Ухвала

від 09.06.2015 по справі 826/19414/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

09.06.2015 № К/800/19537/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В. , розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 у справі №826/19414/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтер пол» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2015 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер пол» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.12.2014 № 0000462203 та № 0000472203 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015, скасована постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2015, та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 03.12.2014 № 0000462203 та № 0000472203.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Ажур-К», ТОВ «Росс-Сталь», ТОВ «Аленгрос», ТОВ «Інвест-Буд-Лайн», ТОВ «Ескалібур», ТОВ «К.А.М. Трейд Груп», ТОВ «Аделі ЛТД», ТОВ «Центрдормонтаж», ТОВ «Укрміксі» за період з 01.10.2012 по 28.02.2014, за результатами якої складено акт перевірки №552/1-22-01/37724318 від 14.11.2014.

На підставі акту перевірки прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 03.12.2014:

- №0000462203, яким за порушення вимог пунктів 198.3, 198.6 статті198 Податкового кодексу України збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 310157,50 грн., у тому числі за основним платежем - 248126,00 грн. та за штрафними санкціями - 32031,50 грн.,

- №0000472203, яким за порушення вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 296326,25 грн., у тому числі за основним платежем - 237061,00 грн. та за штрафними санкціями - 59265,25 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач сформував витрати та податковий кредит на підставі безтоварних, фактично нездійснених операцій з контрагентами. Також, суд першої інстанції критично оцінив твердження позивача про надання відповідачу документів на підтвердження приймання-виконання робіт та надання послуг, посилаючись на те, що згідно переліку додатків до супровідного листа вих. №10 від 03.07.2012 позивачем не надавались до перевірки первинні документи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, з чим погоджується судова колегія касаційної інстанції, враховуючи наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність наступних господарських операцій позивача:

- з ТОВ «Аленгрос» за договором субпідряду від 08.01.2014 №07/02, предметом якого є виконання робіт по улаштуванню бетонної стяжки з теплозвукоізоляційним шаром;

- з ПП «Ажур-К» за договором про рекламу товарів від 19.11.2013 №43Р, предметом якого є надання рекламних послуг з розміщення товарних інформерів підлогового покриття, розміщення та налаштування конкретної реклами в пошукових системах підлогового покриття;

- з ПП «Ажур-К» за договором оренди від 24.11.2013 № 31-О, відповідно до якого позивач взяв в оренду будівельне та інше обладнання;

- з ПП «Ажур-К» за договором про виконання робіт з пакування та розпакування продукції №29 від 28.11.2013, предметом якого є виконання робіт по пакуванню підлогового покриття;

- з ТОВ «Росс-Сталь» за договорами субпідряду від 26.08.2013 №2608_13/1 та від 03.12.2013 №0312_15-1, предметом яких є виконання робіт по улаштуванню щебеневої основи тенісного корта на об'єкті «Реконструкція будівель та споруд піонерського табору «Юнга» ПАТ «Завод «Ленінська кузня»;

- з ТОВ «Інвест-Буд-Лайн» за договорами субпідряду від 01.10.2013 №25/2012-10 та від 02.09.2013 №15/2013-09, предметом яких є виконання робіт по улаштуванню підлогових покриттів та плінтусів на об'єкті «Реконструкція хірургічного корпусу з пристроєм для дитячого кардіологічного центру ГУІНВХ ім.В.К.Гусака НАМН України та по улаштуванню бетонної стяжки з теплозвукоізоляційним шаром на об'єкті «Будівництва Донецької міжнародної школи з центром раннього розвитку та енергоцентром на земельній ділянці площею 2,8090 га», а також договору про виконання робіт від 03.09.2013 №11/2013-09, предметом якого є виконання ремонтних робіт офісного приміщення;

- з ТОВ «Ескалібур» за договорами субпідряду від 01.06.2013 № 305П, від 01.07.2013 № 347П та від 17.06.2013 № 321П, предметом яких є виконання робіт з нанесення самовирівнювальної суміші та укладки підлогового покриття лінолеум на об'єкті: «реконструкція нежилого будинку банку з добудовою під приватну загальноосвітню школу», по облаштуванню спортивного майданчика на об'єкті «реконструкція нежилого будинку банку з добудовою під приватну загальноосвітню школу» та з укладання підлогового покриття ковролін на об'єкті «Капітальний ремонт корпусу «Олімпійський» з реконструкцією лоджій ПАТ «Будинок творчості «Актер»;

- з ТОВ «К.А.М. Трейд Груп» за договорами субпідряду від 15.06.2013 № 312, від 01.06.2013 №305П, від 17.06.2013 №321П, предметом яких є виконання робіт з улаштування спортивної площадки Готельного комплексу «Ялта-Інтурист», з нанесення самовирівнювальної суміші та укладки підлогового покриття лінолеум на об'єкті: «реконструкція нежилого будинку банку з добудовою під приватну загальноосвітню школу», з нанесення самовирівнювальної суміші та укладання підлогового покриття ковролін на об'єкті: «Капітальний ремонт корпусу «Олімпійський» з реконструкцією лоджій ПАТ «Будинок творчості «Актер»;

- з ТОВ «Аделі ЛТД» за договором про надання інформаційних послуг від 03.06.2013 №31, предметом якого є виконання разового інформаційного обслуговування з оренди приміщення,

- з ТОВ «Центрдормонтаж» за договорами субпідряду від 18.10.2012 №1522п, від 20.11.2012 №1523п та від 26.11.2012 №1524п, предметом яких є виконання робіт з улаштування голкопробивного покриття на підлогу та стіни та монтаж алюмінієвого профілю: зарізання кутів торцювання електропилкою, фіксація на само різ матеріалами замовника площею 2300 кв.м., що знаходиться за адресою: в приміщенні багатофункціонального торгівельного центру «Океан Плаза», з улаштування голкопробивного покриття на підлогу та стіни (сполошна фіксація на клей) та проведення каналізаційних та ремонтних робіт замовника та передати виконані роботи замовнику «Під ключ» та з улаштування голкопробивного покриття на підлогу та стіни (сполошна фіксація на клей) матеріалами замовника площею 1915,4 кв.м, що знаходиться за адресою: в приміщенні багатофункціонального торгівельного центру «Океан Плаза»;

- ТОВ «Укрміксі» за договором поставки від 01.11.2012 №0111-05, предметом якого є поставка позивачу підлогового покриття лінолеуму;

підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими накладними, видатковою накладною, актом виконаних робіт, актом приймання-передачі, актом здачі-прийняття робіт, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами надання послуг, актами приймання виконаних робіт, актами передачі матеріалів та звітами про використання матеріалів, звітом про виконану роботу, товарно-транспортною накладною, виписками з банківського рахунку. Крім того, сертифікатами та висновками на матеріали, використані для робіт, а також дозволами та ліцензіями від контрагентів на виконання робіт від тих контрагентів, для виконання робіт яких вони потрібні.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Апеляційним судом були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів. А також встановлено, що керуючись положеннями пункту 187.1 статті 187, статті 198 Податкового кодексу України, позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих контрагентами та сплачено вартість товарів/робіт/послуг з ПДВ.

В обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на актах перевірок контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві відхилити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош