Постанова

від 13.07.2015 по справі 826/5816/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 липня 2015 року 16:20 № 826/5816/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомМалого підприємства «Рокада» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2014 року № 0005112203 і № 0005122203, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Мале підприємство «Рокада» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - позивач або МП «Рокада») з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2014 року № 0005112203 і № 0005122203.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що висновки Акта ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.03.2014 року № 274/26-54-22-03/36993625, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки МП «Рокада» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Варгус» за період з 01.09.2013 року по 31.10.2013 року, документально і нормативно не підтверджуються. На переконання представника позивача, реальність укладення договору купівлі-продажу від 09.09.2013 року № 2013/95 та договору транспортної експедиції від 21.10.2013 року № 2013/67, виконання сторонами своїх зобов'язань за такими договорами підтверджується належним чином оформленими первинними документами (видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними), що наявні у позивача. В свою чергу, позиція контролюючого органу про безтоварність вказаних правочинів ґрунтується виключно на неналежних документальних доказах і суб'єктивних припущеннях, а тому суперечать вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2014 року провадження у даній справі зупинено, а ухвалою суду від 13.05.2015 року поновлено провадження у справі та призначено останню до розгляду.

У судове засідання 01.07.2015 року з'явилися представники сторін.

При цьому, у вказаному судовому засіданнівідповідача - ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - замінено на його правонаступника - «Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві» (надалі - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві).

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позову, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, в яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті у межах та на підставі наявних у ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки МП «Рокада» порушень вимог податкового законодавства.

Суд у судовому засіданні 01.07.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 05.03.2014 року № 426 і направлення на перевірку від 06.03.2014 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка МП «Рокада» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Варгус» (ідентифікаційний код 38292767) за період з 01.09.2013 року по 31.10.2013 року, за результатами якої складений акт від 20.03.2014 року № 274/26-54-22-03/36993625 (надалі - акт перевірки).

У відповідності до змісту вказаного акту перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки працівника податкової інспекції про завищення позивачем, в порушення норм п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, показника валових витрат за 2013 рік на суму 376 760 грн., та завищення показника податкового кредиту за місяці вересень і жовтень 2013 року на загальну суму 75 352 грн., в порушення норм п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 і п. 200.2 ст. 200 цього Кодексу. Епізоди даних правопорушень відповідач пов'язує з фактом неправомірного врахування МП «Рокада» при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість витрат на придбання товарів і послуг на загальну суму 452 112 грн. (з ПДВ) у контрагента ТОВ «Варгус» на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2013 року № 2013/95 та договору транспортної експедиції від 21.10.2013 року № 2013/67. На думку перевіряючого, ТОВ «Варгус» має ознаки фіктивності, а тому не мало реальних можливостей для здійснення зазначених господарських операцій.

Так, зокрема, згідно тексту акта, під час проведення документальної перевірки позивача перевіряючим були досліджені наступні первинні документи позивача: за договором від 09.09.2013 року № 2013/95 - рахунок-фактура, видаткова накладна, податкові накладні, відомості бухгалтерського обліку, копії протоколів візуального огляду ємкостей для зберігання зрідженого газу та актів щодо відповідності обладнання підвищеної небезпеки вимогам нормативно-правових актів з охорон праці та промислової безпеки і спроможності суб'єкта господарювання його експлуатувати, за договором від 21.10.2013 року № 2013/67 - рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, відомості бухгалтерського обліку.

Позиція контролюючого органу щодо виявлених випадків порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на наступних висновках, та з урахуванням обставин наведених в таких документах:

- фактичний рух матеріальних активів не підтверджено, оскільки позивачем до перевірки не були надані документи на підтвердження транспортування товарів (цистерн для зберігання зрідженого газу) до місця призначення (зберігання) таких товарів;

- не підтверджено придбання товарів (цистерн) з метою їх подальшої експлуатації, оскільки позивачем до перевірки не були надані документи, що засвідчують проведення технічного діагностування (експертного обстеження) цистерн та копії виготовлених паспортів на такі цистерни;

- надані позивачем до перевірки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять жодних реквізитів, які б надавали змогу ідентифікувати зміст господарських операцій, що вказані в даних актах (з урахуванням різновиду послуг, передбачених умовами договору від 21.10.2013 року № 2013/67). Крім того, згідно умов договору від 21.10.2013 року № 2013/67, Експедитор (ТОВ «Варгус») зобов'язаний прийняти вантаж від вантажовідправника згідно товаротранспортної накладної, копії яких на перевірку не пред'явлено;

- в акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.02.2014 року № 596/26-55-22-08/38292767 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Варгус» (ПН 38292767) щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01.02.2012 року по 31.12.2013 року», листі УВБ ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.11.2013 року № 1764/26-15-08-09 та вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 року у кримінальній справі № 761/22932/13-к. Зокрема, за висновками Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.02.2014 року № 596/26-55-22-08/38292767 документально не підтверджено реальне проведення ТОВ «Варгус» господарських операцій з контрагентами за вказаний період у зв'язку з відсутністю товариства за податковою адресою, ненаданням первинних документів для проведення зустрічної звірки, відсутності необхідних для ведення нормальної господарської діяльності трудових та адміністративних ресурсів за даними поданої податкової звітності. Крім того, під час розгляду кримінальної справи № 761/22932/13-к Шевченківський районний суд м. Києва встановив, що ОСОБА_3 погодився на пропозицію обвинуваченого ОСОБА_2 за винагороду зареєструвати на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - ТОВ «Варгус». Метою створення такого підприємства було прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру реального заняття підприємницької діяльності.

За результатами проведеної документальної перевірки МП «Рокада» перевіряючий дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік на суму 71 584 грн. (що складає 19 відсотків від розміру заниженого об'єкта оподаткування в сумі 376 760 грн.) та податку додану вартість за вересень 2013 року на суму 55 352 грн. і за жовтень 2013 року - 20 000 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р») від 15.04.2014 року:

- за № 0005112203, яким визначило МП «Рокада» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 89 480 грн., в т.ч. 71 584 грн. за основним платежем, 17 896 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0005122203, яким визначило МП «Рокада» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 94 190 грн., в т.ч. 75 352 грн. за основним платежем, 18 838 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно, нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, у розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною..

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

Як вбачається з матеріалів справи, між МП «Рокада» та ТОВ «Варгус», в особі директора ОСОБА_3, укладено договір купівлі-продажу за № 2013/95 від 09.09.2013 року, за умовами якого Продавець (ТОВ «Варгус») реалізовує, а Покупець (позивач) придбаває цистерни для зрідження газу, бувшого використання, об'ємом 46 куб.м. (надалі - товар), у кількості 4-х штук. Загальна сума Договору становить 332 112 грн., крім того ПДВ. Поставка товару здійснюється на умовах FCA Київ у відповідності до Міжнародних правил Інкотермс-2010. Організація перевезення товару здійснює Покупець. Товар надається Покупцю разом з наступними документами: рахунком-фактурою, видатковою та податковою накладними. Оплата вартості поставлених товарів здійснюється Покупцем шляхом 100% передплати коштів на розрахунковий рахунок Продавця у банку на підставі виставленого рахунку-фактури.

На підтвердження факту товарності зазначених господарських операцій з ТОВ «Варгус» та проведення розрахунків за отримані товари позивач надав до суду копії наступних документів: рахунку-фактури від 27.09.2013 року № 124; видаткової накладної від 01.10.2013 року № 124 на суму 332 112 грн. (з ПДВ); податкових накладних від 27.09.2013 року № 124 на суму 166 056 грн. (в т.ч. ПДВ - 27 676 грн.) і від 30.09.2013 року № 130 на суму 166 056 грн. (в т.ч. ПДВ - 27 676 грн.), підписаних ОСОБА_1 та скріплених печаткою ТОВ «Варгус»; оригінали виписок Відділення ПАТ «БТА Банк» (МФО 321723) по особовому рахунку МП «Рокада» № 26005001000045 за період з 27.09.2013 року та 30.09.2013 року, де наявні відомості про перерахування позивачем коштів на загальну суму 332 112 грн. (вартості товару), згідно відповідного договору та рахунку-фактури № 124 від 27.09.2013 року; роздруківку з електронного реєстру документів (довіреностей) за 2013 рік та відповідних аркушів журналу реєстрації довіреностей, що вівся у паперовій формі.

Про факт відображення позивачем даних господарських операцій в бухгалтерському обліку зазначено в акті перевірки, а саме: надходження товарів та перерахування коштів зафіксовані в кореспонденції субрахунків рахунків бухгалтерського обліку 281 «Товари на складі», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 6442 «Податковий кредит» з проводками на відповідні субрахунки.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення, а також у повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Згідно усних пояснень представника позивача, наданих ним під час судового розгляду справи, придбані у ТОВ «Варгус» цистерни для зберігання зріджених газів бувшого використання в кількості 4-х штук були всі реалізовані контрагенту-нерезиденту - ТОВ «Тосол-Плюс» (Республіка Таджикистан) - на підставі контракту від 09.09.2013 року № 0909/01. На підтвердження вказаного вище позивачем були надані суду копії протоколів візуального огляду ємкостей для зберігання зрідженого газу за заводськими номерами 09276, 96706, 52719 і 275200, датованих 02.10.2013 року, та актів попереднього огляду щодо відповідності зазначеного обладнання підвищеної небезпеки вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки і спроможності суб'єкта господарювання його експлуатувати від 02.10.2013 року; копії вказаного контракту купівлі-продажу від 09.09.2013 року № 0909/01, рахунків-фактур, міжнародних товарно-транспортних накладних та вантажних митних декларацій від 17.10.2014 року та 17.10.2014 року.

За результатами дослідження змісту цих документів суд приходить до висновку про наявність у позивача ділової мети на укладення з ТОВ «Варгус» договору купівлі-продажу від 09.09.2013 року № 2013/95 та, відповідно, про наявність зв'язку між спірним правочином та господарською діяльністю позивача.

Водночас, відповідачем під час судового розгляду даної справи не надано суду належних документальних доказів відсутності у названого контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання обов'язків за договором купівлі-продажу від 09.09.2013 року № 2013/95, зокрема, того, що ТОВ «Варгус» не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за період вересень 2013 року, цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Також, відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємства ТОВ «Варгус» умов для здійснення господарської діяльності у сфері торгівлі (відсутність майна, офісних/складських приміщень, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням найманих фізичних осіб, на момент укладення і вчинення спірного правочину. При цьому, судом не приймається до уваги посилання відповідача на обставини, встановлені в Акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.02.2014 року № 596/26-55-22-08/38292767 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Варгус», оскільки ймовірні порушення постачальником товарів (робіт, послуг) правил оподаткування не позбавляють права добросовісного покупця на віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість.

На думку суду, у даній справі відповідачем не доведено існування обставин щодо нікчемності правочину (договір купівлі-продажу від 09.09.2013 року № 2013/95), підписання такого договору та первинних документів до нього неуповноваженими на те особами, про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб учасників спірного правочину - ТОВ «Варгус» і МП «Рокада», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання цього Договору, оскільки, як вбачається зі змісту акта перевірки позивача, в якості підстави для висновків контролюючого органу про порушення МП «Рокада» вимог податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині сум грошових зобов'язань, зазначається, що до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 року по справі № 761/2932/13-к, яким саме ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України.

Так, у відповідь на судовий запит від 17.04.2015 року від Шевченківського районного суду м. Києва надійшла копія цього вироку від 24.09.2013 року по справі № 761/2932/13-к, який набрав законної сили відповідно до відмітки на останньому 30.10.2013 року, зі змісту якого вбачається, що, зокрема, у серпні 2012 року ОСОБА_2 вступив у попередню змову з невстановленими слідством особами та запропонував ОСОБА_3 зареєструвати на ім'я останнього, в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Варгус» (код ЄДРПОУ 38292767), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю. Домовившись про підписання у нотаріуса статутних та інших документів пов'язаних з реєстрацією підприємства, ОСОБА_2 пообіцяв виплатити ОСОБА_3 за вчинення цих дій грошову винагороду. Тим самим ОСОБА_2 порадами, наданням засобів та усуненням перешкод сприяв у незаконному створенні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності. Дані обставини з'ясовувалися Шевченківського районного суду м. Києва на підставі обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, укладеної 26.08.2013 року між ОСОБА_2 та прокурором Хавіним В.О.

При цьому, відомості про виклик до районного суду в якості свідка безпосередньо ОСОБА_3 для з'ясування питань щодо створення та фактичного здійснення керівництва господарською діяльністю ТОВ «Варгус» в тексті цього судового рішення відсутні.

Таким чином, вбачається, що вказаний вирок винесений лише стосовно ОСОБА_2

Також, у матеріалах справи наявна копія постанови прокуратури Подільського району м. києві від 29.01.2014 про закриття кримінального провадження в частині (що надійшла із супровідним листом від 11.02.2015 року № 77-259вих-15 у відповідь на судовий запит від 15.01.2015 року), якою кримінальне провадження № 12013110070006449, що розпочато за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 200 КК України, закрито.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що громадянин ОСОБА_3 пояснив, що він є директором ТОВ «Варгус», ним здійснюється фінансово-господарська діяльність товариства у відповідності до вимог чинного законодавства, всі фінансово-господарські операції є законними.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 року у справі № 761/2932/13-к не є беззаперечним доказом вини посадових осіб позивача та/або його контрагента, а, відтак, з огляду на встановлені судом під час розгляду даної справи обставини, викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про заниження позивачем в порушення норм ПК України податку на прибуток та податку на додану вартість за перевіряємий період за наслідками господарських операцій з придбання у ТОВ «Варгус» товарів (цистерн) на загальну суму 332 112 грн. (в т.ч. ПДВ - 55 352 грн.) на підставі договору від 09.09.2013 року № 2013/95 є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.

Крім того, під час розгляду даної справи судом встановлено, що між МП «Рокада» та ТОВ «Варгус», в особі директора ОСОБА_3 був укладений ще договір транспортної експедиції від 21.10.2013 року № 2013/67. За умовами цього Договору Експедитор (ТОВ «Варгус») зобов'язується за плату силами свого представника виконати для Клієнта (позивача) пов'язані з перевезенням вантажу допоміжні операції , а саме: оформлення накладних на вантаж, що відправляється; оформлення одержання вантажів, що прибувають; доставку вантажу перевізникові зі складу вантажовідправника і від перевізника - на склад вантажоодержувача; додаткові послуги (перевірка кількості і стану вантажу, його навантаження та розвантаження, сплата мита, зборів та витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних процедур, тощо). Зокрема, умовами п. 2 визначені обов'язки сторін за цим Договором, а саме: Експедитор надає послуги особисто, а у необхідних випадках може залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб; Експедитор зобов'язаний прийняти вантаж від вантажовідправника згідно з товаротранспортною накладною, а Клієнт - видає Експедитору довіреність; надає Експедитору документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання передбачених даним Договором обов'язків. При цьому не надання Клієнтом необхідної інформації дає право Експедитору на відкладення виконання відповідних обов'язків до її надання.

Експедитор несе повну відповідальність за збереження прийнятого для супроводження вантажу, якщо не докаже, що знищення або пошкодження вантажу виникло не з його вини.

Оплата вартості послуг експедиційного обслуговування здійснюється Клієнтом шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Експедитора у банку, в т.ч. на засадах передплати.

На підтвердження фактів надання ТОВ «Варгус» допоміжних послуг з організації перевезень вантажів, проведення взаєморозрахунку позивач надав до суду копії наступних документів: рахунків-фактур від 23.10.2013 року № 78, від 25.10.2013 року № 94, від 30.10.2013 року № 107; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.10.2013 року № 78 на суму 48 000 грн. (з ПДВ), від 25.10.2013 року № 94 на суму 38 400 грн. (з ПДВ), від 30.10.2013 року № 107 на суму 33 600 грн. (з ПДВ), всього на загальну суму 120 000 грн. (в т.ч. ПДВ 20 000 грн.). З текстів яких вбачається, що такі акти оформлені за результатами надання послуг з «організація автоперевезень по Україні» без конкретизації переліку наданих послуг та відповідно їх кількості; податкових накладних від 23.10.2013 року № 78 на суму 48 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 000 грн.), від 25.10.2013 року № 94 на суму 38 400 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 400 грн.), від 30.10.2013 року № 107 на суму 33 600 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 600 грн.), підписаних ОСОБА_1 та скріплених печаткою ТОВ «Варгус»; оригіналу виписки Відділення ПАТ «БТА Банк» (МФО 321723) по особовому рахунку МП «Рокада» № 26005001000045 за 15.11.2013 року, де наявні відомості про перерахування позивачем коштів на загальну суму 120 000 грн. (вартості послуг за організацію автоперевезень з ПДВ) згідно відповідного договору.

Водночас, інших первинних документів та документів організаційно-розпорядчого характеру, оформлених на підставі та на виконання договору від 21.10.2013 року № 2013/67 з ТОВ «Варгус», зокрема: завдань (заявок) на надання тих чи інших послуг відносно конкретних вантажів; доручень, виданих Замовником Експедитору на право здійснення певних дій від імені МП «Рокада», у тому числі для укладення та підписання договорів перевезень, оформлення перевізної документації, оплати митних та інших платежів; документів, що підтверджують факти передачі Замовником Експедитору певної документації на вантаж, необхідної для виконання зобов'язань за спірним договором, та вантажів під звіт; відповідних товарно-транспортних накладних, оформлених для/за результатами здійснення перевезень; розрахунку вартості спірних послуг, тощо, позивач суду не пред'явив та пояснень щодо причин їх відсутності не надав.

Крім того, при оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату вартості придбаних у контрагента послуг, судом досліджувалась не лише реальність виконання цих операцій та їх документування, а й факт отримання позивачем доходу за наслідками подальшого використання результатів наданих послуг у відповідних податкових періодах.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У той же час, умовою відображення господарської операції у податковому обліку є її здійснення за наявності розумної економічної причини (ділової мети).

Аналогічно в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року у справі № К/800/47453/14 зазначено, що: «…обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій. Оскільки, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів».

Однак, жодних письмових та/або усних пояснень з питання наявності у МП «Рокада» економічної доцільності (ділової мети) на укладення з ТОВ «Варгус» спірного договору транспортної експедиції від 21.10.2013 року № 2013/67, а також документальних доказів на підтвердження факту використання МП «Рокада» результатів таких спірних господарських операцій з метою отримання прибутку, позивач до суду не подав та пояснень з причин відсутності їх не надав.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних у матеріалах справи первинних та інших документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді не були надані належні документи, зокрема, первинні, які б в дійсності підтверджували як факти реального надання ТОВ «Варгус» послуг транспортного експедирування на користь позивача, так і наявність прямого зв'язку таких операцій з господарською діяльністю МП «Рокада».

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальне понесення ним витрат на придбання послуг з організації автомобільних перевезень належними первинними документами та зв'язок таких операцій з його господарською діяльністю, суд погоджується з висновком податкового органу щодо відсутності у позивача правових підстав для віднесення до складу валових витрат суми коштів у розмірі 100 000 та до складу податкового кредиту за звітний період жовтень 2013 суми ПДВ 20 000 грн., на підставі первинних документів (податкових накладних), виписаних згідно договору від 21.10.2013 року № 2013/67.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Малого підприємства «Рокада» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.04.2014 року № 0005112203 в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 65 730,50 грн. (в тому числі 52 584,40 грн. - за основним платежем, 13 146,10 грн. - штрафів).

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.04.2014 року № 0005122203 в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 69 190 грн. (в тому числі 55 352 грн. - за основним платежем, 13 838 грн. - штрафів).

4. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок