є грошова сума або майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження забов'язання і на забезпечення його виконання.

Виходячи з встановлених обставин справи, вказана грошова сума в розмірі 70000 доларів США не є завдатком.

Таким чином, правильно встановивши обставини справи, суд неправильно застосував до правовідносин сторін норму ст. 570 ЦК України, що однак не призвело до неправильного вирішення спору в цій частині, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно копії розписки (а.с. 22) ОСОБА_4 отримав в якості завдатку 70 000 доларів США від ОСОБА_2 за корпоративні права на ПП «Юран». Однак, вказана копія розписки не свідчить про те, що ОСОБА_2 є стороною договору купівлі-продажу корпоративних прав ПП «Юран», або що йому належала ця грошова сума.

З довіреності від 07 вересня 2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу ОСОБА_8 і зареєстрованою в реєстрі за № 1818, не вбачається, що ОСОБА_3 надав ОСОБА_2 повноваження на отримання корпоративних прав на ПП «Юран» та передачу за це вказаної грошової суми ОСОБА_4 Крім того, оригінал самої розписки від 28 грудня 2012 року ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_2 ані ОСОБА_3 суду надано не було.

Таким чином, вищевказана копія розписки не стосується правовідносин сторін по даній справі.

Оскільки неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права не призвело до неправильного вирішення справи, а правильне по суті рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

На підставі вищезазначеного, доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3М, про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення грошової суми в розмірі 70000 доларів США задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 303, 307-309, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 13 травня 2015 року змінити, скасувавши його в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в інтересах приватного підприємства «Юран», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання дійсним правочину - договору купівлі-продажу корпоративних прав, розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав, стягнення збитків, спричинених порушенням забов'язання і моральної шкоди, а також в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судового збору в розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривень.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в інтересах приватного підприємства «Юран», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання дійсним правочину - договору купівлі-продажу корпоративних прав, розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав, стягнення збитків, спричинених порушенням забов'язання і моральної шкоди,- відмовити.

В іншій частини рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: