Постанова

від 08.07.2015 по справі 902/256/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2015 р. Справа № 902/256/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Лукащик Г.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС"

на рішення господарського суду Вінницької області від 15.05.15 р.

у справі № 902/256/15

за позовом : Фермерського господарства "ЯРУЖАНКА" (вул. Свердлова, буд. 157, кв. 66, м. Вінниця, 21018; вул. Литвиненко, 54, кв.83, м. Вінниця, 21018)

до : Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" (вул. Леніна, буд.2, село Суботівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24060)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: -Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області (вул. Келецька, 53, м. Вінниця, 21027)

про стягнення 21 903,05 грн. шкоди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.05.2015 р. (суддя Маслій І.В.) позовні вимоги Фермерського господарства "ЯРУЖАНКА" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області про стягнення 21 903,05 грн. задоволені в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд керувався положеннями ст. 19 Конституції України, п.5 ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 95,152 Земельного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХIV від 06.10.1998 р., ч.1 ст. 166 Цивільного кодексу Українич.4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» від 25.07.2007 р. № 963 та прийшов до висновку, що самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем позбавила позивача, як законного користувача землі, права отримувати від цієї земельної ділянки доход .

Не погодившись з постановленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій вказує, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт у скарзі зауважує, що місцевий суд під час слухання справи не забезпечив дотримання змагальної форми процесу, яка забезпечується активним процесуальним становищем суду, який вправі надавати процесуальну допомогу особам, які беруть участь у справі, роз'ясняти їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні їх права і за їх клопотанням сприяти у витребуванні доказів, тощо.

Скаржник наголошує, що з огляду на положення ч.3 ст. 43 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Апелянт зауважує, що оскільки Позивачем не надано документів які підтверджують законність отримання доказів, зокрема долученого Акту обстеження земельної ділянки від 11 червня 2014 року №42/14, Акту перевірки від 19.06.2014 року № 459/14, протоколу про адміністративне правопорушення від 19 червня 2014 року № 000877, Постанови про накладення адміністративного стягнення від 19 червня 2014 року № 98\14, Припису від 19 червня 2014 року № 000208/14 та Розрахунку розміру шкоди то такі докази слід визнати не належними та не допустимими.

Вважає, що позовні вимоги не ґрунтуються на тих матеріалах перевірки дотримання вимог земельного законодавства України, на які посилається і які додав до своєї позовної заяви Позивач, а тому, є безпідставними. Вказує, що з долучених доказів не можливо визначити достовірно, які ділянки було самозахоплено відповідачем і чи були такі факти взагалі, не дають можливості встановити кому вони належать на праві власності чи у кого в користуванні і на яких умовах вони перебувають, а відповідно кому було завдано шкоди і який її розмір.

Крім того, скаржник вказує, що Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19 червня 2014 року не відповідає вимогам закону, наголошує що в ньому відсутні відомості, яким чином проводилось обстеження земельної ділянки, встановлювалась площа самовільно зайнятої земельної ділянки на місцевості, період самовільного зайняття ділянки, а також в який спосіб було встановлено особу порушника.

Апелянт вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення 21903,05 грн. шкоди, заподіяної "самовільним" зайняттям земельних ділянок, оскільки позивачем не зазначено, яка саме шкода була заподіяна Позивачу, не наводиться ніяких обґрунтувань і підтверджень факту завдання такої шкоди, а також не додано обґрунтованого розрахунку збитків, складеного у відповідності до вимог чинного законодавства України, як того вимагає п.5 ч.2 ст.54 ГПК України.

Скаржник покликається на п.3 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014р. «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справа, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків» та просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 15.05.2015 р. у вказаній справі і прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

07.07.2015 р. на адресу Рівненського господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу № 03/07-2 від 03.07.2015 р., в якому позивач просить рішення господарського суду Вінницької області у справі № 902/256/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Окрім того, просить розглянути дану справу без участі представника позивача в зв'язку із скрутним матеріальним становищем.

