Рішення

від 07.07.2015 по справі 908/2950/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.07.2015 Справа № 908/2950/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Левшиної Я.О., суддів Паляниці Ю.О., Філімонової О.Ю., при помічнику судді (секретарі судового засідання) Буховець С.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток», м. Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь, Донецька область

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 362042,09грн., інфляційних нарахувань - 123094,31грн., 3 % річних - 8303,04грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача : Щербань О.М. (за довіреністю № 15 від 25.05.2015р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток», м. Донецьк звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 362042,09грн., інфляційних нарахувань - 123094,31грн., 3 % річних - 8303,04грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.05.2015р. матеріали позовної заяви передано за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

Відповідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, справу № 908/2950/15 призначено судді Левшиній Я.О.

Відповідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 06.07.2015р. призначено колегіальний розгляд справи № 908/2950/15 у складі: головуючий суддя Левшина Я.О., судді Паляниця Ю.О., Філімонова О.Ю.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 178/б/псн-04413 від 03.11.2011р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 15, 16, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1,2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи (у копіях): договір поставки № 178/б/псн-04413 від 03.11.2011р.; протокол розбіжностей до договору поставки, протокол узгодження розбіжностей до договору поставки; додаткові угоди від 05.12.2012р. та від 01.08.2013р.; специфікації: № 1,2 від 03.11.2011р., б\н від 01.01.2012р., б\н від 01.03.2012р., б\н від 06.03.2012р., б\н 19.03.2012р., б\н від 19.03.2012., № 10 від 02.04.2012р., № 7 від 10.04.2012р., №11 від 01.05.2012р., № 12 від 01.06.2012р., б\н від 01.07.2012р., б\н від 01.08.2012р., б\н від 01.09.2012р., б\н від 01.10.2012р., б\н від 01.11.2012р., б\н від 01.12.2012р., б\н від 06.12.2012р., б\н від 01.01.2013р., б\н від 01.02.2013р., б\н від 01.03.2013р., б\н від 01.04.2013р., № 24 від 01.05.2013р., б\н від 01.06.2013р., б\н від 01.07.2013р., б\н від 01.08.2013р., № 29 від 01.09.2013р., б\н від 01.11.2013р., б\н від 01.12.2013р.; видаткові накладні: № 97 від 16.01.2013р., № 182 від 23.01.2013р., № 268 від 30.01.2013р., № 305 від 31.01.2013р., № 383 від 07.02.2013р., №458 від 14.02.2013р., №510 від 19.02.2013р., № 511 від 19.02.2013р., № 597 від 26.02.2013р., № 695 від 05.03.2013р., №761 від 12.03.2013р., № 855 від 19.03.2013р., № 946 від 26.03.2013р., № 1056 від 02.04.2013р., № 1150 від 09.04.2013р., № 1237 від 16.04.2013р., № 1357 від 23.04.2013р., № 1573 від 15.05.2013р., № 1669 від 21.05.2013р., № 1788 від 29.05.2013р., № 2010 від 11.06.2013р., № 2134 від 18.06.2013р., № 2220 від 25.06.2013р., № 2315 від 02.07.2013р., № 2452 від 10.07.2013р., № 2525 від 16.07.2013р., № 2631 від 13.07.2013р., № 2728 від 30.07.2013р., № 2869 від 06.08.2013р., № 2992 від 14.08.2013р., № 3151 від 23.08.2013р., № 3240 від 30.08.2013р., № 3515 від 19.09.2013р., № 3636 від 26.09.2013р., № 3790 від 08.10.2013р., № 3903 від 15.10.2013р., № 3968 від 17.10.2013р., № 4054 від 23.10.2013р., № 4053 від 23.10.2013р., № 4138 від 29.10.2013р., № 4272 від 06.11.2013р., № 4382 від 13.11.2013р., № 4472 від 19.11.2013р., № 4813 від 11.12.2013р., № 5063 від 27.12.2013р., № 144 від 21.01.2014р., № 803 від 31.03.2014р., № 880 від 09.04.2014р., № 928 від 14.04.2014р., №1057 від 25.04.2014р., № 1097 від 29.04.2014р.; довіреності: № 0157 від 15.01.2013р., № 0258 від 23.01.2013р., № 0387 від 29.01.2013р., № 0413 від 30.01.2013р., № 0533 від 06.02.2013р., № 0656 від 13.02.013р., № 0759 від 18.02.2013р., № 0881 від 25.02.2013р., № 1001 від 04.03.2013р., № 1068 від 11.03.2013р., № 1216 від 18.03.2013р., № 1384 від 25.03.2013р., № 1520 від 01.04.2013р., № 1596 від 08.04.2013р., № 1714 від 15.04.2013р., № 1848 від 22.04.2013р., № 2022 від 14.05.2013р., № 2100 від 20.05.2013р., № 2247 від 27.05.2013р., № 2462 від 10.06.2013р., № 2611 від 17.06.2013р., № 2766 від 25.06.2013р., № 2890 від 01.07.2013р., № 3026 від 08.07.2013р., № 3148 від 15.07.2013р., № 3277 від 22.07.2013р., № 3420 від 23.07.2013р., № 3526 від 05.08.2013р., № 3610 від 12.08.2013р., № 3752 від 19.08.2013р., № 3939 від 29.08.2013р., № 4097 від 09.09.2013р., № 4295 від 23.09.2013р., № 4605 від 07.10.2013р., № 4731 від 14.10.2013р., № 4782 від 16.10.2013р., № 4862 від 21.10.2013р., № 5031 від 28.10.2013р., № 5179 від 05.11.2013р, № 5253 від 11.11.2013р., № 5350 від 18.11.2013р., № 5686 від 09.12.2013р., № 6040 від 26.12.2013р., № 0059 від 21.01.2014р., № 0537 від 31.03.2014р., № 0657 від 08.04.2014р., № 0684 від 10.04.2014р., № 0711 від 19.04.2014р., № 0850 від 29.04.2014р.; рахунки-фактури: № 97 від 16.01.2013р., № 182 від 23.01.2013р., № 268 від 30.01.2013р., № 305 від 31.01.2013р., № 383 від 07.02.2013р., №458 від 14.02.2013р., №510 від 19.02.2013р., № 511 від 19.02.2013р., № 597 від 26.02.2013р., № 695 від 05.03.2013р., №761 від 12.03.2013р., № 855 від 19.03.2013р., № 946 від 26.03.2013р., № 1056 від 02.04.2013р., № 1150 від 09.04.2013р., № 1237 від 16.04.2013р., № 1357 від 23.04.2013р., № 1573 від 15.05.2013р., № 1669 від 21.05.2013р., № 1788 від 29.05.2013р., № 2010 від 11.06.2013р., № 2134 від 18.06.2013р., № 2220 від 25.06.2013р., № 2315 від 02.07.2013р., № 2452 від 10.07.2013р., № 2525 від 16.07.2013р., № 2631 від 13.07.2013р., № 2728 від 30.07.2013р., № 2869 від 06.08.2013р., № 2992 від 14.08.2013р., № 3151 від 23.08.2013р., № 3240 від 30.08.2013р., № 3515 від 19.09.2013р., № 3636 від 26.09.2013р., № 3790 від 08.10.2013р., № 3903 від 15.10.2013р., № 3968 від 17.10.2013р., № 4054 від 23.10.2013р., № 4053 від 23.10.2013р., № 4138 від 29.10.2013р., № 4272 від 06.11.2013р., № 4382 від 13.11.2013р., № 4472 від 19.11.2013р., № 4813 від 11.12.2013р., № 5063 від 27.12.2013р., № 144 від 21.01.2014р., № 803 від 31.03.2014р., № 880 від 09.04.2014р., № 928 від 14.04.2014р., №1057 від 25.04.2014р., № 1097 від 29.04.2014р.; претензію від 01.12.2014р.; акти звіряння взаємних розрахунків за періоди: 2011р., 2012р., 2013р., 2014р. та докази їх відправлення відповідачу; довіреність № 15 від 25.05.2015р.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: копії банківських виписок, правоустановчі документи, акти звіряння взаємних розрахунків за періоди: 2011р., 2012р., 2013р., 2014р. та докази їх відправлення відповідачу; довіреність № 15 від 25.05.2015р., письмові пояснення щодо того, яким специфікаціям відповідають накладні з поставки товару; розрахунок основної суми боргу від 28.05.2015р.; повідомлення про відсутність в провадженні господарського суду або іншого суду справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав від 28.05.2015р.

22.06.2015р. через канцелярію суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог № 10-2-35/5 від 18.06.2015р., в якій останній просив стягнути з відповідача основну суму боргу у розмірі 362042,09грн., 3 % річних у розмірі 10058,88грн., інфляційні нарахування - 203467,65грн. Також позивачем надано: розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань станом на 18.06.2015р. та докази відправлення відповідачу заяви № 10-2-35/5 від 18.06.2015р.; пояснення б/н від 15.06.2015р.; копію додаткової угоди № 1 від 10.11.2011р.; податкові накладні: № 102 від 15.01.2013р., № 110 від 16.01.2013р., №288 від 30.01.2013р.,№ 195 від 22.01.2013р., №326 від 31.01.2013р., №405 від 07.02.2013р., № 482 від 14.02.2013р., №529 від 19.02.2013р., №530 від 19.02.2013р., № 613 від 26.02.2013р., № 723 від 05.03.2013р., № 792 від 12.03.2013р., № 869 від 18.03.2013р., № 881 від 19.03.2013р., № 963 від 25.03.2013р., № 974 від 26.03.2013р., № 1086 від 02.04.2013р., №1184 від 09.04.2013р., № 1275 від 16.04.2013р., №1382 від 23.04.2013р., №1584 від 15.05.2013р., №1684 від 21.05.2013р., №1790 від 29.05.2013р., №1987 від 11.06.2013р., №2091 від 18.06.2013р., №2184 від 25.06.2013р., №2264 від 02.07.2013р., №2403 від 10.07.2013р., № 2473 від 16.07.2013р., № 2573 від 23.07.2013р., №2670 від 30.07.2013р., №2797 від 06.08.2013р., №2918 від 14.08.2013р., №3064 від 23.08.2013р., № 3148 від 30.08.2013р., № 3406 від 19.09.2013р., №3502 від 26.09.2013р., №3654 від 08.10.2013р., №3761 від 15.02.2013р., №3824 від 17.10.2013р., №3897 від 23.10.2013р., №3896 від 23.10.2013р., №3968 від 29.10.2013р., №4096 від 06.11.2013р., №4210 від 13.11.2013р., №4302 від 19.11.2013р., №4632 від 11.12.2013р., №4849 від 27.12.2013р., №147 від 21.01.2014р., №793 від 31.03.2014р., №876 від 09.04.2014р., №935 від 14.04.2014р., №1054 від 25.04.2014р., №1088 від 29.04.2014р.

07.07.2015р. до канцелярії суду надійшли: заява позивача №10-2-35/10 від 03.07.2015р., в якій останній повідомив про неможливість прибуття бухгалтера підприємства Чинякіної А.І. у судове засідання та просив розглянути справу без її участі; довідка щодо бухгалтерського обліку руху грошових коштів з урахуванням предмета позову № 10-2-35/9 від 03.07.2015р.

Відповідач у судові засідання без пояснення причин не з'являвся, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою зазначеною у позові та витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Обізнаність відповідача про розгляд справи також підтверджується поштовим повідомленням про вручення 16.06.2015р. поштового відправлення його представнику.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.11.2011р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір № 178/б/псн-04413 (далі договір), згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити металопродукцію (далі-товар) в порядку та на умовах , передбачених цим договором.

Об'єм товару, що поставляється продавцем в рамках дії цього договору обумовлюється сторонами та оформляється у вигляді доповнень (специфікацій) до даного договору (п.2.1. договору).

За умовами п. 3.1. договору ціна встановлюється в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата за поставлений товар проводиться покупцем шляхом перерахування суми грошових засобів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії товару. Додатковою угодою від 01.08.2013р. п.5.1. договору змінений та встановлений строк для перерахування грошових засобів на розрахунковий рахунок продавця - 15 календарних днів з моменту поставки партії товару.

У випадку невиконання або неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань по даному договору, сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України (п.7.1.договору).

Відповідно до п. 9.3. договору в редакції додаткової угоди від 05.12.2012р., цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.01.2014р. Договір вважається пролонгованим на наступний рік, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону про бажання перервати дію договору за один місяць до закінчення строку його дії.

На виконання умов договору № 178/б/псн-04413 від 03.11.2011р. позивач у період з 16.01.2013р. по 29.04.2014р. поставив продукцію відповідачу, що підтверджується видатковими накладними: № 97 від 16.01.2013р., № 182 від 23.01.2013р., № 268 від 30.01.2013р., № 305 від 31.01.2013р., № 383 від 07.02.2013р., №458 від 14.02.2013р., №510 від 19.02.2013р., № 511 від 19.02.2013р., № 597 від 26.02.2013р., № 695 від 05.03.2013р., №761 від 12.03.2013р., № 855 від 19.03.2013р., № 946 від 26.03.2013р., № 1056 від 02.04.2013р., № 1150 від 09.04.2013р., № 1237 від 16.04.2013р., № 1357 від 23.04.2013р., № 1573 від 15.05.2013р., № 1669 від 21.05.2013р., № 1788 від 29.05.2013р., № 2010 від 11.06.2013р., № 2134 від 18.06.2013р., № 2220 від 25.06.2013р., № 2315 від 02.07.2013р., № 2452 від 10.07.2013р., № 2525 від 16.07.2013р., № 2631 від 13.07.2013р., № 2728 від 30.07.2013р., № 2869 від 06.08.2013р., № 2992 від 14.08.2013р., № 3151 від 23.08.2013р., № 3240 від 30.08.2013р., № 3515 від 19.09.2013р., № 3636 від 26.09.2013р., № 3790 від 08.10.2013р., № 3903 від 15.10.2013р., № 3968 від 17.10.2013р., № 4054 від 23.10.2013р., № 4053 від 23.10.2013р., № 4138 від 29.10.2013р., № 4272 від 06.11.2013р., № 4382 від 13.11.2013р., № 4472 від 19.11.2013р., № 4813 від 11.12.2013р., № 5063 від 27.12.2013р., № 144 від 21.01.2014р., № 803 від 31.03.2014р., № 880 від 09.04.2014р., № 928 від 14.04.2014р., №1057 від 25.04.2014р., № 1097 від 29.04.2014р. на загальну суму 5385855,19грн.

Дані накладні були підписані уповноваженими представниками відповідача, які діяли на підставі довіреностей: № 0157 від 15.01.2013р., № 0258 від 23.01.2013р., № 0387 від 29.01.2013р., № 0413 від 30.01.2013р., № 0533 від 06.02.2013р., № 0656 від 13.02.013р., № 0759 від 18.02.2013р., № 0881 від 25.02.2013р., № 1001 від 04.03.2013р., № 1068 від 11.03.2013р., № 1216 від 18.03.2013р., № 1384 від 25.03.2013р., № 1520 від 01.04.2013р., № 1596 від 08.04.2013р., № 1714 від 15.04.2013р., № 1848 від 22.04.2013р., № 2022 від 14.05.2013р., № 2100 від 20.05.2013р., № 2247 від 27.05.2013р., № 2462 від 10.06.2013р., № 2611 від 17.06.2013р., № 2766 від 25.06.2013р., № 2890 від 01.07.2013р., № 3026 від 08.07.2013р., № 3148 від 15.07.2013р., № 3277 від 22.07.2013р., № 3420 від 23.07.2013р., № 3526 від 05.08.2013р., № 3610 від 12.08.2013р., № 3752 від 19.08.2013р., № 3939 від 29.08.2013р., № 4097 від 09.09.2013р., № 4295 від 23.09.2013р., № 4605 від 07.10.2013р., № 4731 від 14.10.2013р., № 4782 від 16.10.2013р., № 4862 від 21.10.2013р., № 5031 від 28.10.2013р., № 5179 від 05.11.2013р, № 5253 від 11.11.2013р., № 5350 від 18.11.2013р., № 5686 від 09.12.2013р., № 6040 від 26.12.2013р., № 0059 від 21.01.2014р., № 0537 від 31.03.2014р., № 0657 від 08.04.2014р., № 0684 від 10.04.2014р., № 0711 від 19.04.2014р., № 0850 від 29.04.2014р.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

03.07.2015р. на адресу господарського суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог № 10-2-35/7 від 25.06.2015р., в якій останній просив стягнути з відповідача основну суму боргу у розмірі 362042,09грн., 3 % річних у розмірі 14330,95грн., інфляційні нарахування - 255331,72грн. Також позивачем надано: розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань станом на 25.06.2015р. та докази відправлення відповідачу заяви № 10-2-35/7 від 25.06.2015р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням остаточної заяви про збільшення розміру позовних вимог № 10-2-35/7 від 25.06.2015р., а саме про: стягнення основного боргу у розмірі 362042,09грн., 3 % річних - 14330,95грн., інфляційні нарахування - 255331,72грн.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором № 178/б/псн-04413 від 03.11.2011р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору № 178/б/псн-04413 від 03.11.2011р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір № 178/б/псн-04413 від 03.11.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким Покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строк, який визначений в договорі № 178/б/псн-04413 від 03.11.2011р. з урахуванням додаткової угоди від 01.08.2013р., а саме - оплата за поставлений товар проводиться покупцем шляхом перерахування суми грошових засобів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії товару. Додатковою угодою від 01.08.2013р. п.5.1. договору змінений та встановлений строк для перерахування грошових засобів на розрахунковий рахунок продавця - 15 календарних днів з моменту поставки партії товару.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними: № 97 від 16.01.2013р., № 182 від 23.01.2013р., № 268 від 30.01.2013р., № 305 від 31.01.2013р., № 383 від 07.02.2013р., №458 від 14.02.2013р., №510 від 19.02.2013р., № 511 від 19.02.2013р., № 597 від 26.02.2013р., № 695 від 05.03.2013р., №761 від 12.03.2013р., № 855 від 19.03.2013р., № 946 від 26.03.2013р., № 1056 від 02.04.2013р., № 1150 від 09.04.2013р., № 1237 від 16.04.2013р., № 1357 від 23.04.2013р., № 1573 від 15.05.2013р., № 1669 від 21.05.2013р., № 1788 від 29.05.2013р., № 2010 від 11.06.2013р., № 2134 від 18.06.2013р., № 2220 від 25.06.2013р., № 2315 від 02.07.2013р., № 2452 від 10.07.2013р., № 2525 від 16.07.2013р., № 2631 від 13.07.2013р., № 2728 від 30.07.2013р., № 2869 від 06.08.2013р., № 2992 від 14.08.2013р., № 3151 від 23.08.2013р., № 3240 від 30.08.2013р., № 3515 від 19.09.2013р., № 3636 від 26.09.2013р., № 3790 від 08.10.2013р., № 3903 від 15.10.2013р., № 3968 від 17.10.2013р., № 4054 від 23.10.2013р., № 4053 від 23.10.2013р., № 4138 від 29.10.2013р., № 4272 від 06.11.2013р., № 4382 від 13.11.2013р., № 4472 від 19.11.2013р., № 4813 від 11.12.2013р., № 5063 від 27.12.2013р., № 144 від 21.01.2014р., № 803 від 31.03.2014р., № 880 від 09.04.2014р., № 928 від 14.04.2014р., №1057 від 25.04.2014р., № 1097 від 29.04.2014р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати у визначених в накладних сумах, в загальному розмірі 5385855,19грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору № 178/б/псн-04413 від 03.11.2011р. за вищевказаними видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що у період з 16.01.2013р. по 29.04.2014р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 5385855,19грн. Як вбачається з матеріалів справи та акту звіряння взаємних розрахунків за 2013р., станом на 01.01.2013р. початкове сальдо на користь відповідача складало 313,10грн. За отриманий товар відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в загальній сумі 5023500грн., що підтверджується банківськими виписками. Решта боргу в сумі 362042,09грн. залишилась несплаченою.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленої продукції, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що вона була отримана останнім.

Оскільки відповідач здійснював оплату поставленого товару, посилаючись тільки на номер та дату договору, перераховані відповідачем на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти зараховувалися останнім в першу чергу в рахунок погашення суми боргу за поставлений товар в минулі періоди, відносно якого строк оплати вже сплинув, якщо такий мав місце, в другу чергу - в рахунок погашення основної суми боргу за поставлений відповідачу товар, відносно якого строк оплати ще не сплинув, а надлишок коштів, якщо такий мав місце, зараховувався як передоплата за товар, що мав бути поставлений в майбутньому.

Суд відзначає, що такі дії позивача не суперечать приписам ані Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ані Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 р.

Так, відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка регулює порядок здійснення безготівкових розрахунків, встановлено, що банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів на відповідність вимогам пунктів 2.4 та 2.5 Інструкції та додатку 8 до неї. Реквізит платіжного доручення «Призначення платежу» заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Отже, приймаючи платежі від відповідача, у разі відсутності чіткого призначення платежу, позивач цілком правомірно зараховував грошові кошти в першу чергу в рахунок оплати за поставлений товар в минулі періоди, в другу чергу - в рахунок погашення основної заборгованості, якщо така мала місце, або за відсутності заборгованості вважалися передоплатою за товар, що мав бути поставлений в майбутньому.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів погашення заборгованості в сумі 362042,09грн. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсягу у розмірі 362042,09грн.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Щодо нарахованих позивачем та заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 14330,95грн., інфляційних нарахувань - 255331,72грн. суд зазначає наступне:

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача по оплаті поставленого товару за видатковою накладною №4472 від 19.11.2013р. на суму 145040,69грн. на день складення позовної заяви склала 32139,83грн., оскільки мало місце часткове погашення заборгованості у наступних сумах: 5900,86грн. (за платіжним дорученням №584831 від 08.04.2014р.); 30000,00грн. (за платіжним дорученням №585123 від 11.04.2014р.), що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 11.04.2014р.; 37000,00грн. (за платіжним дорученням №586108 від 24.04.2014р.), що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 24.04.2014р.; 30000,00грн. (за платіжним дорученням №586295 від 29.04.2014р.), що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 29.04.2014р.; 10000,00грн. (за платіжним дорученням №590086 від 15.07.2014р.), що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 15.07.2014р. Повністю не було проведено оплату за видатковими накладними №4472 від 19.11.2013р., №4813 від 11.12.2013р., №5063 від 27.12.2013р., №144 від 21.01.2014р., №803 від 31.03.2014р., № 880 від 09.04.2014р., №928 від 14.04.2014р., №1057 від 25.04.2014р., №1097 від 29.04.2014р.

Суд враховує, що умовами договору та специфікацій сторони встановили кінцевий строк оплати - протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії товару ( п. 5.1.договору). Додатковою угодою від 01.08.2013р. п.5.1. договору змінений та встановлений строк для перерахування грошових засобів на розрахунковий рахунок продавця - 15 календарних днів з моменту поставки партії товару. Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за видатковими накладними №4472 від 19.11.2013р. - 05.12.2013р., №4813 від 11.12.2013р. - 27.12.2013р., №5063 від 27.12.2013р. - 14.01.2014р., №144 від 21.01.2014р. - 06.02.2014р., №803 від 31.03.2014р. - 16.04.2014р., № 880 від 09.04.2014р. - 25.04.2014р., №928 від 14.04.2014р. - 30.04.2014р., №1057 від 25.04.2014р. - 13.05.2014р., №1097 від 29.04.2014р. - 15.05.2014р.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимога про стягнення з нього 3% річних та втрат від інфляції заявлена позивачем правомірно.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за допомогою інформаційно-правової системи «Ліга:Закон», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача 3% річних в сумі 14313,82грн., інфляційних нарахувань в розмірі 255331,72грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 265, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток», м. Донецьк (ЄДРПОУ 25582380) до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь, Донецька область (ЄДРПОУ 13504334) про стягнення суми основного боргу у розмірі 362042,09грн., інфляційних нарахувань - 255331,72грн., 3 % річних - 14330,95грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь, Донецька область (87535, Донецька область, м. Маріуполь, Іллічівський район, пл. Машинобудівельників, 1, ЄДРПОУ 13504334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток», м. Донецьк (83003, м. Донецьк, Калінінський район, пр. Ілліча, 89, ЄДРПОУ 25582380) суму основного боргу у розмірі 362042,09грн., інфляційних нарахувань - 255331,72грн., 3 % річних - 14313,82, витрати по сплаті судового збору у розмірі 12633,75грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 17,13грн. відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 07.07.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.07.2015р.

Головуючий суддя Я.О. Левшина

Суддя О.Ю. Філімонова

Суддя Ю.О.Паляниця

Вх: 282/15

надруковано 4 прим.:

1 - ГСДО,

2 - позивачу,

1 - відповідачу.