Рішення

від 06.07.2015 по справі 924/612/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2015 р.Справа № 924/612/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ЕнергіяВ» , м. Київ

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Хмельницький

до Приватного підприємства „НафтагрупВ» , с. Малиничі, Хмельницький район, Хмельницька область

про визнання недійсним Додатку від 30.04.2013р. до договору №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.2012р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ЕнергіяВ» та Приватним підприємством „НафтагрупВ»

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 14.01.2015р.;

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю №98 від 06.07.2015р.

від третьої особи: не прибув.

В засіданні суду 06.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору : Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ЕнергіяВ» , м. Київ звернулось до господарського суду із позовом до Приватного підприємства „НафтагрупВ» , с. Малиничі, Хмельницький район, Хмельницька область про визнання недійсним Додатку від 30.04.2013р. до договору №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.2012р., укладеного між ТОВ „Торговий дім „ЕнергіяВ» та ПП „НафтагрупВ» .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 01.06.2012р. між ТОВ „Торговий Дім „ЕнергіяВ» (надалі - позивачем) та ПП „НафтагрупВ» (надалі - відповідачем) укладено Договір (річний) №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні (надалі - Договір). Зазначений договір підписано представником позивача - ОСОБА_1 на підставі довіреності від 01.06.2012р. та стосується доставки світлих нафтопродуктів позивача автоцистернами відповідача.

Позивач вказує, що ТОВ „Торговий Дім „ЕнергіяВ» є постачальником світлим нафтопродуктів в різних регіонах України, тому для оперативного реагування призначались регіональні представники, які діють у встановлених межах та в інтересах позивача.

При цьому, ОСОБА_1 - регіональний представник в Хмельницькій області, якому була передана номерна печатка позивача для зручності при роботі з контрагентом. Надана ОСОБА_1 довіреність від 01.06.2012 р. передбачала обмежений перелік повноважень, а саме: підписання договорів (купівлі-продажу, поставки, перевезення), підписання додаткових угод, підписання видаткових, податкових, прибуткових та товарно-транспортних накладних, підписання довіреностей, підписання рахунків, підписання актів приймання-передачі.

Позивач вказує, що ОСОБА_1 за довіреністю наділений повноваженнями підписувати, але не погоджувати умови договорів та зміни до підписаних договорів (додатків); не погоджувати умови додаткових угод та зміни до підписаних договорів (додатків); не погоджувати умови накладних, довіреностей, специфікацій, рахунків і актів.

Посилаєте на те, що при розгляді справи №903/732/14 в суді першої інстанції, 24.11.2014р. відповідач послався на наявність без пред'явлення, а при розгляді цієї ж справи в апеляційному та касаційному провадженні пред'явив Додаток від 30.04.2013р., що вказує на відсутність додатку на момент розгляду справи в першій інстанції і його підготовку для оскарження рішення в апеляційній інстанції. Відповідач ніколи раніше не посилався на наявність цього Додатку, хоча цей Додаток регламентує суттєві моменти взаємовідносин сторін, зокрема:

1) змінено пункт 1.1 із викладенням в редакції: „Перевізник зобов'язується доставити автоцистернами довірені йому Замовником світлі нафтопродукти (вантаж) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на їх одержання, у кількості та у терміни, відповідно до умов даного договору та зазначених, погодженими Перевізником та Замовником заявкою на кожне перевезення, що є невід'ємною частиною цього договору і підлягає укладенню відповідно до п. 8.4. Договору.

2) викладено пункт 8.4 в наступній редакції: „При підписанні змін, доповнень, додатків, заявок на перевезення вантажу та інших документів по даному Договору сторонами повинно бути підписано дані документи особисто через представника, який діє на підставі статуту та/або на підставі довіреності з обов'язковим проставленням з боку обох сторін печаток підприємств в іншому випадку такі документи, доповнення, заявки на перевезення вантажу та інші документи не можуть вважатись належними та не мають юридичної сили і не підлягають виконаннюВ» .

Попередня редакція змінених умов, надавала можливість оперативно замовляти послуги перевезення самим директором позивача, а зміна п.8.4 Договору тягне змінений порядку складання та підписання заявки, тим більш, що такий складний регламент не передбачений Законом України „Про автомобільний транспортВ» , зокрема, ст.50 свідчить, що „договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезенняВ»

Позивач вказує, що стала багаторічна практика взаємовідносин, що склалася не тільки у відносинах позивача з перевізниками, але й у всіх майже замовниках вантажних перевезень по України, при викладеному в первинній редакції Договору № 60/1 порядку здійснення замовлення та перевезення, максимально спрощує процедуру здійснення замовлення перевезення, особливо, коли замовник та перевізник знаходяться в різних місцях.

3) додано підпункт 8.4.1 в редакції: „в разі відсутності у будь-якої сторони хоча б одного документа, який би належним чином підтверджував факт здійснення замовлення з боку Замовника та перевезення з боку перевізника до яких відносяться належно оформлений договір перевезення, заявка на перевезення, акт виконаних робіт - спір не підлягає розгляду у постійно діючому третейському суді при Асоціації „Спілка Нафтотрейдерів УкраїниВ» і підлягає розгляду в господарських судах УкраїниВ» . Додання підпункту 8.4.1 до договору - закріплює ситуативно необмежені повноваження представника ОСОБА_1 в Хмельницькому регіоні від імені ТОВ „Торговий Дім „ЕнергіяВ» , суттєво змінює істотні умови в частині документального оформлення перевезення, ускладнення порядку надання послуг та порядок підсудності.

Позивач зазначає, що вказані моменти щодо порядку складання заявки на перевезення розглядались судами, а саме по справі №924/75/14 суд встановив, що станом на 08.04.2014р. порядок складання заявки не змінювався.

Позивач вказує, що згідно п.2.1-2.5 договору №60/1, перевезення вантажів виконуються перевізником лише на підставі заявок, що подає замовник за формою відповідно до додатка №1 при умові підписання цієї заявки перевізником. У разі необхідності, окремі пункти заявки у новій редакції додатково погоджуються з замовником; заявка на перевезення вантажів може бути узгоджена із перевізником шляхом обміну факсимільними повідомленнями з подальшим обміном оригіналами на протязі 3-х днівВ» .

При цьому, зазначений Додаток від 30.04.2013 року, поряд із тим, що підписаний за довіреністю без права складати додатки до договору, та без права погоджувати умови Додатків договору, складений в м.Києві, що є перевищенням повноважень згідно довіреності, яка надає право ОСОБА_1 діяти як повноважна особа в Хмельницькій області. В місті Києві знаходиться директор позивача, тому є безпідставним передача повноважень представнику з Хмельницької області тим більш без подальшого погодження. До того, ОСОБА_1 - неодноразово змінював документи, в процесі інших судових процесів, підготував зазначену додаткову угоду з використанням повноважень, яких був позбавлений рішенням загальних зборів ТОВ „ТД „ЕнергіяВ» .

Позивач стверджує, що при укладанні Додатку порушено базові інститути представництва та цивільної дієздатності юридичної особи як організації, що централізовано здійснює права та обов'язки через свої органи. Такі інститути та принципи чітко визначені законом, а саме: ст. 238 ЦК України, ст. 92 ЦК України, ст. 97 ЦК України, ст. 241 ЦК України, ст. 626 ЦК України, ст. 627 ЦК України.

Позивач зазначає, що закон надає можливість юридичній особі укладати договори із самостійним визначенням умов договору та вибору контрагента, в т.ч. через представника, проте одночасно обмежує укладання такого договору через представництво вимогами закону, зокрема ст.ст. 237, 238, 241 Цивільного кодексу України, звичаями ділового обороту, що полягають в узгодженості дій представника з довірителем при погодженні будь-яких умов договору, особливо невигідних для останнього, та принципами розумності та справедливості, які, в даному випадку, нівелюються.

Із врахуванням зазначеного, позивач вказує, що представник ТОВ „ТД „ЕнергіяВ» не може вчиняти правочин від імені останнього у своїх власних інтересах та/або в інтересах іншої особи (ПП „НафтагрупВ» ), представником якої він одночасно є, поряд з тим, що є вигодоодержувачем та кінцевий бенефіціарним власником (контролером) в розумінні Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищенняВ» .

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 на підставі довіреності та з використанням заздалегідь підготовлених бланків з печаткою ТОВ „ТД „ЕнергіяВ» самовільно, без відома відповідача, підписав Додаток з метою приховування інших правовідносин, що вигідні для підприємства, в якому він засновник.

При цьому, Додаток не є угодою, яка укладена в межах довіреності, але спростовує можливість нормально та оперативно співпрацювати та перекрутило звичайний порядок складання та підписання первинних документів. При цьому, між ТОВ „Торговий Дім „ЕнергіяВ» та ПП „НафтагрупВ» в господарських судах розглядається шість справ: №903/732/14, №903/612/14, №910/17418/14, №910/27895/14, №903/697/14, №910/21042/13.

Позивач також зазначає, що протоколами загальних зборів позивача від 07.11.2013р. та 02.12.2014 року анульовані всі додатки та доповнення до договору (відомі на той час), дії представника відповідача визнані такими, що спрямовані на нанесення збитків позивачу та суперечать принципам ведення господарської діяльності із перевищенням повноважень представника відповідача у якості (на той час) представника позивача. Зазначені документи є законним засобом захисту від не добросовісного контрагента в межах норм процесуального права.

Позивач посилається на те, що згідно п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст.232 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

П. 2.1 Постанови зауважує, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Безпосередній зв'язок представника відповідача з позивачем є зловживання своїм становищем та довірою відповідача з метою підробки документів з подальшим їх використанням у суді.

Посилається на те, що зв'язок ОСОБА_1 і усвідомленість по спорах між ТОВ „Торговий ДімВ» „ЕнергіяВ» та ПП „НафтагрупВ» в господарських судах додатково підтверджується тим, що він виступає представником в судах з боку ПП „НафтагрупВ» . Так в судовому засіданні 27.01.2015р. при розгляді справи №910/17418/14 ОСОБА_1 уповноважений представник ПП „НафтагрупВ» за довіреністю від 01.09.2014 р.

Таким чином, він виступає представником і відповідача і позивача в залежності від його вигідності (копія ухвали від 27.01.2015 р. додається).

Позивач звертає увагу, що ОСОБА_1 при укладанні нового договору (річного) №60/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому і міжміському сполученні від 01 червня 2013 року не відображено умови Додатку від 30.04.2013 р.„ що додатково вказує на непогодженість та не схвалення цієї умови керівництвом Позивача (копія договору (річного) №60/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому і міжміському сполученні від 01 червня 2013р.

Відповідач у поданому суду поясненні та письмовому відзиві від 09.06.2015р. із позовною заявою не погодився, оскільки обґрунтування, на які позивач посилається в своїй позовній заяві, є ні чим більше як власними, суб'єктивними думками, які не підкріпленні жодним належним та допустимим доказом.

Відповідно до наданого відзиву відповідач вказує, що дійсно між сторонами 01.06.2012 року був укладений договір №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні. Даний договір було підписано з боку відповідача директором ПП „НАФТАГРУПВ» ОСОБА_4, який діяв на підставі Статуту, а з боку позивача - представником ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності від 01.06.2012 року. Саме згідно згаданої довіреності ОСОБА_1 мав право підписувати договори перевезення вантажів і документів до цього виду договору у вигляді додаткових угод. ОСОБА_4 того, ОСОБА_1 також за цією довіреністю був наділений правом підпису і інших документів, що стосувались господарських правовідносин між юридичними особами.

Однак, як зазначає відповідач, позивач у позовній заяві перераховує повноваження ОСОБА_1 за довіреністю від 01.06.2012 року, але не в повному обсязі, як це вказано в самому документі, а лише в тому контексті, який вигідний саме позивачу без викладання тексту довіреності в тому змісті який існує в самій довіреності.

При цьому, позивач в позовній заяві посилається на відсутність таких повноважень у ОСОБА_1 як погодження договорів, але не наводить жодного належного та допустимого доказу який би обумовлював про заборону погоджувати такий договір або навпаки про будь-яке додаткове погодження договорів з боку інших осіб (представників) ТОВ „Торговий дім „ЕНЕРГІЯВ» . Адже згідно чинного законодавства України ОСОБА_1 був наділений повноваженнями в повній мірі підписувати договори на перевезення та додатки до нього, особисто без будь-якого погодження цих документів із іншими представниками ТОВ „Торговий дім „ЕНЕРГІЯВ» .

Також, позивач посилається в позовній заяві на те, що додаток від 30.04.2013 року суттєво змінює істотні умови в частині документального оформлення перевезення, ускладнює порядок надання послуг та порядок підсудності. Однак, як зазначає відповідач, таке твердження не є вірним, адже додаткова угода не змінює умови, щодо оформлення заявки до договору, а лише дає уточнення порядку її оформлення шляхом підписання уповноваженими особами та проставленням печатки підприємств. Таке уточнення не суперечить чинному законодавству України і не зобов'язує сторони вчиняти якісь додаткові дії щодо заявки ніж ті, які передбачені самим договором №60/1 від 01.06.2012 року. ОСОБА_4 того, таке уточнення не ускладнювало для ПП „НАФТАГРУПВ» надання послуг, адже ТОВ „Торговий дім „ЕНЕРГІЯВ» ці послуги отримувала і в будь-який час могла відмовитись від них.

Позивач в позовній заяві вказує на підробку з боку ОСОБА_1 документів та підготовку бланків із печаткою ТОВ „Торговий дім „ЕНЕРГІЯВ» , крім того позивач вказує на прямий умисел з боку ОСОБА_1 на вчинення правочину всупереч ТОВ „ТОРГОВИЙ ДІМ „ЕНЕРГІЯВ» , що потягло за собою настання невигідних для останнього наслідків. Також позивач посилається на умисні дії ОСОБА_1 із директором ОСОБА_4 при погодженні та підписанні додатку від 30.04.2013 року.

З такими обвинуваченнями у злочинні ПП „НАФТАГРУПВ» не погоджується, оскільки в березні 2014р. та в жовтні 2014 року ТОВ „ТОРГОВИЙ ДІМ „ЕНЕРГІЯВ» зверталась із відповідними заявами до Хмельницького міського відділу УМВС України в Хмельницькій області. Однак, 01.10.2014р. листом за вих.№15982 Хмельницьким міським відділом УМВС України в Хмельницькій області повідомлено ОСОБА_1 про те, що в діях ОСОБА_4П та ОСОБА_1 ознак, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення не встановлено, а тому 01.10.2014р. за результатами розгляду винесено висновок про припинення перевірки.

Позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є засновником ПП „НАФТАГРУПВ» і не міг підписувати з боку ТОВ „ТОРГОВИЙ ДІМ „ЕНЕРГІЯВ» будь-яких документів так як це ставить під загрозу інтереси останнього. При цьому, відповідача зазначає, що позивач не посилається на норму права, яка б забороняла одночасно бути і засновником однієї фірми і представником іншої, які паралельно між собою мають господарські правовідносини. Починаючи з моменту укладання договору №60/1 від 01.06.2012р. в договорі вказувались всі необхідні реквізити ПП „НАФТАГРУПВ» , що дозволяло ТОВ „ТОРГОВИЙ ДІМ „ЕНЕРГІЯВ» звернутись до державного реєстратора про отримання витягу з ЄДР по ПП „НАФТАГРУПВ» . ОСОБА_4 того, з самого початку укладання згаданого договору ОСОБА_1 неодноразово повідомляв про те, що він являється засновником ПП „НАФТАГРУПВ» , також про такі обставини повідомляв безпосередньо і сам директор ПП „НАФТАГРУПВ» ОСОБА_4 Але все це не вплинуло на бажання керівництва ТОВ „ТОРГОВИЙ ДІМ „ЕНЕРГІЯВ» відмовитись від замовлення послуг у ПП „НАФТАГРУПВ» на перевезення паливно-мастильних матеріалів.

Відповідач також зазначає, що саме посилання позивача на порушення ч.3 ст.203 ЦК України є невірним так як, при підписанні додатку від 30.04.2013 року до Договору №60/1 від 01.06.2012 року в якості представника ТОВ „Торговий дім „ЕНЕРГІЯВ» за довіреністю від 01.06.2012 року виступав ОСОБА_1 Його повноваження були визнанні судом як такі, що дозволяли йому представляти інтереси ТОВ „Торговий дім „ЕНЕРГІЯВ» при підписанні договорів та додатків до них від імені останнього. Згадана довіреність на момент підписання ОСОБА_1 додатку від 30.04.2013 року скасована не була.

ОСОБА_4 того, відповідач зазначає, що в самій позовній вимозі позивач не посилається на норму закону, згідно якої він вважає, що додаток від 30.04.2013 року потрібно визнати недійсним, що є суттєвим порушенням порядку складання позовної заяви. А також позивачем не вказано в позовній заяві яким чином умови додатку від 30.04.2013 року не відповідають чинному законодавству України та/або ускладнюють виконання учасниками таких правовідносин його умов. Сам додаток від 30.04.2013 року не обмежує права позивача не встановлює додаткові посиленні санкції і не позбавляє його право розірвати даний документ в порядку передбаченому законом. Що стосується виключення із додатку третейського обмеження, так дані умови також знайшли своє висвітлення і в інших документах, а саме додатку від 07.05.2013 року до договору №60/1 від 01.06.2012 року та договору №60/2 від 01.06.2013 року.

У зв'язку із вище викладеним, відповідач просить суд відмовити позивачу в його позовних вимогах у повній мірі.

Представник позивача в засідання суду 06.07.2015р. прибув, позовні вимоги підтримав та просить про задоволення позову.

Представник відповідача в засідання суду 06.07.2015р. прибув, проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві. ОСОБА_4 того, надав суду письмові пояснення за вих.№99 від 06.07.2015р. відповідно до яких повідомив, що відповідач не в змозі виконати вимоги ухвали суду від 09.06.2015р. щодо надання для огляду оригіналу додатку від 30.04.2013р. до договору №60/1 від 01.06.2012р. з причин втрати оригіналу вказаного Додатку, оскільки його було викрадено у відповідача разом із іншими документами. По факту викрадення, представником ПП „НафтагрупВ» ОСОБА_1 було оформлено заяву про споєння злочину від 28.05.2015р. та направлено її до Шевченківського районного управління УМВС України в м. Києві, що підтверджується доданою копією заяви від 28.05.2015р. На даний час ПП „НафтагрупВ» невідома інформація стосовно дій, які вчинено працівниками Шевченківського РУ УМВС України в м. Києві стосовно вказаної заяви. ОСОБА_4 того, відповідачем також повідомлено, що у одного із представників ПП „НафтагрупВ» за довіреністю ОСОБА_5 наявні завірені нотаріально копії документів, серед яких також є Додаток від 30.04.2013р. до договору №60/1 від 01.06.2012р.

