Постанова

від 21.02.2007 по справі 34/155-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

34/155-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 лютого 2007 р.                                                                                   № 34/155-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Кравчука Г.А.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Атлант"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід 23.11.2006р.

у справі                                    №34/155-06

господарського судуДніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Атлант"

доПідприємства з іноземними інвестиціями "Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Дніпропетровськ"

простягнення 19 026, 08 грн. матеріальної шкоди внаслідок недоліку товару

за участю представників

- позивача:Хізрієва Х.М. (директор)

- відповідача:Журавльової Н.А. (довіреність від 01.11.2006р.), -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2006р. (суддя Примак С.А.) позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями "Автомобільне товариство Автоінвестстрой-Дніпропетровськ" (далі Підприємство) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" (далі Товариство) 968 грн. 08 коп. –матеріальної шкоди, 9 грн. 68 коп. –витрати по сплаті держмита, 5 грн. 90 коп. –витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскаржено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Євстигнеєва О.С., суддів Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.) апеляційну скаргу Підприємства задоволено. Апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2006р. скасовано. У позові відмовлено.

В своїй касаційній скарзі Товариство просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2006 року у частині відмови у стягненні з Підприємства 17808,00 грн. витрат, понесених позивачем на усунення недоліків товару у вигляді оплати за здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом по договору від 02.05.2006 року укладеного між Позивачем та Приватним підприємцем Батура А.К. та 250,00 гривень –витрат на юридичні послуги. Також скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2006р. за апеляційною скаргою Товариства та за апеляційною скаргою Підприємства, та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, завдану недоліком переданого товару у розмірі 19026,08 гривень. Також скаржник просить всі судові витрати покласти на Підприємство. Скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. ст. 673, 675, 676, 678, 1209, 1210 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що постанова суду є законною і обґрунтованою.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, і із вказаних обставин виходили суди при прийнятті рішень, Товариство у серпні 2005 року придбало у відповідача автомобіль ГАЗ-3302-14 вартістю 46700 грн. Автомобіль був отриманий представником позивача за накладною № 1004 від 15.08.2005 року. У цей же день –15.08.2005 року – між сторонами була укладена угода про умови проведення гарантійного ремонту автомобілів, відповідно до якого продавець прийняв на себе зобов'язання протягом гарантійного строку, який складає один рік або 30000 км пробігу, здійснювати безоплатний ремонт або заміну всіх вузлів та деталей проданого автомобіля, несправність яких виникла в результаті виробничого дефекту або дефекту матеріалу, із яких ці деталі були виготовлені, за виключенням, передбаченим п.5 Угоди. При цьому, сторони узгодили, що для визнання гарантійних зобов'язань продавця, які виявлені протягом гарантійного строку, покупець повинен регулярно (у строки, зазначені у Сервісній книжці) проходити сервісне обслуговування виключно на станціях технічного обслуговування "Автоінвестстрой". У випадку порушення покупцем вимог п. 6 Угоди продавець звільняється від гарантійних зобов'язань по проданому автомобілю (п. 7).

На підставі зазначеної угоди покупцю (позивачу) була видана Сервісна книжка, у якій зазначено, що у період дії гарантійних зобов'язань технічне обслуговування та роботи зі встановлення додаткового електрообладнання автомобіля виконуються винятково на сервісних станціях підприємств корпорації "АИС". Гарантійні зобов'язання зберігаються  лише при проведенні технічного обслуговування в інтервалах, указаних в сервісній книжці на сервісних станціях підприємств корпорації "АИС", а також при зберіганні встановленої при продажу автомобіля пломби датчика пробігу автомобіля. При невиконанні вищевказаних вимог автомобіль знімається з гарантійного обслуговування в корпорації "АИС".

Як встановлено судом апеляційної інстанції автомобіль ГАЗ 3302-14, який пройшов перепродажну підготовку, проходив обслуговування після пробігу перших 2000 км та 5000 км, про що є відповідні відмітки у сервісній книжці.

На момент виходу з ладу генератора, придбаний автомобіль мав пробіг 21410 км. При цьому технічне обслуговування автомобіля після 10000 км, після 15000 км і також після 20000 км не проводилося, що підтверджується відсутністю відповідних відміток у сервісній книжці про проходження технічного обслуговування на сторінці 24.

Згідно висновку спеціаліста в галузі електротехніки №3160 причиною непрацездатності генератора є вихід з ладу регулятора напруги генератора, а причиною виходу з ладу регулятора напруги є виробничий дефект.

