Ухвала

від 08.07.2015 по справі 820/16782/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 р.Справа № 820/16782/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Клочко Ю.О.

за участю прокурора Лях Г.В.

представника відповідача ОСОБА_1

представника апелянта ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_3 митниці ДФС, ОСОБА_3 митниці ДФС на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. по справі № 820/16782/14 за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_3 митниці Міндоходів до Приватного підприємства "ОС-ГАРАНТ" про стягнення витрат на зберігання транспортних засобів на складі митного органу,

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_3 митниці Міндоходів (далі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «ОС-ГАРАНТ» (далі за текстом-відповідач), в якому просив скасувати державну реєстрацію Кегичівського РВ ХРФ Центру ДЗК договору оренди земельної ділянки розташованої на території Лозівської сільської ради, укладеного між ОСОБА_4 (реєстр № 40969600161) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Ажна».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2010р. закрито провадження по справі.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Заступник прокурора Чернігівської області та ОСОБА_3 митниця Міндоходів подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм процесуального права щодо визначення юрисдикції справи, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції, виходив з того, що спір між сторонами не є справою адміністративної юрисдикції, та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Аналіз припису наведених норм дає підстави для висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися спори за позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України та з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління.

З позовної заяви вбачається, що спір у справі виник з приводу стягнення коштів на підставі Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Мінфіну від 15.06.2012 року №731.

Відповідно до п.1. розділу I « Загальні положення» Порядок визначає механізм відшкодування витрат митних органів за зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених в частині шостій статті 239 Митного кодексу України, на складах митних органів .

Згідно до п.1 розділу V «Облік і використання отриманих відшкодувань», кошти, отримані як відшкодування витрат митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки митних органів, відкриті в органах Державної казначейської служби України.

Тобто між сторонами існує спір про стягнення коштів на підставі Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Мінфіну від 15.06.2012 року №731, що виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.

Притягнення до участі у справі в якості відповідача - суб'єкта владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить спір публічно-правовим, оскільки предметом цього позову є спір про стягнення коштів на підставі Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Мінфіну від 15.06.2012 року №731, а не вимога вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження по справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За приписами частини 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України , якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний спір не є справою адміністративної юрисдикції, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, однак в порушення приписів частини 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України не роз'яснив до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Колегія суддів роз'яснює, що дана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Колегія суддів вважає за необхідне провести первинного позивача ОСОБА_3 митницю Міндоходів на її правонаступника - ОСОБА_3 митницю ДФС на підставі витягу з ЄДРЮОФОП в підтвердження вказаної обставини.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Допустити заміну позивача ОСОБА_3 митницю Міндоходів на її правонаступника - ОСОБА_3 митницю ДФС .

Апеляційні скарги Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_3 митниці ДФС, ОСОБА_3 митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. по справі № 820/16782/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 09.07.2015 р.

Головуючий суддя ОСОБА_5 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7