Рішення

від 02.07.2015 по справі 910/23667/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015Справа №910/23667/13 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник 3 "

про стягнення 154 996,39 грн.

Суддя Головатюк Л. Д.

Представники сторін:

Від позивача Кравчик С. М. (за довіреністю)

Від відповідача Кіщук Т.В.(за довіреністю)

Роман В.Г.(голова)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 02.07.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Буревісник 3" (далі-відповідач) про стягнення 154 996,39 грн. заборгованості за використану теплову енергію за договором № 620674 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 порушено провадження у справі № 910/23667/13.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2014 позовні вимоги частково задоволені. З відповідача стягнуто 99 776, 63 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію; 4 901,60 грн. - інфляційні витрати; 11 463,98 грн. - 3% річних.

В задоволенні позовних вимог в сумі 38 854 грн. відмовлено, у зв'язку із зменшенням позивачем позовних вимог, в частині основної заборгованості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 по справі № 910/23667/13 апеляційну скаргу відповідача було задоволено. Рішення суду першої інстанції було частково скасовано, а резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник 3" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 14 962 грн. 22 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 4 901 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 5 335 грн. 94 коп. трьох процентів річних та 688 грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору. В інший частині у позові відмовити".

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2015 по справі № 910/23667/13 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 по справі № 910/23667/13 скасовано, справу № 910/23667/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва і іншому складі суду.

Згідно з повторним автоматичним розподілом справ у Господарському суді міста Києва справу № 910/23667/13 передано на новий розгляд судді Головатюку Л. Д., який призначив її до розгляду на 19.05.2015.

19.05.2015 в судовому засіданні оголошено перерву на 02.06.2015, а 02.06.2015 - на 16.06.2015 для подання додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 16.06.2015 судом в порядку ст. 77 ГПК України також оголошувалась перерва, до 02.07.2015.

01.07.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано письмові пояснення.

В судове засідання 02.07.2015 представники сторін з'явились, надали суду усні пояснення по суті справи, в яких представник позивача просив позовні вимоги задовольнити, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно вказаного у постанові Вищого господарського суду України від 09.04.2015 по справі № 910/23667/13 судом апеляційної інстанції при перегляді рішення у справі № 910/23667/13 не було враховано Постанову НКРЕ № 1729 від 14.12.2010 (її врахування не вбачається із мотивувальної частини постанови), не перевірено у який проміжок часу діяло розпорядження № 1575, в редакції розпорядження № 142 від 12.02.2007 (чи було воно скасовано?), при новому розгляді справи суду необхідно з'ясувати дійсну заборгованість відповідача, в зв'язку з чим проаналізувати дію у часі розпоряджень КМДА (на які посилається позивач), щодо встановлення тарифів, а також дати оцінку, як впливають тарифи встановлені Постановою НКРЕ № 1729 від 14.12.2010, на взаємовідносини сторін у справі.

На думку позивача, визначення вартості теплової енергії виробництва Публічного акціонерного товариства "Київенерго" для житлових організацій з 01.01.2011 здійснюється згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1729. Проводити перерахунок нарахувань за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 не можливо з причин нерентабельності вартості теплової енергії за 1 Гкал по 54, 42 грн. згідно розпорядження КМДА № 1245 за вказаний період і невідповідності вимогам ст. ст. 1, 20 Закону України "Про теплопостачання". Якщо і проводити перерахунок та за розпорядженням № 1575 в редакції розпорядження № 142 від 12.02.2007 (скасовано не було).

Згідно правової позиції відповідача тариф , що затверджений розпорядженням КМДА № 1575 (в редакції розпорядження № 142 від 12.02.2007), не може застосовуватися при визначенні заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки вказані розпорядження не реєструвалися в органах юстиції, реєстрація яких у відповідних органах є обов'язковою. Крім того, станом на 10 лютого 2015 відповідачем було сплачено позивачу 14 962, 22 грн., докази чого наявні в матеріалах справи. За розрахунком відповідача після сплати 14 962, 22 грн. у нього відсутня заборгованість перед позивачем за договором за період з 01.11.2010 по 01.11.2013.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго", як постачальником та Житлово-будівельним кооперативом "Буревісник-3", як споживачем укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2006 № 620674 (далі за текстом - договір).

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до умов договору, розрахунковим способом згідно договірних зобов'язань (до встановлення приладів обліку), за тарифами, встановленими і затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України - постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

Між сторонами укладено додатки до договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 9 додатку 2 до договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 10 додатка 2 до договору відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За твердженням позивача, свої зобов'язання за зазначеним договором відповідач виконує не належним чином, внаслідок чого за період з 01.11.2010 по 01.11.2013 у нього перед позивачем виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.11.2013 згідно уточненого розрахунку становить 99 776, 63, що підтверджується звітними відомостями за тепло та теплоносій, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту згідно договору теплову енергію.

За розрахунком позивача ним за період з листопада 2010 року по листопад 2013 року на виконання умов договору поставлено відповідачу енергії на загальну суму 2 305 472,30 грн. (з яких за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 нараховані 146 256, 02 грн., та за період з 01.01.2011 по 01.11.2013 нараховані 2 159 216, 28 грн.), яка оплачена відповідачем частково на суму 2 205 695, 67 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період становить 99 776, 63 грн. (2 305 472, 30 - 2 205 695, 67 = 99 776, 63).

Вартість спожитої відповідачем електроенергії за період з 01.11.2010 по 01.11.2013 розраховувалась позивачем згідно тарифів встановлених розпорядженням КМДА № 392 від 31.05.2010 - період дії 01.07.2010 по 31.12.2010 та постановою НКРЕ № 1729 від 14.12.2010, яка діяла з 01.01.2011 по 23.06.2014. А саме, за період з листопада по грудень 2010 року відбувалось нарахування на підставі розпорядження КМДА № 392 від 31.05.2010, а за період з 01.01.2011 по 01.11.2013 на підставі постанови НКРЕ № 1729 від 14.12.2010.

Загалом під час виконання умов договору при здійсненні розрахунків вартості спожитої електроенергії позивачем застосовувались розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.2002, яке діяло з 01.07.2002 по 31.11.2006, розпорядження КМДА № 643 від 30.05.2007 - період дії з 01.12.2006 по 31.05.2009, розпорядження КМДА № 520 від 29.04.2009 - період дії з 01.06.2009 по 31.07.2009, розпорядження КМДА № 981 від 31.08.2009 - період дії з 01.08.2009 по 30.09.2009, розпорядження КМДА № 1192 від 15.10.2009 - період дії з 01.10.2009 по 31.12.2009, розпорядження КМДА № 1333 від 30.11.2009 - період дії з 01.01.2010 по 30.06.2010, розпорядження КМДА № 392 від 31.05.2010 - період дії з 01.07.2010 по 31.12.2010 та постанова НКРЕ № 1729 від 14.12.2010, яка діяла з 01.01.2011 по 23.06.2014.

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що розпорядження КМДА № 392 від 31.05.2010 було скасовано постановою Шевченківського районного суду міста Києва по справі № 2а/761/4/14, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014. Попередні розпорядження КМДА №№ 643 від 30.05.2007, 520 від 29.04.2009, 981 від 31.08.2009, 1192 від 15.10.2009, 1333 від 30.11.2009, також, були скасовані - постановою Шевченківського районного суду міста Києва по справі № 761/8760/14-а, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015. Підставою скасування вказаних розпоряджень КМДА стала відсутність їх обов'язкової реєстрації в органах юстиції.

В період між прийняттям розпорядження № 1245 та розпорядження № 643 КМДА було прийнято 3 розпорядження щодо встановлення тарифів, а саме: розпорядження №№ 1575 від 30.10.2006, 1786 від 15.12.2006 та 142 від 12.02.2007.

При цьому, судом досліджено, що впродовж 2003 - 2010 років Київська міська державна адміністрація не здійснювала державну реєстрацію своїх розпоряджень щодо встановлення/погодження тарифів на житлово - комунальні послуги в Київському міському управлінні юстиції, притримуючись позиції, що вони не підлягають державній реєстрації.

Останнє зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції розпорядження щодо тарифів на виробництво теплової енергії основними теплопостачальними підприємствами міста Києва - це Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429), яким встановлено тариф для позивача на виробництво теплової енергії для житлово -експлуатаційних організацій за 1 Гкал 65, 30 грн. з ПДВ.

Відповідач проти розміру заборгованості заперечує, так як заперечує правомірність нарахування йому вартості спожитої енергії за листопад - грудень 2010 року за тарифами встановленими розпорядженням КМДА № 392 від 31.05.2010. На думку позивача, з огляду на скасування розпорядження КМДА № 392 від 31.05.2010 з моменту його прийняття, для визначення вартості спожитої ним енергії в листопаді - грудні 2010 року необхідно застосовувати попереднє розпорядження (чинне). Оскільки попередні розпорядження також були скасовані розрахунок вартості енергії спожитої в листопаді, грудні 2010 року мав здійснюватися згідно тарифів встановлених розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002.

За контррозрахунком відповідача вбачається, що за листопад - грудень 2010 року ним спожита енергія вартістю 62 745, 39 грн. (29 074, 65 + 33 670, 74 = 62 745, 39), нарахування за період з 01.01.2011 по 01.11.2013 в розмірі 2 159 216, 28 грн. не заперечуються (в тому числі не заперечується застосування тарифів встановлених постановою НКРЕ № 1729 від 14.12.2010).

Згідно даних контррозрахунку відповідачем було оплачено 2 206 999, 45 грн. (2 069 213, 92 грн. відповідачем, 137 785, 53 грн. з бюджету) в період з 01.10.2010 по 01.11.2013. Крім того, 14 962, 22 грн. було сплачено відповідачем на користь позивача 10.02.2015, дока чого надані в матеріали справи. На підставі зазначеного, відповідач стверджує, що станом на 14.05.2015 повністю розрахувався із позивачем за поставлену йому енергію в період з 01.11.2010 по 01.11.2013.

Банківськими виписками наявними в матеріалах справи підтверджено оплату відповідачем за період з 01.11.2010 по 01.11.2013 грошових коштів за договором в сумі 2 062 992, 70 грн. (том. 1 арк. 167-220).

Згідно наявних в матеріалах справи облікових карток по договору в листопаді 2010 року позивач поставив відповідачу 445, 22 Гкал теплової енергії (опалення - 250, 98, ГВП - 194, 24), а в грудні 2010 року - 515, 6 Гкал (опалення - 403, 98, ГВП - 111, 62).

Спір у справі виник стосовно тарифів, які підлягають застосуванню при розрахунку вартості енергії поставленої за договором в період з 01.11.2010 по 31.12.2010, та відповідно стосовно розміру заборгованості відповідача перед позивачем.

Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 99 776, 63 грн. основного боргу за договором за період з 01.11.2010 по 01.11.2013, 4 901, 60 грн. інфляційних втрат та 11 463, 98 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 01.12.2010 по 30.10.2013.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 14 962, 22 грн. підлягає припиненню, інші позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 620674 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2006 є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (набрав чинності з 22.07.2010) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері надання комунальних послуг. Зокрема, у пп. 2 п. "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Таким чином, з 22.07.2010 з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій.

Відповідно до п.2 ст.19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що має бути завершено до 01.01.2011. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Пунктом 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21.04.1998 № 335/98, діючого на момент виникнення правовідносин, встановлено, що НКРЕ в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень, які є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності.

Керуючись наданими повноваженнями, НКРЕ 14.12.2010 прийняла постанову № 1729, що набрала чинності з 01.01.2011 та діяла до 23.06.2014, якою встановлено тарифи на теплову енергію Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго": для населення - 169, 38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (якщо будинковий засіб обліку теплової енергії належить балансоутримувачу жилого будинку або відсутній).

Таким чином, при визначенні вартості наданої відповідачу енергії в період після 01.01.2011 слід застосовувати тарифи, що встановлені постановою НКРЕ від 14.12.2010 № 1729. І, як зазначалося судом раніше, спір між сторонами в цій частині відсутній.

До 01.01.2011, як випливає із вищевикладеного, застосовуються тарифи встановлені органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Оскільки розпорядження № 392 від 31.05.2010, № 643 від 30.05.2007, № 520 від 29.04.2009, № 981 від 31.08.2009, № 1192 від 15.10.2009, № 1333 від 30.11.2009 були скасовані в судовому порядку з моменту їх прийняття, з тих підстав, що такі розпорядження не були зареєстровані в органах юстиції, а розпорядження 1575 від 30.10.2006 (в тому числі в редакції розпорядження № 142 від 12.02.2007) також не було зареєстровано в органах юстиції, та враховуючи що питання обов'язковості реєстрації розпоряджень КМДА в органах юстиції для набрання ними чинності неодноразово було предметом розгляду судових справ різних юрисдикцій, і з вказаного питання склалася усталена практика, суд погоджується з доводами відповідача, що при визначенні вартості поставленої йому енергії слід застосувати тарифи встановлені останнім зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції розпорядженням щодо тарифів на виробництво теплової енергії основними теплопостачальними підприємствами міста Києва, а саме: розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 (зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429), яким встановлено тариф для позивача на виробництво теплової енергії для житлово - експлуатаційних організацій за 1 Гкал 65, 30 грн. з ПДВ. Відповідно доводи позивача в цій частині відхиляються судом з вищевикладених підстав.

Судом із облікових карток наявних в матеріалах справи встановлено, що в період з 01.11.2010 по 31.12.2010 відповідачу було поставлено 960, 82 Гкал енергії (445, 22 + 515, 6 = 960, 82), відповідно за тарифом - 65, 30 грн. за 1 Гкал, вартість поставленого обсягу енергії становить 62 741, 55 грн. (960, 82 * 65, 30 = 62 741, 55), а не 146 256, 02 грн., які розраховані позивачем та не 62 745, 39 грн. - розраховані відповідачем.

Таким чином, за період з 01.11.2010 по 01.11.2013 позивач поставив відповідачу енергію за договором загальною вартістю 2 221 957, 83 грн. (62 741, 55 + 2 159 216, 28 = 2 221 957, 83), яка була оплачена відповідачем частково на суму 2 220 657, 89 грн. (2 205 695, 67 + 14 962, 22 = 2 220 657, 89). Відповідно, за розрахунком суду розмір заборгованості відповідача перед позивачем за період з 01.11.2010 по 01.11.2013 станом на момент винесення рішення по справі становить 1 299, 94 грн. (2 221 957, 83 - 2 220 657, 89 = 1 299, 94)

Доводи відповідача стосовно часткової оплати ним поставленої енергії за договором на суму 2 206 999, 45 грн. (2 069 213, 92 грн. самим відповідачем та 137 785, 53 грн. з бюджету) в період з 01.10.2010 по 01.11.2013 відхиляються судом, як такі що не підтверджені матеріалами справи, оскільки суду надано доказів (банківських виписок) лише щодо оплати відповідачем 2 062 992, 70 грн. Відповідно вирішуючи спір у справі суд виходив із розміру часткової оплати - 2 205 695, 67 грн. вказаного (розрахованого) позивачем, як такого, що не був спростований.

Судом встановлено, що частина заборгованості, а саме 14 962, 22 грн. були сплачені відповідачем під час розгляду справи, а саме 10.02.2015.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи, що сплачені відповідачем 14 962, 22 грн. основного боргу за договором не були враховані позивачем при розрахунку позовних вимог, що підтверджується матеріалами справи, між сторонами відсутній спір щодо стягнення частини основного боргу в розмірі 14 962, 22 грн., відповідно провадження по справі в цій частині підлягає припиненню.

Несплачена заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію за договором станом на момент винесення рішення по справі становить 1 299, 94 грн., і підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 1 299, 94 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 1 299, 94 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 1 299, 94 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги про стягнення основного боргу є недоведеними та необґрунтованими, і відповідно задоволенню не підлягають.

Крім стягнення основного боргу, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11 463, 98 грн. трьох відсотків річних та 4 901, 60 грн. індексу інфляції нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 01.12.2010 по 30.10.2013.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню частково - за розрахунком суду в межах періоду визначеного позивачем, так як за рахунок зменшення суми нарахувань вартості поставленої енергії за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 значно зменшилася сума заборгованості відповідача у вказаний період та відповідно змінився період прострочення, отже зменшилися розміри нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат. За розрахунком суду за загальний період прострочення з 01.02.2011 по 30.10.2013 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4 008, 30 грн. 3 % річних та 2 241, 13 грн. інфляційних втрат.

Підсумовуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення 14 962, 22 грн. підлягає припиненню, інші позовні вимоги задовольняються частково, з відповідача на користь позивача належить до стягнення 1 299, 94 грн. основного боргу, 2 241, 13 грн. інфляційних збитків та 4 008, 30 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частина зайво сплаченого судового збору підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 14 962 (чотирнадцяти тисяч дев'ятсот шістдесят двох) грн. 22 коп. припинити.

2. Інші позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник 3" (02218, м. Київ, вул. Райдужна, 7; ідентифікаційний код 22872597) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 1 299 (одну тисячу двісті дев'яносто дев'ять) грн. 94 коп. основної заборгованості, 2 241 (дві тисячі двісті сорок одну) грн. 13 коп. інфляційних збитків, 4 008 (чотири тисячі вісім) грн. 30 коп. 3 % річних та 150 (сто п'ятдесят) грн. 98 коп. витрат по оплаті судового збору.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 20 коп.

5. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. Копію рішення розіслати сторонам.

Повне рішення складено - 09.07.2015.

Суддя Л. Д. Головатюк