Постанова

від 19.11.2015 по справі 914/1677/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Справа № 914/1677/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргу Львівської крайової організації Народного Руху України на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі№ 914/1677/14 Господарського суду Львівської області за позовомУкраїнської народної партії до 1. Львівської обласної організації Української Народної Партії; 2. Львівської крайової організації Народного Руху України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруПриватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Шапіро Ірина В'ячеславівна провизнання недійсним договору дарування нежитлових приміщень

за участю представників сторін від:

позивача : Романчук А.В. (дов. від 05.01.2015),

відповідача-1 : Давид О.В. (керівник),

Представники відповідач 2 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Українська народна партія звернулася з позовом до Львівської обласної організації Української народної партії та Львівської крайової організації Народного Руху України про визнання недійсним договору дарування від 15.01.2014 щодо дарування нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 38,4 кв.м, що знаходяться в будинку № 40 по вул. Володимира Великого в м. Львові. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір дарування зі сторони Львівської обласної організації Української народної партії укладений неналежною стороною, оскільки спірні приміщення є власністю Української народної партії, воля як дарувальника якої на вчинення спірного правочину була відсутня. Водночас позивач вказував на те, що особа, яка підписала договір від імені Львівської обласної організації Української народної партії, на час укладення спірного правочину не перебувала в членстві Української народної партії. При цьому позивач посилався на приписи статей 203, 215, 237, 238, 241 Цивільного кодексу України, статей 14, 15, 16 Закону України "Про політичні партії в Україні".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.07.2014, ухваленим суддею Кидисюк Р.А., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з доведеності матеріалами справи вчинення спірного правочину без достатньої правової підстави та всупереч волі власника майна. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що спірний договір зі сторони дарувальника підписано не уповноваженою особою на вчинення юридичних дій від імені Львівської обласної організації Української Народної Партії. При цьому, суд керувався приписами статей 92, 203, 215, 238 Цивільного кодексу України, статей 6, 14, 15, 16 Закону України "Про політичні партії в Україні".

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Якімець Г.Г. - головуючого, Костів Т.С., Марко Р.І., постановою від 20.01.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г. Швеця В.О., постановою від 08.04.2015 перевірену постанову у справі скасував, а матеріали справи скерував для нового розгляду до суду апеляційної інстанції.

