Рішення

від 11.06.2010 по справі 2-2111/10

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 2-2111/10

РІШЕННЯ

Іменем України

11.06.2010 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючої судді: Ковальчук Л.М., при секретарі Гуменній Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі неправомірними щодо нарахування та виплати пенсії особі, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі неправомірними щодо нарахування та виплати пенсії особі, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що він перебуває на обліку в Управілінні пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області. Згідно довідки медико-соціальної (експертної) комісії, йому встановлена ІІ група інвалідності - безстроково. Має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії видане 10.04.2003 року.

Він як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи має право на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ.

Згідно ст. 50 вищевказаного Закону України особам, віднесеним до І категорії ІІ групи інвалідності, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі - 75 % мінімальної пенсії за віком.

Також, згідно ст. 49, ч. 4 ст. 54 Закону в усіх випадках для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії (ІІ групи інвалідності), щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, розмір пенсії не може бути нижчим - 8 мінімальних пенсій за віком.

Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум визначається на кожний рік законами «Про Державний бюджет України».

На даний час він отримує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в значно нижчому розмірі, в зв'язку з чим було звернення до відповідача із заявою про проведення перерахунку основної та додаткової пенсії відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ.

Відповідач відмовляє йому у проведенні перерахунку та повідомляє, що нарахування проводиться правильно, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

Відмову у проведенні перерахунку вважає протиправною, оскільки за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії застосуванню підлягають ст. ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 року), а не Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, яка істотно звужує обсяг встановлених Законом прав.

Згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, яка має назву «Роз'яснення порядку застосування цього Закону», містить положення, згідно якого роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Дана норма не дає підстав для висновку, що Кабінету Міністру України надано право змінювати норми Закону, тим більше, що це б суперечило принципу розподілу повноважень між гілками влади, оскільки єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент, тому стаття 85 Конституції України - прийняття законів віднесено до повноважень Верховної Ради України, а не Кабінету Міністру України, який згідно ст. 113 Конституції України керується в тому числі і законами і про це норми ст. 92 Конституції України.

Частиною 1 ст. 67 Закону № 796-ХІІ передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Отже, Законом № 796-ХІІ не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір бази нарахувань пенсій, встановлений Законом, а надано право роз'яснення порядку застосування цього Закону.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК України до компетенції суду щодо розгляду цивільних прав належить: спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.

Згідно ч. 4 ст. 110 ЦПК України визначена така територіальна підсудність: позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача.

Щодо посилань на відшкодування шкоди встановленим законом порядком, то він зазначає, що згідно ст. 16 ЦК ст. 15 ЦПК, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, і відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Для звернення до суду з метою забезпечення належного захисту своїх прав він був змушений користуватися платними послугами юристів. Ним сплачено TOB «Надія» (п'ятсот) гривень 00 коп. за надання консультативно - правових послуг, у тому числі інформування та консультування, складання та подання позову з необхідними додатками до суду, що підтверджується договором, рахунком, та квитанціями, які додаються до цього позову.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони судового процесу. А відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підтвердження того, що TOB «Надія» (код ЄДРПОУ 31117367, м. Київ) є фахівцем у галузі права до позову додається копія довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видана TOB «Надія», в якій одним з основних видів діяльності вказана адвокатська діяльність. Генеральним директором TOB «Надія» є ОСОБА_3, яка має право на зайняття адвокатською діяльністю - свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2306/10.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (II групи інвалідності), основної пенсії згідно вимог ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - за період з 01.04.2007 року по 01.04.2010 року в сумі 154688,75 з урахуванням проведених виплат. Зобов'язати відповідача призначити (встановити) йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (II групи інвалідності), основну пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю згідно вимог ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-ХІІ. Стягнути з відповідача витрати по оплаті послуг на правову допомогу в розмірі 500,00 (п'ятсот) грн. Стягнути з відповідача на його користь витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився. Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позов підтримує та просив його задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 ПФУ в Києво-Святошинському районі Київської області не з'явився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав письмові заперечення в яких позов не визнає та заперечує проти його задоволення.

Суд, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи захворювання, яке пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, зі значним обмеженням життєдіяльності.

