Постанова

від 20.02.2007 по справі 30/214-06-7228

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/214-06-7228

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 лютого 2007 р.                                                                                   № 30/214-06-7228  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Владимиренко С.В.

суддів:Шевчук С.Р.,

Мележик Н.І.

розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ремвзуття"

на рішення господарського суду Одеської області від 18.09.2006р.

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.11.2006р.  

у справі№30/214-06-7228

за позовомОдеського обласного базового медичного училища

третя особана стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Управління Одеської обласної ради з майнових відносин

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ремвзуття"

пророзірвання договору оренди, виселення,

за участю представників:

-          позивача: не з'явились,

-          відповідача: Трайдакало О.І., дов.№1907 від 19.02.2007р., Георгієв А.С., дов.№1907 від 19.02.2007р.,

-          третьої особи:  не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2006р. Одеське обласне базове медичне училище звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвзуття", за участю третьої особи  на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору–Управління Одеської обласної ради з майнових відносин, про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2003р., укладеного між Одеським обласним базовим медичним училищем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ремвзуття”; виселення Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремвзуття” з приміщення підвалу площею 106,5кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 4, та передачі зазначеного приміщення Одеському обласному  базовому медичному училищу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.09.2006р. у справі №30/214-06-7228 (суддя Рога Н.В.) позовну заяву Одеського обласного базового медичного училища задоволено. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 29.12.2003р. між Одеським обласним базовим медичним училищем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ремвзуття”. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю  „Ремвзуття” із нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 106,5кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 4, та передано ці приміщення на користь Одеського обласного базового медичного училища. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю  „Ремвзуття” на користь Одеського обласного базового медичного училища витрати по держмиту у сумі 85грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118грн.

Судове рішення мотивоване тим, що в заяві про передачу в оренду нежитлового приміщення –підвалу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 4, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ремвзуття” просило надати це приміщення для надання побутових послуг населенню, а саме, ремонту взуття, проте Товариство з обмеженою відповідальністю  „Ремвзуття” використовувало спірне нежитлове приміщення під сауну без дозволу на це власника майна та орендодавця, чим відповідач порушив умови договору щодо використання об'єкту оренди за його цільовим призначенням. Крім того, на підставі матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що орендарем не надано дозвільних документів на розміщення сауни від спеціальних установ, зокрема, органів пожежного нагляду, санепідемстанції тощо.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ремвзуття” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Одеської області від 18.09.2006р. у справі №30/214-06-7228 внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Одеському обласному базовому медичному училищу повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2006р. у справі №30/214-06-7228 (колегія суддів у складі головуючого Савицького Я.Ф., суддів Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.) рішення господарського суду Одеської області від 18.09.2006р. по у даній справі залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремвзуття” –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судами першої та апеляційної інстанцій рішенням та постановою у справі №30/214-06-7228, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ремвзуття” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 18.09.2006р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2006р. у справі №30/214-06-7228 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на неповне, не об'єктивне, не всебічне з'ясування судами всіх обставин справи.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та не надіслав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних рішення господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Управління Одеської обласної ради з майнових відносин скористалось наданим ст. 1112 ГПК України правом та надіслало до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвзуття", в якому просить Вищий господарський суд України відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремвзуття" у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення господарського суду Одеської області від 18.09.2006р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2006р. у справі №30/214-06-7228 без змін. Вимоги, викладені у запереченні, Управління Одеської обласної ради з майнових відносин обґрунтовує тим, що оскаржувані відповідачем судові акти прийняті відповідно до норм матеріального та процесуального права, а вимоги, які містяться у касаційній скарзі, є необґрунтованими.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвзуття"  матеріали справи та доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, доводи Управління Одеської обласної ради з майнових відносин, викладені у запереченні на касаційну скаргу, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення і постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

Місцевим господарським судом на підставі матеріалів справ встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремвзуття" звернулося до Одеського обласного базового медичного училища з заявою про передачу в оренду строком на 10 років нежитлового приміщення підвалу, площею 106,5кв.м., розташованого в основному корпусі училища по вул. Пушкінська, 4, для надання побутових послуг населенню, а саме: розміщення пункту ремонту взуття.

Господарськими судами попередніх інстанції встановлено та відповідає матеріалам справи те, що 29.12.2003р. між Одеським обласним базовим медичним училищем (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремвзуття" (орендарем) був укладений договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу загальною площею 106,5кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 4, вартість якого згідно з  актом оцінки від 14.08.1998р. становить 45296грн. з метою надання платних побутових послуг населенню, терміном до 31.12.2010р.

Протягом дії договору оренди орендар-Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремвзуття" (страхувальник) кожний рік здійснював страхування нежитлового приміщення, уклавши 05.01.2004р., 05.01.2005р., з ЗАТ ОМСО „Респект” (страховиком) договори страхування відповідно №09-0401-39572-500, №00-0501-39574-500, в яких зазначено застраховане майно –орендоване приміщення Одеського обласного базового медичного училища для розміщення пункту ремонту взуття, та  05.01.2006р., уклавши з ЗАТ ОМСО „Респект” (страховиком) договір страхування за №09-0601-046734-502, в якому зазначено застраховане майно - орендоване приміщення Одеського обласного базового медичного училища з призначенням –офіс.  

25.10.2005р. комісією Одеського обласного базового медичного училища, створеною для перевірки використання орендованих підвальних приміщень „Ремвзуття” наказом №519 від 25.10.2005р., складено акт, відповідно до п. 2 якого встановлено, що в даний час побутові послуги населенню орендарем не надаються.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Одеське обласне базове медичне училище неодноразово вказувало орендарю на те, що оскільки з 01.06.2006р. орендовані ТОВ „Ремвзуття” підвали були перепрофільовані під офіс, орендар повинен в Управлінні майном Одеської обласної ради, яка є власником приміщень, перерахувати розмір орендної плати з 01.01.2006р., що орендарем зроблено не було. В подальшому орендодавцем 03.05.2006р. встановлено, що орендовані приміщення взагалі використовується під сауну, при цьому дозволу на розміщення сауни орендарю пожежною службою та власником не надавалося, як зазначено в оскаржуваних судових рішеннях.

При вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що оскільки орендодавцю стало відомо про використання відповідачем орендованого нежитлового приміщення під сауну, орендодавцем на виконання доручень Облдержадміністрації від 09.06.2006р. та 16.06.2006р. №37/01-47-3392 та Обласної Ради від 13.06.2006р. №43/Р-32-668, згідно з наказом управління охорони здоров'я та медицини катастроф Облдержадміністрації від 26.06.2006р. №293 створено комісію, якою 05.07.2006р. складено акт про те, що 27.06.2006р. в присутності представників ТОВ „Ремвзуття” проведено перевірку, якою встановлено, що у період перевірки орендарем надані комісії копії двох договорів страхування під однаковим номером №09-0601-046734-502, але за різним призначенням щодо використання орендованого приміщення, а саме : „під офіс” та „побутові послуги”, відповідно до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна орендодавцем застосовано орендну ставку у розмірі 2%, як для здійснення підприємницької діяльності у галузі надання комунальних, побутових послуг, а не ставку у розмірі 10%, як для приміщень, які використовуються для офісу; під час огляду виявлено, що в даному приміщенні знаходиться декілька кімнат, обладнаних під сауну, а саме: сауна, душова, санвузол, кімната відпочинку, побутова кімната з електроплитою, передбанник, коридори, сходи запасного виходу у двір житлового будинку, на підставі чого комісією зроблено висновок, що орендоване приміщення використовується не за цільовим призначенням –ремонту взуття; відповідні дозволи органів санітарно-епідеміологічної служби, пожежної безпеки та інших органів на право розміщення сауни у орендованому приміщенні відсутні; в орендованому приміщенні знаходяться інженерні мережі життєдіяльності медичного училища, при аварійній ситуації медичне училище немає вільного доступу до внутрішніх інженерних мереж для вжиття термінових заходів щодо усунення технічних неполадок; не дозволяється згідно з державними будівельними нормами розміщення вбудованих саун у підвальних приміщеннях, а також під приміщеннями, в яких знаходиться понад 100 осіб.

Стаття 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачає, що орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 773 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Зазначені наслідки користування річчю за її призначенням або з порушенням умов договору найму передбачені і в загальній нормі ст.783 ЦК України, що містить перелік підстав, за яких наймодавець може ставити питання про дострокове розірвання договору.

Судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, встановлено, що  орендар, незважаючи на умови договору, переобладнав орендоване приміщення під сауну без відповідних дозволів орендодавця, пожежної та санепідеміологічної служби, а також всупереч вимог Державних будівельних нормам В.2.2-9-99, згідно з яким не дозволяється розміщення вбудованих саун у підвальних приміщеннях, під приміщеннями  та сумісно з приміщеннями, в яких знаходиться понад 100 осіб, у даному випадку орендоване приміщення знаходиться у підвалі учбового закладу.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій зазначено, що нежитлові приміщення підвалу передавалися ТОВ „Ремвзуття” в оренду для надання населенню побутових послуг, а саме розміщення пункту ремонту взуття. Крім того, відповідно до довідки №3136 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 25.05.2006р. у видах діяльності за КВЕД зазначено, що діяльністю ТОВ „Ремвзуття” є ремонт взуття, виробництво взуття, роздрібна торгівля взуттям та шкіряними виробами, здавання в оренду власного нерухомого майна.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” запроваджено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

З урахуванням наведених обставин, попередні судові інстанції прийшли до правильного висновку, що позивач правомірно звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвзуття" про розірвання договору оренди та виселення внаслідок не виконання орендарем належним чином зобов'язань за договором.

Колегія суддів апеляційної інстанції, оцінивши два взаємопротилежних доводи скаржника в апеляційній скарзі, як підстави для скасування рішення господарського суду першої інстанції, а саме: про те, що за умовами договору він мав надавати будь-які побутові послуги населенню, в тому числі і послуги сауни, а також про те, що орендоване приміщення під сауну взагалі не переобладнувалося, обґрунтовано дійшла висновку, що зазначені твердження відповідача–апелянта спростовуються встановленими судовими інстанціями дійсними обставинам справи та підтверджуються наведеними в постанові апеляційної інстанції доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, з яким правильно погодився і апеляційний господарський суд, про задоволення позовних вимог Одеського обласного базового медичного училища.

Доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвзуття" зводяться до переоцінки доказів по справі, а тому не можуть бути взяті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 1115 та 1117 ГПК України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення господарського суду Одеської області від 18.09.2006р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2006р.  у справі №30/214-06-7228 ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвзуття" не спростовують висновків господарських судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим підстав для скасування судових рішень у даній справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвзуття" залишити без  задоволення.

2.          Рішення господарського суду Одеської області від 18.09.2006р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2006р.  у справі №30/214-06-7228 залишити без змін.

Головуючий С. Владимиренко

Судді:

С. Шевчук

Н. Мележик