У зв'язку з не проходженням технічного обслуговування у строки, зазначені у Сервісній книжці, автомобіль позивача був знятий з гарантії 18.03.2006 року у зв'язку з порушенням п. 6.2 угоди про умови проведення гарантійного ремонту автомобілів, про що на стор. 3 сервісної книжки в розділі "особливі відмітки" зроблений відповідний запис.

Приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивач не пройшов технічне обслуговування автомобіля у строки, зазначені у сервісній книжці, продавець в силу п.7 угоди від 15.08.2005 року є звільненим від гарантійних зобов'язань по проданому автомобілю, тобто відповідач правомірно із урахуванням норм цивільного законодавства і укладеної між сторонами угоди відмовився виконувати гарантійний (безкоштовний) ремонт автомобіля, а відтак, як вважає суд апеляційної інстанції, за таких обставин позивач не має право на безоплатне усунення недоліків товару у розумний строк, як це передбачено ст.678 ЦК України, з урахуванням положень ч.4 цієї статті і ст.ст.675-676 ЦК України, а саме відшкодування вартості генератора.

Місцевий господарський суд своє рішення мотивував тим, що відповідно до приписів ст.678 ч.1 ЦК України вимоги позивача щодо стягнення 584,40 грн., витрат, понесених у зв'язку з покупкою нового генератора, та 383,68 грн. витрат по оплаті електротехнічного дослідження генератора що прийшов у непридатний для використання стан, підлягають стягненню з відповідача як витрати, які були направлені на усунення недоліків товару.

Вказані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст.1115 цього кодексу у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Судами ж попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини справи щодо дійсних прав та обов'язків сторін, а судові рішення, у зв'язку з цим, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до приписів ст.675 ч.1 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Згідно ст.678 ч.1 цього кодексу покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Таким чином суд апеляційної інстанції не врахував що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право на підставі вказаних норм, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця відшкодування витрат на усунення недоліків товару. При цьому наявність чи відсутність гарантії не вимагається.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позов не врахував що відповідно до ст.675 ч.1 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві і вказана обставина, з урахуванням приписів ст.ст.4-7, 43, 38 ГПК України, має встановлюватись на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до частини 1 статті 41 цього кодексу, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

Між тим місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив із наданого позивачем висновку спеціаліста, зробленого при цьому ще до подачі позову у цій справі.

З огляду на викладені вимоги ГПК України господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини. Відповідно до вимог ст.84 ч.1 п.3 цього кодексу обставини справи встановлюються місцевим господарським судом в рішенні, а судом апеляційної інстанції, згідно ст.105 ч.2 п.7 вказаного кодексу, в постанові.

Згідно ст.33 зазначеного кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, місцевий господарський суд в порушення норм матеріального права безпідставно прийшов до висновку що витрати по оплаті електротехнічного дослідження генератора, який прийшов у непридатний для використання стан, підлягають стягненню з відповідача як витрати, які були направлені на усунення недоліків товару.

Так, із приписів ст.678 ЦК України вбачається, що під витратами що підлягають відшкодуванню на усунення недоліків товару, розуміються такі витрати, які пов'язані із безпосереднім усуненням недоліків, а не із встановленням наявності чи відсутності таких.

Крім того, задовольняючи позов місцевий господарський суд не врахував, що згідно ст.675 ч.1 цього кодексу товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Однак в порушення приписів ст.ст.4-7, 43, 38 ГПК України договір купівлі-продажу в цій частині не досліджений.

Що стосується рішення судів попередніх інстанцій відносно відшкодування шкоди позивачу на підставі ст.1210 ЦК України, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що місцевий господарський суд відмовляючи в позові в цій частині достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, оскільки, як встановлено судом, відсутній причинний зв'язок між усуненням недоліків товару та такими витратами, а тому прийняте ними судове рішення в цій частині належить залишити в силі.

Між тим суд апеляційної інстанції, скасовуючи в цій частині рішення місцевого господарського суду та посилаючись при цьому на ч.2 ст.1209 ЦК України, з урахуванням викладених вище мотивів, неправильно застосував до спірних правовідносин вказану норму матеріального права.

Стосовно відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою юридичних послуг, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає що вирішення вказаного питання, згідно ст.49 ч.5 ГПК України, залежить від вирішення позовної заяви по суті.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції в повному обсязі, а рішення місцевого господарського суду –в частині задоволення позову, а також в частині відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою юридичних послуг, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2006р. у справі №34/155-06 Господарського суду Дніпропетровської області скасувати повністю.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2006р. у цій справі в частині задоволення позову, та в частині відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою юридичних послуг, скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2006р. у цій справі залишити в силі.

Головуючий                                                                            Г. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                               В. Шаргало