Постанова

від 07.07.2015 по справі 804/389/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2015 рокусправа № 804/389/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Дадим Ю.М.

           суддів:                     Кругового О.О. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання:          Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алант-Сервіс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алант-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Прод-Ресурс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

13 січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алант-Сервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2014 року №0001242203.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Алант-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Прод-Ресурс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алант-Сервіс", не погодившись з постановою суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 19 листопада 2014 року по 25 листопада 2014 року повноважними особами ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Алант-Сервіс» (код ЄДРПОУ 33770121) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Прод-Ресурс» (код ЄДРПОУ 38649745) та за серпень 2014 року, за результатом якої складено акт №1574/22-03/33770121 від 26 листопада 2014 року.

В акті перевірки податковим органом зафіксовано допущене позивачем порушення: абз. «б» п. 185.1 ст. 185, абз. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість по декларації за серпень 2014 р. на суму 64033,33 грн..

На підставі вказаного акту перевірки, 10 грудня 2014 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0002142203, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму у розмірі 96049,50 грн., в тому числі за основним платежем - 64033,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32016,50 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час розгляду справи не навів суду обставин та доказів виконання укладених договорів, використання отриманих послуг у своїй комерційній діяльності, а також того, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права передбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Прод-Ресурс» на підставі договорів піднайму (суборенди) транспортних засобів №0728 (АВ) від 01.07.2014 р., №9461 (ПР) від 01.07.2014 р., №6980 (АВ) від 01.07.2014 р., №9594 від 01.07.2014 р., №7160 (АВ) від 01.07.2014 р., №0195 (ПР) від 01.07.2014 р., №7458 (АВ) від 01.07.2014 р., №3857 (ПР) від 01.07.2014 р., №8547 (АВ) від 01.07.2014 р., №6485 (ПР) від 01.07.2014 р., №8734 (АВ) від 01.07.2014 р., №3895 (ПР) від 01.07.2014 р., №9910 (АВ) від 01.07.2014 р., №3158 (ПР) від 01.07.2014 р., №9167 (ПР) від 01.07.2014 р., №0561 (АВ) від 01.07.2014 р., №8118 (ПР) від 01.07.2014 р., №0885 (АВ) від 01.07.2014 р., №6821 (ПР) від 01.07.2014 р., №2836 (АВ) від 01.07.2014 р., №8122 (ПР) від 01.07.2014 р., №5739 (АВ) від 01.07.2014 р., №6400 (ПР) від 01.07.2014 р.

Згідно вказаних договорів суборендар 1 передає, а суборендар 2 приймає в тимчасове платне користування (в піднайм/суборенду) на визначений строк транспортні засоби, визначені договорами та зобов'язується повернути їх суборендарю 1 в тому ж вигляді з урахуванням нормального зносу.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій, а саме, по придбанню послуг у ТОВ «Прод-Ресурс», так і їх фактичної реалізації, сумнівність яких зазначена відповідачем в акті перевірки, позивачем були надані до суду первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Дослідивши первинні документи позивача та його контрагента, колегія суддів приходить до висновку, що дані первинні документи відповідають вимогам встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) та як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що незначні порушення, допущені в процесі складання первинних документів, недоліки при їх оформленні, не можуть бути належними і допустимими доказами фіктивності господарських операцій, оскільки оцінюються судом в сукупності з іншими доказами та документами, які підтверджують здійснення зазначених операцій.

Слід зауважити, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки судом встановлено, що дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, колегія суддів вважає, що висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, виходячи з досліджених матеріалів справи, колегія суддів робить висновок про те, що сторонами були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та правомірно сформований позивачем податковий кредит по вказаних вище господарських операціях.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001242203 від 10 грудня 2014 року прийняте ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи докази у справі в їх сукупності, дослідивши усі обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алант-Сервіс" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алант-Сервіс" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001242203 від 10 грудня 2014 року прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:                                                                      Ю.М. Дадим

          Суддя:                                                                      О.О. Круговий

          Суддя:                                                                      І.Ю. Богданенко