Третя особа не скористалася правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання 08.07.2015 року не з'явились, про час, день та місце слухання повідомлялись належним чином (т.2, а.с. 105-107).

Представники відповідача в судове засідання 08.07.2015 року не з'явились, про час, день та місце слухання повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до п.4.1, п.4.1.2 ,п.4.1.4 Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 р. № 1149, Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): становлять у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1. Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованих листів та поштових карток нормативні строки пересилання збільшуються на один день (т.2, а.с. 121-124).

Як вбачається з матеріалів справи, факт відправки ухвали про призначення апеляційної скарги до розгляду від 12.06.2015 р. на адресу відповідача: 24060, с. Суботівка, Вінницька область, вул. Леніна, буд. 2, підтверджується реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції від 15.06.2015 р. (т.2, а.с. 120).

З огляду на вказане, максимальний строк доставки поштового відправлення з 15 червня 2015 року становить 5 дні - до 19.06.2015 року, тобто відповідач належним чином та в строки повідомлений про призначення апеляційної скарги до розгляду на 08.07.2015 р. відповідно до ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2015 р. у даній справі.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін та за наявними в матеріалах справи доказами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.12.2011 року між Фермерським господарством "ЯРУЖАНКА" та власниками земельних ділянок укладено договори оренди землі строком на 5 років, а саме: з Благою Єлизаветою Олексіївною на оренду земельних ділянок, кадастровий номер -0522688000:01:000:0131, загальною площею 1,4702 га, кадастровий номер - 0522688000:01:000:0132, загальною площею 1,4702 га; з Старощук Нінель Фризонфівною на оренду земельної ділянки кадастровий номер - 0522688000:01:000:0133, загальною площею 1,4704 га; з Бердою Віктором Петровичем на оренду земельної ділянки кадастровий номер - 0522688000:01:000:0134, загальною площею 1,4702 га; з Мрачковською Ніною Василівною на оренду земельної ділянки кадастровий номер - 0522688000:01:000:0135, загальною площею 1,4702 га; з Боярською Надією Михайлівною на оренду земельної ділянки кадастровий номер - 0522688000:01:000:0136, загальною площею 1,4703 га; з Боярською Тетяною Олександрівною на оренду земельної ділянки кадастровий номер - 0522688000:01:000:0137, загальною площею 1,4703 га; з Боярським Юрієм Михайловичем на оренду земельної ділянки кадастровий номер - 0522688000:01:000:0138, загальною площею 1,4703 га; з Білоус Надією Андріївною на оренду земельної ділянки кадастровий номер -0522688000:01:000:0140, загальною площею 1,4703 га; з Чернелюк Галиною Андріївною на оренду земельних ділянок кадастровий номер - 0522688000:01:000:0141, загальною площею 1,4704 га, кадастровий номер - 0522688000:01:000:0142, загальною площею 1,4703 га, кадастровий номер -0522688000:01:000:0143, загальною площею 0,7349 га; з Косаренко Олегом Івановичем на оренду земельної ділянки кадастровий номер -0522688000:01:000:0144, загальною площею 0,7353 га, для ведення с/г виробництва, які знаходиться на території Ярузької сільської ради.

Так, вищевказані договори оренди землі зареєстровані у Реєстраційній службі Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції Вінницької області та інформація про право користування земельними ділянками занесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи, частина земельних ділянок позивач орендує у Ярузької сільської ради відповідно до Договору оренди землі б/н від 26 березня 2014 року (а.с.22-23 т.1).

За вказаним Договором Позивач прийняв в строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 93,0086 га, в тому числі не витребувані та не переоформлені земельні частки (паї), які знаходяться на території Ярузької сільської ради в с. Яруга, про що свідчить Акт приймання - передачі земельної ділянки в оренду від 26.03.2014 р. (а.с.24 т.1).

Відповідно до наказу № 852 від 02.06.2014р. Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області зобов»язано В.о начальника Гарбозюка Ю.І. та головного спеціаліста відділу оперативного контролю Баранюка О.Б. провести позапланову перевірку щодо дотримання вимог земельного законодавства СТОВ "ПРОГРЕС"щодо використання земельних ділянок на території Ярузької сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області (а.с.34 т.2).

Згідно направлення № 685 від 04.06.2014 р. строк проведення позапланової перевірки СТОВ «ПРОГРЕС» з 06.06.2014 р. по 20 .06.2014 р ( а.с.35 т.2).

В подальшому, Державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області Баранюком О.Б. здійснено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Яруга за межами населеного пункту, за результатами якого складено акт № 42/14 від 11.06.2014 р.

Як вбачається з Акту обстеження земельної ділянки № 42/14 від 11.06.2014р. вказані земельні ділянки, що орендовані позивачем, самовільно зайняті СТОВ "ПРОГРЕС" та вищезгадані земельні ділянки засіяні сільськогосподарською культурою - соєю (а.с. 29-30 т.1).

На підтвердження факту самовільного зайняття СТОВ "ПРОГРЕС" зазначених земельних ділянок позивачем надано Акт перевірки дотримання земельного законодавства (уніфікована форма) від 19.06.2014 р. № 459/14 (а.с.31-34 т.1).

За наслідком перевірки, Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області було складено припис №000208/14 від 19.06.2014р. ( а.с.37т.1), протокол про адміністративне правопорушення №000877 від 19.06.2014р. (а.с.35, зворот т.1) та постанову про накладення адміністративного стягнення № 98/14 від 19.06.2014р. (а.с.36, зворот т.1).

На підставі наведених документів, Державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області Баранком О.Б. було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (крім земель житлової та громадської забудови) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963. Згідно даного розрахунку розмір заподіяної шкоди становить 21 903,05 грн. (а.с.38 т.1).

В подальшому, директор СТОВ "ПРОГРЕС" звернувся із позовом до Ямпільского районного суду Вінницької області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 19.06.2014 р. № 98/14 .

Постановою Ямпільського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Разом з тим, відповідач не погоджуючись з приписом державного інспектора №000208/14 від 19.06.2014р., яким зобов'язано СТОВ "ПРОГРЕС" оскаржував його в адміністративному порядку до Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області та Державної інспекції сільського господарства України, однак припис було залишено без змін.

Відповідач не погоджується з діями державного інспектора щодо винесення припису №000208/14 від 19.06.2014 р. звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з вимогою визнати протиправним та скасувати даний припис.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду № 802/3265/14-а від 19.12.2014 року в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю (а.с.30 -32 т.2).

В подальшому, позивач 17.11.2014 року направив на адресу відповідача претензію № 6 з вимогою здійснити негайну оплату завданої шкоди у розмірі 21 903,05 грн. (а.с.39-40 зворот т.1).

Зазначена вище претензія відповідачем залишена без задоволення, у зв'язку з чим Фермерське господарство «Яружанка» звернулась до суду з позов про стягнення шкоди у розмірі 21 903,05 грн. внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати наступні положення чинного законодавства.

Частиною другою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 15 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Стаття 27 Закону України "Про оренду землі" №161-XIV від 06.10.1998 р., із наступними змінами та доповненнями, орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з положеннями ст.95 ЗК України, землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі та, у разі порушення їх прав, - на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

Так, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно до до ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено місцевим господарським судом та знайшло підтвердження в суді апеляційної інстанції, за результатами проведеної перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного акту перевірки № 459/14 від 19.06.2014, припису №000208/14 від 19.06.2014 про усунення виявленого порушення, протоколу про адміністративне правопорушення №000877 від 19.06.2014 р., постанови про накладення адміністративного стягнення №98/14 від 19.06.2014 р.

В подальшому, державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (крім земель житлової та громадської забудови) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963, розмір якої становить 21 903,05 грн.

