Рішення

від 08.07.2015 по справі 2-275/2008

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-275/2008 Головуючий у І інстанції Буймова Л. П. Провадження № 22-ц/780/2864/15 Доповідач у 2 інстанції Данілов О. М. Категорія 18 08.07.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

08 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Данілова О.М.,

суддів: Мережко М.В., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі: Микитенко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною, мотивуючи свої вимоги тим, що вона домовилась з відповідачкою про продаж нежилого приміщення в АДРЕСА_1, яке належить відповідачці на підставі свідоцтва про право власності від 02 жовтня 2008 року.

16 листопада 2008 року ОСОБА_2 сплатила відповідачці в рахунок оплати за купівлю нежилого приміщення розташованого в АДРЕСА_1 40000 доларів США, про що було написано розписку і домовлено про нотаріальне оформлення угоди до 01 грудня 2008 року. В установлений строк відповідачка не з'явилася до нотаріуса, мотивуючи свої дії тим, що не оформила технічну документацію.

Просила суд, визнати договір купівлі-продажу нежилого приміщення, магазину промислових товарів та офісу, загальною площею 61,6 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 фактично укладений між сторонами - дійсним.

Визнати за нею право власності на нежиле приміщення, магазину промислових товарів та офісу, загальною площею 61,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2009 року, позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «КБ «Надра», яке не брало участі у розгляді справи, однак вважає що рішенням порушено його права та законні інтереси, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України, в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачці належить нежиле приміщення по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 02 жовтня 2008 року, яке вона домовилась продати позивачці і 16 листопада 2008 року позивачка сплатила відповідачці 40000 доларів США про що було складено розписку.

Сторони дійсно фактично уклали договір купівлі-продажу нежилого приміщення по АДРЕСА_1, оскільки позивачка передала кошти, а відповідачка передала позивачці в користування нежиле приміщення по АДРЕСА_1, існуючу технічну документацію на приміщення та ключі від вказаного приміщення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

З такими висновками колегія суддів у повній мірі погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так, 21 грудня 2007 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого остання в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором №13/МК31/2007-840 від 21 грудня 2007 року передала Банку в іпотеку нерухоме майно: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Договір іпотеки від 21 грудня 2007 року посвідчений приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Київської області Чернишовою О.А. та зареєстровано в реєстрі за №5523.

21 грудня 2007 року приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Київської області Чернишовою О.А. на підставі ЗУ «Про нотаріат» накладено заборону на відчуження предмету іпотеки та зареєстровано в реєстрі за №5524.

При укладенні спірного договору купівлі-продажу ОСОБА_3 була обізнана про наявність обтяжень нерухомого майна та знала про свої зобов'язання перед банком, які на даний час не виконані.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з вимогами ст. 9 ЗУ «Про іпотеку», іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Такої згоди іпотекодержатель ОСОБА_6 не надавав, та в матеріалах справи відсутні такі докази.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 10, 11), у власності ОСОБА_3 перебуває нежитлове приміщення - магазин промислових товарів та офіс загальною площею 61,6 кв.м.

ОСОБА_3 здійснила переобладнання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 в нежитлове приміщення - магазин промислових товарів та офіс, що не узгоджується з вимогами ЗУ «Про іпотеку» та іншими нормами чинного законодавства.

У ст. 9 ЗУ «Про іпотеку» також зазначено, що іпотекодавець має право володіти та користуватися предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

За правилами ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про іпотеку», в обов'язки іпотекодавця входить збереження предмета іпотеки та своєчасне повідомлення іпотекодержателя про будь-яку загрозу пошкодження, знищення, погіршення стану предмету іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЗУ «Про іпотеку», правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діляність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, в п. 3 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець ОСОБА_3 протягом дії цього Договору зобов'язалась не вчиняти і опосередковано не сприяти вчиненню дій, щодо відчуження предмету іпотеки, змінювати цільове призначення, передавати предмет іпотеки в користування третім особам.

Пунктом 5.3.7 договору, іпотекодавець зобов'язаний без попередньої письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати дій пов'язаних із зміною права власності на предмет іпотеки, а також дій по передачі предмета іпотеки в оренду, в безоплатне користування чи оперативне управління третім особам.

Враховуючи вищевикладене, в суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову ОСОБА_2 та визнання угоди дійсною.

Суд першої інстанції в порушенням норм матеріального та процесуального права не врахував, що оспорюване майно є предметом іпотеки, а ПАТ «КБ «Надра», якого не залучено до участі у справі має на нього пріоритет відповідно до положень ст. 3 ЗУ «Про іпотеку».

Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив всі фактичні обставини справи, не надав їм належної правової оцінки, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Таким чином, апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» необхідно задовольнити з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною - відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: