Рішення

від 09.07.2015 по справі 904/2446/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.15р. Справа № 904/2446/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ Україна", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Виробничо-комерційне підприємство "Трансшина",

про стягнення заборгованості в сумі 23 548, 14 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

від позивача: Деркунський К.Л., дов. № б/н від 30.06.2015р., представник;

від відповідача: Стрельченко Я.С., дов. № 8166-К-Н-О від 16.01.14р.

юрисконсульт;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тідісі Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 19 230 грн. основного боргу, 284, 50 грн. річних, 4 033, 64 грн. інфляції.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що договірні відносини щодо перерахування спірної суми існують між ним та ВКП „Траншина", а не позивачем у даній справі, у зв'язку з чим, у відповідача відсутні будь-які зобов'язання перед позивачем.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, письмових пояснень по суті позовних вимог не надала.

09.07.15 року в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Тідісі Україна" (Позивач) подало до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (Відповідач) заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг з метою отримання від Відповідача послуг гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами.

Згідно п. 3.1.1.73 Умов та правил надання банківських послуг, Банк надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і Банком (надалі - Послуга). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (далі - «гарантований платіж» або «заявка»), згідно якої клієнт-платник доручає Банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається Банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів.

Звертаючись із даним позовом, позивач посилається на те, що на його адресу від відповідача надійшло повідомлення про гарантований платіж, відповідно до якого відповідач підтвердив, що 27.02.14 р. ВКП „Трансшина" виставило на користь позивача гарантований платіж в сумі 19 230 грн., який буде зарахований на розрахунковий рахунок підприємства позивача.

З огляду на перерахування вказаної вище суми, 28.02.14 р. відповідно до видаткової накладної № ЕТП0303071 від 28.02.14 р. позивач поставив ВКП „Траншина" шини вантажні на суму 19 230 грн. (а.с. 19).

Проте, оплата за поставлені шини на розрахунковий рахунок позивача не надійшла, у зв'язку з чим останній звернувся до відповідача із вимогою перерахувати суму заборгованості за здійснену поставку на його рахунок, що і стало підставою для звернення до суду.

Заявлені вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства мають право звертатися до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" (далі - Закон), платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Згідно ч.5 ст. 26 Закону, ініціювання переказу при договірному списанні у платіжній системі визначається правилами відповідної платіжної системи, погодженими з Національним банком України.

В свою чергу, відповідно до п. 3.1.1.56. Умов та Правил надання банківських послуг, Банк визначає своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку у Договорі, Умовах і Правилах або іншому договорі про надання банківських послуг. На підставі п. 3.1.1.57 Умов та правил, платіжні вимоги щодо здійснення договірного списання коштів з рахунків платників банки приймають і виконують відповідно до чинного законодавства. На підставі п. 3.1.1.59. Умов та правил, платник цим Договором або іншими договорами про надання банківських послуг може передбачати доручення банку на договірне списання коштів з його рахунків на користь третіх осіб або на свої рахунки, які відкриті у цьому або іншому банку.

Як вбачається із матеріалів справи, договірні відносини щодо надання банківських послуг, а саме, перерахування спірної суми виникли між відповідачем та ВКП „Трансшина", який і є клієнтом-платником.

Таким чином, відповідач ніяким чином не порушував права позивача, оскільки, правовідносини щодо виконання умов договору про надання банківських послуг, у останнього склались з третьою особою.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

При цьому, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Будь-яких доказів, які б свідчили про порушення відповідачем прав та інтересів позивача, останнім суду надано не було.

Статтею ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що в даному випадку відповідач не є боржником перед позивачем, відповідно не має перед останнім прострочених грошових зобов'язань, вимоги щодо стягннення інфляції грошових коштів та річних, заявлені безпідставно.

З огляду на викладене у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.. 1 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 14.07.15 р.

Суддя І.Ф. Мельниченко