Постанова

від 07.10.2015 по справі 910/15004/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 910/15004/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представника позивача - Разумова М.А. дов. № 179/11.5.2 від 18 квітня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Сканді" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 липня 2015 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Сканді", третя особа - ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

УСТАНОВИВ:

У липні 2014 року ПАТ "ВТБ Банк" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Сканді" (далі - відповідач) з позовом, у якому просило в рахунок погашення боргу ОСОБА_5 за кредитним договором № 03.93/08-КЛ від 18 липня 2008 року в розмірі 173023, 50 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 19 червня 2014 року 1 долар США = 11,849877 гривень становить 2050307 гривень 20 коп.) та 82945 гривень 92 коп., з яких: прострочений борг за кредитом за період з 18 листопада 2008 року по 19 червня 2014 року (включно) становить 12847,08 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 19 червня 2014 року 1 долар США = 11,849877 гривень становить 152236 гривень 32 коп.; строковий борг по кредиту становить 151005,75 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 19 червня 2014 року 1 долар США = 11,849877 гривень становить 1789399 гривень 57 коп.; прострочений борг зі сплати процентів, нарахованих за період з 17 жовтня 2008 року по 16 червня 2014 року становить 9170, 67 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 19 червня 2014 року 1 долар США = 11,849877 гривень становить 108671 гривню 32 коп.; пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 18 листопада 2008 року по 19 червня 2014 року (включно) становить 18473 гривні 99 коп.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 18 листопада 2008 року по 19 червня 2014 року (включно) становить 52338 гривень 78 коп.; 3% річних за весь час прострочення сплати процентів за період з 18 листопада 2008 року по 19 червня 2014 року становить 3056 гривень 35 коп.; 3% річних за весь час прострочення повернення кредиту за період з 18 листопада 2008 року по 19 червня 2014 року становить 9076 гривень 80 коп.; звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 03.93/08-ДІ від 18 липня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 732, що належить на праві власності відповідачу, а саме: нежилу будівлю - приймальний пункт склопосуду (в літері Б), загальною площею 304,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденко О.В. 20 червня 2008 року за реєстровим № 3647 та зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01 липня 2008 року та записано у реєстрову книгу № 64 п-99 під № 5444-П.

Звернення стягнення здійснити шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження та з встановленням початкової ціни для реалізації предмету іпотеки за іпотечним договором в розмірі 3121092 гривні.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 квітня 2015 року позов задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ "ВТБ БАНК" за кредитним договором № 03.93/08-КЛ від 18 липня 2008 року в розмірі 173023 (сто сімдесят три тисячі двадцять три) долари США 50 центів (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 19 червня 2014 року 1 долар США = 11,849877 гривень становить 2050307 (два мільйони п'ятдесят тисяч триста сім) гривень 20 коп.) та 82945 (вісімдесят дві тисячі дев'ятсот сорок п'ять) гривень 92 коп., з яких:

- прострочений борг по кредиту за період з 18 листопада 2008 року по 19 червня 2014 року (включно) становить 12847 (дванадцять тисяч вісімсот сорок сім) доларів США 08 центів (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 19 червня 2014 року 1 долар США = 11,849877 гривень становить 152236 (сто п'ятдесят дві тисячі двісті тридцять шість) гривень 32 коп.);

- строковий борг по кредиту становить 151005 (сто п'ятдесят одну тисячу п'ять) доларів США 75 центів (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 19 червня 2014 року 1 долар США = 11,849877 гривень становить 1789399 (один мільйон сімсот вісімдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) гривень 57 коп.);

- прострочений борг по сплаті процентів, нарахованих за період з 17 жовтня 2008 року по 16 червня 2014 року становить 9170 (дев'ять тисяч сто сімдесят) доларів США 67 центів (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 19 червня 2014 року 1 долар США = 11,849877 гривень становить 108671 (сто вісім тисяч шістсот сімдесят одну) гривню 32 коп.);

- пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 18 листопада 2008 року по 19 червня 2014 року (включно) становить 18473 (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят три) гривні 99 коп.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 18 листопада 2008 року по 19 червня 2014 року (включно) становить 52338 (п'ятдесят дві тисячі триста тридцять вісім) гривень 78 коп.;

- 3% річних за весь час прострочення сплати процентів за період з 18 листопада 2008 року по 19 червня 2014 року (включно) становить 3056 (три тисячі п'ятдесят шість) гривень 35 коп.;

- 3% річних за весь час прострочення повернення кредиту за період з 18 листопада 2008 року по 19 червня 2014 року (включно) становить 9076 (дев'ять тисяч сімдесят шість) гривень 80 коп.;

звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 03.93/08-ДІ від 18 липня 2008 зареєстрованим в реєстрі за № 732, що належить на праві власності ТОВ "Сканді", на користь ПАТ "ВТБ Банк", а саме:

- нежилу будівлю - приймальний пункт склопосуду (в літері Б), загальною площею 304,20 (триста чотири цілих двадцять сотих) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (два "А").

