Постанова

від 02.09.2015 по справі 908/2950/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.09.2015 справа №908/2950/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівАгапов О.Л. Кододова О.В, Малашкевич С.А. при секретарі Дьома К.Г. від позивача:Щербань О.М. (довіреність №15 від 25.05.2015) від відповідача:не з'явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь,Донецька область на рішення господарського судуДонецької області від 07.07.2015 року у справі№ 908/2950/15 (судді Левшина Я.О, Філімонова О.Ю, Паляниця Ю.О.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Восток», м.Донецьк до відповідачаПублічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь,Донецька область простягнення суми основного боргу у розмірі 362042,09 грн., інфляційних витрат в сумі 255331,72 грн., 3% річних у розмірі 14330,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» м. Маріуполь, Донецька область про стягнення суми основаного боргу за договором поставки №178/б/псн-04413 від 03.11.2011р. у розмірі 362042,09 грн., інфляційних нарахувань - 123094,31 грн., 3% річних - 8303,04 грн.

03.07.2015р позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 362042,09 грн., інфляційних нарахувань - 255 331,72 грн., 3% річних - 14 330,95 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.07.2015р. позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток», м. Донецьк суму основного боргу у розмірі 362042,09 грн., інфляційних нарахувань - 255 331,72 грн., 3% річних - 14313,82 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 633,75 грн. В решті вимог відмовлено.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не сплати у встановлені договором строки. Позовні вимоги щодо стягнення боргу, інфляційних нарахувань, 3% річних, перевірені та задоволені частково, оскільки судом виявлені арифметичні помилки в розрахунках позивача.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Азовзагальмаш», м. Маріуполь, Донецька область звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд частково скасувати рішення господарського суду Донецької області від 07.07.2015р. по справі №908/2950/15.

Спірною є сума 15 539 грн. основного боргу, 10 007,12грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 520,96 грн.

Апелянт наполягає на тому, що господарським судом не було надано належної оцінки доказам, наданих відповідачам, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Зокрема, вказує на те, що суд не взяв до уваги той факт, що за видатковою накладною № 1097 від 29.04.2014 року товар отриманий, у тому числі, і за іншим договором - №ПСН-04500 від 15.12.11р., який укладений між сторонами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи.

Вказує, що договір № ПСН-04500 від 15.12.2011року між сторонами не укладався. Товар за накладною № 1097 поставлений саме за договором, на підставі якого і прийняте судове рішення. Цей факт підтверджується і виданою відповідачем податковою накладною.

У зв'язку з находженням у відпустці судді Мартюхіної Н.О. на підставі ч.5 ч.26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п.10.1,17 Засад використання автоматизованої системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду, затверджених рішенням загальних зборів суддів від 23.06.2015р, змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя - Агапов О.Л., судді: Кододової О.В, Малашкевича С.А.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апелянт у судове засідання не з"явився. Від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги у зв'язку із простоєм підприємства. Клопотання відхилене, оскільки явка сторін Донецьким апеляційним господарським судом при призначенні скарги до розгляду не була визнана обов'язковою та матеріали справи дозволяють розглянути скаргу по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд встановив.

03.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Восток», м. Донецьк (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Азовзагальмаш» (покупець) укладено договір поставки №178/б/псн-04413.

За умовами договору продавець зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити металопродукцію (далі-товар) в порядку та на умовах , передбачених цим договором (пункт 1.1. договору).

Згідно з п.2.1 договору, об'єм товару, що поставляється продавцем в рамках дії цього договору обумовлюється сторонами та оформляється у вигляді доповнень (специфікацій) до даного договору.

За умовами п.3.1 договору ціна встановлюється в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата за поставлений товар проводиться покупцем шляхом перерахування суми грошових засобів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії товару. Додатковою угодою від 01.08.2013р. п.5.1. договору змінений та встановлений строк для перерахування грошових засобів на розрахунковий рахунок продавця - 15 календарних днів з моменту поставки партії товару.

У випадку невиконання або неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань по даному договору, сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України (п.7.1.договору).

Відповідно до п. 9.3. договору, в редакції додаткової угоди від 05.12.2012р., цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.01.2014р. Договір вважається пролонгованим на наступний рік, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про бажання перервати дію договору за один місяць до закінчення строку його дії.

На виконання умов договору № 178/б/псн-04413 від 03.11.2011р. позивач у період з 16.01.2013р. по 29.04.2014р. поставив продукцію відповідачу, що підтверджується видатковими накладними: №97 від 16.01.2013р., №182 від 23.01.2013р., №268 від 30.01.2013р., №305 від 31.01.2013р., №383 від 07.02.2013р., №458 від 14.02.2013р., №510 від 19.02.2013р., №511 від 19.02.2013р., №597 від 26.02.2013р., №695 від 05.03.2013р., №761 від 12.03.2013р., № 855 від 19.03.2013р., № 946 від 26.03.2013р., № 1056 від 02.04.2013р., № 1150 від 09.04.2013р., № 1237 від 16.04.2013р., № 1357 від 23.04.2013р., № 1573 від 15.05.2013р., № 1669 від 21.05.2013р., № 1788 від 29.05.2013р., № 2010 від 11.06.2013р., № 2134 від 18.06.2013р., № 2220 від 25.06.2013р., № 2315 від 02.07.2013р., № 2452 від 10.07.2013р., № 2525 від 16.07.2013р., № 2631 від 13.07.2013р., № 2728 від 30.07.2013р., № 2869 від 06.08.2013р., № 2992 від 14.08.2013р., № 3151 від 23.08.2013р., № 3240 від 30.08.2013р., № 3515 від 19.09.2013р., № 3636 від 26.09.2013р., № 3790 від 08.10.2013р., № 3903 від 15.10.2013р., № 3968 від 17.10.2013р., № 4054 від 23.10.2013р., № 4053 від 23.10.2013р., № 4138 від 29.10.2013р., № 4272 від 06.11.2013р., № 4382 від 13.11.2013р., № 4472 від 19.11.2013р., № 4813 від 11.12.2013р., № 5063 від 27.12.2013р., № 144 від 21.01.2014р., № 803 від 31.03.2014р., № 880 від 09.04.2014р., № 928 від 14.04.2014р., №1057 від 25.04.2014р., № 1097 від 29.04.2014р. на загальну суму 5385855,19грн.

Дані накладні були підписані уповноваженими представниками відповідача, які діяли на підставі довіреностей: № 0157 від 15.01.2013р., № 0258 від 23.01.2013р., № 0387 від 29.01.2013р., № 0413 від 30.01.2013р., № 0533 від 06.02.2013р., № 0656 від 13.02.013р., № 0759 від 18.02.2013р., № 0881 від 25.02.2013р., № 1001 від 04.03.2013р., № 1068 від 11.03.2013р., № 1216 від 18.03.2013р., № 1384 від 25.03.2013р., № 1520 від 01.04.2013р., № 1596 від 08.04.2013р., № 1714 від 15.04.2013р., № 1848 від 22.04.2013р., № 2022 від 14.05.2013р., № 2100 від 20.05.2013р., № 2247 від 27.05.2013р., № 2462 від 10.06.2013р., № 2611 від 17.06.2013р., № 2766 від 25.06.2013р., № 2890 від 01.07.2013р., № 3026 від 08.07.2013р., № 3148 від 15.07.2013р., № 3277 від 22.07.2013р., № 3420 від 23.07.2013р., № 3526 від 05.08.2013р., № 3610 від 12.08.2013р., № 3752 від 19.08.2013р., № 3939 від 29.08.2013р., № 4097 від 09.09.2013р., № 4295 від 23.09.2013р., № 4605 від 07.10.2013р., № 4731 від 14.10.2013р., № 4782 від 16.10.2013р., № 4862 від 21.10.2013р., № 5031 від 28.10.2013р., № 5179 від 05.11.2013р, № 5253 від 11.11.2013р., № 5350 від 18.11.2013р., № 5686 від 09.12.2013р., № 6040 від 26.12.2013р., № 0059 від 21.01.2014р., № 0537 від 31.03.2014р., № 0657 від 08.04.2014р., № 0684 від 10.04.2014р., № 0711 від 19.04.2014р., № 0850 від 29.04.2014р.

Згідно Акту звірки розрахунків за 2013 рік за даними ТОВ «Восток» заборгованість ПАТ «Азовзагальмаш», станом на 31.12.2013р. складала 417314,03 грн. Акт підписаний та скріплений печаткою позивача (а.с.198).

Остання фінансова операція за Договором буда здійсненна 15.07.2014р., це підтверджується Актом звірки розрахунків за період 01.01.2014- 01.12.2014 між ТОВ «Восток» з ПАТ «Азовзагальмаш», заборгованість складає 362042,09 грн. (а.с.199). Акт теж односторонній.

З 16.01.2013 по 29.04.2014р позивачем поставлено товар на загальну суму 5385855,19 грн. Відповідач за отриманий товар у 2013 - 2014 р.р. розрахувався частково на суму у розмірі 5023500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення внаслідок інфляційних процесів сума 255331,72 грн., а також 3% річних з простроченої суми у розмірі 14330,95 грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення боргу, інфляційних витрат та 3% річних за договором поставки.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 11 , 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України .

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України а ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір № 178/б/псн-04413 від 03.11.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено господарським судом, сторони визначили порядок оплати, за яким Покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строк, який визначений в договорі № 178/б/псн-04413 від 03.11.2011р. з урахуванням додаткової угоди від 01.08.2013р., а саме - оплата за поставлений товар проводиться покупцем шляхом перерахування суми грошових засобів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії товару. Додатковою угодою від 01.08.2013р. п.5.1. договору змінений та встановлений строк для перерахування грошових засобів на розрахунковий рахунок продавця - 15 календарних днів з моменту поставки партії товару.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними: № 97 від 16.01.2013р., № 182 від 23.01.2013р., № 268 від 30.01.2013р., № 305 від 31.01.2013р., № 383 від 07.02.2013р., №458 від 14.02.2013р., №510 від 19.02.2013р., № 511 від 19.02.2013р., № 597 від 26.02.2013р., № 695 від 05.03.2013р., №761 від 12.03.2013р., № 855 від 19.03.2013р., № 946 від 26.03.2013р., № 1056 від 02.04.2013р., № 1150 від 09.04.2013р., № 1237 від 16.04.2013р., № 1357 від 23.04.2013р., № 1573 від 15.05.2013р., № 1669 від 21.05.2013р., № 1788 від 29.05.2013р., № 2010 від 11.06.2013р., № 2134 від 18.06.2013р., № 2220 від 25.06.2013р., № 2315 від 02.07.2013р., № 2452 від 10.07.2013р., № 2525 від 16.07.2013р., № 2631 від 13.07.2013р., № 2728 від 30.07.2013р., № 2869 від 06.08.2013р., № 2992 від 14.08.2013р., № 3151 від 23.08.2013р., № 3240 від 30.08.2013р., № 3515 від 19.09.2013р., № 3636 від 26.09.2013р., № 3790 від 08.10.2013р., № 3903 від 15.10.2013р., № 3968 від 17.10.2013р., № 4054 від 23.10.2013р., № 4053 від 23.10.2013р., № 4138 від 29.10.2013р., № 4272 від 06.11.2013р., № 4382 від 13.11.2013р., № 4472 від 19.11.2013р., № 4813 від 11.12.2013р., № 5063 від 27.12.2013р., № 144 від 21.01.2014р., № 803 від 31.03.2014р., № 880 від 09.04.2014р., № 928 від 14.04.2014р., №1057 від 25.04.2014р., № 1097 від 29.04.2014р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати у визначених в накладних сумах, в загальному розмірі 5385855,19грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору № 178/б/псн-04413 від 03.11.2011р. за вищевказаними видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що у період з 16.01.2013р. по 29.04.2014р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 5385855,19грн. Як вбачається з матеріалів справи та акту звірки взаємних розрахунків за 2013р., станом на 01.01.2013р. початкове сальдо на користь відповідача складало 313,10грн. За отриманий товар відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в загальній сумі 5023500грн., що підтверджується банківськими виписками. Решта боргу в сумі 362042,09грн. залишилась несплаченою.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленої продукції, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що вона була отримана останнім.

Оскільки відповідач здійснював оплату поставленого товару, посилаючись тільки на номер та дату договору, перераховані відповідачем на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти зараховувалися останнім в першу чергу в рахунок погашення суми боргу за поставлений товар в минулі періоди, відносно якого строк оплати вже сплинув, якщо такий мав місце, в другу чергу - в рахунок погашення основної суми боргу за поставлений відповідачу товар, відносно якого строк оплати ще не сплинув, а надлишок коштів, якщо такий мав місце, зараховувався як передоплата за товар, що мав бути поставлений в майбутньому.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що такі дії позивача не суперечать приписам ані Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ані Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 р .

Так, відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка регулює порядок здійснення безготівкових розрахунків, встановлено, що банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів на відповідність вимогам пунктів 2.4 та 2.5 Інструкції та додатку 8 до неї. Реквізит платіжного доручення «Призначення платежу» заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Отже, приймаючи платежі від відповідача, у разі відсутності чіткого призначення платежу, позивач цілком правомірно зараховував грошові кошти в першу чергу в рахунок оплати за поставлений товар в минулі періоди, в другу чергу - в рахунок погашення основної заборгованості, якщо така мала місце, або за відсутності заборгованості вважалися передоплатою за товар, що мав бути поставлений в майбутньому.

Відповідачем викладене у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів погашення заборгованості в сумі 362042,09грн. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу судом першої інстанції правомірно визнані обґрунтованими.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610 , 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Щодо нарахованих позивачем та заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 14330,95грн., інфляційних нарахувань - 255331,72грн. слід зазначити наступне:

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлено, що заборгованість відповідача по оплаті поставленого товару за видатковою накладною №4472 від 19.11.2013р. на суму 145040,69грн. на день складення позовної заяви склала 32139,83грн., оскільки мало місце часткове погашення заборгованості у наступних сумах: 5900,86грн. (за платіжним дорученням №584831 від 08.04.2014р.); 30000,00грн. (за платіжним дорученням №585123 від 11.04.2014р.), що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 11.04.2014р.; 37000,00грн. (за платіжним дорученням №586108 від 24.04.2014р.), що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 24.04.2014р.; 30000,00грн. (за платіжним дорученням №586295 від 29.04.2014р.), що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 29.04.2014р.; 10000,00грн. (за платіжним дорученням №590086 від 15.07.2014р.), що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 15.07.2014р. Повністю не було проведено оплату за видатковими накладними №4472 від 19.11.2013р., №4813 від 11.12.2013р., №5063 від 27.12.2013р., №144 від 21.01.2014р., №803 від 31.03.2014р., № 880 від 09.04.2014р., №928 від 14.04.2014р., №1057 від 25.04.2014р., №1097 від 29.04.2014р.

Суд першої інстанції врахував, що умовами договору та специфікацій сторони встановили кінцевий строк оплати - протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії товару ( п. 5.1.договору). Додатковою угодою від 01.08.2013р. п.5.1. договору змінений та встановлений строк для перерахування грошових засобів на розрахунковий рахунок продавця - 15 календарних днів з моменту поставки партії товару. Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України , позивач здобув право вимоги сплати боргу за видатковими накладними №4472 від 19.11.2013р. - 05.12.2013р., №4813 від 11.12.2013р. - 27.12.2013р., №5063 від 27.12.2013р. - 14.01.2014р., №144 від 21.01.2014р. - 06.02.2014р., №803 від 31.03.2014р. - 16.04.2014р., № 880 від 09.04.2014р. - 25.04.2014р., №928 від 14.04.2014р. - 30.04.2014р., №1057 від 25.04.2014р. - 13.05.2014р., №1097 від 29.04.2014р. - 15.05.2014р.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимога про стягнення з нього 3% річних та втрат від інфляції заявлена позивачем правомірно.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за допомогою інформаційно-правової системи «Ліга:Закон», правові підстави, період та порядок їх нарахування, господарський господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача 3% річних в сумі 14313,82грн., інфляційних нарахувань в розмірі 255331,72грн.у зв"язку із виявленою арифметичною помилкою.

Твердження апелянта щодо не надання належних доказів, які б засвідчували факт поставки та отримання товару відповідачем, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки не спростовується матеріалами справи.

Не прийнятий до уваги і довід, вказаний в апеляційній скарзі, оскільки за податковою накладною № 1097 від 29.04.2014р.(апеляційна скарга стосується саме цього епізоду) товар поставлений саме за договором, на підставі якого прийняте рішення господарським судом. Договір № ПСН-04500, вказаний у довіреності на отримання товару, між сторонами, як встановлено Донецьким апеляційним господарським судом, не укладався. Факт укладання цього договору позивач заперечує. Факт поставки продукції саме за договором, на підставі якого прийняте судове рішення, підтверджується і податковою накладною, наданою самим апелянтом.

Сам договір № ПСН-04500 ні суду першої інстанції, ні апеляційному господарському суду, відповідачем у справі не наданий.

Таким чином, підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області у справі судова колегія не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статями 33, 38, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 07.07.2015 року у справі №905/2950/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в 20-ти денний строк.

Головуючий О.Л.Агапов

Судді О.В.Кододова

С.А. Малашкевич

Надруковано 4 прим

1-позивачу

1-відповідачу

1-у справу

1-ДАГС