Ухвала

від 30.06.2015 по справі 826/16978/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

30.06.2015 № К/800/10020/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2014 та постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 у справі №826/16978/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Грейнвуд» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві провизнання дій протиправними та зобов'язати вчинити дії,- ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнвуд» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві направити до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету відповідно до поданих декларацій за грудень 2013 року, січень-травень 2014 року, липень 2014 року та стягнути 1298404 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та 78774,82 грн. пені, нарахованої на суми податку, не відшкодовані протягом встановленого строку, станом на 31 жовтня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2014 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Печерському районі щодо не виготовлення та не направлення до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві висновків із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету та зобов'язано ДПІ у Печерському районі підготувати та направити висновки щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідно до податкових декларацій: за грудень 2013 року у сумі 226652 грн., за січень 2014 року - 442125 грн., за лютий 2014 року - 322760 грн., за березень 2014 року - 58742 грн., за квітень 2014 року - 117209 грн., за травень 2014 року - 47333 грн., за липень 2014 року - 83 583 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 у даній справі, скасована постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2014, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнвуд» 1298404 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та 78774,82 грн. пені, а всього 1377148,82 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ подало касаційну скарги, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки постанови прийняті з порушенням норм матеріального права.

В письмовому запереченні на касаційні скарги позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в їх задоволенні відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.01.2014, 19.02.2014, 18.03.2014, 17.04.2014, 19.05.2014, 18.06.2014, 15.08.2014 ТОВ «Грейнвуд» подано до ДПІ у Печерському районі податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року, січень 2014 року, лютий 2014 року, березень 2014 року, квітень 2014 року, травень 2014 року та липень 2014 року, в яких в цілому заявлено загальну суму, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 1298404 грн.

За результатами документальних позапланових виїзних перевірок ТОВ «Грейнвуд» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок ДПІ у Печерському районі складено довідки №103/26-55-15-02/35035978 від 20.03.2014, №131/26-55-15-02/35035978 від 10.04.2014, №193/26-55-15-02/35035978 від 19.05.2014, №207/26-55-15-02/35035978 від 06.06.2014, № 269/26-55-15-02/35035978 від 16.07.2014, №287/26-55-15-02/35035978 від 30.07.2014, №380/26-55-15-02/35035978 від 10.10.2014, за висновками яких перевірками не встановлено порушень при відображенні позивачем сум бюджетного відшкодування ПДВ у грудні 2013 року, січні 2014 року, лютому 2014 року, березні 2014 року, квітні 2014 року, травні 2014 року, липні 2014 року.

29.10.2014 ТОВ «Грейнвуд» звернулось до відповідачів із листами, у яких просило повідомити про направлення контролюючим органом відповідних висновків та про їх отримання органом Державної казначейської служби.

Відповіді на зазначені листи позивачем не отримано.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, вважаючи, що для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін достатнім способом захисту порушених прав позивача є необхідність визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо не виготовлення та не направлення до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновків із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету у строки, визначені Податковим кодексом України, вийшов для цього за межі позовних вимог. А також зобов'язав відповідача виготовити та направити до ГУ ДКС України у Києві висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету згідно податкових декларацій за період грудень 2013 року - травень 2014 року, липень 2014 року. Разом з тим, відмовив в задоволенні вимоги про стягнення з Державного бюджету на користь ТОВ «Грейвуд» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені нарахованої на суму бюджетної заборгованості, мотивуючи рішення тим, що таке вирішення вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідачів, та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету на користь ТОВ «Грейвуд» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені нарахованої на суму бюджетної заборгованості, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи та вірно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, припустився помилки, задовольнивши позов в частині позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Печерському районі підготувати та подати до органу Державного казначейства висновки і відмовивши у стягненні коштів з бюджету, оскільки такі вимоги, не є встановленим способом захисту прав платника ПДВ.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Бюджетне відшкодування, у відповідності до вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.7, 200.8. статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 Податкового кодексу України).

Приписами пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 200.17 статті 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (в тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Системний аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що у разі підтвердження податковим органом під час перевірки сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, орган Державного казначейства України видає платнику податку суму бюджетного відшкодування зазначену у висновку, поданому йому податковим органом у п'ятиденний строк після закінчення перевірки.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, не відшкодовані платнику податку протягом встановленого строку суми, вважаються бюджетною заборгованістю, за стягненням яких платник податку має право в будь-який момент після виникнення такої бюджетної заборгованості звернутися до суду та нарахувати пеню на суму такої заборгованості.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що обов'язок передбачений Податковим кодексом України не був виконаний податковим органом чим, в свою чергу, були порушені права позивача, апеляційний суд дійшов вмотивованого висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з ПДВ та пені.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційних скарг, про наявність законних підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1298404,00 грн. та пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість у розмірі 78774,82 грн.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в цій частині.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош