Постанова

від 31.03.2009 по справі 4/385-пд-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 31 березня 2009 р.                                                                                   

№ 4/385-ПД-08 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Панової І.Ю.,

суддів

Заріцької А.О., Хандуріна М.І.

розглянувши касаційну скаргу

 суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1

на постанову

Запорізького апеляційного

господарського суду від 26 листопада 2008 року

у справі

господарського суду

№ 4/385-ПД-08 Херсонської області

за позовом

суб'єкта підприємницької

діяльності  ОСОБА_1

до

- відкриттого акціонерного

товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Херсонської обласної

дирекції

про

визнання застави припиненою

за участю представників:

відкриттого акціонерного товариства

"Райффайзен банк Аваль" Міщенко С.І.,

В С Т А Н О В

И В :

          Суб'єкт підприємницької діяльності

ОСОБА_1. (далі -СПД             

ОСОБА_1.) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом

до відкриттого акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в

особі Херсонської обласної дирекції (далі -банк) про визнання застави

припиненою.

          Рішенням господарського суду

Херсонської області від 30 вересня          

2008 року (суддя Ємленінова З.І.) позов задоволено частково; визнано

припиненими застави, встановлені договором застави обладнання від                 18 листопада 2005 року,

договором застави обладнання від 27 лютого               2006 року № 03-051/377-3,

договору застави товарів в обігу від 26 червня 2006 року; відмовлено в

задоволенні позовних вимог щодо визнання припиненою застави обладнання,

встановленої договором від 2 серпня 2006 року; стягнуто з банку на користь СПД

ОСОБА_1 255 грн. державного мита та 88, 50 витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу; стягнуто з позивача в дохід державного бюджету

85 грн. недоплаченого державного мита.

Постановою Запорізького

апеляційного господарського суду від                    26 листопада 2008 року

(колегія суддів у складі: Кагітіної Л.П. -головуючий, Колодія Н.А., Шевченка

Т.М.) апеляційну скаргу банку задоволено частково, скасовано рішення місцевого

господарського суду, позов залишено без розгляду, стягнуто з позивача в дохід

державного бюджету 895 грн. недоплаченого державного мита, стягнуто з позивача

на користь банку               170 грн.

витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з винесеною судом

апеляційної інстанції постановою СПД ОСОБА_1. подав до Вищого господарського

суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду

апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

На думку скаржника, судом при

прийнятті оскаржуваного рішення порушено приписи ст.ст. 23, 48, 49 Закону

України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом", ст. 50 Цивільного кодексу України.

Відповідно до розпорядження

заступника Голови Вищого господарського суду України від 30 березня 2009 року

змінено склад колегії суддів та призначено для розгляду справи колегію суддів у

складі: судді Панової І.Ю. -головуючого, суддів Заріцької А.О., Хандуріна М.І.

Обговоривши доводи касаційної

скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом

апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги виходячи з

наступного.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК

України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція

виходить з обставин встановлених судом першої та апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції

встановлено, що постановою господарського суду Херсонської області від 1 жовтня

2007 року у справі про банкрутство СПД ОСОБА_1 № 6/218-Б-07 останнього визнано

банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Запорожця Д.Ю.,

постановлено ліквідатору забезпечити виконання дій  передбачених ст.ст. 22-32, 47-49 Закону

України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом"  (а.с. 132-134).

В обґрунтування залишення позову

без розгляду суд апеляційної інстанції послався на п. 1 ч. 1 ст. 81 та п. 3 ст.

103 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК

України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву

підписано особою, яка не має права 

підписувати її.

Відповідно до п. 3 ст. 103 ГПК

України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги

(подання) має право скасувати рішення повністю або частково і припинити

провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або

частково.

Як вбачається з оскаржуваної

постанови, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 23 Закону України

"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

виходив з того, що позовну заяву до банку про визнання застави припиненою мав

право подавати ліквідатор позивача, а не сам СПД ОСОБА_1.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України погоджується з даним висновком, оскільки згідно із

п. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом" з дня призначення ліквідатора до

нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи

-банкрута.

Посилання заявника касаційної

скарги на те, що ліквідатор не мав права підпису позовної заяви тому, що дана

справа розглядається за приписами ст.ст. 47, 48, 49 вказаного Закону колегія

суддів вважає необґрунтованими, оскільки ст.ст. 23, 25 Закону є загальними і

можуть бути застосовані в процедурі банкрутства суб'єкта підприємницької

діяльності.

Згідно із ст. 48 закону за заявою

громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про

банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення

громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. Якщо

у вказаний строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог

кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд

визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. У

разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим

майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає

для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі

продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Таким чином, судом апеляційної

інстанції встановлено, що у справі про банкрутство позивача було призначено

ліквідатора, відтак згідно із ст. 23 вказаного Закону повноваження власника

майна банкрута припинились.

          За вказаних обставин, колегія суддів

Вищого господарського суду України вважає, що постанова Запорізького

апеляційного господарського суду від 26 листопада 2008 року прийнята з

дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав

для її скасування немає.

Керуючись статтями 1115,

1117, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 

                            П О С Т А Н О В И

В:

Касаційну скаргу суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного

господарського суду від                  

26 листопада 2008 року у справі № 4/385-ПД-08 залишити без змін.

Головуючий                                                                         

І. Панова

Судді                                                                                    

А. Заріцька

   М. Хандурін