Постанова

від 07.07.2015 по справі 910/28462/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року Справа № 910/28462/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Корнілова Ж.О. Чернов Є.В. за участю представників: Тов "ТРЕВЕЛІНГ ОНЛАЙН" Тов "Цембудресурс" Старчук Є.В. Приймак О.Ю. розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛІНГ ОНЛАЙН" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 року у справі№ 910/28462/14 господарського суду м. Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Цембудресурс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛІНГ ОНЛАЙН" простягнення безпідставно отриманих коштів В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2015 р. (суддя Підченко Ю.О.) позовні вимоги задоволено повністю з огляду на їх обґрунтованість та доведеність, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛІНГ ОНЛАЙН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудресурс" 120 447,00 грн безпідставно отриманих коштів, 6 500,00 грн витрат по оплаті послуг адвоката та 2 408,94 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 р. (судді: Мальченко А.О., Суховий В.Г., Жук Г.А.) рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2015 р. залишино без змін.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити.

Скаржник доводить, що отримав спірні кошти за консультаційні послуги, надані на умовах договору з позивачем, оплата здійснена відповідно до виставленого рахунку фактури, тому кошти набуті правомірно, а здійснення дій працівником позивача, який фактично спожив туристичні послуги з перевищенням повноважень не є підставою для визнання коштів такими, що отримані безпідставно.

Скаржник вважає, що подав всі документи, які згідно до Закону України «Про туризм» та п. 8.3. Ліцензійних умов провадження тур операторської діяльності (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 липня 2013 р. за № 1275/23807) туроператор повинен був надати туристу для здійснення поїздки, надано і письмове підтвердження від компанії, яка приймала туристів, про те, що вони всі туристичні послуги спожили в повному обсязі, проте вказані документи суд не аналізує, і приходить до висновку, що відповідач сам, за свій рахунок надав туристичні послуги, і при цьому не має права на їх оплату з боку Позивача.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, які взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Судом встановлено, що у період часу з 17.07.2012 по 13.09.2012 з поточного рахунку ТОВ "Цембудресурс" №26000301016523, відкритого в ПАТ "ВТБ Банк" було перераховано грошові кошти у розмірі 120 447,00 грн на рахунок ТОВ "ТРЕВЕЛІНГ ОНЛАЙН", що підтверджується карткою рахунку позивача №6852 від 19.11.2014 та платіжними дорученнями №3384 від 17.07.2012 на суму 35 000,00 грн, №3489 від 14.08.2012 на суму 35 000,00 грн, №3518 від 23.08.2012 на суму 10 000,00 грн, №3558 від 05.09.2012 на суму 25 000,00 грн та №6 від 13.09.2012 на суму 15 447,00 грн з призначенням платежу "Послуги з консультації згідно рах. №30 від 16.07.2012 в т.ч. ПДВ 20%".

З матеріалів справи вбачається, що позивачем суду було надано довідку Голосіївського РУ ГУМВС України у м. Києві №53/16-б/н від 07.08.2014 про перебування матеріалів кримінального провадження №12014100010004429, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358, ч.4 ст.190, ч.4 ст.191 КК України за фактом розтрати чужого майна в особливо великих розмірах бухгалтером ТОВ "Цембудресурс" Яковенко Н.В., яка шляхом підроблення офіційного документу, здійснила перерахування грошових коштів, належних ТОВ "Цембудресурс" на рахунки фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб.

Вимоги ухвал Господарського суду міста Києва від 19.12.2014, від 30.01.2015 та від 11.02.2015 у даній справі, якими відповідача було зобов'язано надати засвідчені копії договору (договорів), акту (актів) здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких було виставлено рахунок №30 від 16.07.2012, а також сам рахунок для долучення до матеріалів справи відповідач не виконав.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, заінтересована особа, заявляючи про існування певних фактів, в обґрунтування пов'язаних з цим обставин має подати відповідні докази.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність доказів, які б доводили існування між сторонами у справі зобов'язальних відносин, за якими позивач мав перерахувати відповідачеві спірну суму коштів.

Крім того, в обгрунтування своїх заперечень відповідач так само не надав рахунку-фактури №30 від 16.07.2012 на неодноразові вимоги суду.

Суд правомірно зазначив, що сама по собі бухгалтерська операція по перерахуванню грошових коштів з оплати послуг не підтверджує факту їх надання. В даному випадку належним та допустимим доказом надання послуг має бути первинний документ -підписаний сторонами у справі двосторонній акт виконаних робіт (наданих послуг), в якому мала бути відображена загальна вартість наданих послуг.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що туристичні послуги надавались позивачеві туроператором - Туристичною компанією "АDА TOURS 2007" згідно договору №655 від 05.01.2012, а відповідач виступав лише турагентом, яким надавались винятково консультаційні послуги по бронюванню авіаквитків та готелів.

З наявного в матеріалах справи договору №655, укладеного 05.01.2012 між Туристичною компанією "АDА TOURS 2007" (в тексті договору - Компанія) та ТОВ "ТРЕВЕЛИНГ ОНЛАЙН" (в тексті договору - Товариство) вбачається, що Компанія доручає, а Товариство зобов'язується від свого імені та за рахунок Компанії на умовах, визначених цим договором реалізовувати туристичні послуги Компанії туристам.

Відповідно до п.3.1. договору оплата вартості турів здійснюється Товариством на підставі виставлених Компанією інвойсів у наступні строки: не менше, ніж за 30 банківських днів до початку туру (для туристичних груп) та не менше, ніж за 15 банківських днів до початку тура (для індивідуальних туристів).

В деяких випадках розрахунки між сторонами можуть здійснюватись по факту отримання послуг клієнтами на підставі актів звірки взаєморозрахунків між Компанією та Товариством.

Фактом оплати є перерахування всієї вартості наданих туристичних послуг на розрахунковий рахунок Компанії. Датою розрахунку є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Компанії (п.3.2 договору).

Згідно п.3.4 договору Товариство зобов'язується від свого імені за винагороду здійснювати реалізацію туристичних послуг Компанії. При цьому право власності на них не переходить до Товариства. Винагорода Товариства визначається як різниця між ціною Компанії та ціною, за якою Товариством реалізовано туристичні послуги третім особам. Винагорода перерахуванню не підлягає та залишається у розпорядженні Товариства.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання ним зобов'язань перед Туристичною компанією "АDА TOURS 2007" щодо суми перерахованих коштів, отриманих від позивача на виконання пунктів 3.1, 3.2 цього договору, та сум, які залишаються у відповідача як винагорода.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про туризм" туристичним продуктом є попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо)

За приписами частини 2 статті 5 цього Закону суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність, є туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.

Пунктами 2.1, 2.2 Статуту ТОВ "ТРЕВЕЛІНГ ОНЛАЙН" визначено, що товариство створюється з метою організації і здійснення туристичної діяльності, забезпечення створення туристичного продукту та надання громадянам і юридичним особам, в тому числі іноземним, комплексних туристично-екскурсійних та інших послуг, формування нових економічних основ туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного розвитку держави; залучення іноземних інвестицій та сучасних технологій для удосконалення і розвитку матеріальної бази туризму, підвищення ефективності туристичних послуг; збільшення валютних надходжень; спрямування своєї діяльності на задоволення потреб і інтересів акціонерів та отримання прибутку.

Товариство здійснює організацію міжнародного і внутрішнього туризму залежно від категорії осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їх цілей, об'єктів, що використовуються або відвідуються, чи інших ознак.

Предметом діяльності товариства є виключно туроператорська діяльність з організації та забезпечення створення туристичного продукту, реалізації та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг. До характерних послуг, що формують туристичний продукт, який реалізується або пропонується для реалізації за визначеною попередньою ціною, належить: послуги розміщення туристів, продукція та послуги громадського харчування туристів, транспортні послуги та інше.

Згідно відомостей із ЄДРПОУ №14171 від 22.08.2014 та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців б/н від 21.08.2014 основним видом діяльності ТОВ "ТРЕВЕЛІНГ ОНЛАЙН" є "Діяльність туристичних операторів", що також підтверджується ліцензією серії АЕ 272851, в якій видом господарської діяльності відповідача визначено "Туроператорська діяльність".

Таким чином, доказів, які б підтверджували надання відповідачем лише консультаційних послуг на спірну суму грошових коштів матеріали справи не містять, а відповідачем в ході розгляду справи таких доказів надано не було.

Отже, суди надали правильну оцінку наявним у справі доказам та, з'ясувавши належним чином обставини справи, дійшовши правильного висновку про відсутність між сторонами у справі договірних зобов'язань, відтак, перераховані ТОВ "Цембудресурс" на рахунок ТОВ "ТРЕВЕЛІНГ ОНЛАЙН" грошові кошти у розмірі 120 447,00 грн з урахуванням приписів статті 1212 Цивільного кодексу України є такими, що набуті останнім безпідставно, поза правовою підставою, а тому доводи апеляційної скарги про невірне застосування норм матеріального права та необґрунтованість висновку суду про відсутність підстав для застосування положень статті 1212 ЦК України є необгрнутованим.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вищий господарський суд України зазначає, що перерахування коштів за консультаційні послуги не тотожне з послугами за агентським договором.

Чинне законодавство не передбачає спрощену систему договірних зобов'язань за надання туристичних послуг, при відсутності укладених між агентом та споживачем цих послуг договорів, в тому числі шляхом перерахування коштів із зазначенням "консультативні послуги".

Скаржником не надано договорів з туроператором згідно з якими останньому перераховано кошти від позивача на підставі договору між позивачем та відповідачем про надання туристичних послуг.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору та прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2015 р. у справі № 910/28462/14 господарського суду м. Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий - суддя В.Овечкін

Судді Ж.Корнілова

Є.Чернов