Постанова

від 15.12.2015 по справі 922/2508/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2015 р. Справа № 922/2508/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - Петраков В.А, за довіреністю б/н від 15.10.2015

Авоян А.А., паспорт НОМЕР_1 від 30.12.96 р. (директор)

відповідача - Шалак Я.О., за довіреністю № 99/0/45-15 від 17.02.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. №5117 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.15 р. у справі № 922/2508/15

за позовом ТОВ "Таврида" ЛТД, м. Харків

до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.2015 у справі № 922/2508/15 (суддя І.П.Жигалкін) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста Харкова № 66-14/1 від 03.03.2014 р. з додатковою угодою №67-14/1 від 04.03.2014 р. укладених між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврида ЛТД". Стягнуто з Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида ЛТД" суму судового збору у розмірі 1 218,00 грн.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2015 у справі № 922/2508/15, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста Харкова №66-14/1 від 03.03.2014 р. з додатковою угодою №67-14/1 від 04.03.2014 та додатком розрахунком від 03.03.2014 № 66-14/1 відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Заявник скарги вказує на те, що обов'язок щодо укладання договору пайової участі виникає у ТОВ Таврида ЛТД в силу положення статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , в зв'язку з чим відповідач вважає, помилковими висновки суду першої інстанції про те, що укладання спірного договору після прийняття об'єкта в експлуатацію є неможливим. Відповідач зазначає, що позивачу в момент укладання договору був відомий розмір його грошового зобов'язання та документ, на підставі якого він визначений, тому уклавши договір № 66-14/1 від 03.03.2014, позивач погодився з його умовами та прийняв на себе обов'язок щодо їх виконання. Також, відповідач вважає правомірним розрахунок пайової участі на підставі звіту про оцінку вартості майна, згідно якого була визначена кошторисна вартість будівництва.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 розгляд справи відкладено на 03.12.2015.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Позивач зокрема посилається на те, що договір № 66-14/1 від 03.03.2014 вчинений з порушенням закону, зміст правочину суперечить актам законодавства, що регулюють правовідносини у сфері містобудування. При цьому, позивач зазначає, що відповідач визначив кошторисну вартість не у спосіб передбачений Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , та вийшов за межі наданих йому повноважень, взявши за базу нарахування пайового внеску ринкову оцінку майна станом на період вже після введення об'єкта в експлуатацію, яка не передбачена законом, та уклав договір вже після введення об'єкта в експлуатацію.

В судовому засіданні 03.12.2015 оголошено перерву до 10.12.2015.

10.12.2015 за результатами повторного автоматичного розподілу справи, в зв'язку з відпусткою судді-доповідача Біленької А.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

В судовому засіданні 10.12.2015 та 14.12.2015 оголошено перерву.

В судовому засіданні 15.12.2015 сторони підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 03.03.2014 між ТОВ "Таврида" ЛТД (позивач) та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідач) укладено договір № 66-14/1 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Відповідно до умов вказаного договору, позивач зобов'язався сплатити пайовий внесок в розмірі та у терміни, визначені договором. Розмір пайового внеску складає 315 189,60грн, згідно з розрахунком величини пайової участі, який є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з Додатковою угодою №67-14/1 від 04.03.2014 року до Договору про пайову участь №66-14/1 від 03.03.2014 строк сплати позивачем пайового внеску дорівнює 180 календарних днів з дня укладання даного договору.

Відповідно до розрахунку розміру пайового внеску, який є невід'ємним додатком до Договору, загальна кошторисна вартість будівництва (В буд.заг) складає 2 865 360.00 грн. Сума зобов'язання (пайового внеску) позивача була розрахована відповідачем на підставі звіту "Про оцінку майна" виконаного ФОП Волошиним В.В. У відповідності до ч.1,3,5,6,9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Звертаючись до господарського суду, позивач просив визнати договір № 66-14/1 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова від 03.03.2014 недійсним, посилаючись на те, що договір укладено всупереч вимог ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та з порушенням Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури, затвердженого рішенням виконкому Харківської міської ради від 09.11.2014 № 804.

При цьому, позивач вказує на те, що спірний договір укладено після прийняття об'єкта в експлуатацію, який згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації зареєстровано інспекцією ДАК у Харківській області 31.12.2013. Також, позивач зазначає, що відповідно до звіту "Про оцінку майна", виконаного ФОП Волошиним В.В., визначена ринкова вартість об'єкта на рівні 2 387 800,00 грн. без ПДВ станом на 24.02.2014, тобто на дату після прийняття об'єкта в експлуатацію, тоді як у вищевказаній декларації ДАК вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, складає 1 430 582,00 грн.

Позивач наголошує, що додаток до договору про пайову участь щодо розрахунку величини пайової участі при будівництві громадського будинку по вул. Дідро не було погоджено з позивачем; витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика, влаштування внутрішніх та поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій не враховано, а також позивач звертає увагу на факт безпідставного збільшення суми розміру пайової участі відповідачем.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що укладання спірного договору № 66-14/1 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова від 03.03.2014 після введення об'єкта будівництва в експлуатацію суперечить пункту 9 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Також, суд першої інстанції вважав неправомірним збільшення розміру пайової участі на 10% від нарахованої пайової участі у зв'язку з тим, що замовником не укладений своєчасно договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста до введення об'єкта в експлуатацію, оскільки таке нарахування не передбачено Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , яким встановлений граничний розмір пайової участі.

Таким чином, встановивши той факт, що спірний договір був укладений всупереч вимогам статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , який визначає порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів у розвитку інфраструктури, застосувавши положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову і визнання недійсним договору № 66-14/1 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова від 03.03.2014.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, виходячи з наступного.

Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. При цьому суд повинен встановити наявність цих обставин, з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків. Отже, необхідною умовою для визнання недійсним договору № 66-14/1 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова від 03.03.2014 є встановлення обставин, визначених ст.ст.203,215 ЦК України.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним. Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ЦК України узгоджуються з положеннями ч.1 ст.207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Предметом даного господарського спору є визнання недійсним договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста Харкова №66-14/1 від 03.03.2014 р. з додатковою угодою №67-14/1 від 04.03.2014 р. укладених між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврида ЛТД".

Обов'язок замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку його інфраструктури, встановлений частиною 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і реалізується шляхом укладання договору з органом місцевого самоврядування (частина 5 статті 40 цього Закону). Необхідність укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту передбачений також Порядком пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Відповідно до приписів статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Як свідчать матеріали справи, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 р. № 804 затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.05.2013 р. № 319 внесено зміни в Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 р. № 804.

Згідно п.п. 2.8 зазначеного Порядку чітко встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Факт прийняття об'єкта в експлуатацію позивач доводить Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 31.12.2013, зареєстрованою Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області (а.с. 19-20). Зазначена дата, в силу правила пункту 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, є датою прийняття об'єкта в експлуатацію. В свою чергу, укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури після прийняття об'єкта в експлуатацію законом не передбачено. До того ж, Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до відповідача з пропозицією укласти договір також після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, а саме 03 березня 2014 року.

Також ж, колегія суддів з'ясовано, що відповідачу було відомо про початок будівництва з 2005 року, оскільки Харківською міською радою розроблялось архітектурне завдання обґрунтування розташування об'єкту та містобудівне обґрунтування розташування об'єкту. Погодження у вигляді підписів відповідальних службових осіб та головного архітектора міста на даних документах свідчить про обізнаність про початок будівництва об'єкту позивача по вул. Дідро у м. Харкові. Крім того позивач 11.04.2006 уклав з Харківською міською радою договір оренди землі під дане будівництво по вул. Дідро у м. Харкові строком до 2030 року. Відповідно до п.15. даного договору оренди земельна ділянка передається в оренду для будівництва ткацько-швацького виробництва, складських, адміністративних приміщень та гаражних боксів для збереження автотранспорту (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації )та подальшої експлуатації об'єкта. За таких обставин посилання відповідача-апелянта на те що йому не було відомо про дане будівництво є необґрунтованим.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній воді; право чин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, укладання спірного договору після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до, зареєстрованою Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області № ХК202133640756 від 31.12.2013 року, суперечить частині 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, яке затверджено рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 р. № 804 зі змінами внесеними рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.05.2013 р. № 319.

Колегія судів відхиляє посилання відповідача на те, що спірний договір був узгоджений між сторонами та добровільно підписаний позивачем, оскільки ця обставина має відношення до форми договору та пов'язана з моментом його укладення, тоді як позов про визнання договору недійсним заявлений з підстав невідповідності договору №66-14/1 від 03.03.2014 р. з додатковою угодою №67-14/1 від 04.03.2014 актам цивільного законодавства, зокрема статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Також, колегія суддів приймає до уваги пояснення позивача про те, що укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури було обумовлене необхідністю отримання адреси для об'єкта будівництва, після звернення позивача на початку 2014 року до Харківської міської ради про присвоєння адреси об'єкту будівництва, (номеру дома). Як зазначає позивач, оскільки гроші на які побудована будівля є кредитними, особисте житло керівника ТОВ "Таврида ЛТД" Авояна А.А. перебуває під заставою у банку, а реалізувати об'єкт будівництва без його адреси не можливо, позивач був вимушений підписати такий договір. Зазначені факти підтверджуються наявним у справі листуванням.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Харківська міська рада на даний час не присвоїла адреси будівлі позивача, що, в свою чергу унеможливлює реалізацію позивачем своїх прав та обов'язків, у тому числі за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, оскільки предметом договору є відносини між сторонами щодо пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Харкова при будівництві громадського будинку, нежитлової будівлі складу-магазину літ. А-3 по вул. Дідро. Зазначені обставини викладені позивачем в листі № 62 від 15.04.2014 (а.с. 61, т. 1).

Також, варто зазначити, що істотними умовами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є: розмір пайової участі (внеску), строк (графік) сплати пайової участі, відповідальність сторін, про що зазначено в п. 2.9 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Також, відповідно до п. 2.10 цього Порядку невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі замовника у створенні інфраструктури м. Харкова.

Дослідженням умов укладеного між сторонами у справі договору встановлено, що замовник (позивач) повинен сплатити до бюджету м. Харкова пайовий внесок у розвитку інфраструктури у розмірі 315 189,60 грн, згідно з розрахунком величини пайової участі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Отже, така ключова умова, як розмір пайової участі, повинна бути визначена у відповідності до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, яке затверджено рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 р. № 804 зі змінами внесеними рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.05.2013 р. № 319.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: (1) 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; (2) 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Також, згідно п. 3.3 Порядку величина пайової участі визначається за наведеною формулою, відповідно до призначення об'єкта, загальної кошторисної вартості будівництва показників витрат на придбання та виділення земельної ділянки увільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж улаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, інше.

Додатком - розрахунком визначено, що загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта складатиме 2 865 360.00 грн.

Дослідивши розрахунок, який є додатком до спірного договору, колегія суддів встановила, що витрати на придбання та виділення земельної ділянки увільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж улаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій (В буд. Інші) взагалі не враховано. Кошторисна вартість будівництва необхідних інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки також не визначена.

При цьому позивачу збільшено розміру пайової участі на суму 28 653.6 грн.

Так, відповідно до матеріалів справи, пайова участь "Згідно вимог абз.2 п.3.6 Порядку № 804 затвердженого рішенням виконкому від 22.05.2013р. № 319, визначена на підставі звіту про оцінку вартості майна виконаного ФОП Волошиним В.В., який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12394/11 від 29.08.2011.

Відповідно до висновку звіту ФОП Волошина В.В., видом вартості майна є визначення ринкової вартості майна, без ПДВ і ринкова вартість об'єкта визначена на рівні 2 387 800,00 грн. станом на 24.02.2014, тобто на дату після прийняття об'єкта в експлуатацію. Тоді як відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 31.12.2013 вартість об'єкта визначена в розмірі 1 430 582,00 грн.

У Додатку-розрахунку наявне посилання на абз.2 п. 3.6 Порядку №804, яким визначено - у разі не надання замовником зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об'єкта або якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами вона визначається, виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. - опосередкованої вартості адміністративних будинків, які споруджуються на території України, на останню дату до введення об'єкта в експлуатацію - для нежитлових будівель та споруд.

Відповідно до пояснень Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлова - комунального господарства України від 15.04.2011 року, нормами частина п'ятої ст. 40 ЗУ від 17.02.2011 №3038 "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлення засади визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Відповідно абзацом другим названої частини встановлення умови визначення величини пайової участі у тому випадку, коли відсутня загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта, що визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. За настання таких обставин величина пайового внеску визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності залежно віл призначення (1 куб м. об'єму або 1 кв. м. виробничої (загальної, робочої) площі будівлі , 1 км. Довжини тощо).

Виходячи з висновку звіту суб'єкта оціночної діяльності проведено оцінку не опосередкованої вартості об'єкта будівництва, а ринкову оцінку вартості майна.

Таким чином, істотна умова договору - розмір пайового внеску - визначений з порушенням чинного законодавства та не у спосіб, передбачений Законом України Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки базою для нарахування суми пайового внеску є ринкова вартість оцінки майна.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що сторонами при укладанні спірного договору не були дотримані вимоги законодавства щодо визначення розміру пайового внеску, а договір всупереч Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, яке затверджено рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 р. № 804 зі змінами внесеними рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.05.2013 р. № 319, укладено вже після введення об'єкта в експлуатацію.

Як зазначено в п. 2 постанови від 06.11.2009 р. № 9 Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними , згідно із ст.ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечить ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам КМУ, актам інших органів державної влади України, у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Отже, в даному випадку позивачем доведено та обґрунтовано належними документальними та матеріальними доказами наявність правових підстав для визнання договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста Харкова № 66-14/1 від 03.03.2014 р. з додатковою угодою №67-14/1 від 04.03.2014 р. укладених між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврида ЛТД", недійсним.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідача та його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 02.07.15 у справі № 922/2508/15 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського Харківської області від 02.07.15 у справі № 922/2508/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 21.12.2015р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Слободін М.М.