Рішення

від 10.07.2015 по справі 912/747/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2015 рокуСправа № 912/747/15-г Господарський суд Кіровоградської області в складі колегії суддів: головуючий суддя Тимошевська В.В., судді Балик В.М. та Болгар Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/747/15-г

за позовом: дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", м. Кіровоград

до відповідача: Національної академії статистики, обліку та аудиту в особі Кіровоградського коледжу статистики Національної академії статистики, обліку та аудиту, м. Кіровоград

про стягнення 27 710,59 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - Озерна І.В., довіреність № 13 від 10.04.15, директор; Корнієнко П.С., довіреність № 1191 від 25.12.13, представник.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дочірнє підприємство "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (надалі - ТОВ "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНА") звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Національної академії статистики, обліку та аудиту в особі Кіровоградського коледжу статистики Національної академії статистики, обліку та аудиту заборгованість в розмірі 73 434,91 грн., яка складається з суми основного боргу за надані послуги з теплопостачання в розмірі 9 485,05 грн., 53 680,53 грн. пені, 3 891,91 грн. штрафу, 1 850,50 грн. 3% річних та 4 526,92 грн. інфляційних втрат, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленої теплової енергії за договором на виробництво та постачання теплової енергії № 244 від 11.10.2013.

Ухвалою господарського від 30.04.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/747/15-г.

Під час розгляду справи позивач зменшував розмір позовних вимог та згідно остаточної заяви про зменшення від 09.07.2015 просить стягнути з відповідача 9 485,05 грн. основного боргу, 9 485,05 грн. пені, 1 897,01 грн. штрафу, 504,91 грн. 3% річних, 6 338,57 грн. інфляційних втрат, що всього становить 27 710,59 грн.

За приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог. За наведеною нормою під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи наведене та оскільки за ч. 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач, господарський суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та вирішує спір у даній справі виходячи з нової ціни позову, вказаної позивачем у заяві від 09.07.2015 в розмірі 27 710,59 грн.

Відповідачем позовні вимоги в первісному розмірі позову заперечено згідно поданого до справи відзиву та заявлено заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені і штрафу.

Після подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідач заперечив стягнення зменшених сум, повідомляючи суд про сплату основного боргу в розмірі 9 485,05 грн., неправильність розрахунку інших нарахувань та відсутність підстав для застосування положень Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (відзив від 10.07.2015 № 54/01-04).

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах господарського суду від 25.03., 24.04., 23.06.2015. В судових засіданнях оголошувалась перерва з 24.04. до 06.05.2015, з 06.05. до 07.05.2015, з 06.07. до 10.07.2015 та 10.07.2015 з 12.30 год до 16:00 год.

Згідно ухвали господарського суду від 07.05.2015 розгляд справи здійснюється колегією у складі трьох суддів.

Представник позивача в судове засідання 10.07.2015 не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та повідомив про підтримання позовних вимог згідно заяви про зменшення розміру від 09.07.2015.

Представниками відповідача у задоволенні позову заперечено з підстав, наведених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 10.07.2015 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, врахувавши пояснення сторін, наведені в обґрунтування підстав позову та заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного між сторонами договору на виробництво та постачання теплової енергії № 244 від 11.10.2013 ТОВ "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІУНА" (Постачальник, позивач) зобов'язався постачати теплову енергію Національній академії статистики, обліку та аудиту по місцю знаходження Кіровоградського коледжу статистики НАСОА (Споживач, відповідач), а останній зобов'язався використовувати теплову енергію та оплачувати її на умовах та в термін, визначених Договором (далі - Договір) (а.с. 17-19).

Сторонами в Договорі погоджено, що теплова енергія постачається з метою забезпечення на об'єктах центрального опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних цілей Споживача (п. 1.2.); Споживач оплачує за фактично спожиту теплову енергію згідно з діючими тарифами, затвердженими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування (п. 3.1.); розрахунковим періодом оплати за поставлену теплову енергію є один календарний місяць (п. 4.1.); строк оплати - не пізніше ніж 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.2.); оплата здійснюється на підставі рахунку на оплату, виставленого Постачальником за фактично спожиту теплову енергію (п. 4.4.).

Зазначені вище та інші умови Договору погоджені між сторонами шляхом підписання Договору і скріплення підписів печатками підприємств. Строк дії Договору - з моменту його підписання до 18.10.2029 (п. 8.1.). В пункті 4.6. Договору передбачено, що розрахунки згідно цього Договору розпочинаються з опалювального сезону 2013-2014 р.р.

З матеріалів справи слідує, що позивачем на виконання умов Договору здійснено постачання теплової енергії, на оплату якої виставлено рахунки-фактури, що отриманні відповідачем (а.с. 21-28)

Обставини належного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та отримання відповідних рахунків на оплату відповідачем не заперечено.

В силу положень ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Між тим, як повідомляє позивач та що підтверджується наведеним розрахунком заборгованості та актом взаємних розрахунків між сторонами, відповідач поставлену теплову енергію згідно виставлених рахунків оплатив з порушенням договірних строків оплати, на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідач мав основну заборгованість з оплати теплової енергії, поставленої в період березень-квітень 2014 в розмірі 9 485,05 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

При розгляді справи господарський суд враховує наступне.

Відповідно до Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання, для господарських і технологічних потреб споживачів, є товарною продукцією, визначеною для купівлі-продажу.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" та укладеного між сторонами договору на виробництво та постачання теплової енергії № 244 від 11.10.2013 Споживач зобов'язаний своєчасно в установлений Договором термін оплачувати спожиту теплову енергію.

Відповідно до ст. ст. 173-175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 504, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог законодавства та в установлений строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачає ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

З наявних у справі матеріалів слідує, що відповідач не здійснював належним чином у встановлений Договором строк платежі за використану теплову енергію та, крім того, на час звернення позивача до суду не сплатив вартість теплової енергії, поставлену в березні та квітні 2014 в розмірі 9 485,05 грн.

Між тим, після порушення провадження у справі відповідач оплатив вказану суму боргу згідно платіжного доручення № 253 від 23.03.2015 (а.с. 82). Позивач згідно поданих до справи відомостей підтверджує надходження такої суми та її зарахування в рахунок заборгованості за Договором в розмірі 9 485,05 грн., яка є предметом спору.

Пункт 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачає припинення провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

За наведеною нормою господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору внаслідок сплати суми боргу після звернення позивача до суду з позовом.

Враховуючи викладене та оскільки відповідач після звернення позивача з даним позовом сплатив суму основного боргу в розмірі 9 485,05 грн., то провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Разом з цим, порушення зобов'язання є підставою для застосування до сторони, якою таке зобов'язання порушено, відповідальності, встановленої договором або законом.

Так, ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1-2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Сторонами в пункті 7.1.1. Договору передбачено відповідальність Споживача за прострочення терміну оплати фактично спожитої теплової енергії у вигляді сплати пені в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів Споживач додатково сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від суми простроченого платежу.

На підставі викладеного позивач згідно наданого розрахунку просить стягнути пеню та штраф, які нараховує за період прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості теплової енергії, поставленої в березні та квітні 2014.

За розрахунком позивача розмір пені за період прострочення оплати вартості теплової енергії, поставленої в березні 2014, з 11.04.2015 по 10.10.2014 та за період прострочення оплати вартості теплової енергії, поставленої в квітні 2014 з 11.05.2015 по 10.11.2014 становить становить в загальному розмірі 15 749,93 грн. (а.с. 86)

Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 09.07.2015 позивач обмежує заявлену до стягнення пеню розміром загального боргу, на який здійснено нарахування такої пені, та просить стягнути пені в розмірі 9 485,05 грн.

Господарський суд враховує, що за нормами ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Зазначений Закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесені плати за комунальні послуги.

Посилання відповідача на те, що Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" не розповсюджується на відповідача, оскільки приміщення, яке займається відповідачем та стосовно якого здійснювалось постачання теплової енергії за Договором, не належить останньому на праві власності та не є орендованим, відхиляється господарським судом у зв'язку з наступним.

Як слідує з матеріалів справи, відповідне приміщення є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ та міст області і передано у довгострокове безкоштовне користування на баланс Кіровоградського технікуму статистики згідно спільного наказу Кіровоградської обласної державної адміністрації та Державного комітету статистики від 03.05.2001.

Стаття 324 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час передання відповідачеві майна у користування, містила поняття договору безоплатного користування, за яким одна сторона зобов'язується передати або передає майно у безоплатне тимчасове користування другій стороні, а остання зобов'язується повернути те ж майно. За наведеною нормою до договору безоплатного користування майном застосовувались відповідні положення про найм.

Згідно чинного Цивільного кодексу України безоплатна передача однією стороною другій стороні речі для користування підпадає під визначення договору позички (ст. 827 Цивільного кодексу України). До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу про найм (оренда).

В силу ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

На підставі викладеного, оскільки відповідач здійснює фактичне користування майном на умовах правочину безоплатного користування, правове регулювання якого підпадає у тому числі під орендні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про правомірне застосування в даному випадку положень Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 9 485,05 грн. відповідають наведеним вище вимогам законодавства та є правомірними.

Разом з цим, господарський відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає зі сторони, що порушила зобов'язання.

В частині 3 ст. 551 Цивільного кодексу України зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Матеріали справи не підтверджують понесення позивачем збитків внаслідок прострочення оплати відповідачем, тоді як сума боргу, на яку здійснено нарахування пені, сплачена відповідачем повністю. Крім того, позивач просить стягнути додатково штраф, що не є обов'язковим згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", тоді як сумарно сума нарахованих позивачем пені і штрафу перевищує суму простроченого платежу (боргу), на яку здійснено нарахування.

У зв'язку з наведеним та враховуючи співрозмірність розміру пені і сум основного боргу, який сплачено повністю, господарський суд вважає наявними підстави для зменшення розміру пені з 9 485,05 грн. до 2 000,00 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 000,00 грн.

Нарахування позивачем штрафу в розмірі 1 897,01 грн., що становить 20% від суми 9 485,05 грн. відповідає умовам п. 7.1.1. Договору, вимогам законодавства і матеріалам справи, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача повністю.

До вимог про стягнення пені і штрафу господарський суд не застосовує позовну давність, про що заявлено відповідачем, оскільки строк позовної давності в даному випадку не пропущено.

При цьому, одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

При цьому, кредитор має право вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат як одночасно із сумою основного боргу, так і окремо, а також незалежно від того чи сплачено такий борг боржником на момент звернення з відповідною вимогою. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Як передбачено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо 3% річних, господарський суд зазначає, що при нарахуванні 3% річних за період прострочення оплати зобов'язання за квітень 2014 позивачем не враховано приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 10 та 11 травня 2014 року є вихідними днями, а отже граничний строк виконання такого зобов'язання - 12.05.2014.

Виходячи викладене та в межах періоду розрахунку позивача, господарський суд наводить наступний розрахунок 3% річних:

на суму боргу 36 010,65 грн. за період прострочення з 11 по 16.01.2014 3% річних в розмірі 17,76 грн.;

на суму боргу 26 010, 65 грн. за період прострочення з 17 по 19.01.2014 3% річних в розмірі 6,41 грн.;

на суму боргу 23 010.65 грн. за період прострочення з 20 по 23.01.2014 3% річних в розмірі 7,57 грн.;

на суму боргу 18 023,40 грн. за період прострочення з 24.01. по 10.02.2014 3% річних в розмірі 26,66 грн.;

на суму боргу 44 728,30 грн. за період прострочення з 11 по 16.02.2014 3% річних в розмірі 22,06 грн.;

на суму боргу 18 023,40 грн. за період прострочення з 17.02. по 10.03.2014 3% річних в розмірі 32,59 грн.;