Після нового розгляду справи, Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Данко Л.С. - головуючий, Кузь В.Л., Орищин Г.В., постановою від 08.07.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Львівська крайова організація Народного Руху України звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а постанову суду апеляційної інстанції від 20.01.2015 залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про помилковий висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності повноважень у ОСОБА_13, як керівника Львівської обласної організації Української народної партії та відсутності у нього повноважень на час розпорядження спірним майном обласної організації партії. При цьому, скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 317, 318, 319 Цивільного кодексу України, статей 14, 15 Закону України "Про політичні партії в Україні".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників позивача та відповідача-1, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є вимоги Української народної партії до Львівської обласної організації Української народної партії та Львівської крайової організації Народного Руху України про визнання недійсним договору дарування від 15.01.2014 щодо дарування нежитлових приміщень. Підставою позову Українською народною партією визначено відсутність у особи-підписанта від імені керівника Львівської обласної організації Української народної партії повноважень на укладення оспорюваного правочину, а також повноважень щодо розпорядження спірним нерухомим майном. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. За приписами частин 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків. При цьому, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. За приписами статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо договір містить умову, пункт, про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента. Отже, саме лише перевищення повноважень не є підставою для визнання недійсними правочинів, оскільки такий позов може бути задоволений у разі доведеності позивачем тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин, що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють. Статтею 207 ЦК України встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Здійснюючи судовий розгляд справи, судами попередніх інстанцій установлено, що 15.01.2014 між Львівською обласною організацією Української Народної Партії (дарувальник) в особі голови Львівської обласної організації Української Народної Партії - ОСОБА_13 та Львівською крайовою організацією Народного Руху України (обдаровуваний) в особі голови Львівської крайової організації Народного Руху України - Корната А.В. укладено договір дарування нежитлових приміщень від 15.01.2014 першого поверху, загальною площею 38,4 кв.м, що знаходяться в будинку № 40 по вул. Володимира Великого в м. Львові. Вказаний договір нотаріально посвідчений, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 56. Судами також установлено, що з 19.05.2013 ОСОБА_13 прийнятий в Народний Рух України, що підтверджується Ухвалою Центрального Проводу Народного Руху України "Вступ та відновлення членства в Народному Русі України", якою ухвалено: пункт 1. Прийняти до Народного Руху України осіб, що подали заяви. Відповідно до Ухвали № 12/3 Правління Української Народної Партії від 26.12.2013 "Про припинення членства в Українській народній партії деяких осіб" ОСОБА_13 вважається таким, що припинив своє членство в Українській Народній Партії з 10.10.2013. Згідно з приписами статті 6 Закону України "Про політичні партії в Україні" членом політичної партії може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах. Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії. Громадянин України припиняє перебування на будь-яких виборних посадах у партії з дня припинення членства у ній. Таким чином, судами встановлено факт того, що станом на укладення спірного договору дарування ОСОБА_13 припинив членство в Українській народній партії та не перебував на посаді голови Львівської обласної організації Української Народної Партії. Водночас, судами попередніх інстанцій було надано оцінку Статуту Української Народної Партії, відповідно до пункту 3.5.1 якого обласні організації Української народної партії утворюються за рішенням Центрального проводу Української Народної Партії після чого набувають статусу юридичної особи і діють на підставі єдиного Статуту Української Народної Партії. Згідно з пунктом 3.2. Статуту обласні організації Української Народної Партії є структурною ланкою Української Народної Партії. Діяльність усіх структурних ланок відповідно до пункту 3.1. Статуту Української Народної Партії діє на основних принципах: б) обов'язкове виконання всіх рішень Центрального проводу, в) права органів скасовувати вищого рівня скасовувати рішення органів нижчого рівня, прийняті з порушенням Статуту. Судами установлено, що Ухвалою Правління Української Народної Партії від 26.12.2013 "Про скасування деяких рішень керівних органів Львівської обласної організації Української Народної Партії" скасовано усі рішення керівних органів Львівської обласної організації Української Народної Партії", а саме Конференції, Ради, Проводу, накази підписані попереднім керівником, які стосуються розпорядження рухомим і нерухомим майном Української Народної Партії. 30.01.2014 дані про зміну керівника Львівської обласної організації Української Народної Партії були подані Державному реєстратору для внесення змін в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до записів ОСОБА_13 не має права вчиняти юридичні дії та підписувати документи від імені Львівської обласної організації Української Народної Партії, ОСОБА_13 виключено з числа підписантів без довіреності. Таким чином, факт несвоєчасності внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не заперечує доказів, які свідчать про обставини зміни керівника Львівської обласної організації Української Народної Партії до моменту підписання договору, а саме до 15.01.2014. З огляду на установлене, колегія суддів погоджується і з висновком судів про обізнаність підписанта спірного договору зі сторони відповідача-2 щодо втрати ОСОБА_13 повноважень голови Львівської обласної організації Української Народної Партії, оскільки на час підписання оспорюваного правочину ОСОБА_13 був прийнятий у лави Народного Руху України, не був членом Української Народної Партії і згідно зі Статутом Української Народної Партії та відповідно до Закону України "Про політичні партії" не міг займати керівні посади в Українській Народній Партії та користуватися відповідними статутними повноваженнями, які має голова обласної організації Української Народної Партії. За таких обставин, оспорюваний договір дарування було укладено без достатньої правової підстави, всупереч волі власника майна, не уповноваженою на вчинення юридичних дій від імені Львівської обласної організації Української Народної Партії особою. Виходячи з того, що судами установлені обставини, з якими законодавство пов'язує визнання договору недійсним, висновки судів про наявність підстав для задоволення позову визнаються правомірними. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської крайової організації Народного Руху України залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 914/1677/14 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець