Ухвала

від 28.10.2015 по справі 814/672/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/672/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Струг» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року приватне підприємство «Струг» (далі ПП «Струг») звернулось до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі Южноукраїнська ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 16 по 29 жовтня 2014 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «ЕНЕРГОТЕХ-КОМ» за березень, травень-вересень, грудень 2013 року, з ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО» за травень-липень, вересень 2013 року, з ТОВ «ПРОМСПЕЦСНАБ-ЮГ» за жовтень-листопад 2013 року, з ТОВ «СПЕЦТОРГ» за січень-травень 2014 року, з ТОВ «ИНБУДПОСТАЧ» за червень-серпень 2014 року та формування витрат при визначенні об'єкта оподаткування в 2013 році. За результатами перевірки складено акт від 5 листопада 2014 року за № 33/14-09-22-01/32841807, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на 630240 грн., а також п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік, в результаті чого занижено податок на прибуток на 338664 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року № НОМЕР_1, яким ПП «Струг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в 630240 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 315120 грн., а також № НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 338664 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 169332 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року позовні вимоги ПП «Струг» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 18 листопада 2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Южноукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги статей 44, 138, 139, 181, 185, 198, 201 Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. Крім того, судом не враховано акти зустрічних звірок та перевірок контрагентів позивача, що свідчать про неможливість здійснення ПП «Струг» господарських операцій з контрагентами під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Апелянт також зазначає, що судом не прийнято до уваги лист Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2011 року № 1936/11/13-11, пов'язаний з вирішенням податкових спорів даної категорії. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 16 по 29 жовтня 2014 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «ЕНЕРГОТЕХ-КОМ» за березень, травень-вересень, грудень 2013 року, з ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО» за травень-липень, вересень 2013 року, з ТОВ «ПРОМСПЕЦСНАБ-ЮГ» за жовтень-листопад 2013 року, з ТОВ «СПЕЦТОРГ» за січень-травень 2014 року, з ТОВ «ИНБУДПОСТАЧ» за червень-серпень 2014 року та формування витрат при визначенні об'єкта оподаткування в 2013 році.

За результатами перевірки складено акт від 5 листопада 2014 року за № 33/14-09-22-01/32841807, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на 630240 грн., а також п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік, в результаті чого занижено податок на прибуток на 338664 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року № НОМЕР_1, яким ПП «Струг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в 630240 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 315120 грн., а також № НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 338664 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 169332 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ПП «Струг» норм Податкового кодексу України при формуванні витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту протягом перевіреного періоду за господарськими операціями з підприємствами - контрагентами.

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за березень 2013 року, травень 2013 року - серпень 2014 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ «ЕНЕРГОТЕХ-КОМ», ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО», ТОВ «ПРОМСПЕЦСНАБ-ЮГ», ТОВ «СПЕЦТОРГ» та ТОВ «ИНБУДПОСТАЧ».

При цьому позивачем протягом перевіреного контролюючим органом періоду було укладено:

- договір купівлі-продажу від 19 лютого 2013 року за № 19/02-13, відповідно до якого Продавець (ТОВ «ЕНЕРГОТЕХ-КОМ») зобов'язується передати, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (будівельні матеріали), у кількості, номенклатурі та за ціною згідно поданій заявці. Доставка товару здійснюється на умовах самовивозу Покупцем (т. 2 а. с. 171);

- договір субпідряду від 10 червня 2013 року за № 5-06/2013-Д, відповідно до якого Субпідрядник (позивач) доручає, а Виконавець (ТОВ «ЕНЕРГОТЕХ-КОМ») зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи із завершення будівництва гідроагрегатів № 2 та № 3 на об'єкті Дністровської гідроакумулюючої електростанції за адресою: м. Новодністровськ Чернівецької області (т. 2 а. с. 172-179);

- договір підряду від 25 липня 2013 року за № 04/2013-сп, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «ЕНЕРГОТЕХ-КОМ») зобов'язується виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на об'єкті «Реконструкція приміщень ІКЦ «Імпульс», а Підрядник (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (т. 1 а. с. 25);

- договір купівлі-продажу від 15 травня 2013 року за № 15/05, відповідно до якого Продавець (ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО») зобов'язується передати, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (будівельні матеріали), в кількості та асортименті згідно поданій заявці. Доставка товару здійснюється на умовах самовивозу Покупцем (т. 3 а. с. 54);

- договір купівлі-продажу від 14 серпня 2013 року за № 14/08-2013, відповідно до якого Продавець (ТОВ «ПРОМСПЕЦСНАБ-ЮГ») зобов'язується передати, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (будівельні матеріали), в кількості та асортименті згідно поданій заявці. Доставка товару здійснюється на умовах самовивозу Покупцем (т. 1 а. с. 126);

- договір купівлі-продажу від 20 січня 2014 року за № 05/01-14, відповідно до якого Продавець (ТОВ «СПЕЦТОРГ») зобов'язується передати, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (будівельні матеріали), в кількості та асортименті згідно поданій заявці. Доставка товару здійснюється на умовах самовивозу Покупцем (т. 4 а. с. 85);

- договір купівлі-продажу від 2 червня 2014 року за № 0206к, відповідно до якого Продавець (ТОВ «ИНБУДПОСТАЧ») зобов'язується передати, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (будівельні матеріали), в кількості та асортименті згідно поданій заявці. Доставка товару здійснюється на умовах самовивозу Покупцем (т. 2 а. с. 19).

В акті перевірки Южноукраїнською ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області зроблено висновок, що позивачем завищено податковий кредит у зв'язку з включенням до нього суми в 630240 грн., сплаченої у складі вартості товарів (послуг), придбаних у ТОВ «ЕНЕРГОТЕХ-КОМ», ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО», ТОВ «ПРОМСПЕЦСНАБ-ЮГ», ТОВ «СПЕЦТОРГ» та ТОВ «ИНБУДПОСТАЧ» за названими вище угодами, укладеними без мети настання реальних наслідків.

В обґрунтування висновку щодо не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з названими вище контрагентами, відповідач посилається на акти:

- ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15 травня 2014 року № 498/26-54-22-03-07/38313556 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЕНЕРГОТЕХ-КОМ» з питань підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 1 березня 2013 року по 31 березня 2014 року»;

- Очаківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 9 вересня 2014 року № 80/22/38436381 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями»;

- ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 19 лютого 2014 року № 126/14-03-22-08/38694282 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПРОМСПЕЦСНАБ-ЮГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період жовтень-листопад 2013 року»;

- ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 9 липня 2014 року № 106/14-04-22-01/32819090 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СПЕЦТОРГ» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за січень-травень 2014 року»;

- ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 4 вересня 2014 року № 170/14-02-22-02/39061317 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ИНБУДПОСТАЧ» щодо підтвердження господарських відносин за травень-липень 2014 року».

У вказаних актах контролюючими органами зазначено про наявність ознак відсутності фактів реального здійснення названими підприємствами господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Проте, всупереч висновкам контролюючого органу, витрати ПП «Струг» по названим вище господарським операціям з ТОВ «ЕНЕРГОТЕХ-КОМ», ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО», ТОВ «ПРОМСПЕЦСНАБ-ЮГ», ТОВ «СПЕЦТОРГ» та ТОВ «ИНБУДПОСТАЧ» безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача (будівництво житлових та нежитлових будівель) (т. 1 а. с. 12) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати позивача за названими вище угодами з ТОВ «ЕНЕРГОТЕХ-КОМ», ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО», ТОВ «ПРОМСПЕЦСНАБ-ЮГ», ТОВ «СПЕЦТОРГ» та ТОВ «ИНБУДПОСТАЧ» підтверджуються первинними документами - договорами купівлі-продажу, підряду та субпідряду, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, кошторисними документами, видатковими та податковими накладними, розрахунковими документами, подорожними листами легкого автомобіля - ГАЗ ВЕ 5041 АВ (т. 1 а. с. 126-255, т. 2 а. с. 1-231, т. 3 а. с. 1-221, т. 4 а. с. 1-245, т. 5 а. с. 1-108), оформленими відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

При цьому контролюючим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед контролюючим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платників податків, якими в даному випадку є ТОВ «ЕНЕРГОТЕХ-КОМ», ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО», ТОВ «ПРОМСПЕЦСНАБ-ЮГ», ТОВ «СПЕЦТОРГ» та ТОВ «ИНБУДПОСТАЧ». При цьому можливе невиконання такими контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податків до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (ПП «Струг») права на формування податкового кредиту, якщо останній виконав весь перелік умов щодо підтвердження розміру витрат та їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій продавці товарів (послуг) (ТОВ «ЕНЕРГОТЕХ-КОМ», ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО», ТОВ «ПРОМСПЕЦСНАБ-ЮГ», ТОВ «СПЕЦТОРГ» та ТОВ «ИНБУДПОСТАЧ») були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у вказаній вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено матеріалами справи, розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Податкові накладні складено особами, які на момент їх оформлення були зареєстровані як платники податку в контролюючому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В акті перевірки посадовою особою відповідача зазначено, що позивачем завищено валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Проф-Трейд», характер взаємовідносин з яким детально відображено в п. 3.2.2 Акта перевірки (т. 1 а. с. 17).

Проте, в п. 3.2.2 Акта перевірки відображено виключно наведені вище господарські операції ПП «Струг» з ТОВ «ЕНЕРГОТЕХ-КОМ», ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО», ТОВ «ПРОМСПЕЦСНАБ-ЮГ», ТОВ «СПЕЦТОРГ» та ТОВ «ИНБУДПОСТАЧ».

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу у вказаній вище редакції витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як зазначено вище, витрати позивача по названим вище угодам підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність включення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, витрат позивача за названими вище договорами з ТОВ «ЕНЕРГОТЕХ-КОМ», ТОВ «БУД-ЕЛЕКТРО», ТОВ «ПРОМСПЕЦСНАБ-ЮГ», ТОВ «СПЕЦТОРГ» та ТОВ «ИНБУДПОСТАЧ», що свідчить про неправомірне визначення позивачу контролюючим органом зобов'язання з податку на прибуток в сумі 338664 грн. за основним платежем.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оскільки визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за основними платежами є необґрунтованим, то і застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача 18 листопада 2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 2 листопада2015 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

ОСОБА_2