Відтак, з урахуванням вище викладеного, відповідач на виконання вимог ухвали суду від 09.06.2015р. щодо надання для огляду оригіналу додатку від 30.04.2013р. до договору №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.2012р. надав суду для огляду нотаріально посвідчену копію зазначеного Додатку. Вказаний доказ було оглянуто судом та представником позивача, а його завірена копія долучена до матеріалів справи.

Третя особа в засідання суду 06.07.2015р. не прибула, разом із тим 03.07.2015р. до суду від останньої надійшло клопотання відповідно до якого третя особа просить суд взяти до уваги надані в судовому засідання 09.06.2015р. пояснення по суті заявлених вимог та розглянути справу без її участі. Згідно до наданих пояснень третя особа із позовною заявою повністю не погоджується із аналогічних підстав, викладених у відзиві відповідача, а також вважає обґрунтування, на які позивач посилається в своїй позовній заяві суб'єктивними думками, які не підкріпленні жодним належним та допустимим доказом. А тому, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „ЕнергіяВ» , м. Київ як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно із Витягом із ЄДР від 18.09.2014р. №19310987.

Приватне підприємство „НафтагрупВ» , с. Малиничі Хмельницького району як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно Витягу із ЄДР від 28.01.2015р. №19986418.

01.06.2012р. ТОВ „Торговий дім „ЕнергіяВ» уповноважило ОСОБА_1 згідно довіреності на представлення інтересів довірителя, зокрема представник за цією довіреністю має усі необхідні повноваження щодо підписання договорів купівлі-продажу, поставки нафтопродуктів; договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, а також документів до договорів, а саме: додаткових угод; видаткових, податкових, прибуткових та товарно-транспортних; накладних; довіреностей; специфікацій; рахунків; актів приймання-передачі, тощо.

01.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „ЕнергіяВ» (код ЄДРПОУ № 31628650) (надалі - Замовник), в особі представника ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 01.06.2012 року, з одного боку, та Приватним підприємством „НафтагрупВ» (ідентифікаційний код 34786759), в особі директора ОСОБА_4 (надалі „ПеревізникВ» ), який діє на підставі Статуту та ліцензії серія АВ №3360349 з іншого боку, було підписано Договір (річний) №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні.

Згідно з п.1.1 Договору „ПеревізникВ» зобов'язується доставити автоцистернами довірені йому „ЗамовникомВ» світлі нафтопродукти (вантаж) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на їх одержання, у кількості та у терміни, відповідно до даного договору та зазначених погодженими „ПеревізникомВ» та „ЗамовникомВ» заявками, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.1.2 Договору „ЗамовникВ» зобов'язується оплатити надані „ПеревізникомВ» послуги на підставі укладених до ОСОБА_6 приймання-передачі виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору.

„ПеревізникВ» зобов'язаний виконати перевезення, а „ЗамовникВ» має забезпечити приймання та відпуск вантажів у строки, обумовлені сторонами погодженою ОСОБА_6 (п. 1.3 договору).

Згідно із п.2 договору перевезення вантажів виконуються „ПеревізникомВ» лише на підставі ОСОБА_6, що подає „ЗамовникВ» за формою відповідно до додатка №1 при умові підписання цієї заявки „ПеревізникомВ» . У разі необхідності, окремі пункти заявки у новій редакції додатково погоджуються з „ЗамовникомВ» . ОСОБА_6 на перевезення вантажів може бути узгоджена із „ПеревізникомВ» шляхом обміну факсимільними повідомленнями з подальшим обміном оригіналами на протязі 3-х днів. У разі необхідності здійснити відправку вантажу на іншу адресу, сторони погоджують додаткову ОСОБА_6. Оформлена заявка, завірена „ПеревізникомВ» , при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення з матеріальною відповідальністю „ПеревізникаВ» .

Пунктом 4 договору передбачено, що договірна вартість кожної окремо наданої транспортної послуги визначається відповідною ОСОБА_6, яка є водночас рахунком-фактурою. Базисна вартість транспортних послуг погоджується сторонами шляхом підписання ОСОБА_6 на надання транспортних послуг. Розрахунки між „ПеревізникомВ» та „ЗамовникомВ» здійснюються у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок „ПеревізникаВ» у термін 3-х днів після виконання „ПеревізникомВ» умов цього договору, що підтверджується відмітками на транспортних документах, що засвідчують доставку вантажу адресату на підставі відповідно укладених ОСОБА_6 приймання-передачі виконаних робіт.

Сторони у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань по цьому договору несуть повну матеріальну відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України (п.5.1 договору).

„ЗамовникВ» у разі несвоєчасної сплати „ПеревізникуВ» за транспортні послуги сплачує останньому неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення за кожен день прострочення (п. 5.3 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Договір діє протягом одного року. Дія даного договору вважається продовженою на такий саме строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором в випадку, якщо не пізніше ніж за один місяць до закінчення дії цього Договору жодна зі сторін договору не заявить у письмовій формі іншого (п. 8.1 договору).

Згідно з п. 8.2 зобов'язання сторін по договору виникають після погодження сторонами заявки на виконання транспортних послуг.

Вказаний договір підписаний представником ТОВ ТД „ЕнергіяВ» ОСОБА_1 та директором ПП „НафтагрупВ» ОСОБА_4, а також скріплений печатками сторін.

30.04.2013р. між ТОВ ТД „ЕнергіяВ» в особі представника ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності, та ПП „НафтагрупВ» в особі директора ОСОБА_4 було підписано Додаток до договору (річний) №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.2012р., яким сторони внесли зміни в п.п.1.1, 8.4 та 8.4.1 Договору (річний) №60/1 від 01.06.2012р., а саме:

- пункт 1.1. договору (річний) №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.2012 року викласти та погодити в наступній редакції: „Перевізник зобов'язується доставити автоцистернами довірені йому „ЗамовникомВ» світлі нафтопродукти (вантаж) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на їх одержання, у кількості та у терміни, відповідно до умов даного договору та зазначених, погодженими „ПеревізникомВ» та „ЗамовникомВ» заявкою на кожне перевезення, що є невід'ємною частиною цього договору і підлягає укладанню відповідно до п. 8.4. Договору.

- Пункт 8.4. договору (річний) № 60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.2012 року викласти та погодити в наступній редакції: „при підписанні змін, доповнень, додатків, заявок на перевезення вантажу та інших документів по даному Договору сторонами повинно бути підписано дані документи особисто через законного представника, який діє на підставі Статуту та/або на підставі довіреності з обов'язковим проставленням з боку обох сторін печаток підприємств в іншому випадку такі додатки, доповнення, заявки на перевезення1 вантажу та інші документи не можуть вважатись належними та не мають юридичної сили і не підлягають виконаннюВ» .

- Додати пункт 8.4.1 до договору (річний) № 60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.2012 року та викласти, погодити його в наступній редакції: „В разі відсутності у будь-якої сторони хоча б одного документа, який би належним чином підтверджував факт здійснення замовлення з боку „ЗАМОВНИКАВ» та перевезення з боку „ПЕРЕВІЗНИКАВ» до яких відноситься належно оформлені договір перевезення, заявка на перевезення, акт виконаних робіт - спір не підлягає розгляду у постійно діючому третейському суді при Асоціації „Спілка Нафтотрейдерів УкраїниВ» і підлягає розгляду в господарських судах України.

Даний Додаток підписаний представником ТОВ ТД „ЕнергіяВ» ОСОБА_1 та директором ПП „НафтагрупВ» ОСОБА_4. Місце укладення додатку: м. Київ.

З наявної в матеріалах справи довіреності від 01.06.2012р., виданої ТОВ „Торговий дім „ЕнергіяВ» на ім'я ОСОБА_1, вбачається, що ОСОБА_1 діє як повноважена особа від імені Довірителя, представляє його інтереси при роботі з суб'єктами господарювання, зокрема: господарськими організаціями, що є юридичними особами, створеними відповідно до діючого законодавства України; державними, комунальними та іншими підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку; громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до законодавства як підприємці.

Представник за цією довіреністю має усі необхідні повноваження щодо підписання договорів купівлі-продажу, поставки нафтопродуктів; договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, а також документів до договорів, а саме:

- додаткових угод;

- видаткових, податкових, прибуткових та товарно-транспортних накладних;

- довіреностей;

- специфікацій;

- рахунків;

- актів приймання-передачі, тощо.

На підставі вищезазначеної довіреності діяв ОСОБА_1 під час укладення додатку від 07.05.2013р.

04.11.2013р. комісією ТОВ „Торговий дім „ЕнергіяВ» було проведено службове розслідування, про що складено акт, та встановлено неправомірність дій ОСОБА_1 щодо підписання ним від імені ТОВ „Торговий дім „ЕнергіяВ» по довіреності, виданої 01.06.2012р. договору (річного) №60/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, укладений з ПП „НафтагрупВ» 01.06.2013р.; визнано дії ОСОБА_1, що працював на посаді менеджера зі збуту за сумісництвом в період з 02.04.2012р. по 19.09.2013р., такими, що вчинені з перевищенням своїх повноважень та неналежним виконанням службових обов'язків.

В подальшому рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Торговий дім „ЕнергіяВ» , оформлених протоколом від 02.12.2014р., визнано дії ОСОБА_1 в період з 02.04.2012р. по 19.09.2013р. вчинені з перевищенням своїх повноважень та не схвалювати укладені ОСОБА_1 від імені Товариства додатки від 30.04.2013р. та від 07.05.2013р. до Договору (річного) №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому і міжміському сполученні.

