Постанова

від 08.07.2015 по справі 914/1677/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2015 р. Справа № 914/1677/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого - судді: Данко Л.С.,

Суддів: Кузь В.Л.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Львівської крайової організації Народного Руху України від 20.08.2014 р. (вх. № 01-05/4002/14),

на рішення Господарського суду Львівської області від 22 липня 2014 року

у справі № 914/1677/14 (суддя Р.А.Кидисюк),

порушеній за позовом

Позивача: Української Народної Партії, м. Київ,

До відповідача-1: Львівської обласної організації Української Народної Партії, м. Львів,

До відповідача-2: Львівської крайової організації Народного Руху України, м. Львів,

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватний нотаріус Львівського міського округу Шапіро Ірини В'ячеславівни, м. Львів,

Про: визнання недійсним Договору від 15.01.2014 року дарування нежитлових приміщень першого поверху, позначених номерами: 57-4, 57-5, 57-6, 57-16, 57-17 у технічному паспорті, загальною площею 38,4 кв.м., що знаходяться в будинку 40 по вул. Володимира Великого у м. Львові, укладеного між Львівською обласною організацією Української Народної Партії та Львівською крайовою організацією Народного Руху України, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського округу Шапіро Іриною В'ячеславівною, зареєстрований в реєстрі за № 56.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача-2: не прибув;

від позивача: не прибув;

від відповідача-1: Давид О.В. - керівник ЛОО УНП;

від третьої особи: не прибув.

Права та обов'язки сторін та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України представникам роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

За клопотанням представників відповідача-1 в судовому засіданні здійснюється технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 05 травня 2015 року, справу № 914/1677/14 Господарського суду Львівської області розподілено колегії суддів: Данко Л.С. - головуючий суддя, суддям Кузь В.Л., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 року прийнято апеляційну скаргу Львівської крайової організації Народного Руху України від 20.08.2014 р. (вх. № 01-05/4002/14) до провадження та розгляд скарги призначено на 27.05.2015 року, про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи) (том ІІ, а. с. 182 - 187).

В судове засідання, яке відбулося 27.05.2015 р., представник Апелянта/відповідача-2 прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, просить апеляційну скаргу ЛКО НРУ задовольнити, рішення - скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову Української Народної Партії щодо визнання недійсним Договору дарування нежитлових приміщень, позначених №№: 57-4, 57-5, 57-6, 57-16, 57-17, що знаходяться в буд. 40 по вул. В. Великого у м. Львові, укладеного між Львівською обласною організацією Української Народної Партії та Львівською крайовою організацією Народного Руху України, посвідченого 15.01.2014 року приватним нотаріусом Львівського міського округу Шапіро І.В. - відмовити повністю за безпідставністю.

Представник позивача прибув, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, підтримав клопотання про уточнення резолютивної частини рішення суду першої інстанції; подав, через канцелярію суду за вх. № 01-04/3349/15, письмовий відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого суду - без змін (том ІІ, а.с. 190-196). Крім того, представник подав клопотання (вх. № 01-04/3350/15 від 27.05.2015 р.), просить уточнити резолютивну частину рішення суду першої інстанції (том ІІ, а.с. 197-198), виклавши її у редакції: «Скасувати рішення державного реєстратора Шапіро І.В. про реєстрацію права власності запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 9954343 від 15.01.2014 року», підставою для зазначеної вимоги Позивач вважає є лист нотаріуса Шапіро І.В. (том ІІ, а.с. 199).

Представники відповідача-1 у судове засідання прибули, надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, підтримали клопотання про уточнення резолютивної частини судового рішення; через канцелярію суду за вх. № 01-04/3348/15 подали відозву на апеляційну скаргу, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого суду - без змін (том ІІ, а.с. 200-209), подали клопотання за вх. № 01-04/3351/15 (том ІІ, а.с. 210), просять змінити (уточнити) резолютивну частину рішення (том ІІ, а.с. 210), виклавши її в редакції: «Скасувати рішення державного реєстратора Шапіро І.В. про реєстрацію права власності запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 9954343 від 15.01.2014 року» з підстав зазначених у листі нотаріуса Шапіро І.В. (том ІІ, а.с. 211).

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватний нотаріус Львівського міського округу Шапіро Ірина В'ячеславівна в судове засідання не прибула, повноважного представника - не направила, через канцелярію суду за вх. № 01-04/3271/15 від 25.05.2015 р. надіслала по-пошті (том ІІ, а.с. 189) письмове пояснення, крім того, просить розглядати справу без її участі (том ІІ, а.с. 188).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 27.05.2015 р. розгляд справи відкладено на 24.06.2015 р., про що представники сторін були повідомлені під розписку (том ІІ, а.с. 218), третя особа - по-пошті, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (том ІІ, а.с. 217/зворот).

В судове засідання, яке відбулося 24.06.2015 р., представник Апелянта/відповідача-2 - прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, через канцелярію суду за вх. № 01-04/4037/15 від 23.06.2015 р. подав додаткове обґрунтування до апеляційної скарги (том ІІ, а.с. 221-223), просить апеляційну скаргу ЛКО НРУ задовольнити, рішення - скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову УНП щодо визнання недійсним Договору дарування нежитлових приміщень, позначених №№: 57-4, 57-5, 57-6, 57-16, 57-17, що знаходяться в буд. 40 по вул. В. Великого у м. Львові, укладеного між ЛОО УНП та ЛКО НРУ, посвідченого 15.01.2014 року приватним нотаріусом Львівського міського округу Шапіро І.В. - відмовити повністю за безпідставністю. Щодо клопотання позивача і заяви відповідача-1 про уточнення (зміну) судового рішення пояснив, що позивач та відповідач-1 фактично заявили у суді апеляційної інстанції нову вимогу про скасування рішення державного реєстратора Шапіро І.В. про реєстрацію права власності запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 9954343 від 15.01.2014 року, яка не була предметом розгляду у суді першої інстанції, тому у задоволенні вказаних вимог належить відмовити, виходячи з приписів ч. 3 ст. 101 ГПК України. Крім того, представник апелянта пояснила, що Шапіро І.В. не залучена до участі у даній справі як державний реєстратор, приватного нотаріуса Львівського міського округу Шапіро І.В., залучено до участі у справі № 914/1677/14, відповідно до ст. 27 ГПК України, третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відтак вважає вимоги позивача та відповідача-1 заявлені у клопотанні та заяві про уточнення резолютивної частини судового рішення - безпідставними.

Представник Позивача прибув, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого суду - без змін, підтримав клопотання про уточнення резолютивної частини рішення, просить резолютивну частину рішення суду першої інстанції викласти у редакції: «Скасувати рішення державного реєстратора Шапіро І.В. про реєстрацію права власності запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 9954343 від 15.01.2014 року».

Представник відповідача-1 прибув, через канцелярію суду за вх. № 01-04/3959/15 від 22.06.2015 р., подав Доповнення до заперечення на апеляційну скаргу та клопотання від 27.05.2015 р. (том ІІ, а.с. 219-220), просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, пункт другий резолютивної частини судового рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 р. № 914/1677/14 змінити, виклавши його у редакції: «Визнати недійсним укладений між Львівською обласною організацією Української Народної Партії (79005, м. Львів, вул. Шота Руставелі, буд. 2, кв. 4, код ЄДРПОУ 252500005) та Львівською крайовою організацією Народного Руху України (79000, м. Львів, вул. Коперніка, буд. 11, код ЄДРПОУ 20806283) Договір дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014 р., щодо дарування нежитлових приміщень першого поверху, позначених номерами: 57-4, 57-5, 57-6, 57-16, 57-17 у технічному паспорті, загальною площею 38,4 кв.м., що знаходяться в будинку 40 по вул. Володимира Великого у м. Львові, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського округу Шапіро Іриною В'ячеславівною, зареєстрований в реєстрі за № 56 та визнати недійсним запис державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського округу Шапіро І.В. про реєстрацію права власності на вказане майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9954343 від 15.01.2014 р.» та пояснив, що, на його думку, вказані зміни можуть бути внесені Львівським апеляційним господарським судом на стадії апеляційного провадження відповідно до ч. 1 ст. 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватний нотаріус Львівського міського округу Шапіро І.В., повторно, в судове засідання не прибула, в матеріалах справи є Пояснення, подане через канцелярію суду за вх. № 01-04/3271/15 від 25.05.2015 р., у якому нотаріус просить суд розглядати справу без її участі.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 24.06.2015 р. розгляд справи відкладено на 01.07.2015 р., про що представники сторін повідомлені під розписку (том ІІ, а.с. 227), третя особа - по-пошті згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (том ІІ, а.с. 226/зворот).

30.06.2015 р. представник позивача подав клопотання за вх. № 01-04/4161/15 про ознайомлення з матеріалами справи в порядку ст. 22 ГПК України. 30.06.2015 р. представник позивача ознайомився з матеріалами справи, про що свідчить його напис на клопотанні (том ІІ, а.с. 228) та Заяву (вх. № 01-04/4162/15) про долучення документів до справи, повних текстів /копій/: Рішення ініціативної групи Центрального Проводу УНП від 06.09.2013 р. з додатком на 2-х арк.; ухвали № 1 Центрального Проводу УНП від 14.09.2013 р. з додатком на 2-х арк.; Протоколу 1 та 2 етапу ХІУ З'їзду УНП від 19.05 та 05.10.2013 р. на 14-ти арк.; Протоколу Правління УНП від 26.12.2013 р. на 8-и арк. (том ІІ, а.с. 229-260).

У судове засідання, яке відбулося 01.07.2015 р. представник Апелянта/відповідача-2 - прибув, через канцелярію суду за вх. № 01-04/4226/15 подав повторне Додаткове обгрунтування апеляційної скарги (том ІІІ, а.с. 3-11), надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, додаткових обгрунтуваннях до апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу Львівської крайової організації Народного Руху України на рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 р. по справі № 914/1677/14 - задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову УНП щодо визнання недійсним Договору дарування нежитлових приміщень, позначених номерами: 57-4, 57-5, 57-6, 57-16, 57-17, що знаходяться в буд. 40 по вул. В. Великого у м. Львові, укладеного між ЛОО УНП та ЛКО НРУ, посвідченого 15.01.2014 року приватним нотаріусом Львівського міського округу Шапіро І.В. - відмовити повністю. Вимоги позивача та відповідача-1 про уточнення резолютивної частини рішення суду шляхом викладення у редакції відповідача-1 - залишити без задоволення. Представником апелянта, 01.07.2015 р. подано клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів та відкладення розгляду справи для подання додаткових доказів у справу (том ІІІ, а.с. 20).

Представник позивача прибув, просить задовольнити Заяву подану ним 30.06.2015 р. про долучення документів до справи та пояснив, що подані ним документи не є додатковими в розумінні ч. 1 ст. 101 ГПК України, так як вони досліджувалися судом першої інстанції і витяги з цих документів є в матеріалах справи, зараз Позивач подає повний їх текст, представник надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, резолютивну частину рішення суду першої інстанції уточнити/змінити та викласти у редакції: «Скасувати рішення державного реєстратора Шапіро І.В. про реєстрацію права власності запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 9954343 від 15.01.2014 року», в іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін. Проти клопотання апелянта про продовження строків розгляду спору на 15 днів та відкладення справи заперечує, просить розглядати спір за наявними у справі документами.

Представник відповідача-1 прибув, 01.07.2015 р. через канцелярію суду за вх. № 01-04/4219/15 подав доповнення до відозви (том ІІІ, а.с. 1-2), надав пояснення аналогічні викладеним у відозві на апеляційну скаргу, доповненні до відозви, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, пункт другий резолютивної частини судового рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 р. № 914/1677/14 змінити, виклавши його в наступній редакції: «Визнати недійсним укладений між Львівською обласною організацією Української Народної Партії (79005, м. Львів, вул. Шота Руставелі, буд. 2, кв. 4, код ЄДРПОУ 252500005) та Львівською крайовою організацією Народного Руху України (79000, м. Львів, вул. Коперніка, буд. 11, код ЄДРПОУ 20806283) Договір дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014 р., щодо дарування нежитлових приміщень першого поверху, позначених номерами: 57-4, 57-5, 57-6, 57-16, 57-17 у технічному паспорті, загальною площею 38,4 кв.м., що знаходяться в будинку 40 по вул. Володимира Великого у м. Львові, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського округу Шапіро Іриною В'ячеславівною, зареєстрований в реєстрі за № 56 та визнати недійсним запис державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського округу Шапіро І.В. про реєстрацію права власності на вказане майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9954343 від 15.01.2014 р.». Проти клопотання апелянта щодо продовження строків розгляду спору та відкладення справи заперечив та пояснив, що у відповідача-2 було достатньо часу для подання у дану справу додаткових доказів, просить розглядати спір за наявними у справі документами.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача повноважного представника у судове засідання не направила, в матеріалах справи є Пояснення та заявлено клопотання про розгляд справи без її участі.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 01.07.2015 р. клопотання Апелянта про продовження строків розгляду спору задоволено, продовжено строк розгляду спору на 15 дів та розгляд справи відкладено на 08.07.2015 р., про що представники Апелянта/відповідача-2, позивача та відповідача-1 були повідомлені під розписку (том ІІІ, а.с. 37), третя особа - по-пошті, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (том ІІІ, а.с. 36/зворот).

У судове засідання, яке відбулося 08.07.2015 р. представник Апелянта - не прибув, був належним чином, під розписку (том ІІІ, а.с. 37) повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи. У попередніх судових засіданнях представник Апелянта приймав участь, надавав усні та письмові додаткові обґрунтування до апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову Української Народної Партії щодо визнання недійсним Договору дарування нежитлових приміщень укладеного між Львівською обласною організацією Української Народної Партії та Львівською крайовою організацією Народного Руху України, посвідченого 15.01.2014 року Приватним нотаріусом Львівського міського округу Шапіро І.В. - відмовити повністю за безпідставністю. Просив клопотання позивача і заяву відповідача-1 про уточнення судового рішення шляхом викладення п. 2 резолютивної його частини у редакції відповідача-1, згідно клопотання від 27.05.2015 р. (том ІІ, а.с. 219-220) - залишити без задоволення.

Представник позивача в судове засідання - не прибув, про причини не прибуття не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи під розписку (том ІІ, а.с. 37). У попередніх судових засіданнях представник позивача приймав участь у справі, надавав усні та письмові пояснення, заявляв клопотання та подавав докази, знайомився з матеріалами справи, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, резолютивну частину рішення суду першої інстанції уточнити (змінити) та викласти у редакції: «Скасувати рішення державного реєстратора Шапіро І.В. про реєстрацію права власності запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 9954343 від 15.01.2014 року» в іншій частині рішення суду просив залишити без змін та/або викласти п. 2 резолютивної частини рішення суду першої інстанції у редакції відповідача-1, згідно клопотання від 27.05.2015 р.

Представник відповідача-1 прибув, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, доповненні до відзиву, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін та/або пункт другий резолютивної частини судового рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 р. № 914/1677/14 змінити, виклавши його в редакції: «Визнати недійсним укладений між Львівською обласною організацією Української Народної Партії (79005, м. Львів, вул. Шота Руставелі, буд. 2, кв. 4, код ЄДРПОУ 252500005) та Львівською крайовою організацією Народного Руху України (79000, м. Львів, вул. Коперніка, буд. 11, код ЄДРПОУ 20806283) Договір дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014 р., щодо дарування нежитлових приміщень першого поверху, позначених номерами: 57-4, 57-5, 57-6, 57-16, 57-17 у технічному паспорті, загальною площею 38,4 кв.м., що знаходяться в будинку 40 по вул. В. Великого у м. Львові, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського округу Шапіро Іриною В'ячеславівною, зареєстрований в реєстрі за № 56 та визнати недійсним запис державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського округу Шапіро І.В. про реєстрацію права власності на вказане майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9954343 від 15.01.2014 р.».

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не прибула, в матеріалах справи є Пояснення по суті справи. Крім того, нотаріус просить суд розглядати справу без її участі.

Враховуючи, що сторін по справі та третю особу не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони (позивач, апелянт/відповідач-2) та третя особа були своєчасно та належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду справи № 914/1677/14, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Частиною 3 ст. 69 ГПК України передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 01.07.2015 р. продовжив строк розгляду спору на 15 днів, за клопотанням Апелянта/відповідача-2 та відклав розгляд даної справи на 08.07.2015 р., про що сторони (позивач, відповідач-1 та апелянт/відповідач-2) були повідомлені під розписку (том ІІІ, а.с. 37), а третя особа - по-пошті (том ІІІ, а.с. 36/зворот).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників позивача, апелянта/відповідача-2 та третьої особи бути присутніми у даному судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду від 01.07.2015 р. про продовження строків розгляду спору та відкладення розгляду даної справи - участь повноважних представників судом обов'язковою не визнавалась (том ІІІ, а. с. 34-36).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засіданні.

Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями) затверджена Інструкція з діловодства в господарських судах України (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482).

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції представники сторін про відкладення 01.07.2015 р. розгляду справи на 08.07.2015 р. були повідомлені під розписку (том ІІІ, а.с. 37), а на адресу третьої особи у справі було направлено ухвалу про відкладення розгляду справи № 914/1677/14 від 01.07.2015 року, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа (том ІІІ, а.с. 34-36/зворот), відтак нез'явлення представників позивача, відповідача-2/апелянта та третьої особи у судове засідання 08.07.2015 р. не перешкоджає розгляду справи по суті.

Колегія суддів прийшла до висновку, долучити до матеріалів даної справи подані позивачем 30.06.2015 р. копії повних текстів: Рішення ініціативної групи Центрального Проводу УНП від 06.09.2013 р. з додатком на 2-х арк.; ухвали № 1 Центрального Проводу УНП від 14.09.2013 р. з додатком на 2-х арк.; Протоколу 1 та 2 етапу ХІУ З'їзду УНП від 19.05 та 05.10.2013 р. на 14-ти арк.; Протоколу Правління УНП від 26.12.2013 р. на 8-и арк., так як подані документи не є додатковими в розумінні ч. 1 ст. 101 ГПК України, оскільки вони були предметом дослідження та оцінки судом першої інстанції (том І. а.с. 24-27, 29, 59-60, 84, 85), в т.ч. на виконання вказівок Вищого господарського суду України, які наведені у постанові від 08.04.2015 р. по даній справі, в частині, що стосуються покладення на позивача обов'язку доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, відповідно до приписів частин 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Тобто, метою апеляційного суду є розгляд справи повторно .

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2014 р. у справі № 914/1677/14 залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.07.2014 р. по справі № 914/1677/14 (суддя Кидисюк Р.А.) позов задовольнив повністю. Визнано недійсним укладений між Львівською обласною організацією Української Народної Партії (79005, м. Львів, вул. Шота Руставелі, буд. 2, кв. 4; код ЄДРПОУ 25250005) та Львівською крайовою організацією Народного Руху України (79000, м. Львів, вул. Коперніка, буд. 11; код ЄДРПОУ 20806283) Договір дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014р. щодо дарування нежитлових приміщень першого поверху, позначені №№57-4, 57-5, 57-6, 57-16, 57-17 у технічному паспорті, загальною площею 38,4 кв.м, що знаходяться в будинку 40 по вул. Володимира Великого у м. Львові, посвідчений Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В., зареєстрований в реєстрі за № 56; стягнуто з ЛОО УНР та ЛКО НРУ на користь Української Народної Партії по 609,00 грн. судового збору (пункти 1, 2, 3 та 4 резолютивної частини судового рішення )(том І, а.с. 199-200, 201-207).

Львівський апеляційний господарський суд, постановою від 20 січня 2015 р. у справі № 914/1677/14, апеляційну скаргу Львівської крайової організації Народного Руху України задовольнив, рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року по справі № 914/1677/14 скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову Української народної партії відмовив (том ІІ, а.с. 103, 104-111).

Вищий господарський суд України, 08 квітня 2015 р. у справі № 914/1677/14 прийняв постанову, якою касаційну скаргу Української народної партії задовольнив частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 січня 2015 р. у справі № 914/1677/14 Господарського суду Львівської області скасував. Матеріали справи скерував для нового розгляду до Львівського апеляційного господарського суду (том ІІ, а.с. 172, 173-176).

Скасовуючи постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 січня 2015 р. у справі № 914/1677/14 та скеровуючи матеріали справи для нового розгляду до Львівського апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України вказав, що висновки апеляційного господарського суду про те, що положення статуту позивача не містять обмежень на укладення керівником Львівської обласної організації Української Народної Партії спірного договору дарування нежитлових приміщень, а відтак керівник Львівської обласної організації Української Народної Партії, яким на момент вчинення правочину був Баляс М.С., діяв у межах своїх повноважень, є передчасними, оскільки «вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків»; що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, окрім іншого, не надав правої оцінки, не з'ясував фактичних обставин «порушення при укладенні спірного договору приписів статті 15 Закону України "Про політичні партії в Україні" в частині заборони фінансування політичних партій, зокрема, політичними партіями, що не входять до виборчого блоку політичних партій», як і не навів мотивів незастосування зазначених норм права.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно норм ГПК України, вказівок Вищого господарського суду України викладених у постанові від 08.04.2015 року по даній справі, Львівський апеляційний господарський суд розглядає дану справу повторно .

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є вимоги Української Народної Партії (Позивач - по справі) до Львівської обласної організації Української Народної Партії (відповідач-1 - по справі) та Львівської крайової організації Народного Руху України (Відповідач-2-по справі) про визнання недійсним договору дарування від 15.01.2014 року щодо дарування нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 38,4 кв.м, що знаходяться в будинку № 40 по вул. Володимира Великого в м. Львові.

Підставою позову Українською Народною Партією визначено відсутність у особи -підписанта від імені керівника Львівської обласної організації Української Народної Партії повноважень на укладення оспорюваного правочину, а також повноважень щодо розпорядження спірним нерухомим майном.

Позивач: Українська Народна Партія (скорочене найменування - УНП) є юридичною особою, що підтверджується Статутом Української Народної Партії (том І, а.с. 95-108), ідентифікаційний код юридичної особи: 21710533, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд., 28-А, дата державної реєстрації/дата включення до ЄДРПОУ: 31.12.1999, 16.12.2005, 10741200000013505, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, дата видачі витягу 08.04.2014 р. (том І, а.с. 22). Відповідно до п. 8.2. Статуту про зміни, що сталися в статутних документах, УПН повідомляє відповідні органи у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідач-1: Львівська обласна організація Української Народної Партії (скорочене найменування - ЛОО УНП), місцезнаходження юридичної особи: 79005, Львівська обл., м. Львів, Галицький район, вул. Шота Руставелі, буд., 2, квартира, 4; код юридичної особи: 25250005, діє на підставі Статуту Української Народної Партії, входить в структуру УНП (п. 3.2. Статуту), набуває статусу юридичної особи з дати реєстрації (п. 3.5.1. Статуту): 20.01.2000, 25.01.2006, № запису: 14151200000010756, що підтверджується виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, дата їх видачі: 09.04.2014 р., 08.01.2014 р., 16.01.2014 р., 27.01.2014 р., 16.01.2014 р., 12.06.2014 р., 02.07.2014 р. (том І, а.с. 19-21, 51, 58, 81-83, 94, 143, 188-190, том ІІ, а.с. 166).

Апелянт/Відповідач-2: Львівська крайова організація Народного Руху України (скорочене найменування - ЛКО НРУ), місцезнаходження: 79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Коперніка, 11; код ЄДРПОУ: 20806283, діє на підставі Статуту Народного Руху України, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 01.02.1993 р., свідоцтво № 391, із наступними змінами і доповненнями, затвердженими позачерговим ХІХ Всеукраїнським Зборами (З'їздом) Народного Руху України від 15 травня 2010 року, зміни взято до відома Міністерством юстиції України, Наказ від 20.01.2011 р. № 198/5, входить в організаційну структуру НРУ (розділ ІІІ Статуту НРУ), набуває статусу юридичної особи з дати державної реєстрації (п. 31. Статуту УНП) (том І, а.с. 158-187).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За приписами частин 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2014 року між Львівською обласною організацією Української народної партії (далі за текстом - ЛОО УНП, Дарувальник - за договором) в особі голови ЛОО УНП - Баляса М.С., та Львівською крайовою організацією Народного руху України (далі за текстом - ЛКО НРУ, Обдаровуваний - за договором) в особі голови ЛКО НРУ - Корната А.В., було укладено Договір дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014 р., договір нотаріально посвідчений Шапіро І.В., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 56 (далі за текстом - Договір)(том І, а.с. 33).

Зазначений Договір укладено у письмовій формі єдиного документа, підписаний представниками сторін (дарувальника та обдаровуваного), їх підписи посвідчено печатками сторін, цей правочин нотаріально посвідчений Шапіро І.В., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 56.

Відповідно до ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до п. 1 Договору дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014 р. Львівська обласна організація Української народної партії подарувала, а Львівська крайова організація Народного руху України прийняла у власність нежитлові приміщення першого поверху, позначені №№ 57-4, 57-5, 57-6, 57-16, 57-17, загальною площею 38,4 кв.м. (тридцять вісім цілих чотири десятих квадратних метри), що знаходиться в будинку № 40 (сорок) по вулиці Володимира Великого в місті Львові.

Нежитлове приміщення, яке було подароване за спірним Договором дарування, було набуте Львівською обласною організацією Української Народної Партії (Покупець) на підставі Договору № 1735 купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу від 02.02.2007 р. в Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Продавець), для офісу організації, нотаріально посвідчений Попович Г.І., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу (том І, а.с. 34-35), державна реєстрація цього правочину проведена 02.02.2007 р., № правочину: 1896507, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів (том І, а.с. 39).

Згідно Витягу № 14564327 від 16.05.2007 р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» власником нежитлових приміщень першого поверху, позначені №№ 57-4, 57-5, 57-6, 57-16, 57-17, заг. пл. 38,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 40, визначено Львівську обласну організацію Української Народної Партії, підстава: договір купівлі-продажу № 1735 (том І, а.с. 41).

Відповідно до вказівок зазначених у постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 р. колегією суддів досліджуються обставини справи щодо особи, яка вчинила спірний правочин, тобто від імені Львівської обласної організації Української Народної Партії (Дарувальника) уклала Договір дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014 р., необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з приписами статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

При цьому, колегія суддів враховувала приписи Закону України "Про політичні партії в Україні".

Як зазначено вище у цій постанові, Договір дарування нежитлових приміщень від 15 січня 2014 року, зі сторони дарувальника: Львівської обласної організації Української Народної Партії, був укладений в особі голови ЛОО УНП - Баляса Михайла Степановича та ним підписаний.

Як вбачається з матеріалів наданих суду Державною реєстраційною службою України, УКРДЕРЖРЕЄСТР (вул. Марини Раскової, 15, м. Київ, 02660)(том ІІ, а.с. 68), Баляс М.С. з 19 травня 2013 р. прийнятий в Народний Рух України, що підтверджується Ухвалою Центрального Проводу Народного Руху України «Вступ та відновлення членства в Народному Русі України», якою ухвалено: п. 1. Прийняти до Народного Руху України осіб, що подали заяви (Додаток 1)(том ІІ, а.с. 69).

Згідно Додатку 1, затвердженого Ухвалою Центрального проводу НРУ від 19 травня 2013 року № 113-14-ЦП-19.05.2013 «Список осіб прийнятих в Народний Рух України», під порядковим номером « 5.» числиться «Баляс Михайло» (а.с. 70-71).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про політичні партії в Україні»(із наступними змінами та доповненнями), які були чинними на час вчинення спірного правочину, членом політичної партії може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах. Частиною 2 зазначеної статті визначено, що громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії.

Відповідно до ч. 6 вказаного Закону, порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в цій визначаються статутом політичної партії.

Згідно з ч. 7 Закону, громадянин України має право в будь-який час зупинити чи припинити своє членство в політичній партії шляхом подання заяви до відповідних структурних органів політичної партії. Членство в політичній партії зупиняється чи припиняється з дня подання такої заяви та не потребує додаткових рішень. З цього часу припиняється перебування громадянина України на будь-яких виборних посадах в політичній партії (в редакції Закону України № 4624-УІ від 22.03.2012 р.). Відповідно до ч. 8 Закону України «Про політичні партії в Україні» членство в політичній партії є фіксованим. Обов'язковою умовою фіксації членства в політичній партії є наявність заяви громадянина України, поданої до статутного органу політичної партії, про бажання стати членом цієї партії . Форма фіксації членства (ч. 9 ст. 6 Закону) в політичній партії визначається статутом політичної партії.

Відповідно до Ухвали № 12/3 Правління Української Народної Партії від 26.12.2013 року "Про припинення членства в Українській народній партії деяких осіб" Баляс Михайло Степанович вважається таким, що припинив своє членство в Українській Народній Партії з 10.10.2013 року (том І. а.с. 29, том ІІ, а.с. 257).

Особа, яка не є членом політичної партії не може займати посади у партії (ч. 7 ст. 6 Закону України «Про політичні партії в Україні), тому відповідно до статей 2.8, 3.5.3. та 3.6.8 Статуту УНП, Центральний Провід УНП, 16.11.2013 р. утворив оргкомітет з підготовки та проведення виборчої конференції ЛОО УНП, а головою оргкомітету призначено Давид О.В. Відповідно до Статуту та Ухвали Центрального Проводу поточне керівництво ЛОО УНП було доручено Оргкомітету. Згідно з Протоколом засідання оргкомітету від 09.12.2013 р., Давид О.В. делеговано повноваження тимчасово виконуючого обов'язки голови ЛОО УНП.

Відповідно до акта від 26.12.2013 року, який складений оргкомітетом з питань організації виборчої конференції ЛОО УНП (том І. а.с. 27), під час розширеного засідання оргкомітету Баляс М.С. був повідомлений про ухвали Центрального Проводу УНП, за якими він не є членом партії, не є керівником ЛОО УНП, не має повноважень керівника ЛОО УНП, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 7903102384517, з описом вкладення до цінного листа, яке уповноважений в одержанні: Баляс М.С. отримав під розписку 07.01.14 р. (том І. а.с. 28).

Наказом № 100-Р від 19.12.2013 року Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Львівській області «Про взяття до відома інформації про зміни у керівному складі» взяла до відома інформацію про зміни у керівному складі Львівської обласної організації Української Народної Партії, а саме: про усунення з посади голови Львівської обласної організації Української Народної Партії Баляса Михайла Степановича (п. 1 цього Наказу) (том І, а.с. 61).

30.01.2014 року дані про зміну керівника Львівської обласної організації Української Народної Партії були подані Державному реєстратору для внесення змін в ЄДР, відповідно до записів Баляс М.С. не має права вчиняти юридичні дії та підписувати документи від імені ЛОО УНП, Баляса М.С. виключено з числа підписантів без довіреності.

Позивач та відповідач-1 просять визнати Договір дарування від 15.01.2014 р. недійсним, оскільки станом на 15.01.2014 року керівником ЛОО УНП була Давид О.В., а не Баляс М.С., а тому правочин був підписаний не керівником ЛОО УНП.

Апелянт/Відповідач-2 в апеляційній скарзі, додаткових обґрунтуваннях апеляційної скарги, проти задоволення позову заперечує, вказує, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданого 08.01.2014 р., станом на 15.01.2014 р. /дата укладення оспорюваного Договору/ керівником Львівської обласної організації Української Народної Партії значився Баляс М.С., який не був обмежений у вчиненні розпорядчих дій, в тому числі і укладення правочинів щодо відчуження належного ЛОО УНП спірного майна.

Виходячи з норм чинного законодавства України, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, ч. 2 ст. 203 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, частиною 3 статті 215 ЦК України, відповідно до п.3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", яким передбачено, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Відповідно до п.п. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З матеріалів справи вбачається, що Баляс Михайло Степанович підписав Договір дарування всупереч Статуту УНП в інтересах іншої партійної організації, у якій перебуває, з 19 травня 2013 року, про що зазначено вище у цій постанові та підтверджується матеріалами даної справи, є членом Центрального керівного органу НРУ та заступником керівника організації - набувача майна згідно з оспорюваним Договором. Дані факти підтверджуються публічно доступними доказами, зокрема публікаціями у ЗМІ, які додав Позивач (том І, а.с. 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 149, том ІІ, а.с. 100).

Отже, на час підписання Договору дарування в реєстрі перебували недостовірні відомості.

Однак, п. Баляс М.С. і протилежна сторона Договору знали, що відомості про Баляса М.С. як керівника ЛОО УНП у Витягу з реєстру виданого 08 січня 2014 року, на підставі якого було укладено Договір дарування 15 січня 2014 року, були недостовірними та не відповідали дійсності. Зокрема, підписант Договору дарування був ознайомлений зі змістом чинного (на час підписання Договору) Наказу № 100 Реєстраційної служби ГУ юстиції у Львівській області про взяття до відома органами юстиції про його усунення від керівництва ЛОО УНП та про надання вищим статутним органом УНП - Центральним проводом УНП, - повноважень поточного керівництва організацією оргкомітетові з питань підготовки позачергової виборчої конференції, відповідно до п. 3.6.8. Статуту УНП. На підтвердження даного факту Позивач надав суду повідомлення про вручення Балясу С.М. Ухвали ЦП УНП, копії Наказу № 100 (повідомлення про вручення цінного листа з описом вкладеного у конверт). Доказом того, що Баляс М.С. знав про те, що він усунений від керівництва є також надана Позивачем копія клопотання про забезпечення позову (том І, а.с. 80), датоване 08 січня 2014 року до Львівського окружного адміністративного суду в межах позову Баляса М.С. до Реєстраційної служби ГУ юстиції у Львівській області про скасування згаданого вище Наказу № 100, яке згідно з резолюцією судді адміністративного суду долучене до справи 13 січня 2014 р.

Отже, сторона позивача довела належними і допустимими доказами, що підписант сторони відповідача-2, Корнат А.В., був обізнаний про те, що Баляс М.С. втратив повноваження голови ЛОО УНП відповідно до Статуту УНП та відповідно до Закону України "Про політичні партії", оскільки на час підписання оспорюваного правочину Баляс М.С. був прийнятий у лави Народного Руху України, не був членом УНП і згідно зі Статутом УНП та Закону України "Про політичні партії України", не міг займати керівні посади в УНП та користуватися відповідними статутними повноваженнями, які має голова обласної організації УНП.

Матеріалами справи підтверджується, що Баляс М.С. з травня 2013 р. є членом Центрального керівного органу НРУ та заступником керівника ЛКО НРУ. Як зазначено вище у цій постанові, відповідно до Ухвали Центрального Проводу Народного Руху України "Про вступ та відновлення членства у Народному Русі України" від 19.05.2013 р. за підписом Голови НРУ, Центральний Провід НРУ ухвалив прийняти до Народного Руху України осіб, що подали заяви згідно додатку № 1 - списку осіб прийнятих в Народний Рух України, серед яких - Баляс Михайло (п. 5 Додатку). При цьому, наявний в матеріалах справи лист голови НРУ від 15.08.2014 р. № 1286/3-13 057 згідно якого останній повідомляє про те, що Баляс М.С. з травня 2013 р. по 15.08.2014 р. не був і не є членом політичної партії НРУ, колегією суддів оцінюється критично та не приймається до уваги, оскільки такий документ суперечить іншим наявним доказам у справі, зокрема зазначеній вище Ухвалі Центрального Проводу НРУ від 19.05.2013р.

Згідно довідки голови УНП від 24.07.2014 р. № 14 - Баляс М. С. не є членом УНП та головою ЛОО УНП фактично з 19.05.2013р. У зв'язку зі вступом в НРУ останній втратив повноваження голови ЛОО УНП відповідно до Закону України "Про політичні партії в України" та Статуту УНП, при цьому 26.12.2013 р. Правління УНП прийняло додаткове рішення про припинення членства юридично закріпивши вихід Баляса М.С. з партії шляхом вступу в іншу партію. При цьому, формально, шляхом написання заяви - Баляс М.С. своє членство та повноваження голови ЛОО УНП не склав. Крім того, колегія суддів додатково звертає увагу, що факт перебування Баляса М.С. з 19 травня 2013 р. членом Центрального Проводу НРУ, а з 14 липня 2014 р. заступником голови ЛКО НРУ- набувача за оспорюваним Договором дарування, підтверджується публічними доступними доказами, публікаціями у ЗМІ та витягами з офіційних веб-сайтів, що колегія суддів вважає загальновідомою інформацією.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що оскаржуваний Договір був укладений Балясом М.С., як керівником ЛОО УНП на користь ЛКО НРУ, заступником керівника якої він є одночасно.

За змістом ч. 3 ст. 238 ЦК України, правочин не може вчинятися представником від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Однак, посилання на порушення зазначеного положення не заслуговує на увагу, враховуючи, що у спірних відносинах Баляс М.С. не був наділений повноваженнями представника від імені обох сторін Договору, а сам Договір був підписаний ним лише від імені ЛОО УНП.

Водночас, посилання позивача щодо обізнаності не лише Баляса М.С., а й обдаровуваного, про недостовірність відомостей про Баляса М.С. як керівника ЛОО УНП на дату укладення оскаржуваного Договору, які містились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, виданого станом на 08.01.2014 р., підтверджуються матеріалами справи.

Зокрема, Баляс М.С. був ознайомлений зі змістом наказу № 100 Реєстраційної служби ГУ юстиції у Львівській області про взяття до відома органами юстиції про його усунення від керівництва ЛОО УНП та про надання вищим статутним органом УНП - Центральним Проводом УНП, - повноважень поточного керівництва організацією оргкомітетові з питань підготовки позачергової виборчої конференції, відповідно до п. 3.6.8. Статуту УНП. Такий наказ на відповідну дату був чинним. Зазначене підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення із описом вкладення, діями, які вчинялись Балясом М.С., зокрема, поданим ним позовом про скасування цього наказу.

Зазначений вище наказ був скасований наказом Реєстраційної служби ГУЮ у Львівській області № 16-Р від 27.02.2014 р. на підставі правового висновку Реєстраційної служби ГУЮ у Львівській області щодо відповідності законодавству України та Статуту УНП інформації про зміни у керівному складі ЛОО УНП від 27.02.2014 р. Однак, зазначене не впливає на факт обізнаності Баляса М.С. та в його особі - ЛКО НРУ із рішеннями керівних органів УНП, якими його було позбавлено відповідних повноважень, незалежно від підставності прийняття до відома такої інформації Реєстраційною службою ГУЮ у Львівській області. Крім цього, не взяття до відома органами юстиції інформації про зміну керівництва політичної партії, відповідно до Закону не створює юридичних наслідків щодо чинності рішень партійних органів. В протилежному випадку це може трактуватися як втручання органу державної влади у внутрішні справи партії, що заборонено Законом.

Підставою для внесення змін до ЄДР ЮО та ФОП є певні юридичні факти, які підтверджені відповідними доказами, а саме - рішення керівних органів УНП. Як вбачається з матеріалів справи, керівними органами партії (УНП) змінено керівника ЛОО УНП заздалегідь до моменту вчинення оскаржуваного правочину. Окрім того, відповідно до ст.6 Закону "Про політичні партії в Україні", громадянин України припиняє перебування на будь-яких виборних посадах у партії з дня припинення членства у ній. В світлі наведеного, несвоєчасна заміна відомостей у ЄДР ЮО та ФОП не звільняє сторони правочину обов'язку вчиняти свої цивільні права добросовісно.

Натомість, при укладенні оскаржуваного Договору, Балясом М.С. були надані нотаріусу ухвали та накази від 08.10.2013 р. та 09.10.2013 р. (том І, а.с. 53, 55, 57), які, відповідно до витягу з протоколу засідання Правління УНП (повний текст цього Протоколу знаходиться в матеріалах справи)(том ІІ, а.с. 253-254) та ухвали Правління УНП від 26.12.2013р. "Про скасування деяких рішень керівних органів ЛОО УНП" (том І, а.с. 84, 85, том ІІ, а.с. 260) були скасовані, як і усі рішення керівних органів ЛОО УНП, а саме Конференції, Ради, Проводу, накази підписані попереднім керівником, які стосуються розпорядження рухомим і нерухомим майном УНП.

У Договорі дарування дарувальник посилається на рішення Ради ЛОО УНП від 08.10.2013р., протокол № 4 засідання Ради ЛОО УНП, протокол № 7 засідання Проводу ЛОО УНП від 08.10.2013 р., Ухвалу № 1 Проводу ЛОО УНП від 08.10.2013р. та ухвалу № 1 Ради ЛОО УНП від 08.10.2013 р. (том І, а.с. 53-57), про наділення Баляса М.С. правом на відчуження нерухомого майна організації. Як зазначено вище, вказані рішення ЛОО УНП на дату укладення спірного договору /15.01.2014 р./ вже були скасовані Ухвалою Правління УНП від 26.12.2013 р. Отже, подані нотаріусу згадані вище документи були нечинними на дату їх подання.

Згідно Статуту УНП (том І, а.с. 95-107), обласні організації УНП утворюються за рішенням Центрального Проводу УНП, після чого набувають статусу юридичної особи і діють на підставі єдиного Статуту УНП (п 3.5.1. Статуту УНП). Згідно п. 3.2. Статуту, обласні організації УНП є структурною ланкою УНП. Діяльність усіх структурних ланок відповідно до п. 3.1 Статуту УНП діє на основних принципах, зокрема: п. б) обов'язкового виконання всіх рішень Центрального проводу; п. в) права органів вищого рівня скасовувати рішення органів нижчого рівня, прийняті з порушенням Статуту . Згідно п. 3.6.10 Статуту УНП, Правління УНП є постійно діючим керівним органом партії. До його складу входять Голова УНП та заступник Голови УНП. До компетенції Правління УНП належить, зокрема, здійснення оперативного керівництва структурними підрозділами партії.

Пунктом 2.1. Статуту передбачено, що членом УНП може стати громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах, визнає Програму та Статут УНП, своєю діяльністю сприяє досягненню мети та здійсненню завдань УНП і не перебуває в інших політичних партіях.

У відповідності до ч.3. п. 2.6. Статуту УНП, у разі, якщо член Центрального проводу УНП грубо порушив Програму чи Статут УНП або завдав значної шкоди авторитетові УНП, Центральний Провід УНП може простою більшістю голосів від свого загального складу припинити виконання обов'язків цього керівника і його членство. Вищим Керівним органом УНП у період між з'їздами УНП є Центральний Провід УНП. До Центрального Проводу УНП входять за посадою Голова УНП, його заступники, Голова Ради УНП, голови обласних організацій УНП (п. 3.6.7. Статуту УНП). Таким чином, Баляс М.С. припинив членство в УНП на підставі Ухвали № 12/3 Правління УНП від 26.12.2013 р. "Про припинення членства в УНП деяких осіб" за підписом Голови УНП, у зв'язку з переходом до іншої політичної партії, відповідно до п. 2.6. Статуту та ст.6 Закону України "Про політичні партії" (громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії).

Враховуючи вищенаведені положення Статуту, рішення керівних органів ЛОО УНП скасовані Ухвалою Правління УНП від 26.12.2013 р. правомірно та у відповідності до норм Статуту УНП, а відтак, такі рішення станом на дату укладення оспорюваного Договору були недійсними.

Крім того, незважаючи на наявність у ЛОО УНП статусу окремої юридичної особи, Львівська обласна організація УНП є частиною партії, а не окремою організацією, діє за Статутом Української Народної Партії і не може приймати рішення самостійно, в тому числі щодо відчуження майна. Такої ж думки дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 21.10.2010 р. у справі № 10/250, в якій зазначив, зокрема, що "усе майно партії чи її структурних організацій (ланок) є власністю партії і на її відчуження потрібна згода політичної партії; політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом, а якщо партія утворює багатоланкову систему, де первинні ланки (юридичні особи) об'єднуються з ланками (також юридичними особами) вищих рівнів, то суб'єктом права власності на майно таких організацій визначається політична партія як ціле, а не її структури, хоч вони і наділені правами юридичної особи. Крайова організація, яка є юридичною особою і суб'єктом цивільно-правових відносин, має майно (відокремлене від майна інших ланок), яким вона може володіти, користуватися, розпоряджатися в межах, встановлених Статутом, але Крайова організація в своїй діяльності керується Програмою та Статутом Політичної партії, ухвалами центральних органів, а тому дарування майна повинно здійснюватися лише за умови згоди Політичної партії". Крім того, до матеріалів справи долучено Ухвалу Правління УНП від 16.12.2003 р., якою центральним керівним органом УНП вирішено придбати приміщення, яке є предметом оспорюваного Договору дарування, а Секретаріату доручено оформлення договору купівлі-продажу приміщення для забезпечення статутної діяльності УНП у Львівській області. Даний документ є доказом безпосередньої участі центральних керівних органів УНП у придбанні даного приміщення та підтверджує право керівних органів УНП приймати рішення щодо розпорядження даним майном.

УНП згоди на відчуження спірного майна не надавала, натомість, заперечувала щодо його відчуження, скасовуючи відповідні рішення органів нижчого рівня.

Відповідно до ч. 3. ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Крім того, згідно ст. 14 Закону України "Про політичні партії в Україні", держава гарантує політичним партіям право на кошти та інше майно для здійснення своїх статутних завдань. Політичні партії для здійснення своїх статутних завдань мають право на власне рухоме і нерухоме майно, кошти, обладнання, транспорт, інші засоби, набуття яких не забороняється законами України. Політичні партії можуть орендувати необхідне рухоме та нерухоме майно. Разом з тим ч.2 даної статті зазначено, що політичні партії є неприбутковими організаціями.

Частиною 3 вказаної статті зазначено, що політичні партії для здійснення своїх статутних завдань мають право на власне рухоме і нерухоме майно, кошти, обладнання, транспорт, інші засоби, набуття яких не забороняється законами України. Політичні партії можуть орендувати необхідне рухоме та нерухоме майно. Тобто, політичні партії можуть мати майно і кошти, що не підлягають оподаткуванню, а саме: членські внески, добровільні пожертви громадян, підприємств, установ, організацій.

У разі набуття майна та коштів з інших джерел, що не передбачено чинним законодавством, що регулює діяльність політичних партій та статутами політичних партій підлягає оподаткуванню.

Відповідно до п. 14.1.54. Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

Як вбачається з вказаної норми, майно вартістю 89760,00 грн. передане відповідачу-2 (Апелянту) відповідно до оскаржуваного Договору дарування визначається як дохід і підлягає оподаткуванню відповідно до ставки податку на прибуток визначеного Податковим кодексом України (п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України).

Вартість майна включається в дохід до оподаткування як об'єкт оподаткування відповідно до п.134.1.1. ст.134 Податкового кодексу України.

Відповідно до 15.1. ст. 15. Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Отже, як вбачається з вказаних норм, прийнявши у власність згідно з Договором дарування нерухоме майно, яке, відповідно до чинного законодавства, виражається в грошовому еквіваленті, Відповідач-2 (Апелянт) отримав дохід, отже отримав фінансування, що суперечить п.6 ст. 15 Закону України "Про політичні партії в Україні», яким чітко передбачено, що не допускається фінансування політичних партій, що не входять до виборчого блоку політичних партій. На момент передачі майна виборча кампанія не проводилася, виборчі блоки законом передбачені не були, УНП та НРУ виборчий блок створений не був. Відтак, безоплатна передача майна шляхом укладення Договору дарування Львівською обласною організацією УНП Львівській крайовій організації НРУ суперечить чинному законодавству.

Належить зазначити, що Статутом УНП визначено для голів організацій, як розпорядників майна партії, які правочини можуть вчинятися щодо майна партії - використання для здійснення статутних завдань та програмних цілей партії. Статутом УНП визначено право партії набувати майно, але не передбачено право відчужувати таке майно.

Так голови партій та організацій мають право на розпорядження коштами для здійснення статутних завдань та програмних цілей партії, утримання штатного персоналу та на матеріально-технічне забезпечення своєї діяльності та розпоряджатися майном партії без права на відчуження. Відповідно до п. 5.5. Статуту УНП, майно, яке належить партії чи організаціям може лише використовуватися у межах повноважень, зазначених у п. 5.3. Статуту: користуватися, надавати в користування, в оренду майно. У п. 3.5.3. Статуту УНП визначено, що Голова обласної організації д) у межах визначених радою та проводом обласної організації, розпоряджається коштами та майном обласної організації. Отже, для розпорядження коштами та майном організації Рада та Провід ЛОО УНП приймають відповідні рішення, щодо розпорядження Головою обласної організації коштами та майном організації. Повноваження Ради визначено у п. 3.5.4., п. 3.5.5. та проводу у п. 3.5.7. Статуту, однак у них не передбачено права цих органів приймати рішення щодо розпорядження майном партії, в т.ч. відчуження нерухомого майна обласної організації чи партії. Відтак усі рішення щодо розпорядження майном цих органів, що були прийняті 08.10.2013 р. (том І, а.с. 54-57) суперечать їх повноваженням за Статутом.

Отже, Голова обласної організації не наділений повноваженнями щодо відчуження майна партії; Статутом не передбачено право будь-якого відчуження майна майна партії; майно партії може використовуватися лише для потреб партії; п. Баляс М.С. не був наділений повноваженнями для дарування майна партії; п. Баляс М.С. подарував майно партії всупереч положенням Статуту УНП (п. 5.3.), оскільки даний правочин не передбачав виконання статутних завдань та програмних цілей партії, утримання штатного персоналу та матеріально-технічне забезпечення діяльності організації.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що оспорюваний Договір дарування суперечить волі власника майна, вчинений особою не уповноваженою на вчинення юридичних дій від імені позивача та вчинений всупереч актам цивільного законодавства, що в силу ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

За змістом ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України правочин не може вчинятися представником від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Отже, при укладенні договору було порушено ст. п. 3. ст. 92, ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Заперечення Апелянта/відповідача-2, яке ґрунтується на відомостях з ЄДР ЮО та ФОП про повноважність керівника юридичної особи станом на час вчинення правочину є необґрунтованим, спростовується матеріалами даної справи, і як зазначено вище у цій постанові, підставою для внесення змін до ЄДР ЮО та ФОП є певні юридичні факти, які підтверджені відповідними доказами, а саме рішення керівних органів УНП. Як вбачається з матеріалів справи, керівними органами партії (УНП) змінено керівника ЛОО УНП заздалегідь до моменту вчинення правочину (15.01.2014 року). Передбачений внутрішніми положеннями будь-якого органу державної влади порядок внесення змін до відомостей (у даному випадку ЄДР ЮО та ФОП), який є тривалим у часі не є виправданням стороні правочину, яка знає про обставини, що є підставою для внесення до таких відомостей змін. Таким чином, несвоєчасна заміна відомостей у ЄДР ЮО та ФОП не позбавляє сторін правочину обов'язку вчиняти свої цивільні права добросовісно.

Отже, факт несвоєчасності внесення відомостей до ЄДР не заперечує доказів, які свідчать про обставини зміни керівника ЛОО УНП до моменту підписання Договору, а саме: до 15.01.2014 р., оскільки відповідно до ст.6 Закону України "Про політичні партії в Україні" громадянин України припиняє перебування на будь-яких виборних посадах у партії з дня припинення членства у ній.

