Постанова

від 09.07.2015 по справі 826/10456/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 липня 2015 року 08:32 № 826/10456/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді: Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.А.М.» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Р.А.М.» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач), в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001712202 від 14.05.2015 та №0001702202 від 14.05.2015.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «ПТСК» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність виконання договору про надання послуг вказаним контрагентом у періоді, що перевірявся. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на недостатність трудових ресурсів у ТОВ «ПТСК» для виконання умов договору, укладеного з позивачем щодо надання послуг. Вважає, що спірний договір про надання послуг був укладений без мети настання реальних наслідків. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача, на підставі наказу №792 від 09.04.2015, направлення від 09.04.2015 №752/22-02, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Р.А.М.» (код ЄДРПОУ 31724470) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ПТСК» (код ЄДРПОУ 39389406) за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, за результатами якої складено акт від 23.04.2015 №198/26-57-22-02-10/31724470 (далі - акт №198/26-57-22-02-10/31724470).

Згідно висновків даного акта, відповідач встановив порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 97 170,00 грн.; пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 107 966,00 грн.

Позивач, вважаючи протиправними та необґрунтованими зазначені висновки податкового органу, подав заперечення на акт перевірки №203 від 05.05.2015, за результатом розгляду яких відповідач залишив висновки акта без змін, а заперечення без задоволення, про що повідомив позивача листом від 12.05.2015 №6008/10/26-57-22-02.

На підставі акта перевірки №198/26-57-22-02-10/31724470 відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- №0001712202 від 14.05.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 161 949,00 грн., в т.ч. 107 966,00 грн. - за основним платежем, 53 983,00 грн. - за штрафними санкціями;

- №0001702202 від 14.05.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 121 462,50 грн., в т.ч. 97 170,00 грн. - за основним платежем, 24 292,50 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Р.А.М.» оскаржило їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що між ТОВ «Р.А.М.» (Замовник) та ТОВ «ПТСК» (Виконавець) укладено договір №ПТСК1610/14 від 16.10.2014, згідно умов якого Змовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання якісно та в узгоджений строк надавати послуги, перелік, зміст, об'єм, вартість, строки та інші умови визначаються в додатках або письмових завданнях для кожного окремого замовленого виду послуг.

Згідно додатку №ПТСК1 до договору №ПТСК1610/14 від 16.10.2014 Виконавець надає послуги з координації і контролю торгового персоналу Замовника по товарам ТМ Лореаль в торгових точках у відповідності до адресної програми, зазначеної в доповненні №1 до даного додатку, включаючи складання плану ключових показників ефективності, поставлення задач.

В доповненні №1 до вказаного додатку сторони узгодили попередню адресну програму надання послуг, яка включає 114 адрес у містах Київ, Бровари, Вінниця, Проліски та Житомир.

Згідно акта приймання-передачі матеріалів від 16.10.2014, Замовник передав Виконавцю бриф для мерчандайзерів (постановка задач) і маршрути на електронному носії, а також каталог продукції ТМ Лореаль на 2014 рік.

До матеріалів справи позивач надав копії брифу для мерчандайзерів та таблиці з детальною інформацією про адреси, кількість та інші характеристики торгових точок (а.с. 101-143 Т.І).

Позивач надав суду копію штатного розпису та табелів обліку робочого часу продавців-консультантів і мерчандайзерів, ефективність роботи яких підлягала перевірці (а.с. 188-208 Т.І).

На підтвердження виконання умов договору №ПТСК1610/14 від 16.10.2014 позивач надав суду копію звіту до додатку №ПТСК1 до договору №ПТСК1610/14 від 16.10.2014 про надання послуг, пов'язаних з координацією та контролем торгового персоналу, у якому, зокрема, зазначена кількість відпрацьованих годин консультантами по кожній адресі.

Крім того, позивач надав копії звітів, складених ТОВ «ПТСК» по кожній торговій точці, які містять інформацію про проведене дослідження показників ефективності та рекомендації, а також позивач надав копії фотозвітів, зроблених ТОВ «ПТСК» (а.с. 209-260 Т.І).

За результатами виконання ТОВ «ПТСК» послуг для позивача ними складено та підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-281116 від 28.11.2014.

ТОВ «ПТСК» видав на ім'я ТОВ «Р.А.М.» податкову накладну від 28.11.2014 №281 на загальну суму 647 798,40 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 107 966,40 грн.

Розрахунки з даним контрагентом позивач здійснив у безготівковій формі, на підтвердження чого надав банківські виписки та копії платіжних доручень.

Позивач зазначив, що вказані послуги у ТОВ «ПТСК» були замовлені з метою їх використання у власній господарській діяльності, а саме виконання взятих на себе зобов'язань з просування продукції ТМ Лореаль за договором №95/2012 від 01.02.2012, укладеним з ТОВ «Лореаль Україна», копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідач, за результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Р.А.М.» з ТОВ «ПТСК» дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку, в обґрунтування чого посилався на те, що для виконання умов договору №ПТСК1610/14 від 16.10.2014 у ТОВ «ПТСК» недостатньо трудових ресурсів.

Згідно акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-281116 від 28.11.2014 кількість наданих послуг складає 498 людино-днів (а.с. 144 Т. І).

У відповідності до статті 50 Кодексу законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Листом Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 №9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» визначено, що норма робочого часу на листопад 2014 рік при 40-годинному робочому тижні складає 160 год.

З урахуванням наведеного відповідач дійшов висновку, що для виконання об'єму послуг, зафіксованих в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-281116 від 28.11.2014 необхідно 25 робітників ((3984 люд/год /160) або (498 люд/днів /20 днів)).

При цьому, відповідач вказав на те, що згідно звіту ТОВ «ПТСК» про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за листопад 2014 року на ТОВ «ПТСК» зареєстрований один працівник - директор.

Недостатня кількість трудових ресурсів, на думку відповідача, свідчить про відсутність економічної суті та фактичного виконання договору №ПТСК1610/14 від 16.10.2014.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача, оскільки в матеріалах справи наявна копія листа від 24.10.2014 №15, яким ТОВ «ПТСК» повідомляє позивачу перелік осіб, які виконуватимуть роботи згідно договору №ПТСК1610/14 від 16.10.2014 (а.с. 181 Т.І). Даний список складається саме з 25 осіб ТОВ «ПТСК» не був позбавлений права залучати третіх осіб для виконання вказаного договору.

Посилання відповідача на звіт ТОВ «ПТСК» про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів суд відхиляє, оскільки згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено. Крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» №3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ПТСК», не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Суд дійшов висновку, що первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «ПТСК» документально підтверджені та мали реальний характер.

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «ПТСК» у спірному періоді, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та податку на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Р.А.М.» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві №0001712202 від 14.05.2015 та №0001702202 від 14.05.2015.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Р.А.М.» (код ЄДРПОУ 31724470) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський