Постанова

від 09.07.2015 по справі 810/2261/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року (15:47) м. Київ 810/2261/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Куделі Д.С., представника позивача Кальба Т.В. та представника відповідача Кваша Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунміськсервіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 35236,66 грн.,

Суть спору:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунміськсервіс», згідно якого просило суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунміськсервіс» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 33784,12 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунміськсервіс» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1452,54 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та мотивовані тим, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Позивач зазначає, що відповідачем не забезпечено працевлаштування в 2014 році двох інвалідів, у зв'язку з чим мають бути сплачені адміністративно - господарські санкції в сумі 33784,12 грн. та пеня у розмірі 1452,54 грн.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що у повній мірі виконав вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зокрема, створив необхідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів та щомісячно, починаючи з січня 2014 року, подавав до органів зайнятості населення звітність за встановленою формою.

При цьому, відповідач звертав увагу суду, що не виконав визначений законом норматив щодо працевлаштування інвалідів з об'єктивних причин, адже направлені для працевлаштування інваліди самостійно відмовлялись від запропонованих вакансій або не відповідали наявній вакансії за станом здоров'я.

Таким чином, відповідач стверджував, що вимоги про стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій є безпідставними.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідач проти позову заперечував в повному обсязі, просив позов в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та пояснення представника відповідача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальність «Комунміськсервіс» зареєстровано як юридична особа та знаходиться на обліку у Київському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875 (Закон України № 875).

Згідно з частиною третьої ст. 18 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 19 Закону України № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини дев'ятої ст. 19 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Постановою КМУ від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Зазначена норма кореспондується із приписами ч. 3 ст. 18 Закону України № 875.

Згідно з п. 2 зазначеного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік, складеного відповідачем за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, зазначено середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу, що працювали у 2014 році - 126 осіб, з них 3 особи, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність; норматив кількості працівників-інвалідів, які повинні працювати на підприємстві - 5 осіб; фонд оплати праці - 2128400,00 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 16892,00 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 33784,00 грн. (а.с.5).

Під час розгляду справи відповідачем були надані суду докази щомісячного інформування ним центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів шляхом подання звітності за формою №3-ПН, в якій в пункті 2 Розділу ІІ була проставлена помітка про можливість працевлаштування на вакантне робоче місце саме інваліда.

Відповідно до довідки, наданої Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості від 04.06.2015 № 650, у 2014 році звіти по формі 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з відміткою про осіб з обмеженими фізичними можливостями були подані відповідачем: 10.01.2014, 06.02.2014, 06.03.2014, 07.04.2014, 06.05.2014, 04.07.2014, 04.08.2014, 05.09.2014, 10.10.2014, 10.11.2014, 11.12.2014, 23.12.2014 по посаді робітник з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями (а.с. 21).

У лютому 2014 року Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості згідно з направлення від 25 лютого 2014 року №10521401100022001 направив до ТОВ «Комунміськсервіс» з метою працевлаштування гр. ОСОБА_3, який є інвалідом ІІІ групи.

Судом встановлено, що у працевлаштуванні ОСОБА_3 відповідачем було відмовлено. Як убачається з відмітки на корінці направлення від 25 лютого 2014 року №10521401100022001, відповідач відмовив у прийнятті на роботу вказаної особи у зв'язку з невідповідністю наявної вакансії стану здоров'я інваліда.

Так, згідно висновку МСЕК про умови та характер праці гр. ОСОБА_3 протипоказана робота зі значними психіко-нервови та фізичним навантаженням, в нічний час.

Натомість гр. ОСОБА_3 рекомендовано працевлаштування за посадами різноробочий, підсобний робітник, вантажник, пакувальник, складальник дрібних деталей.

У той же час, відповідно до робочої інструкції до обов'язків робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями належать роботи, що передбачають значне фізичне навантаження (косіння трави, перенесення ємностей зі сміттям, очищення від снігу і льоду доріжок, тротуарів) так і роботи, що пов'язані із значним психіко-нервовим навантаженням.

Крім того, судом встановлено, що у грудні 2014 року Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості згідно з направлення від 15.12.2014 № 10521401100024001, № 10521401100023001 направив до ТОВ «Комунміськсервіс» з метою працевлаштування громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 які є інвалідами ІІІ групи.

Як убачається з відмітки на корінці вказаних направлень, ОСОБА_4, ОСОБА_5 від запропонованої роботи відмовились у зв'язку з важкими умовами праці.

Суд зазначає, що Закон України № 875 зобов'язує відповідача, відповідно до 4-відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів і інформувати центр зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування, визначені у ст. 18 Закону України № 875 - підібрати робоче місце і працевлаштовувати інваліда.

Забезпечення такого права здійснюється шляхом безпосереднього звернення інваліда до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч. 1 ст. 18 Закону України №875).

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, а центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів приймається рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування (ч. 2, 3 ст. 18-1 Закону України №875).

В свою чергу підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, а також відповідно до частини третьої статті 18 Закону України №875, надавати державній службі зайнятості інформацію для організації працевлаштування інвалідів і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку (ч. 10 ст.19 Закону України №875).

Також підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю (ч. 1 ст. 20 Закону України №875).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (ч. 4 ст. 20 ЗаконуУкраїни №875).

Порушення термінів сплати вказаних санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2).

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку (ч. 9 ст. 20 Закону України №875).

Вирішуючи спір по суті, суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю.

Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: 1) виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; 2) створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; 3) забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; 4) надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; 5) звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вказані вимоги чинного законодавства були виконані відповідачем в повному обсязі шляхом створення приданих для працевлаштування інвалідів робочих місця та інформування про це центру зайнятості у встановленому порядку.

Та обставина, що відповідач відмовив у працевлаштуванні громадянину ОСОБА_3, який є інвалідом ІІІ групи, не свідчить про недотримання відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", адже відмова зумовлена наявними протипоказаннями МСЕК.

Порядком подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013 N 316 (Порядок), визначено, що форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» заповнюється роботодавцями. Форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до Порядку, у розділі I форми відображаються основні дані про вакансії, а саме: найменування професії (посади) відповідно до діючого Національного класифікатора України «Класифікатор професій»; кількість вакансій, що відповідають даним, відображеним у графах 1, 3, 4, 5; розмір заробітної плати, включаючи додаткові матеріальні заохочення, для конкретної вакансії; місце проведення робіт (Автономна Республіка Крим, м. Київ, м. Севастополь, область, район, населений пункт, район у місті); проставляється «Так», якщо роботодавцем передбачається укомплектування вакансій за сприяння територіальних органів, або «Ні» - у разі укомплектування вакансій роботодавцем самостійно.

У пункті 3 Розділу ІІ форми вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення"), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян (у пункті 4, зокрема, інваліди).

Таким чином, звіти за формою №3-ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду.

Цей звіт є актом інформування органи працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів із встановленням характеристики наявних вакансій, умов праці та вимог до претендентів для працевлаштування на товаристві.

Обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає лише після виконання підприємствами обов'язку щодо створення робочих місць і надання передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів та наявності відповідного бажання товариства щодо сприяння державного органу укомплектуванню вакантних посад.

Особи, яким встановлено відповідно до довідки МСЕК інвалідність із зазначенням рекомендацій, беруться на облік для працевлаштування в державній службі зайнятості, а державна служба зайнятості в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням вимог роботодавця.

У свою чергу, враховуючи вищенаведене, обов'язок підприємства працевлаштувати інваліда виникає при наявності відповідної пропозиції органів, вказаних у статті 18 Закону №875, чи у разі самостійного звернення інваліда. Безпосереднє працевлаштування інвалідів шляхом укладання трудового договору, відповідно до чинного законодавства, здійснюється підприємством, до якого направлено інваліда для працевлаштування.

Таким чином, із матеріалів справи та представлених відповідачем доказів не вбачається бездіяльності чи протиправних дій відповідача, а також його вини у не працевлаштуванні інвалідів, що є складовими господарського правопорушення, оскільки підприємством були здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, проте інваліди не були працевлаштовані з незалежних від відповідача обставин.

При цьому суд зауважує, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна позиція щодо відсутності підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у випадку виконання суб'єктом господарювання приписів Закону №875, викладена в постанові Верховного суду України від 20 червня 2011року у справі № 21-60а11 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 17316897) та від 02 квітня 2013 року у справі № 21-95а13.

Відповідно до частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Статтею 244-2 КАС України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Отже, висновки, викладені у вищевказаних постановах Верховного суду України, мають бути обов'язково враховані у спірних правовідносинах.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не було враховано, що адміністративно-господарські санкції за не зайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена діючим законодавством України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку з учиненням правопорушення.

Таким чином, нарахування таких сум за фактом, не пов'язаним з порушенням вимог Закону №875 є порушенням позивачем обсягу своєї компетенції та повноважень, що в розумінні приписів ст. 19 Конституції України може мати наслідками лише відмову у задоволенні адміністративного позову.

За таких обставин, позовні вимоги Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 09.07.2015 оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а постанова в повному обсязі складена та підписана 13.07.2015.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дудін С.О.