Ухвала

від 10.07.2015 по справі 4/335

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

10.07.2015Справа № 4/335

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія"

на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві

у справі 4/335

За позовом Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль"

До Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія"

Про спонукання виконати умови мирової угоди

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2006р. у справі №4/335 позов задоволено повністю, вирішено спонукати Товариство з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія" виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва 19.07.2004р. по справі № 34/233 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія" на користь Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" 85 грн. державного мита та 118 грн. інформаційних витрат.

09.07.2015р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія" надійшла скарга на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Відповідно до статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно з статтею 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.

Згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи по суті пред'явлених вимог господарський суд повинен перевірити чи не пропущено особою, яка звернулась до суду, встановленого чинним процесуальним законодавством строку на таке звернення та чи підлягає цей строк відновленню в разі його пропуску, і в залежності від цього вирішити питання про призначення справи до розгляду, повернення заяви/скарги без розгляду чи відмови у відновленні пропущеного строку.

Як було зазначено раніше рішення суду винесено 07.11.2006р.

Як зазначає скаржник у поданій скарзі, пізніше в 2007 році позивач звернувся до державної виконавчої служби з примусового виконання рішення суду. На підставі виданого господарським судом наказу суду було відкрито виконавче провадження та постановою ДВС у Шевченківському районі м. Києва від 12.12.2007р. було накладено арешти на рахунки відповідача, в тому числі були арештовані рахунки відповідача відкриті в ПАТ «Приватбанк».

В подальшому, як зазначає скаржник, орієнтовно в 2009-10 році зазначене виконавче провадження було закрито, проте арешти з вищезазначених рахунків зняті не були. Також, відповідач вказує, що коли у 2015 році відповідач звернувся до ПАТ «Приватбанк» з метою продовжити користуватися належними скаржнику рахунками, ПАТ «Приватбанк» була надана відповідь, що ці рахунки до цього часу є арештованими.

Жодних документів виконавчого провадження суду не надано.

З листа-відповіді відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві вбачається, що виконавчі провадження з 2007 по 2011 роки знищені за закінченням терміну зберігання.

З пояснень скаржника вбачається, що виконавче провадження було закрито у 2009-2010 році.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, відповідно до приписів ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен був зняти накладені арешти у разі закінчення виконавчого провадження ще у 2009-2010 році, а відтак строк на оскарження бездіяльності державного виконавця, відповідно до ст. 121-2 ГПК України (з дня коли дія мала бути вчинена), є таким, що сплив.

Також, скаржник у скарзі вказує, що останньому стало відомо про арешт рахунків у 2015 році, проте жодних доказів на підтвердження вказаного скаржником суду не надано.

З матеріалів доданих до скарги вбачається, що лист ПАТ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-20150507/664 датується 20.05.2015р., в якому повідомляється про арешт коштів, отриманий відповідачем 02.06.2015р. (вх. №4).

Відтак, суд дійшов висновку, що 02.06.2015р. скаржнику вже було відомо про оскаржувану бездіяльність державного виконавця.

Отже, в будь-якому випадку, враховуючи приписи статей 53, 121-2 ГПК України строк на оскарження бездіяльності державного виконавця станом на 09.07.2015р. є таким, що сплив.

Відповідно до пункту 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Отже, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, суд дійшов висновку про залишення скарги на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві без розгляду.

Заяви про відновлення строку для подання скарги суду не представлено.

Одночасно, суд вказує, що скаржник не позбавлений процесуальними способами захисту своїх прав, зокрема зверненням з позовом.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія" на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві залишити без розгляду.

Суддя І.І. Борисенко