Постанова

від 08.07.2015 по справі 910/15004/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2015 р. Справа№ 910/15004/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Чорної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: Разумова М.А., представник за довіреністю №349/11.5.2. від 02.07.2014р.;

від відповідача: Талай С.В., представник за довіреністю б/н від 11.03.2015р.;

ОСОБА_4, представник за довіреністю б/н від 20.05.2015р.;

від третьої особи: ОСОБА_4, представник за довіреністю №835 від 27.02.2015р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканді"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015р.(підписано-28.04.2015р.)

у справі № 910/15004/14 (суддя: Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканді"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканді" (надалі - відповідач) про звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на підставі Договору іпотеки №03.93/08-ДІ від 18.07.2008р. забезпечив власним майном виконання ОСОБА_5 зобов'язань останньої перед позивачем з повернення тіла кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій відповідно до Кредитного договору №03.93/08-КЛ від 18.07.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №910/15004/14.

По справі призначалась судова експертиза, результатом якої є висновок Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська незалежна судово-експертна установа" № 1143 від 10.03.2015р.

15.04.2015р. представник позивача заявив клопотання про приведення заявлених ним позовних вимог у відповідність до висновку судової експертизи та Позивач просив суд визначити спосіб реалізації предмету іпотеки, шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, та з встановленням початкової ціни для реалізації Предмету іпотеки за Іпотечним договором в розмірі 3121092 грн. (встановлена в межах судової експертизи по справі висновком № 1143 від 10.03.2015).

Місцевим господарським судом така заява була прийнята, та відповідно судовий спір у подальшому вирішувався з урахуванням даного викладу позовних вимог.

Відповідач та третя особа відзиву на позовну заяву не подавали, явку своїх представників не забезпечили.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2015р. справі №910/15004/14 позов задоволено повністю:

«У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_1; паспорт серія НОМЕР_2, виданий Московським РУГУ МВС України в м. Києві 22 квітня 1997 року; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перед Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" (м. Київ, бульвар Тараса Шевченко/вулиця Пушкінська, 8/26; ідентифікаційний код 14359319) за Кредитним договором №03.93/08-КЛ від 18.07.2008, в розмірі 173023 (сто сімдесят три тисячі двадцять три) долари США 50 центів (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 19.06.2014 1 долар США = 11,849877 грн. становить 2050307 (два мільйони п'ятдесят тисяч триста сім) грн. 20 коп.) та 82945 (вісімдесят дві тисячі дев'ятсот сорок п'ять) грн. 92 коп., з яких:- прострочена заборгованість по кредиту за період з 18.11.2008 по 19.06.2014 (включно) становить 12847 (дванадцять тисяч вісімсот сорок сім) доларів США 08 центів (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 19.06.2014 1 долар США = 11,849877 грн. становить 152236 (сто п'ятдесят дві тисячі двісті тридцять шість) грн. 32 коп.);- строкова заборгованість по кредиту становить 151005 (сто п'ятдесят одну тисячу п'ять) доларів США 75 центів (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 19.06.2014 1 долар США = 11,849877 грн. становить 1789399 (один мільйон сімсот вісімдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 57 коп.);- прострочена заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 17.10.2008 по 16.06.2014 становить 9170 (дев'ять тисяч сто сімдесят) доларів США 67 центів (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 19.06.2014 1 долар США = 11,849877 грн. становить 108671 (сто вісім тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 32 коп.); - пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 18.11.2008 по 19.06.2014 (включно) становить 18473 (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 99 коп.; - пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 18.11.2008 по 19.06.2014 (включно) становить 52338 (п'ятдесят дві тисячі триста тридцять вісім) грн. 78 коп.; - 3% річних за весь час прострочення сплати процентів за період з 18.11.2008 по 19.06.2014 (включно) становить 3056 (три тисячі п'ятдесят шість) грн. 35 коп.; - 3% річних за весь час прострочення повернення кредиту за період з 18.11.2008 по 19.06.2014 (включно) становить 9076 (дев'ять тисяч сімдесят шість) грн. 80 коп.;

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 03.93/08-ДІ від 18.07.2008 зареєстровано в реєстрі за № 732, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "СКАНДІ" (м. Київ, вул. Фрунзе, 40; ідентифікаційний код 30971040) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26;ідентифікаційний код 14359319), а саме: - нежила будівля - приймальний пункт склопосуду (в літері Б), загальною площею 304,20 (триста чотири цілих двадцять сотих) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2).

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденко О.В. 20 червня 2008 року за реєстровим № 3647 та зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01 липня 2008 року та записано у реєстрову книгу №64 п-99 під № 5444-П шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, та з встановленням початкової ціни для реалізації Предмету іпотеки за Іпотечним договором в розмірі 3121092 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАНДІ" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" 40838 (сорок тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 06 коп. судового збору.».

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що матеріалами справи підтверджений факт наявності у третьої особи (позичальника) заборгованості за спірним кредитним договором у заявленій до стягнення сумі, з огляду на що позивач, відповідно до приписів чинного законодавства, має право отримати задоволення з вартості предмету іпотеки, шляхом продажу його з публічних торгів. Визначаючи початкову ціну предмету іпотеки, суд першої інстанції виходив з встановленої висновком експерта Київської незалежної судово-експертної установи №1143 від 10.03.2015р. ринкової вартості предмету іпотеки - нежитлової будівлі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканді" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015р.у справі № 910/15004/14 скасувати, як незаконне, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. Разом з тим, апелянт просив суд апеляційної інстанції призначити у справі будівельно-технічну експертизу.

У доводах апеляційного оскарження скаржник вказував, що судом першої інстанції прийнято рішення при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт зазначав, що місцевий господарський суд передчасно звернув стягнення на предмет іпотеки, тоді як відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1, 33 Закону України «Про іпотеку» мав спочатку стягнути грошові кошти. Разом з тим, апелянт звертав увагу суду на те, що позивач не надав доказів того, що він намагався стягнути з боржника (третьої особи) грошові кошти.

Крім того, апелянт має сумніви в обґрунтованості та неупередженості проведеного експертного дослідження, з огляду на те, що воно було проведено у відсутність представників відповідача та без відвідування експертом об'єкту Іпотеки.

Згідно Протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 02.06.2015р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканді" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015р. у справі №910/15004/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканді" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015р. у справі №910/15004/14 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., суддів: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд справи на 08.07.2015р.

07.07.2015р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

У судове засідання 08.07.2015р. з'явились представники сторін та третьої особи.

У судовому засіданні 08.07.2015р. представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015р.у справі № 910/15004/14 скасувати, як незаконне, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. Разом з тим, апелянт просив суд апеляційної інстанції призначити у справі будівельно-технічну експертизу.

Представник позивача у судовому засіданні 08.07.2015р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 08.07.2015р. представник третьої особи підтримав доводи апеляційного оскарження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 18.07.2008р. між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (надалі - позивач, Банк, Кредитор) та ОСОБА_5 (ОСОБА_5 -дошлюбне прізвище) (надалі - третя особа, позичальник) було укладено Кредитний договір № 03.93/08-КЛ (далі - Кредитний договір), за умовами якого позичальнику було надано кредит у межах кредитної лінії у розмірі 350000 дол.США, під сплату 16% річних (у випадку прострочення +2%), з поверненням згідно погодженого сторонами у додатку до договору графіку, та з кінцевим строком користуванням кредитною лінією - по 17.07.2018.

За умовами Кредитного договору, кошти надавалися Позичальнику на умовах їх забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності.

18.07.2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором та на виконання умов Кредитного договору, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сканді" (відповідачем, іпотекодавцем) та Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (позивачем, іпотекодержателем) був укладений Іпотечний договір № 03.93/08-ДІ від 18.07.2008р. (надалі -Договір іпотеки).

Предметом іпотеки забезпечуються виконання Позичальником (Третьою особою) зобов'язань, що випливають з укладеного між ним та Іпотекодержателем Кредитного договору щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісій, неустойки (штрафу, пені) в розмірах, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором. Іпотекодавець зобов'язався відшкодувати Іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені останнім внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов Кредитного договору.

У Іпотечному договорі Іпотекодавець підтвердив, що Предмети іпотеки належить йому на праві власності на підставі перелічених у цьому договорі правовстановлюючих документів.

З матеріалів справи випливає, що на виконання умов Кредитного договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок позичальника грошові кошти у розмірі 350000 дол.США, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 72-284, т. 1) Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про рух коштів між ним і позичальником.

Спір між сторонами виник та був переданий на вирішення до господарського суду у зв'язку з невиконанням позичальником грошових зобов'язань за Кредитним договором, який забезпечено відповідачем іпотекою.

При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що невиконання боржником грошових зобов'язань, забезпечених іпотекою, перед кредитором надають право кредитору за рахунок вартості іпотечного майна отримати задоволення своїх вимог до боржника у повному обсязі на момент фактичного задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином і надав ОСОБА_5 (третій особі) кредит у спосіб, визначений Кредитним договором .

Однак, третя особа, в порушення умов Кредитного договору, вимог ст.ст. 526, 1054 ЦК України, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконала.

Як вірно встановлено рішенням суду першої інстанції, розмір заборгованості ОСОБА_5 перед Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" за Кредитним договором №03.93/08-КЛ від 18.07.2008р. на день прийняття господарським судом рішення становив 12847,08 доларів США (152236,32 грн.) прострочена заборгованість по кредиту, 151005,75 доларів США (1789399,57 грн.) строкова заборгованість по кредиту , 9170,67 долари США (108 671,32 грн.) прострочена заборгованість по сплаті процентів, 18 473,99 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 52338,78 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту , 3056,35 грн. 3% річних за весь час прострочення сплати процентів, 9076,80 грн. 3% річних за весь час прострочення повернення кредиту.

В обгрунтування підстав для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначав, що місцевий господарський суд передчасно звернув стягнення на предмет іпотеки, тоді як відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1, 33 Закону України «Про іпотеку» мав спочатку стягнути грошові кошти.

Відхиляючи такі доводи апелянта, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на забезпечення належного виконання третьою особою умов кредитного договору №03.93/08-КЛ від 18.07.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканді" (відповідачем, іпотекодавцем) перед Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" у відповідності до укладеного Договору іпотеки № 03.93/08-ДІ від 18.07.2008р., передало в іпотеку нежилу будівлю - приймальний пункт склопосуду (в літері Б), загальною площею 304,20 (триста чотири цілих двадцять сотих) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як встановлено колегією суддів, третя особа (позичальник) свої обов'язки по своєчасній сплаті кредиту та відсотків за користування нею за Кредитним договором не виконувала неналежним чином.

Вимога, яка надіслана позичальнику за № 1408/123-2 від 23.12.2013р. про дострокове повернення суми кредиту за Кредитним договором, а також сплату наявної заборгованості та встановлених договором штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань, позичальник залишив без задоволення.

Отже, згідно з умовами Кредитного договору, Договору іпотеки та відповідно до вимог законодавства, внаслідок порушення позичальником прийнятих на себе зобов'язань позивач набув право задовольнити свої вимоги за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки.

За умовами п. 5.2 Іпотечного договору, Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, незалежно від строку виконання Боргового зобов'язання, яке зазначено в Кредитному договорі, зокрема у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за Кредитним договором вони не будуть виконанні.

У відповідності до п. 5.4. Договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу Іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному ст. 38 Закону України «Про іпотеку»; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 3 статті 33 Закону України ,,Про іпотеку" передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання).

Тобто, якщо іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки (у даному випадку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до вимог статті 37 Закону), він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень статті 39 Закону.

З урахуванням положення ч.6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до положень пункту 4.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів ст. 38, ч.1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки.

Відповідно до ч.1 статті 39 Закону України «Про іпотеку» та ч.2 статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду, серед іншого, зазначається початкову ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

В узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин за 2010 рік зазначено наступне: суди мають виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший її розмір, зокрема подати клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи.

Згідно зі ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу; учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом; остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору судом першої інстанції було призначено судову будівельно-технічну експертизу у даній справі.

Згідно висновку Київської незалежної судово-експертної установи №1143 від 10.03.2015р. вартість предмета іпотеки за цінами і станом на час проведення експертизи становить 3121092 грн.

Відповідач проти вказаної ціни заперечує та вважає, що розмір вартості, визначений експертами, не відповідає дійсній ринковій вартості предмета іпотеки та є значно заниженим.

Утім, інших доказів, в підтвердженням таких своїх доводів відповідач не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 3 п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.2012 роз'яснено, що визначення способу проведення експертизи належить до компетенції експерта. Оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 ГПК).

Водночас пункт 1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 за № 1/22533, встановлює, що під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.