Статутом УНП не передбачено повноважень голови обласної організації щодо розпорядження нерухомим майном. Натомість, розділом 5 статуту УНП визначено, що для здійснення своїх статутних завдань УНП володіє, користується та розпоряджається власним рухомим і нерухомим майном, коштами, обладнанням, транспортом, іншими засобами, набуття яких не забороняється законами України. Отже, нерухомим майном розпоряджається партія в цілому, а не її структурні підрозділи чи голови обласних організацій.

УНП не приймала рішення щодо відчуження свого майна за договором дарування, а тому діями відповідачів (дарування нерухомого майна без згоди власника) була завдана шкода правам та інтересам позивача.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 14 Закону України "Про політичні партії в Україні" держава гарантує політичним партіям право на кошти та інше майно для здійснення своїх статутних завдань. Політичні партії для здійснення своїх статутних завдань мають право на власне рухоме і нерухоме майно, кошти, обладнання, транспорт, інші засоби, набуття яких не забороняється законами України. Політичні партії можуть орендувати необхідне рухоме та нерухоме майно. Не допускається фінансування політичних партій політичними партіями, що не входять до виборчого блоку політичних партій.

Дана норма закону забороняє передачу майна від однієї партії іншій, якщо вони не входять до єдиного політичного блоку.

З огляду на викладене, оспорюваний договір дарування було укладено без достатньої правової підстави, всупереч волі власника майна, не уповноваженою на вчинення юридичних дій від імені ЛОО УНП особою, а відтак, він підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст.13, 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, положень ст. 14, 16 Закону України "Про політичні партії в Україні".

Колегія суддів заслухала пояснення сторін в частині: 1) клопотання Позивача (вх. № 01-04/3350/15 від 27.05.2015 р.) про уточнення резолютивної частини рішення суду першої інстанції, шляхом її викладення у редакції: «Скасувати рішення державного реєстратора Шапіро І.В. про реєстрацію права власності запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 9954343 від 15.01.2014 року» (том ІІ, а.с. 197-198); 2) клопотання Відповідача-1 за вх. № 01-04/3351/15 від 27.05.2015 р. про зміну (уточнення) резолютивної частини рішення шляхом її викладення в редакції: «Скасувати рішення державного реєстратора Шапіро І.В. про реєстрацію права власності запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 9954343 від 15.01.2014 року» (том ІІ, а.с. 210); 3) Доповнення до заперечення на апеляційну скаргу про зміну пункту другого резолютивної частини судового рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 р. № 914/1677/14 шляхом його викладення у редакції: «Визнати недійсним укладений між Львівською обласною організацією Української Народної Партії (79005, м. Львів, вул. Шота Руставелі, буд. 2, кв. 4, код ЄДРПОУ 252500005) та Львівською крайовою організацією Народного Руху України (79000, м. Львів, вул. Коперніка, буд. 11, код ЄДРПОУ 20806283) Договір дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014 р., щодо дарування нежитлових приміщень першого поверху, позначених номерами: 57-4, 57-5, 57-6, 57-16, 57-17 у технічному паспорті, загальною площею 38,4 кв.м., що знаходяться в будинку 40 по вул. Володимира Великого у м. Львові, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського округу Шапіро Іриною В'ячеславівною, зареєстрований в реєстрі за № 56 та визнати недійсним запис державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського округу Шапіро І.В. про реєстрацію права власності на вказане майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9954343 від 15.01.2014 р.» (том ІІ, а.с. 219-220), оглянула та дослідила подані докази, якими Заявники обґрунтовують свої вимоги в цій частині, оцінила їх в сукупності, приходить до висновку, що зазначені вище клопотання належить відхилити, з огляду на таке.

Статтею 101 ГПК України визначено межі перегляду справи в апеляційній інстанції.

Належить зазначити, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як вбачається із тексту зазначених вище клопотань та доповнень пред'явлених Позивачем та Відповідачем-1 суду апеляційної інстанції, вони по суті та за змістом є вимогами, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Повноваження апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції вичерпно визначено статтею 103 ГПК України та розширеному тлумаченню не підлягають.

Заявлені Позивачем вимоги в цій частині про уточнення резолютивної частини рішення суду першої інстанції, шляхом її викладення у редакції: «Скасувати рішення державного реєстратора Шапіро І.В. про реєстрацію права власності запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 9954343 від 15.01.2014 року» є відмінними від вимог заявлених Відповідачем-1 про зміну (уточнення) пункту другого резолютивної частини судового рішення господарського суду Львівської області від 22.07.2014 р. № 914/1677/14 шляхом його викладення у редакції: «Визнати недійсним укладений між Львівською обласною організацією Української Народної Партії (79005, м. Львів, вул. Шота Руставелі, буд. 2, кв. 4, код ЄДРПОУ 252500005) та Львівською крайовою організацією Народного Руху України (79000, м. Львів, вул. Коперніка, буд. 11, код ЄДРПОУ 20806283) Договір дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014 р., щодо дарування нежитлових приміщень першого поверху, позначених номерами: 57-4, 57-5, 57-6, 57-16, 57-17 у технічному паспорті, загальною площею 38,4 кв.м., що знаходяться в будинку 40 по вул. Володимира Великого у м. Львові, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського округу Шапіро Іриною В'ячеславівною, зареєстрований в реєстрі за № 56 та визнати недійсним запис державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського округу Шапіро І.В. про реєстрацію права власності на вказане майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9954343 від 15.01.2014 р.» (том ІІ, а.с. 219-220).

Слід також зазначити, що відповідачами згідно норм ГПК України є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну заяву (ст. 21 ГПК України). Відповідач, згідно з приписами ст. 60 ГПК України, має право до початку розгляду господарським судом, тобто судом першої інстанції, справи по суті подати до позивача зустрічний позов, тобто зустрічні вимоги для спільного розгляду з первісним позовом за загальними правилами подання позовів.

Подані Позивачем та Відповідачем-1 клопотання та доповнення до заперечення на апеляційну скаргу не є ні клопотаннями про виправлення описки (арифметичної помилки) суду, ні вимогами, що були заявлені позивачем, але не розглянуті місцевим господарським судом, як встановлено судом апеляційної інстанції, останні взагалі не були предметом розгляду у суді першої інстанції, та не можуть бути предметом розгляду у суді апеляційної інстанції.

Крім того, ні Позивач, ні Відповідач-1 не звернули увагу, що Шапіро І.В. не залучена до участі у даній справі як державний реєстратор, до якого власне і заявлено вимоги у поданих клопотаннях, заяві, доповненні. Приватного нотаріуса Львівського міського округу Шапіро І.В., залучено до участі у справі № 914/1677/14, відповідно до ст. 27 ГПК України, третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, статус якої в процесі розгляду даної справи - не мінявся. Відтак вимоги заявлені Позивачем та Відповідачем -1, як до державного реєстратора, не можуть бути підмінені третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Разом з тим, ні Позивач, ні Відповідач-1 не позбавлені права за своїм волевиявленням на судовий захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у порядку та у спосіб визначений чинним законодавством України.

Інші твердження Апелянта/відповідача-2, які викладені в апеляційній скарзі, додаткових обґрунтуваннях та повторних обґрунтуваннях до апеляційної скарги до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Колегія суддів заслухала поясненна та заперечення сторін, дослідила та оцінила в їх сукупності фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, дослідила матеріали даної справи, прийшла до висновку, апеляційну скаргу Апелянта/відповідача-2 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2015 року у справі № 914/1677/14 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 42, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2014 року у справі № 914/1677/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Орищин Г.В.

08.07.2015 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 10.07.2015 р.