Постанова

від 20.02.2007 по справі 17/446/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/446/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20" лютого 2007 р. Справа № 17/446/06

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду складі:

Головуючого:       Петрова М.С.  

Суддів:                   Разюк Г.П.

                                Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання:  Бухтіяровій О.Г., Павловій Н.Ю.    

за участю представників сторін:

від позивача:  Володіна Ю.В., довір. б/н від 25.01.07 р. ( в судових засіданнях від 30.01.07 р. та 13.02.07 р.)   

від відповідача: Зотіков С.Є., довір. б/н від 04.08.06 р. (в судових засіданнях

                             від 30.01.07 р., 20.02.07 р.)

                             Іванцов І.А., довір. б/н від23.01.07 р. (в судовому засіданні

                             від 13.02.07 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавництво „Телеграф Мегезінз Україна”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.10.2006р.

по справі № 17/446/06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Видавництво „Телеграф Мегезінз Україна ” (далі по тексту Видавництво”)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Давіа Україна-3”

про стягнення 64 625,34 грн.

                                              В С Т А Н О В И Л А:

23.08.06р. Видавництво звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з ТОВ „Давіа-Україна-3” 64 625,34 грн. боргу за надані відповідно із договором № 137 від 01.02.06 р. рекламні послуги з розміщення реклами в інформаційно-рекламному виданні „Панорама” №№1-6 за 2006 р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.10.06 р. (суддя Коваль С.М.) позов Видавництва залишено без задоволення з огляду на те, що договір №137 від 01.02.06 р. є неукладеним, а відповідно із цим у відповідача відсутні обов'язки по сплаті грошових коштів за вказаним договором. Висновок місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що договір №137 від 01.02.06 р. від імені відповідача підписала не уповноважена особа та сторони договору не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.10.06р. Видавництво звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та задовольнити позов, оскільки суд 1 інстанції при вирішенні спору по суті допустив порушення норм матеріального та процесуального права і його висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги Видавництво посилається на те, що договір №137 від 01.02.06 р. про надання рекламних послуг від імені ТОВ „Давія Україна-3” підписано повноважною особою - її єдиним засновником Ж. Мужаббер, який відповідно із ст.98 ЦК України має право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства у тому числі про укладання і підписання ним договору.

Скаржник також вважає, що господарський суд 1 інстанції дійшов помилкового висновку щодо неукладеності  договору №137 від 01.02.06 р. у зв'язку із підписанням його з боку відповідача не уповноваженою особою, так як неукладеним договір є лише у тому випадку коли між сторонами не досягнуто згоди по всім істотним умовам договору, а підписання договору не уповноваженою особою є підставою для визнання його недійсним.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд залишити оскаржене рішення без змін, вважаючи його обґрунтованим та відповідаючим чинному законодавству.   

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, та перевіривши правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

01.02.06 р. між Видавництвом (Виконавець) в особі директора Володіної Ю.В. та ТОВ „Давія Україна-3” (Замовник) в особі президента Жильбер Мужаббер укладено договір №137 про надання рекламних послуг.

Згідно із п.1.1; п.2.1 договору позивач (Виконавець) зобов'язався прийняти від Замовника рекламні матеріали та розміщати їх за плату в інформаційно-рекламному виданні – журналі „Панорама” №№ 1-6 за 2006 рік розміром Ѕ сторінки іміджевої реклами у кожному випуску, вартістю 10 770,89 грн. за кожне рекламне розміщення, а всього на загальну суму 64 625,34 грн.

В свою чергу за умовами п.2.2 договору відповідач (Замовник) зобов'язався забезпечити Виконавця протягом 5 календарних днів від дати підписання цього договору вищезазначеними рекламними матеріалами. Відповідно із п.2.2.2 договору рекламні матеріали Замовник повинен надати Виконавцю у вигляді затвердженого макету не пізніше ніж за 15 днів до дати публікації вказаного ЗМІ.

Вартість розміщення реклами згідно із п.2.2.3 Замовник зобов'язався оплатити не пізніше 5 банківських днів від дати отримання від Виконавця рахунку-фактури.

Як вбачається із змісту договору Виконавець не відповідає за розробку рекламних матеріалів, цей обов'язок покладено на Замовника, який як зазначалося вище надає їх Виконавцю у вигляді затвердженого макету цих рекламних матеріалів.

Позивач надав до суду докази, підтверджуючи розміщення ним рекламних матеріалів відповідача в обсязі, обумовленому договором, а саме ксерокопії рекламних матеріалів ТОВ „Давія Україна-3” в 6 номерах журналу „Панорама”. Крім того, в судовому засіданні позивач надав оригінали 6 номерів журналу „Панорама”, в яких розміщені рекламні матеріали відповідача.

Вищенаведене свідчить про те, що Замовник (відповідач) надав Виконавцю (позивачу) рекламні матеріали, а останній виконав свій обов'язок за договором –розмістив ці рекламні матеріали у журналі „Панорама”.

З врахуванням наведеного позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 64 625,34 грн., однак відповідач залишив їх без оплати, що зумовило звернення Видавництва із даним позовом.

ТОВ „Давія Україна-3” відмовляється від оплати виконаних позивачем робіт, посилаючись на те, що воно не укладало вищезазначеного договору на розміщення реклами, цей договір укладено не уповноваженою особою, тому у ТОВ „Давія Україна-3” не має ніяких обов'язків за цим договором.

Оцінюючи наявні матеріали справи, судова колегія вважає, що вказані доводи відповідача є безпідставними і є спробою останнього ухилитися від оплати виконаних на його користь робіт.

Як зазначалося вище, договір №137 від 01.02.06 р. від імені ТОВ „Давія Україна-3” підписано Жильбером Мужаббер, який відповідно із новою редакцією статуту ТОВ „Давія Україна-3” є єдиним засновником цього підприємства. Президентом – виконавчим органом згідно із статутом ТОВ „Давія Україна-3” та протоколом №2 зборів учасників ТОВ „Давія Україна-3” є Моргунова І.М.

За вимогами ст.97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. При цьому ч.1 ст.98 ЦК України встановлено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Відповідно із п.11.2 Статуту ТОВ „Давія Україна-3” до компетенції Президента Товариства відноситься укладання та підписання без довіреності будь-яких договорів, угод від імені Товариства.

Враховуючи наведене, загальні збори відповідно із Законом (ч.1 ст.98 ЦК України) мають право приймати рішення і щодо укладання і підписання будь-яких договорів, угод від імені Товариства, в тому числі визначити особу, яка може підписати договір.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що Ж.Мужаббер будучи єдиним засновником ТОВ „Давія Україна-3” прийняв рішення про укладання договору №137 від 01.02.06 р. і підписання його особисто.

Згідно із ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Частиною другою ст.207 ГК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З наведеного випливає, що Ж. Мужаббер будучи єдиним засновником ТОВ „Давія Україна-3 і уповноваженою особою відповідно із Законом, правомірно підписав від імені Товариства договір №137 від 01.02.06 р., який погоджено і виконавчим органом –Президентом Моргуновою І.М., оскільки підпис Ж. Мужаббера засвідчено печаткою підприємства.

Згідно із п.3.3.1 Інструкції „Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам  виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, затвердженої наказом МВС України від 11.01.99 р. №17, зареєстрованої в Мінюсті України 28.04.99 р. за №264/3557 (далі по тексту Інструкція) відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівника підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Із змісту п.3.3.1 Інструкції випливає, що Ж. Мужаббер без відома керівника підприємства –президента Моргунової І.М. не міг скористатися печаткою підприємства при підписанні договору №137 від 01.02.06 р.

Крім того, печатка підприємства міститься і на затвердженому Ж. Мужаббером рекламному макеті.

Таким чином, Ж. Мужаббер, укладаючи вищевказаний договір, погодив його з президентом Моргуновою І.М., що виключало можливість укладення останньою такого ж самого договору з іншим підприємством ніж Видавництво.

Судова колегія вважає, що висновок місцевого господарського суду щодо неукладенності договору №137 від 01.02.06 р. є помилковим, оскільки сторонами договору погоджені всі істотні умови, в тому числі і його предмет, тому що позивач за умовами договору повинен був роздрукувати у ЗМІ рекламні матеріали, які надасть відповідач. Без надання таких матеріалів позивач не зміг би роздрукувати їх у ЗМІ.

Договір №137 віл 01.02.06 р. не суперечить і вимогам чинного законодавства, тому не має підстав і для визнання його недійсним.

За таких обставин, а також враховуючи вимоги ст.ст.525,526 ЦК України, судова колегія вважає, що позов Видавництва підлягає задоволенню, а з відповідача слід стягнути борг у сумі 64 625,34 грн., оскільки факт надання йому послуг з розміщення реклами позивачем доведено належними доказами.

Відповідно із вищенаведеним апеляційна скарга Видавництва підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від27.10.06 р. скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України.

Судова колегія залишила без задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з хворобою Павлік А.Б. і апеляційна скарга розглянута за наявними матеріалами справи, оскільки на підтвердження цього клопотання позивач не надав будь-яких доказів.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита та на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу ТОВ „Видавництво „Телеграф Мегезінз Україна” задовольнити, рішення господарського суду Миколаївської області від 27.10.2006 р. скасувати, позов задовольнити.

2.Стягнути з ТОВ „Давія Україна-3” (54002, м. Миколаїв, вул. Мала морська,108, к. 205, р/р 26001001304828, МФО 326911, код ЄДРПОУ 33437113) на користь ТОВ „Видавництво „Телеграф Мегезінз Україна ” (04070, м. Київ, вул. Ігорівська,14а, р/р 26007003065800, МФО 300539, код ЄДРПОУ 33404156) 64 625 грн. 34 коп. боргу, 646 грн. 25 коп. держмита за розгляд позовної заяви, 323 грн. 13 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги, 118 грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.Видачу наказів доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                              М.С. Петров

Суддя                                                                     Г.П.  Разюк

             Суддя                                                                     С.І. Колоколов