Рішення

від 28.10.2010 по справі 2-4107/2010

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

УКРАЇНА

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

---

Справа № 2-4107

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 року м.Одеса

Малиновський районний суд м.Одеси у складі:

судді - Маркарової С.В.

за участю секретаря - Тітової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, поділ майна подружжя ,-

ВСТАНОВИВ:

15.02.2010 року ОСОБА_2 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В процесі розгляду справи позивач змінила предмет та підстави позову, що на час вчинення зазначеної процесуальної дії відповідало вимогам ЦПК України та просила:

- визнати за нею право власності на домоволодіння по вул. Гагаріна, 8 в м. Одесі, яке складається з одного кам'яного жилого будинку під літ. «Ж», загальною площею 134,4 кв. м., в тому числі житловою площею 95, 1 кв. м., надвірних побудов: під літ. «З» - вбиральня площею 1, 4 кв. м., 1- огорожі металевої, довжиною 6 метрів, розташованих на земельній ділянці, площею 332 кв. м.

- визнати за нею право власності на земельну ділянку, площею 0,0327 га, розташовану по вул. Гагаріна, 8 в м. Одесі.

- поділити придбаний за період шлюбу сторін транспортний засіб марки «Мітсубісі Лансер», 2008 року випуску шляхом виділення їй у власність спірного автомобілю та присудження на користь відповідача грошової компенсації у розмірі 30.000 грн.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що спору між сторонами з приводу домоволодіння та земельної ділянки немає, в частині вимог про поділ майна подружжя - автомобілю просив присудити на його користь компенсацію 1/2 частині спірного транспортного засобу та заперечував проти запропонованого позивачем порядку його поділу (відступу від засад рівності часток подружжя).

З'ясувавши обставини, на які сторони послались як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши наявні докази суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності (ст. 60 Сімейного Кодексу України).

Відповідно до ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (с.1 ст. 70 СК України)

Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення згідно ч.1 ст. 71 Сімейного Кодексу України .

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 70 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд в окремих випадках може відступити від засад рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами був укладений шлюб 11.10.2003 року, зареєстрований Суворовською селищною радою Ізмаїльського району Одеської області ВРАЦС, актовий запис №15.

1.11.2006 року в них народився син - ОСОБА_4

За час шлюбу подружжям сумісно придбане рухоме майно, транспортний засіб «Мітсубіші Лансер», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу оформлено на ім'я ОСОБА_2

На момент розгляду справи сторони фактично припинили сімейні стосунки, проживають окремо.

Договору про поділ майна чи виділ майна зі складу усього майна подружжя в досудовому порядку не укладали.

При таких обставинах, вимоги позивача про поділ транспортного засобу як сумісно нажитого подружнього майна є обґрунтованими.

Поряд з тим, суд не погоджується із запропонованим позивачем варіантом поділу автомобілю, а саме посиланнями ОСОБА_2 на можливість суду відступити від засад рівності часток подружжя, шляхом виділення їй у власність спірного автомобілю та присудження на користь позивача 30.000 грн. з наступних підстав.

Вартість автомобілю, що підлягає поділу, за погодженням між подружжям не визначена та при недосягненні згоди суд, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, виходить з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Так, за висновком по визначенню вартості автомобілю від 5.05.2010 року, проведеним позивачем, вартість автомобілю складає 85.635 грн. 55 коп.

Інших доказів, на підтвердження вартості автомобілю сторонами в процесі розгляду справи не надано.

Оскільки, в процесі розгляду справи ОСОБА_2 не доведено, що розмір аліментів, які вона одержує на утримання ОСОБА_4 (рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 10.03.2010 року), який з нею проживає, недостатній для забезпечення його фізичного, духовного розвитку та лікування, підстави для збільшення частки її майна з урахуванням інтересів дитини за рішенням суду відсутні.

Інших істотних обставин для застосування судом частин 2, 3 ст. 70 СК України судом не встановлено.

Враховуючи, що відповідач не заперечував проти присудження йому грошової компенсації його частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль замість визначення ідеальних часток подружжя в цьому майні, суд вважає можливим поділити спірний автомобіль шляхом виділення його у власність ОСОБА_2 та стягнення з неї на користь відповідача грошової компенсації 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль ОСОБА_2 у розмірі 42.817 грн. 77 коп.

Суд не погоджується з вимогами ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на домоволодіння та земельну ділянку, розташовані по вул. Гагаріна, 8 в м. Одесі, оскільки:

Відповідно до ст. 15 ЦК України особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання.

ОСОБА_2 на час розгляду справи є власником домоволодіння та земельної ділянки, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 27.07.2007 року, зареєстрованим у встановленому порядку (витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно комунального підприємства «ОМБТІ та РОН» № 15473365 від 3.08.2007 року) та державним актом на право власності на земельну ділянку від 23.12.2008 року № 010850501737.

Так, звертаючись із позовом позивач не просить поділити зазначене майно як майно подружжя, а просить визнати за нею право власності на нього як особисту приватну власність дружини вже будучі його власником та набувши право власності на нього за гроші, які належали їй особисто (домоволодіння) та безоплатно передане рішенням Одеської міської Ради від 10.07.2008 року №3003 - V (земельна ділянка).

Зазначені обставини підтверджуються також і поясненнями відповідача в судовому засіданні, його нотаріально посвідченою заявою від 27.07.2007 року, що свідчить про фактичну відсутність спору між сторонами.

При цьому відповідач вважав, що поділу між сторонами можуть підлягати виключно грошові кошти подружжя на проведення ремонту у домоволодінні, однак, такі вимоги сторонами не заявлялись.

Враховуючи, що ОСОБА_2 набула право власності на домоволодіння та земельну ділянку на підставах, що не заборонені законом та відповідають ст. 328 ЦК України, ст. 116, 118 ЗК України, зареєструвала їх у встановленому законом порядку, право власності на вищевказане майно не може бути повторно встановлено в судовому порядку рішенням суду.

Судові витрати на оплату висновку по визначенню вартості автомобілю (квитанція від 05.05.2010 року), судового збору та оплату ІТЗ розгляду справи, які документально підтверджені позивачем під час розгляду справи, підлягають присудженню на її користь відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, 21.07.2010 року позивачем був укладений письмовий договір про надання правової допомоги, пов'язаної із розглядом справи з ОСОБА_5, який має право на заняття адвокатською діяльністю згідно свідоцтва № 505 від 26.05.1995 року Одеської обласної КДК адвокатури; за договором ОСОБА_2 було сплачено 4.000 грн., що підтверджується квитанцією № 1.

Адвокатом була надана правова допомога, яка полягала у консультаціях, ознайомленні з матеріалами цивільної справи, участі у судових засіданнях.

Враховуючи проведені адвокатом дії та вимоги ПКМ України «Про граничні розмірі компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 року № 590, суд вважає можливим задоволення вимог про оплату витрат на правову допомогу в порядку ст. 84 ЦПК України у розмірі 1.000 грн.

Керуючись ст. ст. 60, 69-71 Сімейного Кодексу України, ст. 15, 16, 368, 369, 372 ЦК України ст.ст. 60, 61, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Розділити сумісне нажите за період шлюбу майно таким чином :

Виділити у власність ОСОБА_2 транспортний засіб марки «Мітсубіші «Лансер», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, номер шасі JMBSNCY2A8U017417.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки «Мітсубіші «Лансер», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, номер шасі JMBSNCY2A8U017417 у розмірі 42.817 грн. 77 коп.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати на оплату:

-експертного дослідження - 200 грн.,

-судового збору - 850 грн.,

-ІТЗ розгляду справи - 60 грн.,

-правової допомоги - 1000 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м.Одеси шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя