Ухвала

від 06.07.2015 по справі 44/350-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"06" липня 2015 р. Справа №44/350-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Разіної Т.І.

Копитової О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2015

у справі № 44/350-б (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Грісан"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 09 квітня 2015 року, ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грісан" як юридичну особу в зв'язку з банкрутством, провадження у справі № 44/350-б припинено, інше.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 у справі № 44/350-б.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши апеляційну скаргу Інспекції та додані до неї документи, колегія судів вважає, що у її прийнятті належить відмовити з наступних підстав.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Закон про банкрутство), стаття 1 якого визначає сторін у справі про банкрутство, якими є, зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів).

У відповідності до ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь в провадженні у справі про банкрутство.

Однак інші випадки участі органу Державної фіскальної служби України у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган фіскальної служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Втім, в матеріалах справи не міститься доказів звернення Інспекції до суду з заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Грісан".

Крім того, в апеляційній скарзі Інспекція жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника у податкового органу не має. Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги.

Таким чином, Інспекція не є стороною у справі про банкрутство боржника в розумінні приписів Закону про банкрутство.

Разом з тим, до апеляційної скарги не подано будь-яких доказів порушення оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 у справі № 44/350-б прав та охоронюваних законом інтересів органів Державної фіскальної служби, зокрема, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Таким чином, скаржником не доведено належними та беззаперечними доказами, що у оскаржуваній ухвалі суду вирішено питання щодо прав та обов'язків Інспекції, у зв'язку з чим, останнє не має права апеляційного оскарження зазначеної постанови згідно приписів статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що у прийнятті апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 86, 91, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 у справі № 44/350-б.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Т.І. Разіна

О.С. Копитова