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації „Спілка Нафтотрейдерів УкраїниВ» від 06.06.2014р. у справі №20/05-14 позов задоволено та стягнуто із ПП „НафтагрупВ» на користь ТОВ „Торговий дім „ЕнергіяВ» 44 332,71 грн. в порядку регресу, як з винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 24.11.2014р. у справі №903/732/14 відмовлено в задоволенні заяви ПП „НафтагрупВ» про визнання недійсним та скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації „Спілка Нафтотрейдерів УкраїниВ» від 06.06.2014р. у справі №20/05-14 за позовом ТОВ „Торговий дім „ЕнергіяВ» до ПП „НафтагрупВ» про стягнення в порядку регресу 44 332,71 грн. Рішення третейського суду залишено без змін.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2015р. у справі №903/732/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 17.03.2015р., ухвалу місцевого господарського суду скасовано, заява приватного підприємства „НафтагрупВ» про визнання недійсним та скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації „Спілка нафтотрейдерів УкраїниВ» від 06.06.2014р. по справі №20/05-14 задоволена частково. Скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації „Спілка нафтотрейдерів УкраїниВ» від 06.06.2014р. по справі №20/05-14 за позовом ТОВ „Торговий Дім „ЕнергіяВ» до ПП „НафтагрупВ» про стягнення в порядку регресу 44 332,71 грн. В решті заяви відмовлено.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та частково задовольняючи заяву ПП „НафтагрупВ» , суд апеляційної інстанції (з яким погодився суд касаційної інстанції) вказав на те, що місцевим господарським судом неправомірно залишено поза увагою додаток від 07.05.2013 року до договору №60/1 від 01.06.2012 року, яким, не передбачено розгляд спорів, що виникають з умов договору (річний) №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні постійно діючим третейським судом при Асоціації „Спілка нафтотрейдерів УкраїниВ» відповідно до регламенту даного суду після 07.05.2013р. без укладення третейської угоди в кожному окремому випадку спору між сторонами.

Вважаючи, додаток від 30.04.2013р. до договору №60/1 від 01.06.2012р. таким, що суперечать приписам ч.3 ст.203 ЦК України, позивач звернувся до суду з позовом про визнання останнього недійсним.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке:

Підстава позову - це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що підставою для визнання недійсним додатку від 07.05.2013р. договору №60/1 від 01.06.2013р. позивач зазначає підписання додатку до договору представником ОСОБА_1 без достатнього обсягу правоздатності (без відома позивача).

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Таким чином, предметом позову є зокрема, вимога позивача визнання недійсним додатку від 30.04.2013р. договору №60/1 від 01.06.2013р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „ЕнергіяВ» (код ЄДРПОУ № 31628650), в особі представника ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 01.06.2012 року, з одного боку, та Приватним підприємством „НафтагрупВ» (ідентифікаційний код 34786759), в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту та ліцензії серія АВ №3360349 з іншого боку.

Лише позивач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову (ст.22 ГПК України).

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.1, 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи вправі звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст. 202 ЦК України)

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст.215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 ст.3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів (ч.ч.1, 2 ст. 237 Цивільного кодексу України).

Статтею 238 Цивільного кодексу України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Судом встановлено, що ТОВ „Торговий дім „ЕнергіяВ» в особі директора ОСОБА_7 уповноважило ОСОБА_1 (зміст довіреності від 01.06.2012р.) представляти інтереси ТОВ „Торговий дім „ЕнергіяВ» при роботі із суб'єктами господарювання та наділив останнього повноваженнями щодо підписання договорів, пов'язаних із реалізацію нафтопродуктів (купівлі-продажу, поставки), договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, а також документів до договорів, а саме: додаткових угод, видаткових, податкових, прибуткових та товарно-транспортних накладних, специфікацій, рахунків та актів приймання-передачі.

Відповідно до ст.246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Повноваження директора ТОВ „Торговий дім „ЕнергіяВ» ОСОБА_7 станом на 01.06.2012р., підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ „Торговий дім „ЕнергіяВ» від 31.05.2012р. та наказом про особовий склад №22-к від 01.06.2012 р.

Згідно із ч.1 ст.247 Цивільного кодексу України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

В якості доказу припинення дії довіреності позивачем подано в матеріали справи заяви від 27.08.2013р., від 02.12.2013р. про скасування довіреності. ОСОБА_6 від 02.12.2013р. надіслано ОСОБА_1, про що свідчить опис вкладення від 02.12.2013р.

Відтак, довіреність б/н від 01.06.2012 р., яка засвідчена підписом директора ТОВ „Торговий дім „ЕнергіяВ» ОСОБА_7 та скріплена печаткою підприємства відповідача, відповідає вимогам ст. 246 Цивільного кодексу України, а тому станом на 30.04.2013р. ОСОБА_1 мав необхідний обсяг повноважень щодо підписання договорів та додаткових угод від імені ТОВ „Торговий дім „ЕнергіяВ» .

Не приймаються до уваги та спростовуються матеріалами справи також доводи позивача про те, що згідно згаданої довіреності ОСОБА_1 не уповноважувався на укладення спірного додатку до договору, останній укладений самовільно без погодження на те з довірителем.

При цьому враховується, що загальний порядок укладання договорів врегульовано положеннями Господарського кодексу України та Глави 53 Цивільного кодексу України.

Так зокрема, ст.181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, а саме ч. 1 вказаної статті визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Отже, укладання договору здійснюється шляхом безпосереднього підписання документу та скріплення його печатками підприємств, що є невід'ємною складовою.

Відповідно до ч.1 ст.683 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи, що додаток від 30.04.2013р. до договору №60/1 від 01.06.2012р. підписано повноваженими представниками сторін згідно вимог до ст.181 ГК України (підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками підприємств), а із змісту зазначеного додатку вбачається досягнення сторонами усіх істотних умов, зазначений додаток в розумінні наведених норм закону є укладеним та відповідно до ст.629 ЦК України обов'язковим для виконання сторонами.

Стосовно тверджень позивача про те, що ОСОБА_1 зловживаючи своїм становищем, внаслідок зловмисної домовленості із відповідачем, діяв від імені позивача з метою власного збагачення судом враховується таке.

Відповідно до ст.232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230-233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу (п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» ).

Отже, твердження позивача щодо зловмисної домовленості між ОСОБА_1 та ПП „НафтагрупВ» не підтверджені жодними належними доказами, а тому не можуть слугувати підставою для визнання недійсними додатку від 30.04.2013р. до договору №60/1 від 01.06.2012р.

Безпідставним є посилання позивача, що ОСОБА_1 приховав, що є засновником ПП „НафтагрупВ» , оскільки між ТОВ „Торговий дім „ЕнергіяВ» та ПП „НафтагрупВ» тривалий час існували договірні відносини на підставі укладених договорів, а тому позивач був не позбавлений можливості ознайомитись із статутними документами свого контрагента (ПП „НафтагрупВ» ), або ж з відомостями вміщеними у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

При цьому судом враховується, якщо договір містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (п.3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» ).

ОСОБА_4 того, не можуть слугувати підставою для задоволення позову посилання позивача на те, що спірний додаток не завізований, тобто не містить підписів відповідних посадових осіб товариства (менеджера, бухгалтера, юрисконсульта, тощо), оскільки ст. 203 ЦК України передбачено вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких відсутня вимога щодо обов'язкового візування договору.

Положення про порядок ведення договірної роботи на підприємстві, затверджене наказом №34 від 15.10.2010р., є внутрішнім документом ТОВ „Торговий дім „ЕнергіяВ» , яке визначає порядок введення договірної роботи на підприємстві, і не має обов'язкової сили для контрагентів.

Суперечливими є доводи позивача про те, що спірний додаток укладений в м. Києві, що є перевищенням повноважень згідно довіреності, яка надає право ОСОБА_1 діяти як повноважна особа в Хмельницькій області, оскільки в м. Києві знаходиться директор позивача, тому є безпідставним передача повноважень представнику з Хмельницької області тим більш без подальшого погодження.

З наявного в матеріалах справи договору №60/1 від 01.06.2012р. вбачається, що він також був укладений в м. Києві представником позивача ОСОБА_1 за довіреністю від 01.06.2012р., однак дійсність цього договору позивач не заперечив.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, усі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, у розумінні статті 203 ЦК України сторонами додержані, зокрема особи, які уклали додаток до договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності (в процесі розгляду справи протилежного не доведено).

Звертається увага позивача, що останнім не доведено жодними доказами факт вчинення третьою особою спірного правочину в своїх інтересах або третьої особи, як і не доведено того, що на час вчинення правочину третя особа була представником відповідача та дане представництво не є комерційним в розумінні ст.238 ЦК України. Окрім того, посилання позивача на обставину, що ОСОБА_1 є одноособовим власником та засновником відповідача та представником позивача за довіреністю, не доводить факту існування у останнього умислу на вчинення правочину всупереч інтересам довірителя (аналогічна позиція в постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2014р. по справі №924/75/14).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, з огляду на те, що позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів укладенням додатку від 30.04.2013р. до договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні №60/1 від 01.06.2012р., суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача, у зв'язку з відмовою у позові.

Керуючись ст.ст.1, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ЕнергіяВ» , м. Київ до Приватного підприємства „НафтагрупВ» , с. Малиничі, Хмельницький район, Хмельницька область за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Хмельницький; про визнання недійсним Додатку від 30.04.2013р. до договору №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.2012р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ЕнергіяВ» та Приватним підприємством „НафтагрупВ» , відмовити.

Повне рішення складено 10.07.2015р.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 2 прим.:

1 - до справи;

2 - ОСОБА_1 (вул. Гуменюка, 36, м. Хмельницький, 29000) - рекоменд.