Рішення

від 02.07.2015 по справі 922/2508/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2015 р.Справа № 922/2508/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида ЛТД", м. Харків до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків про визнання недійсним договору за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № б/н від 12.01.2015р.); ОСОБА_2 (директор)

відповідача - ОСОБА_3 (дов. № 99/0/45-15 від 17.02.2015 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврида ЛТД", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним договору №66-14/1 від 03.03.2014 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з додатковою угодою №67-14/1 від 04.03.2014 р. та додатком - розрахунком від 03.03.2014 р. №66-14/1.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Від Відповідача заяв та клопотань не надійшло. Надав до суду додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи. У судовому засіданні та у наданому відзиві проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19 лютого 2013 року та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20 лютого 2013 року №28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до умов вказаного договору, Позивач зобов'язувався сплатити пайовий внесок в розмірі та у терміни, визначені договором. Розмір пайового внеску складає 315 189,60грн, згідно з розрахунком величини пайової участі, який є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з Додатковою угодою №67-14/1 від 04.03.2014 року до Договору про пайову участь №66-14/1 від 03.03.2014 р. строк сплати Позивачем пайового внеску дорівнює 180 календарних днів з дня укладання даного договору.

Відповідно до розрахунку розміру пайового внеску, який є невід'ємним додатком до Договору, загальна кошторисна вартість будівництва (В буд.заг) складає 2865 360.00 грн. Сума зобов'язання (пайового внеску) Позивача була розрахована Відповідачем на підставі звіту «Про оцінку майна» виконаного ФОП ОСОБА_4 У відповідності до ч.1,3,5,6,9 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 9. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є: (1) розмір пайової участі; (2) строк (графік) сплати пайової участі; (3) відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до дати укладання договору про пайову участь 03.03.2014 року, він був укладений вже після прийняття об'єкта в експлуатацію, який згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації зареєстровано Інспекції ДАБК у Харківської області 31.12.2013 року. Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації визначено вартість основних фондів, які приймаються, що дорівнює 1 430,582 грн.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 р. № 804 затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.05.2013 р. № 319 внесено зміни в Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 р. № 804 Згідно п.п. 2.8,2.9 Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 «Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова» 2.8. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. 2.9. Істотними умовами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є: розмір пайової участі (внеску), строк (графік) сплати пайової участі, відповідальність сторін.

Укладання договору після прийняття об'єкта в експлуатацію не передбачено.

У Додатку-розрахунку наявне посилання на абз.2 п. 3.6 Порядку №804, яким визначено - У разі не надання замовником зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об'єкта або якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами вона визначається, виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. - опосередкованої вартості адміністративних будинків, які споруджуються на території України, на останню дату до введення об'єкта в експлуатацію - для нежитлових будівель та споруд.

Відповідно до пояснень Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлова - комунального господарства України від 15.04.2011 року, нормами частина п'ятої ст. 40 ЗУ від 17.02.2011 №3038 «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлення засади визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Відповідно абзацом другим названої частини встановлення умови визначення величини пайової участі у тому випадку, коли відсутня загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта, що визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. За настання таких обставин величина пайового внеску визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності залежно віл призначення (1 куб м. об'єму або 1 кв. м. виробничої (загальної, робочої) площі будівлі , 1 км. Довжини тощо).

Виходячи з висновку звіту суб'єкта оціночної діяльності проведено оцінку не опосередкованої вартості об'єкта будівництва , а ринкову оцінку вартості майна.

Таким чином, істотна умова договору - розмір пайового внеску - визначений з порушенням чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649,651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Однак, частиною 3 вказаної статті закону передбачено , що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того суд вважає неправомірним збільшення розміру пайової участі на 10% від нарахованої пайової участі у зв'язку з тим, що замовником не укладений своєчасно договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста до введення об'єкта в експлуатацію, оскільки таке нарахування не передбачено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким встановлений граничний розмір пайової участі.

Зазначена позиція суду знаходить своє відображення і у Постанові Вищого господарського суду України по справі № 922/039/13 від 26 лютого 2014 року та частково у Постанові Верховного суду України від 20 травня 2015 року по справі 3-122гс15.

Так, 12 березня 2011 року набув чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (ч. 3 ст. 40 цього Закону набула чинності з 1 січня 2013 року).

Відповідно до вимог ст. 40 зазначеного Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: (1) 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; (2) 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Обов'язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку його інфраструктури, встановлений частиною 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і реалізується шляхом укладання договору з органом місцевого самоврядування (частина 5 статті 40 цього Закону). Необхідність укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту передбачений також Порядком пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова.

За правилами пункту 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Факт прийняття об'єкта в експлуатацію позивач доводить Декларацією про готовність об'єкта до, зареєстрованою Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області (а.с. 19-20).

Зазначена дата, в силу правила пункту 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, є датою прийняття об'єкта в експлуатацію.

Оскільки Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до відповідача з пропозицією укласти договір після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, а саме 03 березня 2014 року тому і підстав для укладення оспорюваного договору не було.

З огляду на викладені обставини суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст. 203, 215, 626, 627, 628, 629 ЦК України, ст. 179, 180 ГК України, ст.40 Закону України "Про планування і забудову територій", керуючись ст. 33, 34, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста Харкова №66-14/1 від 03.03.2014 р. з додатковою угодою №67-14/1 від 04.03.2014 р. укладених між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7, код 25610834) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврида ЛТД" (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 9, код 22696597).

Стягнути з Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7, код 25610834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида ЛТД" (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 9, код 22696597) суму удового збору у розмірі 1 218,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.07.2015 р.

Суддя ОСОБА_5