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденко О.В. 20 червня 2008 року за реєстровим № 3647 та зареєстрованим в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 01 липня 2008 року, що записано у реєстрову книгу № 64 п-99 під № 5444-П.

- Звернення стягнення здійснити шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження та з встановленням початкової ціни для реалізації предмету іпотеки за іпотечним договором в розмірі 3121092 гривні.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 8 липня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Сканді" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15 квітня 2015 року - без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Санді" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 липня 2015 року та припинити провадження у справі.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 33 Закону України "Про іпотеку", ч. 5 ст. 52, ч. 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначає, що одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу призведе до стягнення на користь кредитора одного і того самого боргу як з боржника так і з майнового поручителя.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач та третя особа повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18 липня 2008 року між ПАТ "ВТБ Банк" (кредитор) та ОСОБА_5 (ОСОБА_5 - дошлюбне прізвище) (позичальник) укладено кредитний договір № 03.93/08-КЛ, за умовами якого позичальнику надано кредит у межах кредитної лінії у розмірі 350000 дол. США під сплату 16 % річних (у випадку прострочення + 2 %), з поверненням згідно погодженого сторонами у додатку до договору графіку та з кінцевим строком користуванням кредитною лінією - по 17 липня 2018 року.

За умовами кредитного договору кошти надавалися позичальнику на умовах їх забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності.

18 липня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором та на виконання його умов між ТОВ "Сканді" (іпотекодавець) та ПАТ "ВТБ Банк" (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір № 03.93/08-ДІ, предметом якого забезпечуються виконання позичальником зобов'язань, що випливають з укладеного між ним та іпотекодержателем кредитного договору щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісій, неустойки (штрафу, пені) в розмірах, строки та у випадках, передбачених кредитним договором. Іпотекодавець зобов'язався відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені останнім внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

В іпотечному договорі іпотекодавець підтвердив, що предмет іпотеки належить йому на праві власності на підставі перелічених у цьому договорі правовстановлюючих документів.

На виконання умов кредитного договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок позичальника грошові кошти у розмірі 350000 дол. США, що підтверджується банківськими виписками ПАТ "ВТБ Банк" про рух коштів між ним і позичальником.

Підставою звернення до суду з даним позовом стало невиконання позичальником умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику - ОСОБА_5 визначений договором кредит; свої зобов'язання за кредитним договором позичальник належним чином не виконала.

Встановлено, що борг ОСОБА_5 перед ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором на день прийняття рішення місцевим господарським судом становить 12847,08 доларів США (152236 гривень 32 коп.) простроченого боргу по кредиту, 151005,75 доларів США (1789399 гривень 57 коп.) строкового боргу по кредиту, 9170,67 долари США (108671 гривень 32 коп.) простроченого боргу по сплаті процентів, 18473 гривні 99 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 52338 гривень 78 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 3056 гривень 35 коп. 3 % річних за весь час прострочення сплати процентів, 9076 гривень 80 коп. 3 % річних за весь час прострочення повернення кредиту.

18 липня 2008 року у забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору № 03.93/08-КЛ від 18 липня 2008 року ТОВ "Сканді" (іпотекодавець) передало в іпотеку ПАТ "ВТБ Банк" за договором № 03.93/08-ДІ нежилу будівлю - приймальний пункт склопосуду (в літері Б), загальною площею 304, 20 (триста чотири цілих двадцять сотих) кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (два "А").

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановлено, що надіслана позичальнику вимога № 1408/123-2 від 23 грудня 2013 року про дострокове повернення суми кредиту за кредитним договором, а також сплату наявного боргу та встановлених договором штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань залишена ОСОБА_5 без задоволення.

З огляду на викладене, у відповідності до умов кредитного договору та норм чинного законодавства, враховуючи невиконання позичальником умов кредитного договору, банк набув право звернення стягнення на майно, передане в іпотеку в забезпечення виконання позичальником умов такого кредитного договору.

Відповідно до п. 5.2 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, незалежно від строку виконання боргового зобов'язання, яке зазначено в кредитному договорі, зокрема, у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконанні.

За умовами п. 5.4 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному ст. 38 Закону України "Про іпотеку"; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто, шляхом позасудового врегулювання).

З урахуванням положень ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" та ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду, серед іншого, зазначається початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Згідно ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За висновком Київської незалежної судово-експертної установи № 1143 від 10 березня 2015 року вартість предмета іпотеки станом на час проведення експертизи становить 3121092 гривні.

Відповідач заперечив проти зазначеної експертом вартості об'єкта іпотеки, однак, інших доказів у підтвердження своїх доводів щодо невідповідності зазначеної експертом ринкової вартості такого предмета іпотеки судам не надав.

Разом з тим, визначення способу проведення експертизи належить до компетенції експерта. Оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно висновку № 1143 Київської незалежної судово-експертної установи від 10 березня 2015 року дослідження проведено методом розрахунку ринкової вартості об'єкта дослідження з врахуванням його технічного стану, конструктивних елементів об'єкта дослідження (оцінки), а також інших факторів, які впливають на формування вартості, що цілком відповідає принципам та підходам, встановленим Національними стандартами № 1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10 вересня 2003 року, № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28 жовтня 2004 року та № 3 "Оцінка цілісних майнових комплексів", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1655 від 29 листопада 2006 року.

За наслідками дослідження змісту висновку № 1143 Київської незалежної судово-експертної установи від 10 березня 2015 року судами встановлено, що 23 жовтня 2014 року обстеження об'єкта дослідження - нежитлової будівлі - приймального пункту склопосуду (в літері Б), загальною площею 304,20 (триста чотири цілих двадцять сотих) кв.м. здійснювалось експертом Бойко М.В. у присутності представників сторін, у тому числі і з представником апелянта - Талай С.В., що спростовує доводи відповідача про те, що огляд предмета іпотеки не проводився експертом.

Судами встановлено, що експерт провів дослідження методом розрахунку ринкової вартості нерухомого майна, ґрунтуючись на результатах обстеження та даних наданої документації, а опис предмету іпотеки в договорі іпотеки повністю відповідає наданим в розпорядження експертів матеріалам технічної інвентаризації.

Встановлено, що експерт, який проводив судову будівельну-технічну експертизу, правом самостійно вносити зміни до інвентаризаційної справи та технічного паспорту спірного об'єкту нерухомого майна щодо незафіксованих в них площ не наділений, а тому цілком правомірно при визначенні ринкової вартості спірної будівлі виходив з площі, яка встановлена в наявних в них документах.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов мотивованого висновку про недоцільність повторного проведення будівельно-технічної експертизи, заявленої відповідачем в апеляційній скарзі, з огляду на що підставно відмовив у задоволенні відповідного клопотання.

Разом з тим, судами встановлено, що відповідачем не надано доказів, які б давали підстави стверджувати, що кредитором вчинялись дії щодо стягнення з позичальника кредитних коштів, що спростовує доводи заявника касаційної скарги про можливість подвійного стягнення одного й того ж боргу з позичальника та іпотекодавця.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 ст. 583 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

За ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи, що іпотекою забезпечується виконання зобов'язання, право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у кредитора в момент порушення боржником строку (терміну) виконання забезпеченого зобов'язання, у зв'язку з чим місцевий та апеляційний господарські суди дійшли юридично обгрунтованого висновку про те, що право звернути стягнення на предмет іпотеки належить кредитору (іпотекодержателю) та не ставиться у залежність від неможливості стягнення боргу з позичальника.

З цих же підстав апеляційним господарським судом залишено без задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до розгляду Господарським судом по суті справи за позовом ТОВ "Сканді" до ПАТ "ВТБ Банк", треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_10 про припинення поруки.

Судом касаційної інстанції не приймаються до уваги посилання ТОВ "Сканді" на порушення судами попередніх інстанцій норм ч. 5 ст. 52, ч. 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки наведені положення регулюють правовідносини сторін виконавчого провадження на стадії виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, а рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за наслідками повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм у сукупності належної правової оцінки та вірного застосування норм ст. ст. 525, 526, 530, ч. 1 ст. 546, ст. ст. 572, 583, 629, 1048, ч. ч. 1, 3 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 11, ст. ст. 33, 38, 39 Закону України "Про іпотеку", ч. 2 ст. 25 "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин прийняті у справі судові рішення законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9,111-11Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 липня 2015 року - без зміни.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир