Ухвала

від 17.06.2015 по справі 2а-1670/5122/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/9991/18043/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012

у справі № 2а-1670/5122/11 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Кремінь-Спецтехнологія»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасоване рішення Кременчуцької ОДПІ від 04.05.2011 № 0002401502/1545.

У касаційній скарзі рішення ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов`язання із податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 06.04.2011 № 1987/15-322, про порушення товариством норм ст.ст. 185, 187, пунктів 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК), а саме: завищено податковий кредит у податковому обліку за січень, лютий 2011 року на загальну суму 14340,37 грн. за податковими накладними, виписаними ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», постачальники якого (ПП «Нафтакапітал», ТОВ «Компанія «Відродження») відсутні за своїм місцезнаходженням та не мають достатніх для здійснення підприємницької діяльності основних фондів та трудових ресурсів.

За результатами перевірки ОДПІ стосовно ТОВ «Кремінь-Спецтехнологія» прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2011 № 0002401502/1545 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 14340,37 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій з поставки позивачу запчастин від ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» за договором від 03.01.2011 № 56 цей постачальник виписав на адресу позивача видаткові та податкові накладні; на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях з податку на додану вартість за зазначені вище податкові (звітні) періоди та сплатив вартість отриманого товару.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 ст. 201 ПК) суми ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів службового легкового автомобіля, договору оренди транспортного засобу від 21.07.2010, на підставі якого позивач орендував у ОСОБА_4 транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen LT35, платіжних доручень, - встановили факт поставки позивачу від ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» товару (запасних частин). Відповідно до встановлених обставин суди зробили обґрунтований та юридично правильний висновок про правомірність декларування позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними вказаним постачальником. Оцінка судом перелічених доказів відповідає нормам ст. 86 КАС України.

Вищенаведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюзі поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована. Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про індивідуальний характер відповідальності платника податку. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов'язань постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу поставок, ДПІ не наводить.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев