Ухвала

від 09.07.2015 по справі 2а-3299/11/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року м. Київ К/800/51804/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013 по справі № 2а-3299/11/0970

за позовом Приватного акціонерного товариства "Солід"

до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року Товариством до суду заявлений позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 01.06.2011 № 0000462303, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 33 640,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, визнано протипраним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Не погодившись із судовими рішеннями, держаний податковий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань підтвердження законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ за січень 2011 року, за підсумками якої складено акт від 04.04.2011 № 1800/23-3/32360621.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що полягало у завищенні суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 33 640,00 грн.

Такі висновки фахівців Державної податкової інспекції вмотивовано тим, що позивачем до складу податкового кредиту включено суми ПДВ за податковими накладними, виписаними на його користь ПП "Золоте Руно" та ПП "Екоенергобуд", які у своїх ланцюгах постачвання (2-га ланка) мають контрагентів, які не сплачують до бюджету податкові зобов'язання, що було виявлено шляхом автоматизованого співставлення за допомогою "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів."

На підставі акта перевірки, зазначених висновків та результатів адміністративного оскарження відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди у цій справі виходили з того, що податкове законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування від факту сплати контрагентами позивача (2-га ланка) сум податку до бюджету. Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі ж якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, у тому числі і по сплаті податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Так, відповідно до підпункту п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

За визначенням пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу .

А відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України ).

Таким чином, враховуючи, що контролюючим органом не ставиться під сумнів фактичне виконання договорів між позивачем та його контрагентами, сплату суми ПДВ в складі ціни за придбані товари (послуги) та наявність у позивача належно оформлених податкових накладних, а також встановлених судами обставин справи, оцінка яким зроблена судом з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховуючи, що норми ПК України не ставлять у залежність право платника податку на заявлення сум ПДВ до бюджетного відшкодування, від фактичної сплати ПДВ до бюджету іншими платниками податків - постачальниками товарів (послуг), суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про правомірність включення позивачем сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних товарів, до податкового кредиту, які у подальшому приймали участь у визначенні суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області відхилити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013 по справі № 2а-3299/11/0970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко