Ухвала

від 07.07.2015 по справі 826/3934/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3934/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКА УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКА УКРАЇНА» (далі - позивач, ТОВ «МАРКА Україна») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2015 року № 18126552209.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва 30 квітня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКА УКРАЇНА» (ідентифікаційний код юридичної особи 34532301) зареєстроване Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 07.09.2006 р. за № 10741020000019420 та перереєстроване Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією 17.01.2008 р. за № 10741070006019420. Вказане товариство розташоване за адресою: 01601, м. Київ, Печерський район, вул. Шовковична, буд. 42-44.

ТОВ «МАРКА УКРАЇНА» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 08.09.2006 р. за № 48430, на дату підписання акту перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100163050 від 02.02.2009 р. ТОВ «МАРКА УКРАЇНА» є платником податку на додану вартість з 01.12.2006 р., індивідуальний податковий номер 345323026599.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКА УКРАЇНА», код за ЄДРПОУ 34532301, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено Акт № 112/2655-2209/34532301 від 06.02.2015 р. (далі - Акт № 112/2655-2209/34532301).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог, зокрема:

- пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 032 501 грн., в тому числі по періодах: липень 2012 року в сумі 66 026 грн., жовтень 2012 року в сумі 51 094 грн., грудень 2012 року в сумі 129 094 грн., квітень 2013 року в сумі 64 536 грн., травень 2013 року в сумі 294 749 грн., червень 2013 року в сумі 61 020 грн., липень 2013 року в сумі 53 386 грн., вересень 2013 року в сумі 107 950 грн., жовтень 2013 року в сумі 62 171 грн., листопад 2013 року в сумі 54 498 грн., грудень 2013 року в сумі 87 977 грн.

20 лютого 2015 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, на підставі Акта перевірки № 112/2655-2209/34532301, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 18126552209, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу II та відповідно до ст. 78 та п. 123.1 ст. 123 розділу 2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1290626,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1032501,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 258 125,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Так, згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Віта Верітас», ТОВ «Сіріуспроект Львів», ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь».

17.10.2009 р. між ТОВ «МАРКА УКРАЇНА» (Орендар) та ТОВ «Віта Верітас» (Орендодавець) був укладений Договір оренди нежитлових приміщень № 01-01-А-90-92-93, по умовам якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оперативну оренду Нежиле приміщення, детальніше описане в пункті 1.2 цього Договору, розташованого в Будівлі за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 1-Б, (літера А) Україна, відомому як об'єкт соціально-культурного призначення Оболонського району м. Києва, на умовах і в порядку, передбачених даним Договором.

Згідно з п. 5.1 Договору оренди нежитлових приміщень № 01-01-А-90-92-93 Сторони домовились, що розмір орендної плати буде визначатися як більше значення від двох формул, визначених в п. п. 1) та 2) п. 5.1.

На підтвердження правомірності формування складу податкового кредиту позивачем були надані: звіти щодо обороту в об'єкті торгівлі; періодичні (фіскальні) звіти; акти наданих послуг; податкові накладні; декларації з ПДВ з реєстрами виданих та отриманих податкових накладних; платіжні доручення.

30 квітня 2010 року між ТОВ «МАРКА УКРАЇНА» (Орендар) та ТОВ «Сіріуспроект Львів» (Орендодавець) був укладений Договір оренди б/н, по умовам якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування для утримання магазину, в якому пропонуються на продаж товари під торгівельною маркою «Marks&Spencer», а також товари інших торгівельних марок, на умовах оренди частину нежитлового приміщення Торгового центру (II-й пусковий комплекс) загальною площею 98104,70 кв.м., позначеного за планом літерою В-2: № 330а/872,8 кв.м., № 329/144,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: село Сокільники, вулиця Стрийська, 30, Пустомитівського району Львівської області.

Згідно з ст. 5 Договору оренди б/н Сторони погодились, що за користування Приміщенням Орендар платитиме наступні платежі:

- щомісячну Орендну плату (далі - «Основна орендна плата» або «Базова оренда плата»);

- компенсацію до орендної плати від обороту, яка залежить від величини обороту нетто від Діяльності Орендаря у Приміщенні та визначається згідно ч. 4 цієї статті.

24 жовтня 2012 року між ТОВ «МАРКА УКРАЇНА» (Орендар) та ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь» (Орендодавець) був укладений Договір оренди № 385, по умовам якого Орендодавець передає в оренду (володіння та користування) Орендарю Приміщення, що мають використовуватися Орендарем з метою, визначеною в Статті 2 нижче, та Орендар приймає це та бере на себе зобов'язання користуватися Приміщеннями, сплачувати Орендну плату, Обов'язкові платежі та інші платежі, що підлягають сплаті за даним Договором, все це - на умовах, встановлених в цьому Договорі.

Згідно з п. 32.5.1 Договору оренди № 385 Орендна плата за Приміщення за місяць розраховується шляхом множення Площі Приміщення на Ставку Орендної плати на Коефіцієнт та на Індекс 1 та на Індекс 2.

На підтвердження правомірності формування складу податкового кредиту позивачем були надані: акт приймання-передачі приміщення від 19.11.2012 р.; супровідний лист вих. № 1 від 02.01.2014 р. про направлення ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь» щомісячного статистичного звіту про товарообіг за грудень 2013 року; щомісячний статистичний звіт за грудень 2013 року (за формою згідно додатку № 6 до Договору оренди № 385 від 24.10.2012 р.); періодичні (фіскальні) звіти за грудень 2013 року; акт наданих послуг за грудень 2013 року; податкова накладна № 1048 від 31.12.2013 р.; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2013 року; платіжне доручення № 20 від 13.01.2014 р.

За умовами вищевказаних договорів позивач орендує приміщення у торговельних центрах з метою розміщення у них своїх магазинів, в яких здійснюється роздрібний продаж товарів під торговою маркою «Marks&Spencer».

Оцінюючи наявність ділової мети при здійсненні господарської операції позивача, суд першої інстанції виходив з того, що є економічно обґрунтованим намір орендодавців отримувати орендну плату в залежності від обсягів продажу товарів у магазинах орендарів. Вказані висновки також знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Поряд з цим, здійснивши системний аналіз правових норм, викладених у 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 627, ч.1 ст.632, ч. ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України, судом першої інстанції вірно зауважено, що сторони на власний розсуд можуть встановлювати розмір плати за договорами оренди, а також порядок його визначення та обрахунку. Крім того, такий порядок визначення розміру орендної плати не суперечив й нормам чинного на дату здійснення спірних операцій.

З огляду на наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що оскільки ціна договорів оренди відповідає вимогам чинного законодавства України та є економічно обґрунтованою, враховуючи наявність всіх підтверджуючих первинних документів, наявність податкової правосуб'єктності у сторін спірних правочинів, а також ділової мети при здійснення спірних господарських операцій, податковий кредит був сформований позивачем правомірно, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, апелянт, діючи в порушення приписів ч.2 ст.71 КАС України, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не надав жодних належних і допустимих, у розумінні ст.70 КАС України, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Ісаєнко Ю.А.