Претензія позивача від 17.11.2014 р. № 6 з вимогою здійснити негайну оплату завданої шкоди у розмірі 21 903,05 грн, відповідачем залишена поза увагою.

Колегія суддів зауважує, що покликання апелянта на безпідставне нарахування позивачем розміру збитків не заслуговує на увагу з огляду на таке.

Так, відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Приписами ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, доказування відсутності вини в заподіянні шкоди державі покладено на особу, яка її завдала.

Відповідач не надав суду доказів оформлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку та подано її на затвердження місцевої влади. В матеріалах справи відсутні докази які б свідчили про скасування акту перевірки № 459/14 від 19.06.2014, припису №000208/14 від 19.06.2014 про усунення виявленого порушення, протоколу про адміністративне правопорушення №000877 від 19.06.2014 р., постанови про накладення адміністративного стягнення №98/14 від 19.06.2014 р.

Судова колегія зауважує, що покликання апелянта на те, що зазначені вище документи складені з порушенням закону, не спростовують того факту , що відповідно до законодавства вони є чинними.

Крім того, згідно пункту 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 р. №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

-акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

-протокол про адміністративне правопорушення;

-припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

-акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки. Місцевим судом вірно встановлено, що факт самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки підтверджується:

- актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.06.2014 р. № 459/14.,

- актом обстеження земельної ділянки від 11.06.2014 р. №42/14

- приписом №000208/14 від 19.06.2014 р.,

- протоколом про адміністративне правопорушення №000877 від 19.06.2014 р.

- постановою про адміністративне правопорушення №98/14 від19.06.2014 р.

Тобто, матеріали справи містять відповідні копії матеріалів справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення (актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протоколів про адміністративне правопорушення; приписів (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); актів обстеження земельної ділянки).

Крім того, вищевказаною Методикою передбачено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної юридичним особам, зокрема, внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок , проводиться територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок. Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за формулою, зазначеною у пункті 4 Методики.

Для визначення розміру вказаної шкоди необхідні наступні дані:

-площа самовільно зайнятої земельної ділянки (гектари);

-середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3 до даної Методики;

-коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4 до даної Методики;

-коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. №783.

Так, вказаним нормативно-правовим актом, якими визначено порядок розрахунку розміру шкоди, не передбачено встановлення періоду, протягом якого земельна ділянка була самовільно зайнята.

Отож, для здійснення Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області розрахунку розміру шкоди, заподіяної СТОВ "Прогрес" внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, належної на праві користування ФГ "Яружанка", використані лише величини, зазначені у пункті 4 Методики, і ніякі інші, оскільки згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких підстав, Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області здійснила Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки Відповідачем на території Ярузької сільської ради, Могилів-Подільського району, на підставі акту перевірки дотримання земельного законодавства від 19.06.2014 р. № 459/14 та виданого на підставі цього акту припису №000208/14 від 19.06.2014р., на суму 21 903,05 грн., в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Вказаний розрахунок розміру заподіяної шкоди, судова колегія вважає вірним, який узгоджується з матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки господарського суду Вінницької області про стягнення шкоди з відповідача внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 21 903,05 грн., які підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права судовою колегією не приймаються до уваги через безпідставність.

Таким чином, беручи до уваги встановлені судом першої інстанції обставини справи, які свідчать про наявність у даному випадку всіх елементів складу цивільного правопорушення, сукупність яких має своїм наслідком настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, судова колегія апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" на користь Фермерського господарства "ЯРУЖАНКА" 21 903,05 грн. шкоди, понесеної позивачем внаслідок самовільного заняття відповідачем спірних земельних ділянок.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апелянта є безпідставними та подані докази не спростовують вірного висновку суду про відмову у задоволенні позову.

В силу ст.ст.33,38,43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 15.05.2015 р. року у справі № 902/256/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу № 902/256/15 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.