Постанова

від 03.07.2015 по справі 809/1320/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2015 р. Справа № 809/1320/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Черепія П.М.

при секретарі судового засідання Дубінській І.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Торговий дім "Росана" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро"

до відповідача: Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.03.2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

26.03.2015 року Дочірнє підприємство "Торговий дім "Росана" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000192207 від 12.03.2015 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.02.2015 року працівниками Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області проведено перевірку господарської одиниці - Автоливна Дочірнього підприємства "Торговий дім "Росана" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро", що знаходиться в м. Івано-Франківську, вул. Стуса, 23, ОСОБА_3, про що складено акт (довідку) за № 090019 від 24.02.2015 року. На підставі вказаного акта (довідки), відповідачем 12.03.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3702,6 грн. Вважає таке рішення необґрунтованим, просить суд визнати його протиправним та скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала з підстав викладених в адміністративному позові. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, щодо задоволення адміністративного позову заперечила з підстав наведених в письмовому запереченні від 04.06.2015 року, що долучене до матеріалів справи. (а.с. 55 - 57).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.12.2000 року відповідач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с. 21 - 23) та взятий на облік як платник податків у Державній податковій інспекції у Рогатинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

На підставі наказу № 65 від 16.02.2015 року та направлень №№ 081, 086 від 16.02.2015 року працівниками Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області 17.02.2015 року проведено перевірку господарської одиниці - Автоливна Дочірнього підприємства "Торговий дім "Росана" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро", що знаходиться в м. Івано-Франківську, вул. Стуса, 23, ОСОБА_3, про що 24.02.2015 року складено акт (довідку) за № 090019. (а.с. 60 - 61).

Перевіркою господарської одиниці позивача встановлено порушення пунктів 6, 13 статті 3 Закону України В«Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугВ» та пункту 2.6 Постанови правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року, а саме не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в щоденному звіті РРО; не забезпечено зберігання книги обліку розрахункових операцій протягом встановленого терміну; несвоєчасне оприбуткування готівки в касі на підставі фіскального звітного чеку № 640 за 26.10.2014 року на суму 672,32 грн., не здійснено облік зазначених коштів у повній їх сумі реального надходження у книзі обліку РРО.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акта, відповідачем 12.03.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3702,6 грн. (а.с. 12).

Закон України В«Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугВ» (надалі - Закон) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, серед іншого, зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування; забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення; забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення; подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно статті 8 вказаного Закону форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються органами доходів і зборів.

Статтею 2 Закону визначено, що місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів.

Відповідно до пунктів 6, 13 статті 3 Закону, суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно приписів пункту 1 статті 17 Закону, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

вчинене вперше - 1 гривня;

вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);

за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Пунктом 3 статті 17 Закону встановлено, що у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або не зберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В судовому засіданні встановлено, що станом на 17.02.2015 року сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків становить 1087,50 грн., а сума готівкових коштів, яка зазначена в Х-денному звіті реєстратора розрахункових операцій - 1435,45 грн. (а.с. 62).

Наведене свідчить про невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО на суму 347,90 грн., що зафіксовано в акті перевірки № 090019 від 24.02.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, готівкові кошти, отримані позивачем 26.10.2014 року на підставі фіскального звітного чеку Z-звіту № 640 несвоєчасно оприбутковано підприємством у книзі обліку розрахункових операцій. (а.с. 85 - 89). Сума несвоєчасно оприбуткованих готівкових коштів становить 672,32 грн. Зазначене є порушенням підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

Статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача, що перевіряючі не мали права проводити перевірку та допустили порушення у частині організації та проведення перевірки так як ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 року "Про забезпечення позову" у справі № 809/766/15 заборонено вчиняти будь-які дії по виконанню наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 65 від 16.02.2015 року з огляду на наступне.

Підставою для проведення перевірки господарської одиниці позивача слугував лист № 418/8/09-10-22-01/133 в.о. начальника ДПІ у Рогатинському районі, адресований Головному управлінню ДФС в Івано-Франківській області. (а.с. 110).

В силу положень пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Кодексу, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 Кодексу, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Кодексу, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;копії наказу про проведення перевірки;службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

В судовому засіданні встановлено, що продавцю ОСОБА_4 перевіряючими було пред'явлено направлення на проведення перевірки, про що нею у відповідних графах направлень власноруч поставлені підписи (зворотній бік а.с. 58, ас. 59).

Тобто, службові особи контролюючого органу до перевірки, яка проведена 17.02.2015 року, на підставі наказу № 65 від 16.02.2015 року були допущені.

Ухвала про забезпечення позову у справі № 809/766/15 прийнята судом 23.02.2015 року, після проведення перевірки. (а.с 67).

З аналізу положень пункту 81.1 статті 81 Кодексу вбачається, що недотримання контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки діяльності суб'єкта господарської є підставою виключно для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки. Водночас, наявність такого порушення за своїми правовими наслідками жодним чином не спростовує висновків акту перевірки, що складений за результатами її проведення.

Відповідно до правової позиції, яка викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 у справі № 21-25а10 за позовом ТзОВ "Foods and Goods L.T.D." до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, якщо допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Суду не надано належних та допустимих доказів порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України при організації та проведенні фактичної перевірки господарської одиниці позивача, як і доказів використання позивачем свого права щодо недопущення посадових осіб ДПІ до проведення перевірки при існуючих порушеннях.

За таких обставин, суд не приймає до уваги посилання представника позивача, як на доказ неправомірності застосування до позивача фінансових санкцій, оскільки посадовими особами контролюючого органу перевірка проведена в законний спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, на переконання суду, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.03.2015 ґрунтується на нормах права, прийняте на підставі, у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України, а заявлені позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Згідно приписів статті 4 ЗУ В«Про судовий збірВ» , ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Із доданого до позовної заяви платіжного доручення № 96 від 02.04.2015 року вбачається, що позивач за подання позовної заяви до Івано-Франківського окружного адміністративного суду сплатив 109,62 грн. судового збору. (а.с.3).

З урахуванням частини сплаченого судового збору, з Дочірнього підприємства "Торговий дім "Росана" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" підлягає стягненню решта суми судового збору у розмірі 1717,38 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Торговий дім "Росана" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" (код ЄДРПОУ 31048807) в дохід Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 1717,38 грн. (оду тисячу сімсот сімнадцять гривень тридцять вісім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Черепій П.М.

Постанова складена в повному обсязі 08.07.2015 року.