Постанова

від 22.10.2015 по справі 809/1320/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року Справа № 876/7881/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача Макара Г.В.,

представника відповідача Карабин М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Торговий дім «Росана» Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Торговий дім «Росана» Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро» до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Торговий дім «Росана» Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро» (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000192207 від 12.03.2015 року.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 03.07.2015 року в задоволенні позову відмовив.

Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач, який просить скасувати постанову та винести нову про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не врахував доводів позивача про неправомірність проведення перевірки відповідачем, за наслідками якої складено спірне податкове повідомлення-рішення, а також відсутність порушень, за які на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка просить апеляційну скаргу задовольнити, представника відповідача, яка просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2000 року відповідач зареєстрований як юридична особа та взятий на облік як платник податків у Державній податковій інспекції у Рогатинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

На підставі наказу № 65 від 16.02.2015 року та направлень №№ 081, 086 від 16.02.2015 року працівниками Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області 17.02.2015 року проведено перевірку господарської одиниці - Автоливна Дочірнього підприємства «Торговий дім «Росана» Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро», що знаходиться в м. Івано-Франківську, вул. Стуса, 23, Ринок Східний, про що 24.02.2015 року складено акт (довідку) за № 090019.

Перевіркою господарської одиниці позивача встановлено порушення пунктів 6, 13 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) та пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320; далі - Положення), а саме не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в щоденному звіті реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО); не забезпечено зберігання книги обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) протягом встановленого терміну; несвоєчасне оприбуткування готівки в касі на підставі фіскального звітного чеку (далі - Z-звіт) № 640 за 26.10.2014 року на суму 672,32 грн., не здійснено облік зазначених коштів у повній їх сумі реального надходження у КОРО.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акта, відповідачем 12.03.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192207, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3702,6 грн..

Як вбачається з розрахунку фінансових санкцій (а.с. 13) на позивача накладено фінансову санкцію (штраф) за незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка не зазначена в денному звіті РРО в розмірі 1 грн.; за незабезпечення зберігання КОРО протягом встановленого терміну - 340 грн.; за несвоєчасне оприбуткування готівки в касі - 3361,6 грн.

Закон № 265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, серед іншого, зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування; забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення; забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення; подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються органами доходів і зборів.

Статтею 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів.

Відповідно до пунктів 6, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Пунктом 3 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або не зберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду не приймає до уваги посилання апелянта на неправильний розрахунок штрафних санкцій за не забезпечення зберігання КОРО протягом встановленого терміну, оскільки дане порушення встановлено актом перевірки і не було спростоване в ході розгляду справи.

Згідно матеріалів справи готівкові кошти, отримані позивачем 26.10.2014 року на підставі Z-звіту № 640, несвоєчасно оприбутковано підприємством у КОРО, що підтверджено матеріалами перевірки (а.с. 85-89). Сума несвоєчасно оприбуткованих готівкових коштів становить 672,32 грн. Зазначене є порушенням підпункту 2.6 пункту 2 Положення.

Апелянт зазначає про безпідставне накладення на нього штрафу у зв'язку з несвоєчасним оприбуткуванням готівки в касі та не здійсненням обліку зазначених коштів у повній їх сумі реального надходження у КОРО, оскільки зазначена у Z-звіті № 640 сума відповідає даним, зазначеним у відповідних касових документах, готівка позивачем оприбуткована, факт оприбуткування підтверджується податковою звітністю, розбіжностей між даними КОРО та сумами, внесеними в касу підприємств, під час перевірки не встановлено.

Проте колегія суддів відхиляє ці доводи позивача з огляду на те, що при розгляді справи беззаперечно встановлено, що готівкові кошти, отримані позивачем 26.10.2014 року у відповідності до Z-звіту № 640, не були своєчасно оприбутковані у КОРО. Дана обставина підтверджена записами на сторінці 36 КОРО, оглянутої в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Записом на даній сторінці КОРО особи, яка проводила перевірку, підтверджено, що на час перевірки відповідного записи про оприбуткування отриманих коштів в КОРО відсутні.

За правилами пункту 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися (абзац перший), при цьому у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги) (абзац третій зазначеного пункту Положення).

Абзацом третім частини першої статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Наведене вище дає підстави дійти висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. При цьому невідображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена саме Указом № 436/95.

Такий висновок узгоджуються з практикою Верховного Суду України, викладеною в постановах від 02.04.2013 року №№ 21-439а12 та 21-76а13, від 15.10.2013 року у справі № 21-427а13.

Посилання апелянта на іншу практику Верховного Суду України безпідставне, оскільки постанова, на яку посилається в апеляційній скарзі позивач, винесена за інших фактичних обставин.

Суд першої інстанції обґрунтовано відкинув посилання позивача на незаконність перевірки.

Так, окружним судом вірно зазначено, що підставою для проведення перевірки господарської одиниці позивача слугував лист № 418/8/09-10-22-01/133 в.о. начальника ДПІ у Рогатинському районі, адресований Головному управлінню ДФС в Івано-Франківській області.

В силу положень пункту 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;копії наказу про проведення перевірки;службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно матеріалів справи продавцю ОСОБА_5 особами, які проводили перевірку, було пред'явлено направлення на проведення перевірки, про що нею у відповідних графах направлень власноруч поставлені підписи.

Тобто службові особи контролюючого органу до перевірки, яка проведена 17.02.2015 року, на підставі наказу № 65 від 16.02.2015 року були допущені.

Ухвала про забезпечення позову у справі № 809/766/15 прийнята судом 23.02.2015 року, після проведення перевірки.

З аналізу положень пункту 81.1 ст. 81 ПК України вбачається, що недотримання контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки діяльності суб'єкта господарської є підставою виключно для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки. Водночас, наявність такого порушення за своїми правовими наслідками жодним чином не спростовує висновків акту перевірки, що складений за результатами її проведення.

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на відповідну практику Верховного Суду України, якою підтверджується правильність висновків окружного суду у справі, що розглядається.

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду відкидає посилання позивача на те, що наказ про проведення перевірки є незаконним, оскільки 01.10.2015 року Львівським апеляційним адміністративним судом у справі № 876/4039/15 відмовлено позивачу в позові про скасування даного наказу.

Апеляційним судом критично оцінюються посилання позивача також на те, що перевірка не могла проводитися з огляду на обмеження, встановлені Законом України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» з перевірки об'єктів підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу більше 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік.

Так, згідно матеріалів справи відповідно до поданої позивачем звітності до ДПІ у Рогатинському районі за 2014 рік виторг про РРО склав 33898,9 тис грн.., обсяг постачання по деклараціях з ПДВ - 73056,5 тис. грн..

Декларація позивача з податку на прибуток, в якій відображені доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 6982,7 тис. грн.., подана до податкового органу 18.02.2015 року, тобто після початку проведення перевірок.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

Разом з тим, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду не погоджується з притягненням позивача до відповідальності за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в щоденному звіті РРО.

Згідно наданих суду матеріалів перевірки, а саме опису готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків (а.с. 62), вбачається, що станом на 17.02.2015 року сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків становить 1087,50 грн., а сума готівкових коштів, яка зазначена в Х-денному звіті РРО - 1435,45 грн..

Проте, дійсно, як зазначає апелянт, опис складений не коректно - в графі, де має зазначатися кількість (шт..) копійок зазначена цифра 4,50, що не дає змоги точно встановити суму готівки.

До того ж опис складений станом на 11 год. 20 хв., тоді як Х-денний звіт РРО містить час 12:10.

Таким чином, за наявності таких сумнівів у правильності фіксації даного порушення, колегія суддів вважає, що підстави для накладення фінансових санкцій (штрафу) за нього не було. Отже в цій частині оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В іншій частині дане податкове повідомлення-рішення є законним.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Торговий дім «Росана» Товариства з обмеженою відповідальністю «Росан-Агро» задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 року у справі № 809/1320/15 скасувати та винести нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 12.03.2015 року № 0000192207 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1 (одна) грн.. на підставі пункту 1 ст. 17 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 26.10.2015 року