Ухвала

від 07.07.2015 по справі 826/10999/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2015 р. м. Київ К/800/62488/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Моторного О.А. - головуючого,

Кошіля В.В.,

Приходько І.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Дзусенко Т.М., Дичка А.Р., Секелик Л.В.,

від відповідача - Мартинюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карт Пей"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014

у справі № 826/10999/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карт Пей"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2014 адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2014 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В поданих додаткових поясненнях до касаційної скарги позивач підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Карт Пей» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, за результатом якої складено акт від 16.06.2014 №521/26552209/36423957, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог: пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 562 993,00 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 201.10 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 24 019,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, податковим органом 04.07.2014 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- 92526552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 5 703 741,00 грн. (за основним платежем - 4 562 993,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 140 748,00 грн.);

- 92426552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 30 024,00 грн. (за основним платежем - 24 019,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 005,00 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачем не доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Арт-Прадайз», ПП «Безпека-Комплекс», ПП «Юридична компанія «Форт», ТОВ «Компанія «Сельта».

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Арт-Прадайз», ПП «Безпека-Комплекс», ПП «Юридична компанія «Форт», ТОВ «Компанія «Сельта», на виконання умов договорів поставки, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: видатковими та податковими накладними; рахунками коригування кількісних та вартісних показників; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Факт оплати ТМЦ підтверджується банківськими виписками, які долучено до матеріалів справи.

На момент здійснення спірних операцій, контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2014.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карт Пей" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2014 залишити в силі.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) В.В. Кошіль (підпис) І.В. Приходько