Зі змісту висновку Київської незалежної судово-експертної установи №1143 від 10.03.2015р. слідує, що дослідження було проведено методом розрахунку ринкової вартості об'єкта дослідження з врахуванням його технічного стану конструктивних елементів об'єкта дослідження (оцінки), а також інших факторів які впливають на формування вартості, що цілком відповідає принципам та підходам, встановленим Національними стандартами № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28.10.2004 та № 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1655 від 29.11.2006.

Сумніви апелянта в обґрунтованості та неупередженості проведеного експертного дослідження, з огляду на те, що воно було проведено за відсутності представників відповідача та без відвідування експертом об'єкту Іпотеки, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Дослідивши зміст висновку Київської незалежної судово-експертної установи №1143 від 10.03.2015р., колегія суддів встановила, що 23.10.2014р. обстеження об'єкта дослідження - нежитлової будівлі - приймальний пункт склопосуду (в літері Б), загальною площею 304,20 (триста чотири цілих двадцять сотих) кв.м. здійснювалось експертом Бойко М.В. у присутності представників сторін, включно і представником апелянта - Талай С.В.

Крім того, апелянт зазначав, що об'єкт іпотеки було збільшено шляхом здійснення прибудови площею 34,67кв.м., що зумовило збільшення вартості такого нерухомого майна.

Як вбачається з висновку експерта №1143 від 10.03.2015р., дослідження експерт провів методом розрахунку ринкової вартості нерухомого майна, ґрунтуючись на результатах обстеження та даних представленої документації.

Опис предмету іпотеки в Договорі іпотеки повністю відповідає наданим в розпорядження експертів матеріалам технічної інвентаризації.

Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №582/5773, якою визначається порядок та методика проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд, встановлено, що проведення обмірювальних робіт з підрахунком площ об'єктів із складанням відповідних ескізів і планів поверхів будинків і внесенням до інвентаризаційної справи та технічного паспорту об'єкту відповідних змін проводиться на підставі договору суб'єктами господарювання, у складі яких працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію у Мінрегіоні України та отримали кваліфікаційний сертифікат відповідно до статті 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 554 «Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури».

Експерт, що проводив судову будівельну-технічну експертизу, правом самостійно вносити зміни до інвентаризаційної справи та технічного паспорту спірного об'єкту нерухомого майна щодо незафіксованих в них площ не наділений, а тому цілком правомірно при визначенні ринкової вартості спірної будівлі виходив з площі, яка встановлена в наявних в них документах.

За таких обставин, колегія суддів вважає недоцільним повторне проведення будівельно-технічної експертизи, заявленої відповідачем в апеляційній скарзі, з огляду на що, у задоволенні відповідного клопотання відмовляє.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що початкова ринкова вартість предмету іпотеки на момент прийняття рішення у справі становить 3121092 грн. і є документально підтвердженою.

Разом з тим, апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач не надав доказів того, що він намагався звернути стягнення на належні боржнику (третій особі) грошові кошти.

Колегія суддів такі доводи вважає помилковими.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Частиною 1 статті 583 ЦК України передбачено, що Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Майновий поручитель несе відповідальність перед Іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку").

Згідно положень ст. ст. 589, 590 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 12 та ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель (заставодержатель) має право звернути стягнення на предмет застави (іпотеки), якщо зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін) на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса або; згідно з договором про задоволення його вимог шляхом переходу права власності на предмет застави та іпотеки (тобто шляхом позасудового врегулювання).

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

З огляду на те, що іпотека (застава) забезпечує виконання зобов'язання, то право звернення стягнення на предмет іпотеки (застави), в який би спосіб та формі воно не здійснювалось, виникає у кредитора в момент порушення боржником строку (терміну) виконання забезпеченого іпотекою (заставою) зобов'язання.

Отже, апелянт не врахував того, що право звернення з вимогами до позичальника або до заставодавця належить кредитору.

З цих же підстав не підлягає задоволенню клопотання відповідача про зупинення у даній справі до розгляду Господарським судом по суті справи за позовом ТОВ «Сканді» до ПАТ «ВТБ Банк», треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_10 про припинення поруки.

Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, і судом апеляційної інстанції самостійно не встановлено. Рішення суду першої інстанції прийнято при належному дотриманні норм процесуального права та з вірним застосуванням норм матеріального права.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі та задоволення апеляційної скарги .

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта ( відповідача).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканді" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015р. у справі № 910/15004/14 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015р. у справі № 910/15004/14 - без змін.

2.Матеріали справи №910/15004/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.В. Чорна

Л.Г. Смірнова