Відповідно до ст. 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» від 28.02.1991 року пенсії особам, віднесеним до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії встановлюються у вигляді державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ч. 4 ст. 54 цього Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» від 28.02.1991 року пенсії, що визначаються інвалідам ІІ групи, які отримали інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими за 8 мінімальних пенсій за віком, а відповідно до ст. 50 вказаного Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІ групи, віднесеним до І категорії, виплачується у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

П. 28 Розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» від 28.12.2007 року внесено зміни до вищенаведених статей Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» від 28.02.1991 року та передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності - 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а особам, віднесеним до І категорії, інвалідам ІІ групи здійснюються виплати додаткової пенсії у розмірі 20 % прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб.

Проте рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року вищенаведені положення Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» від 28.12.2007 року визнані неконституційними, тому згідно п. 5 резолютивної частини цього рішення вони втрачають чинність з дня його ухвалення Конституційним Судом України.

Судом встановлено, що при виплаті пенсії ОСОБА_1 ОСОБА_2 ПФУ в Києво-Святошинському районі керувалось нормами постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 та постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654, відповідно до норм яких, особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах інвалідам ІІ групи - 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими 1090,00 грн.

Проте суд вважає, вказані дії відповідача неправомірними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у його рішенні від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

П. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України В«Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддяВ» № 9 від 01.11.1996 року визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

У відповідності до ст. 17 Закону України В«Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії В» від 05.10.2000 року основні державні соціальні гарантії, до яких відноситься, зокрема і мінімальний розмір пенсії за віком, встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Виходячи із встановленого чинним законодавством України розміру мінімальної пенсії за віком та прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, гарантований особі, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом ІІ групи ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» від 28.02.1991 року перевищує розмір пенсій зазначеній категорії осіб, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 та постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654.

Відтак, виходячи з вищенаведого та загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору застосуванню підлягатимуть саме положення ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» від 28.02.1991 року, які передбачають, що пенсії, які визначаються інвалідам ІІ групи, які отримали інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими за 8 мінімальних пенсій за віком, а відповідно до ст. 50 вказаного Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІ групи, віднесеним до І категорії, виплачується у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, а не норми постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 та від 16.07.2008 року № 654.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати ОСОБА_2 ПФУ в Києво-Святошинському районі здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру державної пенсії як особі, віднесеної до І категорії, інваліду ІІ групи, виходячи з того, що розмір державної пенсії повинен становити 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої на момент виплати, а додаткової - 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленої на момент виплати, зобов'язати відповідача здійснювати їй виплату пенсії у зазначеному розмірі, починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 1 квітня 2010 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

Згідно ст. 88 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України. Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету КМУ від 21.01.1993 року № 7-93 Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації, Фонд України соціального захисту інвалідів і його відділення, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звільняються від сплати. З врахуванням вимог ст. 88 ЦПК України відповідач підлягає звільненню від сплати судових витрат. Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.

Щодо заявлених вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь 500,00 (п'ятсот) грн. витрат на правову допомогу, то вони задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах ст. 84 ЦПК України. Згідно ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. З матеріалів справи слідує, що Акт прийому - передачі послуг від 22 лютого 2010 року укладено позивачем з юридичною особою ТОВ «Надія», та кошти в розмірі 500 грн. згідно квитанції № 3715/0319-2 від 22.02.2010 року сплачені ТОВ «Надія». Однак всупереч вимогам ст. 84 ЦПК України позивач не надав суду доказів, що правова допомога надавалася адвокатом або іншим фахівцем в галузі права.

Зважаючи на вищевикладене, відповідно до ст. ст. 8, 22, 151 Конституції України, ст. ст. 9, 10, 11, 48, 50, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» від 28.02.1991 року, ст. 59 Розділу І, п.28 Розділу ІІ, Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» від 29.12.2007 року, ст. 17 Закону України В«Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії В» від 05.10.2000 року, постанови Кабінету Міністрів України В«Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадянВ» від 28.05.2008 року № 530, постанови Кабінету Міністрів України В«Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадянВ» від 16.07.2008 року № 654, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року, рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, постанови Пленуму Верховного Суду України В«Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддяВ» № 9 від 01.11.1996 року, Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 та, керуючись ст. ст. 257, 258 ЦК України, ст. ст. 10, 15, 27, 60, 84, 88 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії задовольнити частково.

Визнати дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 неправомірними.

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інваліду ІІ групи - в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також зробити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 1 квітня 2010 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

В решті позову відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя Ковальчук Л.М.