Рішення

від 19.03.2009 по справі 5/717-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.09

          Справа № 5/717-08.

За

позовом малого приватного виробничо-торгівельного підприємства «ВМ», м. Суми

до

відповідача - приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми

про

стягнення  8750 грн. 00 коп. та

зобов'язання вчинити певні дії.

Суддя Гудим В.Д.

Представники

:

Від

позивача -   Остра Н.Є. , Довіреність б/н

від 05.01.09 р.

Від

відповідача -   ОСОБА_2, Довіреність б/н

від 22.01.09р.

                                ПП ОСОБА_1

В

судовому засіданні було оголошено перерву з 12.03.2009р. по 19.03.2009р.

Суть

спору: Позивач подав позовну заяву, в якій просить  суд стягнути з відповідача 8750 грн. 00 коп.,

в тому числі 2750 грн. збитків, завданих неможливістю використання на власний

розсуд для отримання доходів торгівельного місця, переданого відповідачу за

договором № 65 від 22.01.07 року, 6000 грн. неустойки за несвоєчасне повернення

торгівельного місця, зобов'язати відповідача повернути позивачу торгівельне

місце № 65 в стані, в якому було одержано в оренду; стягнути з відповідача

судові витрати, в тому числі 1000 грн. за оплату послуг адвоката

Представник

відповідача в судовому засіданні пояснив, що повністю підтримує свою позицію,

викладену у відзиві на позовну заяву від 11.03.09 року в якому зазначає,  що Договір користування торгівельним місцем

(№65 від 22.01.07 року) є нікчемним і тому не тягне правових наслідків, в тому

числі у вигляді повернення торгівельного місця, стягнення збитків та неустойки,

які є засобом забезпечення виконання зобов'язання. Свою позицію щодо

нікчемності договору відповідач  мотивує

посилаючись на  ст.228 ЦК України

зазначаючи, що  МПВТП "ВМ" не

отримав права користуватися земельною ділянкою, на якій було влаштовано ринок,

не мав права створювати торгівельні місця, оскільки за Договором №25 від

10.01.1996 року (на який посилається відповідач в своїх поясненнях) , згідно з

планом землекористування, що відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про

оренду землі" є невід'ємною частиною Договору №25 оренди землі, були

встановлені межі земельної ділянки площею 0,1567 га.  Згідно з ч.3 ст.125 Земельного кодексу України

право користування земельною ділянкою виникає після встановлення

землевпорядними організаціями меж 

земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право.

В даному випадку, як зазначає відповідач, 

земельна ділянка  площею 1567

м.кв. (0,1567 га), яка зазначена на плані землекористування до Договору №25

ніколи МПВТП "ВМ" не надавалась в користування, а земельна ділянка

площею 0,1 га, що була  надана МПВТП

"ВМ" в користування, ніколи не виносилась в натурі. Крім  цього, представник відповідача та відповідач

вважають, що  договір найму (користування,

оренди) торгівельного місця на ринку варто відносити  до категорії послуг, оскільки за завданням

замовника, яким виступає продавець на ринку, виконавець, яким є адміністрація

ринку, надає послугу у вигляді надання на невизначений термін можливість

користуватися на певних умовах торгівельним місцем.  А тому, відповідач вважає, що в даному

випадку  слід керуватися положеннями

ст.ст.901-907 глави 63  ЦК України

(Послуги. Загальні положення), а не 

ст.785 ЦК України, як це зазначив в обґрунтування своїх позовних вимог

позивач.

Представник  позивача підтримує свою позицію та просить

задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В судове засідання 12.03.2009р.

МПВТП "ВМ" було подано  копію

Договору №25 на право тимчасового користування землею, який було укладено

10.01.1996р. між Сумською міською радою та МП "ВМ".      

Розглянувши

матеріали справи, господарський суд встановив:

22

січня 2007 року між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою

ОСОБА_1(відповідач) і Малим приватним 

виробничо-торгівельним підприємством "ВМ" (позивач)  було укладено договір  №65 відповідно до умов якого відповідачу було

передано  в платне користування

торгівельне місце №65 на території ринку розташованого за адресою м.Суми,

вул.Леваневського, 2-Ж, розмір якого складає 5.0 кв.м., для торгівлі

продовольчими товарами.

Так,

як зазначає позивач в обґрунтування 

своїх позовних вимог, орендні 

відносини між позивачем та відповідачем 

стосовно оренди вищезазначеного торгівельного місця  №65 припинив дію 26 грудня 2007 року  і відповідач мав виконати обов'язок щодо

негайного повернення позивачу вказаного торгівельного місця, але до цього часу

відповідач не виконав вказані обов'язки щодо повернення торгівельного місця,

чим створює перешкоди позивачу у використанні торгівельного місця на розсуд

МПВТП "ВМ"  для отримання

доходів, чим спричиняє позивачу збитки та втрати майнового характеру.

Зважаючи

на вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 2750 грн.  спричинених збитків, оскільки відповідача

перешкоджає позивачу отримувати дохід від використання торгівельного місця, що

не було повернуто після закінчення дії орендних відносин, а також 6000 грн. 00

коп. неустойки за несвоєчасне повернення торгівельних місць.

Крім

цього, позивач просить стягнути з відповідача 1000 грн. витрат за оплату послуг

адвоката.

При

цьому, в обґрунтування своїх позовних вимог, позивач  посилається на ст.ст.190, 759 та  179 ЦК України, а також на п.16 Правил

торгівлі на ринках, які затверджено наказом Міністерства економіки та з питань

європейської інтеграції України від 26.02.2002р. №57/188/84/105, які містять

положення про те, що торгівельне місце може використовуватись на правах оренди,

про що сторони мають укласти відповідну угоду. Укладений між сторонами договір

визначає, як предмет договору, платне користування торгівельним місцем з

зазначенням його індивідуальних ознак - номеру, місця розташування та площі.

Плата за користування визначена сторонами договору, як орендна плата.

Виходячи

з наведеного позивач вважає, що між сторонами було укладено саме договір  оренди, і до цього договору мають

застосовуватися  положення глави 58

Цивільного кодексу України - "Найм (оренда)".

Твердження

відповідача про те, що  між сторонами

було укладено Договір про надання послуг позивач вважає безпідставними і

такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки відповідно до ст.901 ЦК

України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець)

зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка

споживається в процесі вчинення певної дії. 

Предмет укладеного між сторонами договору не містить будь-якого завдання

позивачу з боку відповідача, а тому предмет такого договору не співпадає з

предметом договору про надання послуг. Відповідно, як вважає позивач,

Договір  від 22 січня 2007 року №65 не

являється договором про надання послуг.  

Заслухавши

пояснення представника позивача і відповідача та  дослідивши наявні докази по даній справі, суд

вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Як

вбачається з поданих матеріалів, земельна ділянка, на якій створено ринок, не є

власністю позивача, а знаходиться у нього в користуванні відповідно до договору

оренди з Сумською міською радою №25 від 10.01.1996 р. (копія в справі).

Відповідно

до п. 13 Правил торгівлі на ринках, затвердженого наказом Міністерства

економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх

справ України,Державної податкової адміністрації України, Державного комітету

стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.02 N 57/188/84/105,

торговельне  місце  це 

площа,   відведена   для  

розміщення необхідного   для  торгівлі 

інвентарю  та здійснення продажу

продукції з  прилавків  (столів), 

транспортних засобів,  у

контейнерах, кіосках, палатках тощо. Тобто торговельне місце це не майно, а

частина земельної ділянки.

Беручи

до уваги зазначені обставини, господарський суд не може вважати правомірним

посилання позивача на те, що торговельне місце було надано ним відповідачеві по

договору оренди, оскільки за таким договором могло бути переданим майно, що

належить позивачеві, а не земельна ділянка, яку він сам орендує. Вважати

зазначений договір договором суборенди також немає підстав, тому-що відповідно

до ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її

частина може передаватись орендарем  у

суборенду, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою

орендодавця, а в даному випадку договір оренди такої умови не містить, а

доказів звернення позивача до Сумської міськради на отримання такого дозволу

він не подав.

Відповідно

до п.2 Правил торгівлі на ринках «Ринок - це суб'єкт господарювання, створений

на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу  місцевого самоврядування  земельній ділянці і зареєстрований в установленому

порядку,  функціональними обов'язками

якого є  надання  послуг 

та створення  для  продавців 

і  покупців  належних 

умов  у  процесі купівлі-продажу товарів за  цінами, 

що складаються  залежно  від попиту і пропозицій», тобто відносно

діяльності ринків, в тому числі стосовно продавців, законодавець використовує

термін «надання послуг», крім того, в самому тексті договору №65 від 22 січня

2007 року в його розділі 4 сторони зазначили термін «плата за послуги», тому

враховуючи, що між позивачем і відповідачем існували договірні стосунки за

плату, господарський суд вважає обґрунтованим твердження відповідача, про те,

що фактично у нього з позивачем існували договірні відносини з надання послуг,

оскільки сам текст договору не містить зазначення його виду, там є посилання як

на оренду, так і на надання послуг, але під поняття договору оренди його не

можна віднести через зазначені вище обставини, а за своїм змістом він не

суперечить нормам глави 63 «Послуги» Цивільного кодексу України.

Оскільки

вимоги позивача ґрунтуються виключно на нормах цивільного законодавства, що

регулюють відносини найму (оренди), а господарський суд не може їх визнати саме

такими, разом з тим норми глави 63 Цивільного кодексу України, що регулюють

відносини з надання послуг, можливість задоволення вимог позивача не

передбачають, позов задоволенню не підлягає.

Посилання

позивача в обґрунтування спростування позиції відповідача на п. 16 Правил

торгівлі на ринках, що передбачає використання торговельного місця на  умовах 

саме оренди, господарський суд не може прийняти до уваги, оскільки цим

же пунктом передбачене використання його і 

на умовах суборенди, що в даній ситуації більше б відповідало фактичним

обставинам, які склалися, але позивач укладаючи договір з відповідачем за його

змістом сам зробив неможливим вважати його саме договором найму (оренди).

Зважаючи

на вищевикладене, позовні вимоги Малого приватного виробничо-торгівельного

підприємства "ВМ", є неправомірними, необґрунтованими і, відповідно,

не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись

ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

СУД  ВИРІШИВ:

В

задоволенні позовних вимог Малого приватного виробничо-торгівельного

підприємства "ВМ"  - ВІДМОВИТИ.

Суддя                                                                                      В.Д.Гудим

Повний

текст рішення підписано 23.03.2009р.