Постанова

від 20.02.2007 по справі 01/152-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01/152-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

20.02.07                                                                                           Справа  № 01/152-38

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                           Д.Новосад

суддів                                      О.Михалюк

                                           Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ „Себек”, м.Луцьк № б/н від 29.11.06  

на рішення господарського суду Волинської області від 15.11.06  

у справі № 01/152-38

за позовом: ТзОВ „Себек”, м.Луцьк  

до відповідача: ДП „Камінь-Каширський лісгосп”, м.Камінь-Каширський Волинська область

про          стягнення 63 225,61 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Книш С.В. –предст. (довір. № б/н від 05.10.06);

від відповідача –не з'явився.

Права та обов'язки, передбачені ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.

          Відводів складу суду не поступило.  

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.11.06 у справі № 01/152-38 (суддя І.Якушева) частково                                                                                задоволено позов ТзОВ “Себек” та стягнено з відповідача - ДП „Камінь-Каширський лісгосп” на користь позивача 33 813, 84 грн. заборгованості, 221, 80 грн. процентів річних, 1 096, 28 грн. збитків, завданих інфляцією, 508, 14 грн. штрафу, 518, 30 грн. витрат, пов'язаних з оплатою державного мита, 96, 74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Провадження у справі в частині стягнення 17 000, 00 грн. заборгованості припинено. В позові про стягнення 10 585, 45 грн. штрафу,     6 500, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката відмовлено.

З даним рішенням не погоджується позивач - ТзОВ “Себек”, подав апеляційну скаргу з підстав безпідставності та необгрунтованості оскаржуваного рішення в частині відмови позивачу в задоволенні частини позовних вимог та судових витрат, неповноти з'ясування судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для справи та порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Волинської області від 15.11.06 у справі № 01/152-38 змінити в частині відмови в задоволенні 10 077, 31 грн. штрафу, 6 500 грн. адвокатських послуг та в цій частині позов задовольнити. Судові витрати  за розгляд спору в суді першої інстанції та розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом скаржник просить покласти на відповідача в повному обсязі.  

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.06 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд апеляційного подання призначено на 16.01.07.

Відповідач –ДП „Камінь-Каширський лісгосп” –з доводами скаржника не погоджується з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Волинської області від 15.11.06 у справі № 01/152-38 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

Розгляд апеляційної скарги відкладався на 13.02.07 з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.07.

В судове засідання 13.02.07 відповідач явки повноважного представника не забезпечив, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштового відправлення № 192720), причин неявки до відома суду не довів, а відтак, апеляційна скарга розглядається за його відсутності. Представник скаржника в судовому засіданні підтримав вимоги та заперечення, викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, заслухавши представників сторін в судових засіданнях 16.01.07 та 13.02.07, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 15.11.06 у справі № 01/152-38 слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги –відмовити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного:

Як вірно встановлено господарським судом Волинської області, у відповідності до п. 1.1. укладеного між сторонами 03.03.06 договору № 03/03, позивач зобов'язався продавати, а відповідач - купляти бензин А-76 (А-80), бензин А-92, бензин А-95, дизпаливо та масла. Строк оплати товару погоджений сторонами у п. 6.1. договору, яким встановлено, обов'язок покупця оплатити товар на протязі 10-ти календарних днів з моменту його отримання покупцем, який підтверджується відміткою в накладних.

На підставі наявних в матеріалах справи документальних доказів, а саме накладних, довіреностей та платіжних доручень, господарським судом Волинської області вірно встановлено факт передачі позивачем відповідачу товару на суму 397 313, 84 грн., а також факт оплати відповідачем        346 500, 00 грн. до моменту звернення позивача до суду та    17 000, 00 грн. після порушення господарським судом провадження у справі № 01/152-38, на підставі чого суд першої інстанції правомірно на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, припинив провадження в частині стягнення 17 000, 00 грн. заборгованості, що позивачем не оспорюється.

Погоджується суд апеляційної інстанції з висновком місцевого господарського суду про заборгованість відповідача перед позивачем  у розмірі 33 813, 84 грн.

Вірно, на думку колегії суддів, застосував суд першої інстанції при вирішенні спору ст.ст. 625, 655 ЦК України, ст. 193 ГК України, на підставі яких дійшов вірного висновку про підставність та обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 33 813, 84 грн. заборгованості за договором та 221, 80  грн.  процентів  річних  за  період  з  29.08.06 по 17.10.06, 1 096, 28 грн. збитків, завданих інфляцією за вересень 2006 року.

Погоджується суд апеляційної інстанції з аналізом п. 7.1. договору № 03/03 від 03.03.06, та п. 1 ст. 549 ЦК України, на підставі яких, використовуючи надане п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, право зменшення у виняткових випадках розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд першої інстанції стягнув з  відповідача штраф у розмірі 50% від заявлених позивачем      1 016, 28 грн. штрафу, оскільки, на думку колегії суддів, винятковість даного випадку, що полягає у скрутному майновому становищі відповідача, документально підтверджена довідками відповідача № 887 від 10.11.06, № 888 від 10.11.06. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з задоволенням позовних вимог про стягнення штрафу, передбаченого п. 7.1 договору, у розмірі 508, 14 грн.

В частині відмови судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 10 077, 31 грн. штрафу, нарахованого на підставі п.7.2., колегія суддів вважає вірним висновок, викладений в оскаржуваному рішенні, про те, що умови, передбачені п.7.2. договору не мають місця  у даному спорі між сторонами, оскільки штраф у розмірі 3,5 % від вартості поставлених нафтопродуктів встановлений у п. 7.2. договору виключно на випадок повної несплати за товар, в той час як факт оплати відповідачем 363 500, 00 грн. належним чином документально підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо задоволених судом першої інстанції витрат на оплату послуг адвоката, пов'язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача, у розмірі 1 000, 00 грн., то суд апеляційної інстанції вважає такий їх розмір розумним та співрозмірним роботі, виконаній по підготовці документів та представництву по даній справі.

Посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі,  є безпідставними, документально не обгрунтованими, такими, що не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, належним чином досліджені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, а відтак скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 15.11.06 у справі № 01/152-38 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, належним чином досліджені судом першої інстанції, висновків господарського суду Волинської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

1.          Рішення господарського суду Волинської області від 15.11.06 у справі № 01/152-38 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2.          Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3.          Матеріали справи скеровуються до господарського суду Волинської області.

Головуючий-суддя                              Д.Новосад

Суддя                                         О.Михалюк

    Суддя                                         Г.Мельник