Постанова

від 26.03.2015 по справі 814/672/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

26.03.2015 р. Справа № 814/672/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Приватного підприємства «Струг» (вул. Миру, 11, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000)

до відповідача : Южноукраїнської об'єднанної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївської області (вул. Енергобудіельників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область 55000)

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2014 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2,

в с т а н о в и в:

Позивач, Приватне підприємство «Струг» (далі - ПП «Струг»), звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Южноукраїнської об'єднанної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївської області (далі - відповідач, Южноукраїнська ОДПІ) № 000642201 та № НОМЕР_2 віцд 18.11.2014 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ПП «Струг» включив до податкового кредиту лише суми, що підтверджуються податковими накладними та фінансовою документацією, отже, оскаржені податкові повідомлення-рішення суперечать законодавству та є такими, що підлягають визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує, письмові заперечення суду не надав.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (т. 5 арк. спр. 112). Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 128 Кодесу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 16.10.2014 року по 29.10.2014 року Южноукраїнською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Струг» (код ЄДРПОУ 32841807) з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Енерготех-Ком» (код ЄДРПОУ 38313556) за березень 2013 року, травень - вересень 2013 року, грудень 2013 року, з ТОВ «Буд-Електро» (код ЄДРПОУ 38436381) за травень - липень 2013 року, вересень 2013 року, з ТОВ «Промспецснаб-Юг» (код ЄДРПОУ 38694282) за жовтень - листопад 2013 року, з ТОВ «Спецторг» (код ЄДРПОУ 32819090) за січень - травень 2014 року, з ТОВ «Инбудпостач» (код ЄДРПОУ 39061317) за червень - серпень 2014 року та формування витрат при визначенні об'єкта оподаткування в 2013 році.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 33/14-09-22-01/32841807 від 05.11.2014 року (далі - Акт перевірки, т. 1 арк. спр. 11 - 70).

У акті перевірки відповідачем встановлено порушення ПП «Струг»:

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями, далі - ПК України) внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 630 240,00 грн.;

- пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 ПК України, в результаті чого позивачем завищено витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 1 784 444,00 нрн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 338 664,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було оформлено та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 18.11.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 630 240,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 315 120,00 грн. (т. 1 арк. спр. 10);

- № НОМЕР_2 від 18.11.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 338 664,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 169 332,00 грн. (т. 1 арк. спр. 10).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору куплі-продажу № 14/08-2013 від 08.10.2012 року, укладеного між ПП «Струг» (покупцем) та ТОВ «Промспецснаб-Юг» (продавцем), продавець зобов'язує передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товар (будівельні матеріали) в кількості, асортименті, згідно поданої заявці (т. 1 арк. спр. 126).

Оплата товару здійснювалась повністю в безготівковій та в готівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами за жовтень 2013 року (т. 1 арк. спр. 127 - 134) та ордером по рахунку № 631 (т. 1 арк. спр. 151 - 154).

Факт передачі товару оформлено актами на списання матеріалів (т. 1 арк. спр. 155- 156). Факт використання придбаних товарів підтверджений актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень - грудень 2013 року, лютий - квітень 2014 року, червень 2014 року (т. 1 арк. спр. 157 - 255).

Одночасно з цим ТОВ «Промспецснаб-Юг» було складено та надано позивачу видаткові та податкові накладні (т. 1 арк. спр. 135 - 150).

02.06.2014 року між позивачем та ТОВ «Интбудпостач» було укладено договір купівлі-продажу № 0206к, відповідно до умов якого, продавець (ТОВ «Интбудпостач») зобов'язує передати у власність покупця (ПП «Струг»), а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товар (будівельні матеріали) в кількості, асортименті, згідно поданої заявці (т. 2 арк. спр. 19 - 20).

Оплата товару здійснювалась повністю в безготівковій та в готівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами за червень та серпень 2014 року (т. 2 арк. спр. 20 - 29), платіжними дорученнями (т. 2 арк. спр. 55 - 60).

Факт використання придбаних товарів підтверджений актами приймання виконаних будівельних робіт за червень - серпень 2014 року (т. 2 арк. спр. 79 - 170).

Одночасно з цим ТОВ «Интбудпостач» було складено та надано позивачві видаткові та податкові накладні за червень та серпень 2014 року (т. 2 арк. спр. 31 - 54).

19.02.2013 року між позивачем та ТОВ «Енерготех-Ком» було укладено договір купівлі-продажу № 19/02-13, відповідно до умов якого, субпідрядник доручає, а виконавець забезпечує, відповідно до проектної кошторисної документації і умов договору, виконання будівельно-монтажних робіт (т. 2 арк. спр. 172 - 179).

10.06.2013 року між ПП «Струг» (субпідрядник) та ТОВ «Еерготех-Ком» (виконавець) укладено договір субпідрядк № 5-06/2013-Д, відповідно до умов якого

Оплата товару та виконаних робіт здійснювалась повністю в безготівковій та в готівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами за березень, травень - вересень 2013 року, грудень 2013 року (т. 2 арк. спр. 180 - 195) та ордером по рахунку № 631 (т. 2 арк. спр. 228 - 231).

Факт використання придбаних товарів та виконання робіт підтверджений довідками про вартість виконаних робіт (т. 2 арк. спр. 203 - 208) та актами приймання виконаних будівельних робіт за березень - серпень 2013 року (т. 3 арк. спр. 1 - 53).

Одночасно з цим ТОВ «Енерготех-Ком» було складено та надано позивачві видаткові та податкові накладні за березень, травень - липень 2013 року (т. 2 арк. спр. 195 - 202, 209 - 227).

15.05.2013 року між позивачем та ТОВ «Буд-Електро» було укладено договір купівлі-продажу № 15/05, відповідно до умов якого, продавець (ТОВ «Буд-Електро») зобов'язує передати у власність покупця (ПП «Струг»), а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товар (будівельні матеріали) в кількості, асортименті, згідно поданої заявці (т. 3 арк. спр. 54).

Оплата товару здійснювалась повністю в безготівковій та в готівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами за травень - липень, вересень 2013 року (т. 3 арк. спр. 55 - 67), платіжними дорученнями (т. 3 арк. спр. 102 - 107, 148 - 155), ордером по рахунку № 631 (т. 3 арк. спр. 131).

Факт використання придбаних товарів підтверджений актами приймання виконаних будівельних робіт за липень - грудень 2013 року, березень - травень, серпень, вересень 2014 року (т. 3 арк. спр. 139 - 147, 156 - 221, т. 4 арк. спр. 1 - 80), довідками обліку понесених витрат (т. 4 арк. спр. 80 - 84).

Одночасно з цим ТОВ «Буд-Електро» було складено та надано позивачві видаткові та податкові накладні за травень - липень, вересень 2013 року (т. 3 арк. спр. 68 - 101).

20.01.2014 року між позивачем та ТОВ «Спецторг» було укладено договір купівлі-продажу № 05/01-14, відповідно до умов якого, продавець (ТОВ «Спецторг») зобов'язує передати у власність покупця (ПП «Струг»), а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товар (будівельні матеріали) в кількості, асортименті, згідно поданої заявці (т. 4 арк. спр. 85) та договір поставки товарно-матеріальних цінностей № 01/04-1 від 01.04.2014 року (т. 4 арк. спр. 86), відповідно до якого ПП «Струг» зобов'язалось поставити та передати у власність ТОВ «Спецторг» товарно-матеріальні цінності, а ТОВ «Спецторг» - прийняти та оплатити за них.

Оплата товару та виконаня робіт здійснювалась повністю в безготівковій та в готівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами за січень - травень 2014 року (т. 4 арк. спр. 87 - 116), платіжними дорученнями (т. 3 арк. спр. 102 - 107, 148 - 155), ордером по рахунку № 631 та № 361 (т. 4 арк. спр. 193 - 195).

Факт використання придбаних товарів підтверджений актами приймання виконаних будівельних робіт за січень - червень 2014 року (т. 4 арк. спр. 203 - 246, т. 5 арк. спр. 98). Товар було перевезено автотранспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 4 арк. спр. 188 - 192).

Одночасно з цим ТОВ «Спецторг» було складено та надано позивачві видаткові та податкові накладні за січень - травень 2014 року (т. 4 арк. спр. 117 - 187).

Отже, господарськи операції між позивачем та його контрагентами підтверджено документально.

Також слід зазначити, що вимоги щодо оформлення податкових накладних встановлені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями норм, встановлених податковим законодавством.

На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як платники податку на додану вартість та відповідно мали свідоцтва платника податку на додану вартість (т. 2 арк. спр. 2 - 18).

По кожному з вищевказаних контрагентів ПП «Струг» відповідач дійшов висновків про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій контрагентів позивача з їхніми контрагентами-постачальниками і покупцями та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з отримання податкової вигоди, посилаючись на інформацію, яку Южноукраїнська ОДПІ отримала з Актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Енерготех-Ком», ТОВ «Буд-Електро», ТОВ «Промспецснаб-Юг», ТОВ «Спецторг» та ТОВ «Инбудпостач».

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 71, 128, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднанної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївської області № НОМЕР_1 від 18.11.2014 року.

3. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднанної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Миколаївської області № НОМЕР_2 від 18.11.2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Малих О.В.