на суму боргу 42 949,72 грн. за період прострочення з 11 по 23.03.2014 3% річних в розмірі 45,89 грн.;

на суму боргу 24 949,72 грн. за період прострочення з 24.03. по 01.04.2014 3% річних в розмірі 18,46 грн.;

на суму боргу 18 023,40 грн. за період прострочення з 02.04. по 10.05.2014 3% річних в розмірі 57,77 грн.;

на суму боргу 19 459,55 грн. за період з 13.05. по 05.06.2014 3% річних в розмірі 38,39 грн.;

на суму боргу 14 472,30 грн. за період прострочення з 06 по 10.06.2014 3% річних в розмірі 5,95 грн.;

на суму боргу 9 485,05 грн. за період прострочення з 11.06.2014 по 22.03.2015 3% річних в розмірі 222,18 грн.

а всього 3% річних в розмірі 501,69 грн.

Також позивачем під час нарахування інфляційних втрат допущено помилки, оскільки не враховано, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

З урахуванням вищенаведеного та розрахунку позивача по сумі основних зобов'язань (а.с. 88), господарський суд наводить наступний розрахунок інфляційних втрат:

на суму боргу 37 972,40 грн. інфляційні нарахування за жовтень 2013 в розмірі 151,89 грн.;

на суму боргу 32 985,15 грн. інфляційні нарахування за листопад 2013 в розмірі 65,97 грн.;

на суму боргу 23 010,65 грн. інфляційні нарахування за грудень 2013 в розмірі 115,05 грн.;

на суму боргу 18 023,40 грн. інфляційні нарахування за січень 2014 в розмірі 36,05 грн.;

на суму боргу 18 023,40 грн. інфляційні нарахування за лютий 2014 в розмірі 108,14 грн.;

на суму боргу 24 949,72 грн. інфляційні нарахування за березень 2014 в розмірі 548,89 грн.;

на суму боргу 19 459,55 грн. інфляційні нарахування за квітень-травень 2014 в розмірі 1 406,03 грн.;

на суму боргу 9 485,05 грн. інфляційні нарахування за червень 2014-березень 2015 в розмірі 3 412,55 грн.

а всього 5 844,57 грн. інфляційних.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 501,69 грн. 3% річних та 5 844,57 грн. інфляційних втрат. У задоволенні позову в іншій частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат господарський суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

При цьому, господарський суд відхиляє розрахунок відповідача, оскільки останній нараховує 3% річних та інфляційні лише на суму боргу 9 485,05 грн. за період з лютого 2014 по лютий 2015, тоді як порушення договірного строку оплати та наявність прострочки з оплати по іншим платежам, на які нараховує позивач, відповідач не спростовує.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позов ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІУНА" підлягає частковому задоволенню на суму 10 243,27 грн., а саме: 501,69 грн. 3% річних, 5 844,57 грн. інфляційних втрат, 2 000,00 грн. пені та 1 897,01 грн. штрафу. Провадження у справі в частині стягнення 9 485,05 грн. основного господарський суд припиняє. У задоволенні позову в іншій частині господарський суд відмовляє.

Відповідно до п. 4.3. розділу 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи викладене та обставини того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, господарський суд на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладає судовий збір на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Національної академії статистики, обліку та аудиту (04107, м. Київ, вул. Підгірна, 1, ідентифікаційний код 04837462) в особі Кіровоградського коледжу статистики Національної академії статистики, обліку та аудиту (25031, м. Кіровоград, вул. Маршала Конєва, 4А, ідентифікаційний код 02357739) на користь дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (25030, м. Кіровоград, вул. Кутузова, 23/16, ідентифікаційний код 33142568) 501,69 грн. 3% річних, 5 844,57 грн. інфляційних втрат, 2 000,00 грн. пені та 1 897,01 грн. штрафу, а також 1 827,00 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 9 485,05 грн. основного боргу припинити.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.07.2015.

Суддя В.В.Тимошевська

Суддя В.М. Балик

Суддя Н.В.Болгар