Постанова

від 24.06.2015 по справі 910/3428/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа№ 910/3428/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Суліма В.В.

за участю представників:

від позивача : Кічак Ю.В.- представник за довіреністю

від відповідача (апелянта): Ганін С.А.- представник за довіреністю

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське туристично-інформаційне агенство" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 910/3428/15-г (суддя: Мандриченко О.В.)

за позовом Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське туристично-інформаційне агенство"

про стягнення 343 363, 59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 910/3428/15-г позов Державного підприємства " Національний центр ділового та культурного співробітництва " Український дім " до Товариства з обмеженою відповідальністю " Українське туристично-інформаційне агенство " про стягнення 343 363, 59 грн. задоволено частково, а саме присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 266 200, 00 грн. - заборгованості, 9 298, 77 грн. - 3 % річних, 66 202, 81 грн. - інфляційної складової боргу та 6 834, 04 грн. - судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи норми ст. 903 Цивільного кодексу України, умови п. 5.13 договору про надання послуг № 53 від 25.094.2013, позовні вимоги про сплату 266 200,00 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Також, перевіривши розрахунки позивача сум інфляційної складової боргу та 3 % річних, судом першої інстанції встановлено, що при проведенні розрахунку інфляційної складової боргу позивачем було допущено помилку, у зв'язку з чим місцевим господарським судом було проведено власний розрахунок відповідно до якого сума інфляційної складової боргу становить 66 208,81 грн. за період з 16.12.2013 по 31.12.2014. Тоді, як розрахунок 3 % річних проведено позивачем правильно. Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 910/3428/15-г, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку апелянта, сторонами у договорі про надання послуг № 53 від 25.094.2013 не було погоджено предмет договору саме як договору про надання послуг, оскільки предмет договору не відповідає характеру зобов'язання, не визначає перелік конкретних дій, не містить кількісних та якісних характеристик таких послуг, що є порушенням ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 638 Цивільного кодексу України, а отже спірний договір, як договір про надання послуг, є неукладеним. Крім того, скаржник зазначав, що висновки суду першої інстанції не спростовують факт, що рахунок на оплату послуг взагалі не виставлявся, а так само, що і не складався, не підписувався будь-який акт прийняття здачі надання послуг. Також, відповідач зазначив, що матеріали справи не містять докази, що підтверджують надсилання рахунку-фактури № УД-000036 від 02.09.2013 на адресу відповідача. Таким чином, враховуючи вищенаведе, апелянт вважає, що відсутнє порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача за обставин, наведених в позовній заяві, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" задоволенню не підлягають.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське туристично-інформаційне агенство" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 910/3428/15-г передано судді - доповідачу Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське туристично-інформаційне агенство" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 910/3428/15-г прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Власов Ю.Л. та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи № 910/3428/15-г призначено на 24.06.2015.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 24.06.2015, у зв'язку із перебуванням судді Корсакової Г.В. на лікарняному, справу № 910/3428/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 справу № 910/3428/15-г прийнято до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Сулім В.В. Розгляд справи № 910/3428/15-г вирішено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні: 24.06.2015.

Представник апелянта в судовому засіданні 24.06.2015 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 910/3428/15-г скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Крім того, скаржником було подано клопотання про зупинення провадження у справі № 910/3428/15-г до остаточного вирішення справи № 910/8576/15-г, предметом позовних вимог якої є визнання недійсним договору про надання послуг № 53 від 25.094.2013 та стягнення грошових коштів.

В судовому засіданні 24.06.2015 представник позивача проти доводів апеляційної скарги - заперечував, з урахуванням поданого через канцелярію суду відзиву на апеляційну скаргу, в якому Державне підприємство "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" зазначило, що позивач надає послуги з проведення різного роду заходів на підставі прейскуранту на послуги, затвердженого Розпорядженням керівника Державного управління справами. Зокрема, позивач зазначив, що відповідач до моменту укладання спірного договору знав, що з ним буде укладено саме договір про надання послуг, а не договір оренди, про що свідчить надісланий ним у 2012 році лист-заявка на проведення заходу, в якому викладене прохання надати відповідні послуги для проведення заходів відповідача. Серед іншого позивача зазначив, що не міг взяти на себе зобов'язання по забезпеченню проведення заходу без відповідної заявки відповідача, а тому оскільки відповідач вчасно не повідомив позивач про те, що Захід не відбудеться , чим порушив умови договору про надання послуг № 53 від 25.094.2013, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське туристично-інформаційне агенство" виникла відповідальність, що передбачена п. 5.13. наведеного договору. Так, враховуючи наведене, позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Також, в судовому засіданні 24.06.2015 представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/3428/15-г.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Так, судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 24.06.2015 було розглянуто та відхилено клопотання відповідач про зупинення провадження у справі № 910/3428/15-г, за відсутності обставин неможливості розгляду даної справи до вирішення справи № 910/8576/15-г.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 25.04.2013 між Державним підприємством "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське туристично-інформаційне агентство", як замовником, було укладено договір про надання послуг № 53, за умовами якого позивач зобов'язався надати послуги по забезпеченню проведення Міжнародної виставки "International Business Travel Show" з 30.09.2013 по 02.10.2013 у приміщенні виконавця за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 2 у приміщенні центральної зали, третьої виставкової зали, великої виставкової зали, малої виставкової зали, Кобзарської світлиці, Арт-галереї, експозиційного майданчика.

Згідно з п. 4.1 договору про надання послуг № 53 від 25.04.2013, вартість послуг, наданих виконавцем замовнику становить 286 200,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору про надання послуг № 53 від 25.04.2013, оплата послуг за цим договором здійснюється на підставі рахунку-фактури, що є невід'ємною частиною договору, виставленого виконавцем не пізніше 01.10.2013 у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до п. 4.3 договору про надання послуг № 53 від 25.04.2013, за результатами наданих послуг складається акт прийняття-здачі наданих послуг.

Розділом 2 договору про надання послуг № 53 від 25.04.2013 до обов'язків виконавця віднесено надання електротехнічних робіт та робіт з підключення до електромережі; забезпечення загального освітлення під час проведення заходу, забезпечення наявності чергового персоналу (адміністратора, електрика, монтажника, провідного спеціаліста, прибиральника); надання послуг з розміщення інформаційної конструкції на прилеглій території та ін.

Пунктом 7.1 договору про надання послуг № 53 від 25.04.2013 встановлено, що він набуває чинності з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань.

Відповіжно до п. 5.13 договору про надання послуг № 53 від 25.04.2013, сторони погодили, що в разі односторонньої відмови замовника від договору та/або якщо захід не відбудеться з вини замовника, останній перераховує виконавцю на його розрахунковий рахунок 100 % від суми, вказаної у п. 4.1 договору.

03.10.2013 позивачем було отримано лист відповідача від 30.09.2013, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське туристично-інформаційне агентство", посилаючись на фінансові труднощі і неможливість проведення Міжнародної виставки "International Business Travel Show", просить розглянути можливість поетапної оплати за оренду приміщення відповідно до договору № 53 від 25.04.2013, шляхом сплати 20 000,00 грн. до 31.10.2013, 133 , 200,00 грн. до 30.10.2013 та 133 000,00 грн. до 15.12.2013, а також гарантує повну та своєчасну оплату за вказаним графіком.

18.11.2013 відповідач сплатив у касу позивача 10 000,00 грн., 31.10.2013 - 9 000,00 грн. та 1 000,00 грн. - 19.11.2013.

30.05.2014 позивач направив відповідачеві претензію № 1/245 про сплату 266 200,00 грн. заборгованості за договором від 25.04.2013 № 53 з посиланням на його п. 5.13 та лист відповідача від 30.09.2013.

24.07.2014 позивач надіслав відповідачу претензію від 22.07.2014 № 1/339 з аналогічними вимогами та з аналогічних підстав, яку відповідач не отримував за власним бажанням (відмітка працівника відділення пошитого зв'язку про повернення поштового відправлення у зв'язку з закінченням терміну зберігання міститься на довідці форми 20).

Ті ж самі обставини надіслання претензії від 15.12.2014 № 1/689 та бездіяльність з її отримання мали місце у грудні 2014 року.

Враховуючи вищенаведене, Державне підприємство "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім", посилаючись на обставини тривалого прострочення відповідачем виконання зобов'язання по перерахуванню грошових коштів та порушення ним умов п. 5.13 договору про надання послуг № 53 від 25.04.2013, звернулося до суду з позовом про стягнення з апелянта 266 200,00 грн. - основної заборгованості, 9 298,77 грн. - 3 % річних та 67 864,82 грн. - втрати від інфляції.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України, у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім і таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами, що відповідає ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Таким чином, дослідивши зміст договору про надання послуг № 53 від 25.04.2013, судом першої інстанції було встановлено, що укладений сторонами правочин розкриває його предмет, містить ціну і порядок проведення розрахунків, визначає права і обов'язки сторін, строк дії тощо.

Відсутність деталізованої інформації про зміст послуги, щодо якої укладено сторонами договір, їх опису, критерії та ін., на думку суду першої інстанції, не є порушенням правила про визначення істотних умов, оскільки законодавцем не передбачено такої необхідності для договорів даного виду, з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таким чином враховуючи вищенаведене, а також те, що заперечуючи позовні вимоги, відповідач жодним чином не застосовує принцип свободи договору та не вказує на обставини добровільного і свідомого вступу у правовідносини з позивачем, не веде мову про наявність протоколу розбіжностей, будь-яке переддоговірне листування з позивачем щодо уточнення умов договору і деталізації поняття "послуг", суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що доводи відповідача про неукладеність договору про надання послуг № 53 від 25.04.2013 є безпідставними та необґрунтованими.

Серед іншого, суд першої інстанції зазначив, що ведучи мову про договір про надання послуги, прийнятим є розуміння того, що надання послуги не завжди може мати своїм наслідком певний матеріальний об'єкт або ж зміни до нього, адже часто послуга споживається в процесі її надання, з чим суд апеляційної інстанції погоджується.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що погоджуючись на укладення договору, підписуючи його та скріплюючи печаткою юридичної особи, відповідач усвідомлював свої дії, а заперечення відповідача проти факту його укладення свідчать про намагання уникнути прийнятих на себе зобов'язань грошового характеру через те, що фізичне надання послуги не відбулося.

Проаналізувавши норми договірного права, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на відміну від інших видів договорів, які передбачають надання послуг, як наприклад, договору підряду, на виконавця не покладається ризик недосягнення результату, оскільки в силу самого характеру послуги досягнення результату виконавцем не гарантується, у зв'язку з чим укладаючи договір, замовнику слід усвідомлювати, що ризик випадкового невиконання послуг він приймає на себе, з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується.

Отже, враховуючи наведене, а також приписи ст. 903 Цивільного кодексу України, та умови п. 5.13 договору про надання послуг № 53 від 25.04.2013, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 266 200,00 грн. - основної заборгованості є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг № 53 від 25.04.2013, позивач просить стягнути з відповідача 67 864,82 грн. втрат від інфляції за період з 16.12.2013 по 31.12.2014 та 9 298,77 грн. 3 % річних з простроченої суми за період з 16.12.2013 по 13.02.2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції, за основу проведення розрахунку наведених сум позивачем взято грудень 2013 року, у зв'язку з чим, місцевий господарський суд, враховуючи те, що відповідач у листі від 30.09.2013 самостійно і з власної ініціативи гарантував позивачу проведення повної оплати за договором про надання послуг № 53 від 25.04.2013 до 15.12.2013, дійшов висновку, що позивачем вірно обрано дату прострочення відповідача, з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується.

Так, перевіривши розрахунок позивача та місцевого господарського суду щодо нарахувань сум інфляційної складової боргу та 3 % річних, суд апеляційної інстанції, зважаючи на встановлені судом обставини порушення відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за договором про надання послуг № 53 від 25.04.2013, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог в частині інфляційної складової боргу, а саме в сумі 66 208,81 грн. за період з 16.12.2013 по 31.12.2014, та про задоволення вимог 3 % річних повністю, а саме в сумі 9 298,77 грн. за період з 16.12.2013 по 13.02.2015.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське туристично-інформаційне агентство" підлягають задоволенню частково.

Щодо доводів апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що в матеріалах справи № 910/3428/15-г відсутній виставлений позивачем рахунку-фактури на оплату послуг, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про те, що вказані обставини не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, адже не спростовують фактичних обставин справи, а також тому, що настання відповідальності у вигляді перерахування позивачу 100 % від суми, вказаної у п. 4.1 договору про надання послуг № 53 від 25.04.2013 не передбачає виставлення позивачем рахунку-фактури на оплату послуг, оскільки обов'язок сплати грошових коштів виникає не внаслідок надання послуг, а внаслідок порушення виконання зобов'язання за наведеним договором.

Так, з огляду на викладене, колегія апеляційного господарського суду відхиляє вищенаведені доводи відповідача як безпідставні та необґрунтовані.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське туристично-інформаційне агенство" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 910/3428/15-г - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 910/3428/15-г - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3428/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

В.В. Сулім